Роль діяльності, спілкування, активності у розвитку та вихованні особистості

Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності. Діяльність – спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни. Основними компонентами діяльності є: 1) суб’єкт з його потребами; 2) мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об’єкт, на який спрямовано діяльність; 3) засіб реалізації мети; 4) результат діяльності.

До розвивальних видів діяльності можна віднести гру, навчання та працю. За спрямованістю виділяється пізнавальна, громадська, спортивна, художня, технічна, ремісницька та гедонічна (спрямована на здобуття втіхи, приємності) діяльність. Важливою умовою ефективності розвитку особистості у вищезгаданих видах діяльності є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й самої себе. Активність виявляється у рухах, пізнанні навколишньої дійсності, у спілкуванні, впливі на оточення й на саму себе. Останній вид активності називають самовихованням.

На кожному етапі розвитку дитини існує своя провідна діяльність, тобто діяльність, яка задовольняє актуальні потреби індивіда згідно з його віковими особливостями, саме вона зумовлює найбільш важливі зміни у психічних властивостях особистості.

Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини. Тому змалку слід підтримувати дитячу цікавість, відповідати на запитання дитини, розвивати в неї інтерес до знань. Активність особистості в трудовій діяльності сприяє її фізичному й інтелектуальному розвитку, готує до майбутнього професійного самовизначення. Діяльність може бути активною чи пасивною. Розвиток забезпечує саме активна діяльність. Особливий вид діяльності – спілкування. Активність дитини у спілкуванні дає їй змогу набути морального досвіду поведінки, визначити своє місце в колективі, вчить її підкорятися і керувати іншими.

Рушійною силою будь-якої діяльності, вияву в ній активності є потреби. Завдання педагога – відкрити вихованцям багатоманіття корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до кориснихсправ, стримуючи від шкідливих.

Вікова провідна діяльність:

- від народження до 1 року – безпосереднє емоційне спілкування з дорослими;

- з 1 до 3 років – предметно-маніпулятивна діяльність; формується мова та наочно-дійове мислення;

- з 3 до 7 років – гра; розвиток уявлення та уявапро людські стосунки;

- з 7 до 11 років – навчальна діяльність; формуються увага, вміння, навички, наочно-образне та понятійне мислення;

- з 11 до 15 років – інтимно-особистісне спілкування; розвиваються здібності до розуміння індивідуальних відмінностей між людьми;

- з 15 до 17 років – навчально-професійна діяльність; формуються пізнавальні та професійні інтереси, здібності планувати життя, висувати ідеї.

Поиск по сайту: