АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні категорії педагогіки

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. II. Основні напрями роботи, завдання та функції управління
  3. III. Основні правила та обов’язки працівників
  4. IV. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу
  5. IV. Основні поняття і визначення,
  6. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  7. А. ОСНОВНІ ФОРМУЛИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИКОРИСТАТИ
  8. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
  9. Асортимент товарів. Основні показники асортименту продукції.
  10. Банки — основні учасники ринку капіталів
  11. БУДОВА М'ЯЗІВ. ОСНОВНІ ВИДИ СКЕЛЕТНИХ М'ЯЗІВ
  12. В) Екзистенціалізм та його основні напрями.

Серед понять науки виділяють основні (базові) категорії. Категорії пронизують все наукове знання і пов’язують його у цілісну систему. Базовими категоріями педагогіки більшість дослідників називають: виховання, освіту, розвиток, навчання, самовиховання, самоосвіту, саморозвиток, виховні відносини.

Значення цих категорій у теоретичній і практичній педагогіці важко переоцінити. Вони: а) цементують все педагогічне знання; б) визнані і використовуються як теоретиками, так і практиками у всьому світі; в) складалися впродовж віків, поступово вигострюючись, входили у свідомість і досвід фахівців різних рівнів кваліфікації. Знання цих категорій дозволяє глибше зрозуміти педагогіку як науку, хоча за ступенем абстрагування й узагальнення педагогіка впевнено посідає місце поряд з філософією.

Серед основних педагогічних категорій значну роль відіграє поняття „виховання”, яке органічно поєднано з процесами навчання, освіти і розвитку. Виховання – поняття найбільш загальне та універсальне. Воно, як процес, спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини.

Виховання – це процес цілеспрямованого управління формуванням та розвитком особистості у відповідності з вимогами суспільства. Цілеспрямованість виховання визначається поставленою метою виховання.

Загальною метою виховання є формування соціальне активної, гуманістично спрямованої особистості, яка у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими (честь, совість, людська гідність, соціальна справедливість) і культурно-національними (працелюбність, добротворчість, волелюбність і т. ін.) цінностями.

Існує різноманітна кількість визначень процесу виховання. Це пов’язано з тим, що виховання – таке широке і загальне поняття,що без спеціальних уточнень неможливо зрозуміти, про яке виховання саме йде річ.

По-перше, розрізняють виховання у широкому і вузькому значенні слова. В широкому соціальному – це цілісний процес передачі здобутого досвіду від старшого покоління молодшому. Під досвідом розуміють відомі людству знання, вміння, засоби мислення, міжособистісні та суспільні відносини, – все, що було створено у процесі розвитку людства.

У вузькому значенні виховання розглядають як процес, що протікає у певному навчально-виховному закладі або в сім’ї. Виховання у вузькому смислі трактується з таких суттєвих позицій:

- як діяльність (К.Д.Ушинський) – цілеспрямована, різноманітна;

- як процес (Ю.К.Бабанський), що веде до певних змін;

- як вплив, дія (Н.В.Кузьміна та ін.), що викликає внутрішній відгук суб’єкту виховання;

- як цілеспрямована взаємодія (Ш.Амонашвілі та ін.), що відтворює процеси дії різноманітних об’єктів один на одного (педагогіка співробітництва саме так розуміє виховання);

- як керівництво розвитком особистості (В.В.Білорусова);

- як процес управління, під яким розуміють взаємодію суб’єктів педагогічних відносин з урахуванням єдності різноманітних впливів, цілісного підходу і рівних прав учасників цього процесу (Р.І.Хмелюк та ін.).

Отже, виховання це:

а) процес, що веде до певних змін;

б) цілеспрямоване управління і керівництво розвитком особистості;

в) взаємодія всіх суб’єктів і об’єктів педагогічного процесу;

г) розвивальна діяльність.

Навчання – процес цілеспрямованого управління пізнавальною діяльністю людей, в ході якого опановуються знання, вміння, навички, розвиваються пізнавальні сили і творчі можливості, формується світогляд.

Навчання – це технологія освіти; навчання відображає процесуальний бік освіти, у межах якої взаємодіють учитель і учень. Теорія навчання зветься дидактикою.

Освіта – це процес і результат засвоєння людиною знань, умінь, навичок та пов’язаних з ними практичних і пізнавальних засобів діяльності.Освіта сприяє формуванню світогляду, що означає набуття певної суми знань з різних галузей науки. Традиційно освіта тлумачиться як складова частина виховання.

Усі ці категорії (виховання, навчання, освіта) між собою взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємозалежні, але не тотожні, тобто знаходяться у діалектичному взаємозв’язку. Ці погляди можна проілюструвати за допомогою так званої „педагогічної матрьошки”, ідея якої належить російській дослідниці В.С.Безруковій. Категорії „виховання”, „освіта”, „навчання” співвідносяться за принципом „матрьошки”: маленька матрьошка – це навчання, середня – освіта, велика – виховання. Уявити кожну з них окремо та описати можливо, але неможливо зрозуміти сутність однієї, не розглянувши інших. Внутрішня автономна побудова забезпечує збереження єдиної природної цілісності.

Проілюструвати названу залежність можна ї за допомогою логічної схеми співвідношення педагогічних понять. За основу беремо традиційний підхід до визначення змісту та обсягу визначених понять, а саме:

• „виховання”, у широкому його розумінні, є найбільш загальним поняттям, що охоплює всі сфери процесу формування особистості;

• „освіта” – відноситься до виховання як частина до цілого; проте ця категорія не є достатньо конкретною, щоб користуватися нею у повсякденній діяльності;

• „навчання” є ядром освіти, головним шляхом її набуття.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)