Оцінка системи внутрішнього контролю та аудиторського ризику

Міжнародними стандартами аудиту (зокрема МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень" визначаються основні засади, якими повинні керуватись аудитори при здійсненні процедур дослідження системи внутрішнього контролю підприємства.

Головна мета цих процедур полягає в тому, що аудитор повинен отримати таке розуміння підприємства, фінансова звітність якого перевіряється, та його середовища, в тому числі його внутрішнього контролю, що буде достатнім для визначення і оцінки ризиків суттєвого викривлення фінансових звітів у результаті шахрайства або помилки, а також достатнім для розробки та виконання подальших аудиторських процедур.

Відомо, що обсяг необхідних аудиторських доказів визначається оціненим ризиком невиявлення, значення якого, у свою чергу, зворотно залежить від ризику суттєвих викривлень фінансової звітності підприємства, що перевіряється. Тому з метою діагностики та оцінки ризику суттєвих викривлень аудитору дуже важливо визначити, яка існує система внутрішнього контролю і потім перевірити, чи надійно вона функціонує. Стандарти зобов'язують аудитора вивчити, документувати і оцінити ризики суттєвих викривлень у фінансових звітах, які можуть виникати внаслідок неефективного функціонування системи внутрішнього контролю підприємства.

Відповідні процедури повинні здійснюватися ще на етапі укладення договору та в процесі планування аудиту.

Шляхом документування системи внутрішнього контролю і перевірки надійності її функціонування аудитор має можливість спланувати оптимальну кількість тестів контролю та процедур по суті, що, у свою чергу, веде до скорочення тривалості аудиту без утрати якості виконуваних робіт.

Практика аудиту дозволяє виділити такі основні процедури, за допомогою яких аудитор може отримати розуміння функціонуючої на підприємстві системи внутрішнього контролю:

- дослідження результатів попередніх аудиторських перевірок. Такий підхід може бути застосований у тому випадку, коли підприємство, фінансова звітність якого перевіряється, раніше було клієнтом аудиторської фірми. Якщо протягом періоду перевірки на підприємстві не відбулося значних змін у системі організації контролю, то аудитор повинен тільки обновити існуючу інформацію. Таким чином, зрозуміло, що вивчення системи внутрішнього контролю - це процедури. які виконуються в повному обсязі при проведенні першої аудиторської перевірки відповідного підприємства.

- аналітичне дослідження інструктивних та розпорядчих документів підприємства, які регламентують функціонування СВК.

- співбесіда з працівниками підприємства. Це дуже поширена в практиці аудиту процедура, яка фактично здійснюється на всіх етапах здійснення процесу аудиту. Під час її виконання аудитор може отримати інформацію про те, наскільки чітко розуміють працівники свої функціональні обов'язки, як ретельно вони їх виконують.

- відслідковування операцій. Для того щоб зрозуміти, як фактично на підприємстві здійснюються певні види господарських операцій і як вони реєструються, вимірюються, контролюються та систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно їх відслідкувати з початку і до кінця.

- перевірка документації підприємства. Ця процедура дозволяє скласти певне уявлення про своєчасність реєстрації СВК здійснюваних на підприємстві господарських операцій, про те, як вони санкціонуються та контролюються на різних етапах їх здійснення.

- спостереження за виконанням процедур контролю.

23. Організація підготовки плану (програми) проведення аудиту та його виконання.

Дане питання регулює МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»

Планування — це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції. Програма аудиту - документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об'єкту (системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом. Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

1)Розуміння аудитором бізнесу клієнта

2) Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю

3) Визначення ризиків і суттєвості

4) Види, час і повнота процедур

5) Координація, керівництво, супроводження і нагляд.

Загальний план аудиту включає такі питання:• умови договору на виконання аудиту; • зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання; • відповідальність аудитора згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність"; • відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність; • фінансова звітність, використана для аудиту; • виконавці аудиту; • тривалість аудиторської перевірки; • бюджет часу і затрат; • ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю; • робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення; • сутність і обсяг аудиторських доказів; • аудиторський ризик; • залучення експертів.

У загальному плані аудиту рекомендується передбачати:

-які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об'єктивними;

-які суттєві обставини слід проаналізувати під час пе­ревірки;

-які вибіркові плани аудиту варто розробити;

-з якими стандартами, законодавчими і нормативно-пра­вовими актами слід ознайомити групу аудиторів;

- бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту.

Поиск по сайту: