Тема 2. Отримання анатомічних відбитків з беззубої верхньої та нижньої щелеп для виготовлення індивідуальних ложок

1. Актуальність теми

При протезуванні хворих з повною відсутністю зубів обов'язковою умовою забезпечення фіксації протезів в ротовій порожнині є отримання функціональних відбитків за допомогою індивідуальних ложок. Останні виготовляють на моделях, які відливають за анатомічними відбитками.

Анатомічний відбиток відображає лише рельєф тканин порожнини рота до перехідної складки та отримується стандартними відбитковими ложками без урахування будь-якого функціонального стану жувальних і мімічних м'язів та язика. Якісний анатомічний відбиток повинен забезпечувати відповідність індивідуальної ложки тканинам протезного ложа, а отже полегшувати її припасування в ротовій порожнині.

2. Конкретні цілі заняття:

1) вміти обрати стандартну відбиткову ложку для отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп;

2) отримувати анатомічні відбитки з верхньої та нижньої щелеп при повній адентії.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

4.1. Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Отримання анатомічних відбитків при повній відсутності зубів. Призначення. Особливості проведення.

2. Вибір відбиткової ложки та матеріалу для отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп.

3. Методика отримання анатомічних відбитків з верхньої та нижньої беззубих щелеп гіпсом.

4. Методика отримання анатомічних відбитків з верхньої та нижньої беззубих щелеп альгінатною масою.

5. Методика одномоментного зняття анатомічних відбитків з беззубих щелеп.

6. Оцінка якості анатомічного відбитка при повній відсутності зубів.

7. Дезінфекція відбитків.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Вибрати стандартну ложку для отримання анатомічного відбитка з беззубої щелепи.

2. Отримати анатомічний відбиток з беззубої щелепи гіпсом.

3. Отримати анатомічний відбиток з беззубої щелепи альгінатною масою.

4. Отримати анатомічні відбитки беззубих щелеп одномоментно.

4.4. Зміст теми

Анатомічний відбиток при повному знімному протезуванні виконує функцію попереднього, тобто модель, яка за ним відливається, призначена не для моделювання протеза, а лише для формування індивідуальної відбиткової ложки. В цілому, методика отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп мало відрізняється від традиційної, однак має деякі особливості.

Насамперед, стандартні відбиткові ложки для беззубих щелеп менших розмірів, з меншою висотою бортів, а також вираженим склепінням піднебіння. Це пояснюється тим, що відбиток повинен дати чітке зображення альвеолярного відростка та перехідної складки.

При виборі відбиткової ложки при повній адентії слід враховувати довжину її бортів. Вони повинні відстояти від беззубого альвеолярного відростка та від піднебіння не менше, ніж на 3-5 мм. При цьому при використанні альгінатних або силіконових матеріалів, ця відстань може бути мінімальною, а при знятті відбитка гіпсом - максимальною. Альвеолярні відростки повинні приходитися на середину ложа ложки.

Не слід обирати ложки з довгими бортами, які занурюються в перехідну складку. Краї ложки під час примірки повинні лише доходити до перехідної складки. Таким чином, при знятті відбитка товщина матеріалу підніме край ложки на 2-3 мм від перехідної складки.

В деяких випадках навіть спеціальні ложки для беззубих щелеп потребують індивідуалізації, а саме вкорочення або подовження воском їх країв, створення перфорацій в ділянках торусу або гіпертрофованих слизових тяжів. На нижній щелепі потрібно звернути увагу на язичний борт ложки, який слід робити довше зовнішнього, щоб мати можливість відтіснити вглиб м'які тканини дна порожнини рота. Обов’язковим також є перекриття краями ложок горбів на верхній щелепі та ретромолярного й ретроальвеолярного просторів – на нижній.

Наступним етапом отримання анатомічних відбитків є вибір матеріалу. Слід враховувати стан слизової оболонки протезного ложа та ступінь атрофії альвеолярного відростка. При атрофованій слизовій доцільно використовувати рідкоплинні матеріали, тоді як слизова нормальної податливості та гіпертрофована дозволяє отримати відбитки під тиском із застосуванням щільних, в’язких матеріалів.

Найбільш складною є методика отримання гіпсового відбитка з беззубих щелеп. Поруч з тим, не дивлячись на складнощі, методика себе виправдовує з огляду на можливість отримання якісних відбитків. В залежності від консистенції гіпсу, що замішаний, їх можна отримувати як під тиском, так і без нього.

Для замішування гіпсу в гумову чашку наливають приблизно 100 мл 3% розчину солі. Порошок гіпсу насипають невеликими порціями до появи на поверхні рідини невеликого горбка, після чого розмішують рухами у вигляді вісімки до отримання однорідної маси. Замішаний гіпс шпателем накладають в ложку до країв і вводять в порожнину рота.

Для отримання відбитка з верхньої щелепи другим пальцем лівої руки відводять правий кут рота, а правою рукою вводять до рота ложку й встановлюють її так, щоб ручка розташувалася по середній лінії обличчя. Притискають до щелепи спочатку задню частину ложки, потім ‒ передню. Голова пацієнта повинна бути злегка нахилена. Ложку слід утримувати за ручку першим і третім пальцями, а другий розмістити на склепінні ложки. В кінці відтягують верхню губу пацієнта вперед і вниз.

Для одержання відбитка на нижній щелепі другим пальцем лівої руки відводять правий кут рота, а правою рукою вводять до рота ложку й встановлюють її ручку по середній лінії обличчя. Після цього пропонують пацієнтові підняти язик та натискають спочатку на передній відділ ложки, а потім - на дистальний. Необхідно запропонувати пацієнтові висунути язика. Ложку утримують, розмістивши другий і третій пальці на її основані, а перший - під підборіддям. Нижню губу слід відтягнути вперед і вгору.

Після формування країв очікують повного затвердіння гіпсу, яке супроводжується виділенням тепла. Остаточну готовність визначають за залишками матеріалу в гумової чашці. Після того, як гіпс почне ламатися, відбиток можна виводити з порожнини рота. Для цього на його край накладають другий палець правої руки і поворотом вгору або вниз (в залежності від щелепи) ламають. Можливий також варіант створення надрізів на відбитку. Вставляючи в надрізи шпатель, важелеподібними рухами відколюють частини відбитка. Всі шматочки гіпсу збираються в лоток і промиваються у воді. Потім відбиток складають і склеюють. Гіпсові шматочки укладають в ложку, починаючи з більш великих, а потім дрібніших, після чого приклеюють їх до країв ложки розплавленим воском.

Слід звернути увагу на методику мукостатичного відбитку для нижньої беззубої щелепи при повній атрофії альвеолярного відростка, коли рідко замішаний гіпс заливають в під’язиковий простір, взагалі не використовуючи відбиткової ложки.

Використання альгінатних мас значно спрощує методику отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп. Відміряють в гумову чашку 2 мірники порошку й 2 мірники води. Потім з'єднують порошок з водою й ретельно перемішують протягом хвилини до одержання маси однорідної консистенції. Особливостями застосування альгінатних мас є використання перфорованих відбиткових ложок, а також неможливість відтиснення слизової протезного ложа. Після структурування маси два пальці (перший і другий або два перших) вводять у присінок порожнини рота й виводять відбиток. Враховуючи деформацію альгінатних мас після отримання відбитка, модель потрібно відлити відразу.

Комбінована техніка зняття анатомічних відбитків гідроколоїдними масами застосовується при незначній атрофії альвеолярних відростків. Сутність методики полягає у використанні гідроколоїдної відбиткової маси, яка знаходиться у картриджах. Масу слід розігріти до 60°С, щоб вона набула пластичного стану. Після розігрівання картридж вставляють в шприц з канюлею та поршнем і фіксують. Із шприца масу витискують безпосередньо в порожнину рота за межами майбутнього протеза: у перехідній складці в ділянці щік, вуздечок, губ, а також в ділянці піднебінного шву. Відразу після цього вводять відбиткову ложку з сумісним альгінатним матеріалом. Структурування маси відбувається протягом 3 хвилин, потім відбиток виводять за традиційною методикою.

Окрім описаних, існує методика одномоментного отримання анатомічних відбитків з обох щелеп при закритому роті в центральному співвідношенні. Для отримання таких відбитків використовують подвійні ложки, які представляють собою верхню та нижню ложки, що з’єднані між собою в єдиний блок завдяки спеціальним спрямовуючим, які забезпечують їх переміщення в сагітальній площині.

Ложки обирають за розміром та припасовують в порожнині рота, за необхідністю індивідуалізують. Потім їх, з’єднаних між собою, вводять боковим обертаючим рухом в ротову порожнину та накладають на нижню щелепу, після чого хворий повільно закриває рота. Для реєстрації висоти нижнього відділу обличчя окреслюють точки на носі і підборідді та замірюють відстань між ними. Цей розмір слугуватиме орієнтиром для отримання просторового взаємного розташування щелеп під час зняття відбитків.

Хворого просять розмістити язика в просторі між ложками; здійснювати ковтальні рухи; дихати через носа; притискати ложки не щелепами, а губами.

Для одномоментного отримання відбитків з обох щелеп використовують альгінатні маси густої консистенції, які випускають у капсулах. Спочатку капсула розтискується за допомогою утискувача, потім закріплюється в спеціальному вібраторі і протягом 30 секунд струшується, після чого капсулу розміщують в шприц. Весь матеріал витискують спочатку на нижню, а потім на верхню ложки.

Після накладання альгінатного відбиткового матеріалу обидві ложки послідовно вводять до порожнини рота і накладають на нижню щелепу. При цьому альгінатна маса верхньої та нижньої відбиткових ложок з’єднується. Вільною рукою лікар піднімає верхню губу, і пацієнт повільно закриває рота. Ложки переміщуються при замикаючих рухах у напрямку найменшого опору і фіксуються у такому положенні альгінатним конгломератом.

Коли альгінатна маса виходить за межі перехідної складки, верхня губа опускається. Губи пацієнта повинні змикатися, при цьому він дихає носом і виконує ковтальні рухи. Під час отримання відбитка за окресленими точками перевіряється міжальвеолярна висота, яку можна корегувати тільки у тому випадку, коли вона перевищує заздалегідь визначену відстань. Комплекс верхньої та нижньої відбиткових ложок з відбитками, що утворився, виводять єдиним блоком.

Перед відливанням гіпсових моделей ділянку язика заповнюють силіконовою масою (без каталізатора). При одномоментному отриманні відбитків одним замішуванням гіпсу виконується як відливання моделей, так і загіпсування їх в артикулятор (оклюдатор).

Якість відбитка оцінюється за точністю відображення рельєфу протезного ложа, зокрема перехідної складки з усіма рухомими утвореннями, розташованими на ній.

Показаннями до повторного отримання відбитка являються: змазаність його рельєфу, невідповідність майбутнім розмірам протезного ложа, відсутність чіткого оформлення країв, наявність пор.

Дезінфекція відбитків – захід, спрямований на попередження поширення інфекційних захворювань в стоматологічній клініці. Відбиткові матеріали, які контактують із тканинами порожнини рота пацієнта та забруднені слиною, кров'ю, а також частками зубної бляшки, слід розглядати як потенційні джерела інфікування. При проведенні дезінфекції відбитків звичайно застосовують метод занурення (імерсії) із використанням різних хімічних засобів, фізичні методи (вплив високої й низької температури, ультрафіолетове випромінювання), а також метод ультразвукової обробки.

Найбільш поширене використання першого методу, а найбільш прийнятними для дезінфекції силіконових і альгінатних відбитків є 2,0-2,5% буферний розчин глутарового альдегіду або готовий препарат «глутарекс». Дані засоби мають виражену активність по відношенню до гідрофільних і ліпофільних вірусів, що викликають вірусний гепатит В та ВІЛ. При проведенні дезінфекції силіконових відбитків методом занурення з використанням цих розчинів, величина експозиції складає 5 хвилин, альгінатних ‒ 10 хвилин.

Крім того, для дезінфекції силіконових відбитків методом занурення застосовуються: 0,5% гіпохлорид натрію (20 хвилин), 0,1% дезоксон (10 хвилин), 4,0% і 6,0% перекис водню (відповідно 15 і 10 хвилин), розчин йодоформу в розведенні 1:213, а також готові розчини: глутарал, глутарал Н (10 хвилин), сайдекс («Jonson&Jonson», США ‒ 10 хвилин), МD-520 («DÜRR DENTAL», Німеччина – 10 хвилин).

Слід зауважити, що метод занурення найбільше підходить для дезінфекції силіконових матеріалів, тому що альгінатні маси можуть змінювати свій об’єм (на повітрі вони дають усадку, а у воді набухають). Тому для них найбільш показаний метод дезінфекції, в основі якого лежить принцип зрошення з використанням спеціального апарата (фірма «DÜRR DENTAL», Німеччина).

5. Матеріали для самоконтролю

5.1. Перелік теоретичних питань

1. Які особливості отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп?

2. За якими критеріями слід підбирати ложку для отримання анатомічного відбитку при повній відсутності зубів?

3. За якими критеріями обирають матеріал для отримання анатомічного відбитка з беззубої щелепи?

4. Як отримати анатомічні відбитки гіпсом з верхньої та нижньої щелеп?

5. Розкажіть про особливості отримання анатомічних відбитків альгінатними масами.

6. В чому полягає комбінована техніка зняття анатомічних відбитків гідроколоїдними масами?

7. Як отримати анатомічні відбитки з обох щелеп при закритому роті в центральному співвідношенні щелеп одномоментного?

8. Як оцінити якість анатомічного відбитка при повній відсутності зубів?

9. Розкажіть про дезінфекцію відбитків та правила її проведення.

5.2. Практичні завдання

1. Припасування стандартної ложки для отримання анатомічного відбитка з беззубої щелепи.

2. Отримання анатомічного відбитка з беззубої щелепи гіпсом.

3. Отримання анатомічного відбитка з беззубої щелепи альгінатною масою.

4. Отримання анатомічних відбитків одномоментно з обох щелеп при закритому роті в центральному співвідношенні.

5.3. Тести

1. Хворий 66 років звернувся зі скаргами на неможливість жування, порушення зовнішнього вигляду, розлади дикції. При обстеженні встановлена повна відсутність зубів на обох щелепах. Прийнято рішення про виготовлення повних знімних протезів. Яку маніпуляцію проводить лікар на першому клінічному етапі?

А. Визначення центрального співвідношення щелеп

В. Припасування індивідуальних ложок

С. Виготовлення діагностичних моделей

D. Отримання анатомічних відбитків

Е. Отримання функціональних відбитків

2. Хворий 62 років звернувся в клініку з метою виготовлення нових повних знімних протезів. Колишніми протезами користувався 8 років. Які відбитки доцільно одержати в даного хворого?

А. Протезами хворого

В. Стандартними ложками

С. Подвійні відбитки

D. Розбірними ложками

Е. Відбитки не потрібні

3. Пацієнтові 60 років виготовляється повний знімний протез на нижню щелепу. Об’єктивно: альвеолярні відростки помірно атрофовані. Слизова оболонка протезного ложа нормальної податливості. Проводиться зняття відбитків для виготовлення індивідуальної ложки. Якій групі матеріалів слід надати перевагу?

А. Тим, що кристалізуються

В. Тим, що полімеризуються

С. Альгінатним

D. Силіконовим

Е. Термопластичним

4. Пацієнтові 52 років виготовляють повні знімні пластинкові протези на верхню й нижню щелепи. Об'єктивно: II тип за Шредером та I тип за Келлером. Слизова, що покриває щелепи, гіпертрофована, при пальпації пухка, гіперемована, добре зволожена. Якій групі матеріалів слід надати перевагу при знятті відбитків для виготовлення індивідуальних ложок?

А. Тим, що кристалізуються

В. Альгінатним

С. Термопластичними

D. Тим, що полімеризуються

Е. Гідроколоїдним

5. При об'єктивному обстеженні хворої 69 років з повною відсутністю зубів виявлено значну атрофію альвеолярних відростків, значний торус, плоске піднебіння. Слизова оболонка протезного ложа тонка, атрофована. Що слід ураховувати при виборі матеріалу для отримання анатомічних відбитків?

А. Податливість слизової

В. Виразність торусу

С. Ступінь атрофії альвеолярних відростків

D. Функціональну рухливість слизової оболонки

Е. Рельєфний малюнок протезного ложа

6. Хворому 90 років планується виготовити повний знімний протез на нижню щелепу. Об'єктивно: значна атрофія альвеолярного відростка на нижній щелепі. Який відбиток необхідно отримати?

А. Анатомічний

В. Анатомічний декомпресійний

С. Анатомічний компресійний

D. Функціональний декомпресійний

Е. Мукостатичний гіпсом

7. Хворому 60 років виготовляють повні знімні протези. В перше відвідування отримані повні анатомічні робочі відбитки альгінатним матеріалом. Як провести дезінфекцію відбитків?

A. Протягом 10 хвилин у розчині «Сайдекс»

B. Протягом 10-15 хвилин у 2,3% розчині глутаральдегіду

C. Занурити в 3 % розчин хлораміну двічі протягом 10 хвилин

D. Протягом 10-15 хвилин в 1% розчині лізоформину

E. Протягом 10-15 хвилин в розчині «Дезефект»

8. Хворий 70 років звернувся до клініки ортопедичної стоматології з метою протезування беззубих щелеп. При отриманні анатомічних відбитків гіпсом використовується 3% розчин хлориду натрію. З якою метою використовується саме цей розчин?

A. Гальмування кристалізації гіпсу

B. Прискорення кристалізації гіпсу

C. Покращення міцності відбитка

D. Профілактика блювотного рефлексу

E. Полегшення виведення відбитка з рота

9. Пацієнтка 60 років скаржиться на неможливість жування, зумовлену повною втратою зубів. При огляді встановлена незначна атрофія альвеолярних відростків та нормальна податливість слизової оболонки протезного ложа. Прийнято рішення про виготовлення повних знімних протезів. Проводиться підбір стандартних ложок для отримання анатомічних відбитків. Як повинен співвідноситись їх край з беззубими альвеолярними відростками?

A. Щільно прилягати

B. Відстояти на 1-2 мм

C. Відстояти на 3-5 мм

D. Відстояти на 1 см

E. Розтягувати перехідну складку

10. Хворому 66 років виготовляються повні знімні протези. Отримані анатомічні відбитки. Який технічний етап наступний?

А. Визначення центрального співвідношення щелеп

В. Виготовлення воскових базисів із прикусними валиками

С. Отримання функціональних відбитків

D. Виготовлення індивідуальних ложок

С. Перевірка конструкції протезів

Тема 3. Виготовлення індивідуальних ложок на верхню та нижню щелепи

1. Актуальність теми

Функціональна цінність протезів визначається їхньою стійкістю на щелепах, що, насамперед, залежить від анатомо-фізіологічних особливостей органів порожнини рота, а також стана її слизової оболонки. Чим більша площа протезного ложа, чим менша атрофія щелеп та краще збережені альвеолярні відростки верхньої та нижньої щелеп, тим більш сприятливий вихід ортопедичного лікування. Поруч з тим, покращити статику протеза можливо шляхом якісного отримання функціонального відбитка, обов’язковою вимогою до якого є використання індивідуальної ложки.

2. Конкретні цілі заняття:

1) знати методики отримання індивідуальних ложок;

2) виконувати методику одномоментного виготовлення індивідуальних ло­жок.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

4.1. Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Методики одномоментного виготовлення індивідуальних ло­жок. Методика Шрота, ЦІТО, Василенка.

2. Методики лабораторного виготовлення індивідуальних ложок.

3. Матеріали для виготовлення індивідуальних ложок.

4. Правила виготовлення ложки на моделі з пластмаси, що швидко твердне.

5. Методика виготовлення ложки на моделі з АКР-П.

6. Методика виготовлення індивідуальної ложки за Варесом.

7. Метод компресійного пресування індивідуальних ложок.

8. Метод литтєвого пресування індивідуальних ложок.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Отримати індивідуальну ложку одномоментно в клініці.

2. Отримати жорстку індивідуальну ложку в лабораторних умовах.

4.4. Зміст теми

Функціональні відбитки були вперше запропоновані Шротом (1864). Методика передбачала виготовлення металевих ложок для обох щелеп, до яких припаювали пружини. Для отримання відбитків використовували розігріту гутаперчу. Пацієнт протягом 15-20 хвилин здійснював різноманітні рухи щелепами, губами, щоками та язиком.

На сьогодні індивідуальної ложки, які є обов’язковою умовою для одержання функціонального відбитка, можливо виготовити двома методами.

Перший ‒ прямий (одномоментний) метод виготовлення індивідуальної ложки, коли лікар виготовляє ложку без участі зубного техніка безпосередньо в ротовій порожнині із пластинки базисного воску.

За методикою Центрального Інституту травматології та ортопедії (ЦІТО) границі воскової ложки повинні закінчувались на перехідній складці і на лінії «А», що не дає можливості отримати клапан по лінії «А».

Для отримання індивідуальної ложки за методикою Василенко на верхню щелепу стандартну пластинку воску складають вдвоє, зуботехнічним шпателем обрізають передній край за формою альвеолярного відростка, трохи прогинають і вводять до порожнини рота, перекриваючи дистальним краєм лінію «А» на 1-2 мм. За допомогою 1, 2, 3 пальців обох рук притискають воскову пластинку рівномірно спочатку до твердого піднебіння, а потім до альвео­лярних відростків, перегинаючи їх на всьому протязі із вести­булярної сторони до перехідної складки. Ложку охолоджують по­током повітря і виводять із по­рожнини рота. Для завершення підготовки інди­відуальної ложки ро­зігрітим шпателем вкорочують її краї таким чином, щоб вони перекривали альвеолярний відросток на 3-4 мм (при плоскій формі - на 1,5-2 мм ширини), при цьому не доходили до «ней­тральної зони», тобто закінчувались на не­рухомій слизовій оболонці. В області вуз­дечки і складок краї зрізуються ще більше. Дистальний край укорочується за лінією «А» (не менш як на 1-1,5 мм), так щоб після вивільнення крило-щелепних складок він мав форму прямокутного уступка до заду. На закінчення робляться два от­вори уздовж сагітального шва діаметром 2-3 мм; один ‒ в зоні най­більшої вгнутості твердого піднебіння, другий ‒ в дистальній третині.

Для виготовлення індивідуальної ложки на нижню щелепу слід брати 1/3 довжини і ширини стан­дартної базисної воскової плас­тинки. Після розігріву в теплій воді пластину скла­дають по довжині вдвоє, міцно стискають половинки між собою і згинають у вигляді під­кови, вводять до порожнини рота хворого, обтискують по всьому альвеолярному відростку таким чином, щоб пластина охоплювала альвеолярний відросток з обох боків до перехідної складки, покривала нижньощелепний горбик, під'язиковий і ретроальвеолярний простори. Перед виведенням ложку охолоджують в порожнині рота, потім занурюють в холодну воду.

Не дивлячись на простоту виконання та можливість скорочення лабораторного етапу, останнім часом методика одномоментного виготовлення індивідуальних ложок практично не використовується, що пов’язано з появою нових матеріалів для точного відображення мікрорельєфу протезного ложа, які потребують тиснення при отриманні відбитка. Восковими ложками одержати відбитки під тиском неможливо, тому що існує велика вірогідність їх деформації.

Другий, непрямий (лабораторний) метод передбачає створення жорсткої індивідуальної ложки за анатомічним відбитком, який отримують за допомогою стандартної ложки.

До історії увійшли методи виготовлення індивідуальних ложок шляхом штампування із металевих пластинок. Натепер найбільш поширена методика лабораторного виконання жорстких індивідуальних ложок з пластмаси, що швидко твердне («Протакрил», «Редонт», «Карбопласт»). На моделі хімічним олівцем чітко вимальовують границі ложки, які повинні доходити до рухомої слизової оболонки (табл. 2). Заготовлене пластмасове тісто розкатують скляною паличкою на поліетиленовій пластинці до товщини 4 мм. Отриману пластинку розміщують на моделі та формують. Пластмасу наносять рівномірним шаром на ізольовану лаком поверхню, формуючи ложку та ручку для виведення та утримання її в процесі формування країв відбитка. Після затвердіння пластмаси ложку знімають з моделі і оброблюють фрезами, слідкуючи за відповідністю її країв означеним на моделях границям та зберігаючи товщину в 1,5 мм для створення об’ємності.

Описаний вище метод ґрунтується на вільному формуванні пластмаси. Для отримання більш якісної, більш точної та міцної індивідуальної ложки використовують методику компресійного пресування пластмаси. Для цього на гіпсовій моделі, отриманій за анатомічним відбитком, окреслюють границі індивідуальної ложки. Потім розігрівають пластинку базисного воску та обтискають її на моделі. Надлишки воску відрізають за окресленими границями. Щоб пластмаса не прилипала до гіпсу, протезне ложе вкривають ізолюючим лаком. Потім модель гіпсують в кювету для заміни воску на пластмасу гарячого твердіння. Для попередження деформації країв ложки під час затвердіння полімеризацію краще проводити в пневмополімеризаторі.

За допомогою гіпсової прес-форми, що отримують після виплавляння воску, індивідуальну ложку можна отримати методом литтєвого пресування. При цьому базисну пластмасу вводять через литнікові отвори, а потім полімеризують під безперервним тиском у 8 атм.

Також для виготовлення індивідуальних ложок можна використовувати стандартні заготовки, зокрема АКР-П, які розігріваються, обтискаються на моделі та підрізуються за окресленими границями. Із обрізків пластинки формують ручку, приклеюючи її до ложки сильно розігрітим шпателем. Недоліком таких індивідуальних ложок є деформація під час отримання відбитка, а також тонкі краї.

Індивідуальні ложки за Варесом виготовляються з листового термопластичного матеріалу за допомогою стоматологічної ортопедичної прес-установки (СОПУ). Для цього гіпсову модель встановлюють на основання установки, покривають її пластинкою термопласта, закривають кожухом та вмикають електролампу. Через 5 хвилин, коли пластина набуде пластичності, її краї притискають спеціальним кільцем до основання установки, після чого нагрівання припиняють та включають вакуумний насос. Термопластична пластинка щільно обтискує гіпсову модель та точно відтворює рельєф протезного ложа. Недоліком ложок з термопластичних матеріалів є їхня гладка поверхня, що не сприяє утриманню відбиткового матеріалу, та потребує додаткового створення ретенційних пунктів за допомогою пластиру, а також шляхом формування отворів на її поверхні.

На відміну від індивідуальних ложок, краї яких формуються в порожнині рота, жорсткі індивідуальні ложки, виготовлені в лабораторних умовах, вимагають припасування в клініці.

Таблиця 2

Поиск по сайту: