 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Загальні закономірності і принципи виховання
| Загальні закономірності виховання | Загальні принципи виховання |
| 1. Мета, характер і зміст виховання:обумовлюються об’єктивними потребами суспільства, інтересами держави і панівних класів, соціокультурними і етнічними нормами і традиціями. | 1. Принцип суспільної спрямованості виховання. 2. Принцип суб’єктності – розвиток здатності дитини усвідомлювати своє "Я". |
| 2. Результати виховання зумовлюються узгодженістю виховних впливів: впливів об’єктивних і суб’єктивних чинників. | 1. Принцип єдності виховних впливів сім'ї, освітніх закладів, колективу, громадських організацій. 2. Принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей, особистісних характеристик і можливостей дитини. 3. Принцип узгодженості прямих і паралельних педагогічних впливів. |
| 3. Позитивна реакція особистості на педагогічні впливи зумовлена врахуванням її потреб, інтересів і можливостей, вимогливим і шанобливим до неї ставленням, опорою на позитивне, створенням оптимістичних перспектив особистісного розвитку. | 1. Принцип особистісно орієнтованого підходу у вихованні. 2. Принцип гуманістичної спрямованості виховання. 3. Принцип опори на позитивне. |
| 4. Ефективність виховання визначається ступенем власної активності особистості, змістом і способами організації діяльності, до якої вона включена, мотивами участі у діяльності, характером педагогічного керівництва діяльністю дітей. | 1. Принцип діяльнісного підходу. 2. Принцип стимулювання активності особистості, її участь у соціальне корисній і значущій діяльності. 3. Принцип узгодженості педагогічного керівництва діяльністю і розвитку ініціативи та самостійності вихованців. 4. Принцип варіативності діяльності, відповідність її змісту змінюваним потребам, інтересам, можливостям особистості. |
| 5. Ефективність виховання зумовлена визнанням особистості як цілісності і відповідною організацією виховних впливів і взаємостосунків. | 1. Принцип цілісного підходу у вихованні. 2. Принцип орієнтації педагогічної. діяльності і взаємодії на формування свідомості і досвіду діяльності. 3. Принцип естетизації дитячого життя. |
| 6. Ефективність виховання у підлітковому і юнацькому віці обумовлена здатністю вихователів зрозуміти прагнення юної людини до самостійності і незалежності та відмовитися від прямих способів педагогічного впливу. | 1. Принцип співробітництва, партнерства у виховних відносинах. 2. Принцип активізації морально-вольових сил дитини і пробудження безпосереднього інтересу до справи. |
Основними принципами процесу виховання у національній системі освіти України визнаються такі:
1. Принцип єдності загальнолюдського і національного – формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій, оволодіння надбаннями світової культури.
2. Принцип природовідповідності виховання – врахування багатогранної цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей. анатомічних, фізіологічних, психологічних, національнихта регіональнихособливостей.
3. Принцип культуровідповідності виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, забезпечення духовної єдності поколінь.
Принцип культуровідповідності, за П.Флоренським, визначає відносини між вихованням і культурою як середовищем, що ростить і харчує особистість, а також між вихованням і розвитком особистості як людини культури. Це означає, що культурне ядро змісту виховання повинні складати універсальні загальнолюдські, загальнонаціональні і регіональні цінності, а відносини до дитини будуватися виходячи зі сприйняття її як вільної, цілісної особистості, здатної в міру свого розвитку до самостійного вибору цінностей, самовизначенню у світі культури і творчої самореалізації.
Педагогіка все більше звертається до культурологічного підходу при вивченні процесу виховання та освіти людини. Культурологічний підхід вимагає розглядати педагогіку як частину духовної культури суспільства, припускає адаптацію виховання й освіти до конкретного культурного середовища, а це значить, що дуже істотним є осмислення культурних надбань рідного краю, країни, усього світу. Виховання при цьому не нав’язує ті чи інші цінності, а лише створює умови для їхнього дізнавання, розуміння і вибору, стимулює цей вибір і наступну внутрішню роботу дитини над своїми діями і вчинками.
Функції культуровідповідного виховання:
- створення різних культурних середовищ, де здійснюється розвиток дитини і придбання досвіду культуровідповідної поведінки;
- надання допомоги в культурній самоідентифікації і самореалізації творчих задатків і здібностей.
4. Принцип активності, самодіяльності і творчої ініціативи учнівської молоді – поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму;
5. Принцип гуманізації виховання – створення умов для формування кращих властивостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація відносин вихователя і вихованців.
6. Принцип демократизації виховання – уникнення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності.
7. Принцип безперервності і наступності виховання – досягнення цілісності та наступності у вихованні.
8. Принцип єдності навчання і виховання – розвиток і формування особистості, залучення її до національної і світової культури. Набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які у кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини.
9. Принцип етнізації виховного процесу – наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина.
10. Принцип диференціації та індивідуалізації виховного процесу.
11. Принцип послідовності, систематичності і варіативності форм і методів виховання.
12. Принцип інтегративності - єдність педагогічнихвимог школи, сім'ї та громадськості.
13. Принцип виховання у діяльності та спілкуванні.
14. Принцип стимулювання дитини до самовиховання.
15. Принцип цілісного підходу до виховання.
Поиск по сайту: