НЕ 5.1 Платіжна система виконання бюджетів

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства".

Відповідно до цієї постанови Державне казначейство набуло статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ). Входження казначейства в СЕП НБУ дозволило зосередити кошти Державного бюджету на своєму єдиному рахунку, що дало змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного бюджету. Під платежами державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовнішнього отримувача до держави.

Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів. Платіжна система - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей.

Переказ грошей є обов'язковою функцією яку повинна виконувати платіжна система, і здійснюється при допомозі комплексу програмного та технічного забезпечення, із застосуванням електронних засобів приймання. Оброблення, передавання та захисту інформації у відповідності із принципами і правилами проведення переказів.

Загальні засади функціонування платіжної системи регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 та Законом України "Про внесення змін до Закону

України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні від 06.10.2004 № 2056-ІУ.

Необхідним елементом ефективно функціонуючих платіжних систем є:

- нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини

- бухгалтерська й технологічна модель, що є основним операційним механізмом здійснення платежів;

- технологічна інфраструктура, яка включає програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засоби аварійного резервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал;

- захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Усі елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися відокремлено один від одного.

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системи виконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо переказу грошових коштів. У платіжній операції можна виділити такі основні елементи:

- зобов'язання, яке необхідно виконати;

- сторону, що здійснює платіж (платника);

- сторону, яка отримує платіж (одержувача);

- інструмент платежу;

- одного або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

Сьогодні в Україні діє система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ), тобто це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банками як за дорученням клієнтів, так і за зобов'язаннями банків на всій території України. Роль платіжної організації виконує НБУ який в свого часу ініціював та організував створення СЕП.

Система електронних платежів складається з трьох рівнів:

- нижній рівень: банки та інші фінансові установи - учасники електронних розрахунків;

- середній рівень: регіональні розрахункові палати (РРП), які обслуговують учасників СЕП відповідного регіону;

- верхній рівень: Центральна розрахункова палата НБУ, яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.

Регіональні розрахункові палати безпосередньо не виконують платіжних послуг. Вони лише є механізмом для переміщення коштів та супроводжуючої інформації.

Серед принципів організації СЕП можна виділити наступні:

1) забезпечення розрахунків між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

2) СЕП є закритою системою, тобто:

- грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі;

- грошові кошти перебувають під суворим емісійним контролем Національного банку.

3) СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

4) Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ. Унаслідок чого учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для прогнозування ліквідності.

Складові системи електронних платежів представлено на рис. 2.1

Рис. 2.1. Складові системи електронних платежів

Безпосереднє використання Державним казначейством можливостей роботи платіжної системи стало необхідною умовою ефективного регулювання та управління коштами державного бюджету.

Уся платіжна і технологічна інформація, якою обмінюється учасник міжбанківських розрахунків з СЕП, має оброблятися системою автоматизації банку (САБ учасника) і надходити до/бути отриманою від СЕП виключно через АРМ-НБУ, який виконує функції шлюзу до СЕП.

Здійснення платіжних трансакцій між органами казначейства, банківськими установами й іншими учасниками бюджетного процесу забезпечується системою електронних платежів, яка функціонує в двох режимах:

- оф-лайновий режим (файловий), за якого інформація (списання/зарахування коштів) від відправника до одержувача надсилається у вигляді файлу за певний проміжок часу;

- он-лайновий режим, інформація (пакет-запит / пакет-відповідь) проводиться в режимі реального часу. При цьому інформація про списання коштів з рахунку платника і зарахування на рахунок отримувача виконується практично миттєво. Будь-яка інформація в он-лайновому режимі надається учаснику тільки у відповідь на його запит.

Комплексне використання всіх складових системи електронних платежів забезпечує ефективне функціонування внутрішньої платіжної системи казначейства.

Крім СЕП, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через внутрішньобанківську платіжну систему ВПС, комбінацію систем ВПС і СЕП, міжнародні системи електронних розрахунків та двосторонні прямі кореспондентські відносини.

2.2. Єдиний казначейський рахунок, його структура та значення для виконання бюджетів

Державне казначейство України здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в органах Державного казначейства відкрито бюджетний рахунок, який називається "Єдиний казначейський рахунок".

Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через СЕП НБУ регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за №122.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами Державного та місцевих бюджетів.

ЄКР об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отримувати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках.

Цей рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Казначействі (центральний рівень), його управлінням в Автономній Республіки Крим (ДРК), областях, містах Києві і Севастополі (далі територіальні управління). Оскільки лише Державне казначейство України має повноцінний ЄКР, він є безпосереднім учасником СЕП НБУ. Територіальним управлінням рахунки у НБУ не відкриваються.

Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечує:

Можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;

Надання оперативної інформації органам законодавчої та виконавчої влади про операції, здійснені за ЄКР;

Оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджету.

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, Державне казначейство та його територіальними управліннями у регіональних розрахункових палатах (РРП) НБУ відкриваються технічні рахунки, а на балансі Державного казначейства - відповідні субрахунки територіальних управлінь.

Операції проведені через СЕП, відображаються як на технічних рахунках Державного казначейства і територіальних управлінь, так і на відповідному ЄКР Казначейства і субрахунках територіальних управлінь.

Державне казначейство має право встановлювати ліміт технічного рахунку та ліміт початкових оборотів у СЕП, чим забезпечує контроль і управління видатковими операціями територіальних управлінь. Для прийняття управлінських рішень про проведення фінансових операцій необхідна інформація щодо фактичної наявності коштів. Ця інформація формується у Казначействі шляхом складання щоденного оборотно-сальдового балансу рахунків.

Органи Державного казначейства відкривають рахунки:

- для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;

- розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів, іншим клієнтам;

- підприємствам, установам і організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але, згідно з чинним законодавством обслуговуються в Державному казначействі.

Державне казначейство здійснює запозичення з ЄКР на підставі реєстрів на виділення коштів з ЄКР центральному апарату казначейства та іншим його управлінням, а також у випадку, перерахування центральному апарату коштів, що перевищують встановлений ліміт ЄКР.

Поновлення ЄКР територіальних управлінь здійснюється на підставі реєстрів чи розпоряджень Державного казначейства:

- на поновлення ЄКР за рахунок доходів Державного бюджету, належних до перерахування центральному апарату казначейства;

- на перерахування коштів з ЄКР іншим управлінням Казначейства;

- на перерахування коштів з рахунка Казначейства на рахунки його територіальних органів.

Реєстри та зведені реєстри на виділення бюджетних асигнувань формує управління міжбюджетних відносин та управління видатків Державного бюджету Державного казначейства згідно з Порядком виконання Державного бюджету за видатками.

Таким чином, запровадження Єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

- досконалу базу даних за бюджетними показниками;

- щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до Державного та місцевих бюджетів;

- розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між Державним бюджетом та місцевими бюджетами;

- перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;

- дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

- надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій;

- оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на Єдиному казначейському рахунку;

- повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

На сьогоднішній день Державне казначейство використовує 8-му ("4К") модель обслуговування кореспондентського рахунку, яка поєднала можливості СЕП і системи термінових переказів (СТП) коштів для управління ЄКР.

Відправка та прийом платежів органами ДКУ відображаються одночасно на ЄКР і на технічному рахунку конкретного органу ДКУ. Таким чином, одночасно відстежується реальна сума залишку на ЄКР та реальна участь кожного органу ДКУ у змінах ЄКР протягом банківського дня.

ДКУ має можливість керувати роботою Головного управління Державного казначейства України в СЕП шляхом встановлення ліміту технічного рахунку - це мінімально припустима величина, якої може досягти технічний рахунок в результаті відправки в СЕП початкових платежів з цього рахунку. Для цього використовується АРМ керування лімітами. Пакет-запит, сформований АРМ керування лімітами, обробляється в ЦОСЕП. В момент його надходження відбувається коригування значення лімітів.

Оскільки безпосередній вихід в СЕП в казначействі мають тільки Центральний апарат і головні управління, для забезпечення проплати початкових платіжних документів і отримання інформації про надходження на рахунки Управлінь Державного казначейства використовується система "Клієнт-Банк", яка служить транспортним засобом для передачі захищених платіжних документів і отримання виписок на ділянці "Територіальне головне управління - управління державного казначейства".

На кінець банківського дня центральний апарат ДКУ отримує від ЦОСЕП підсумкову інформацію про обороти органів ДКУ в СЕП. На її підставі в системі автоматизації ДКУ відображається значення ЄКР та технічних рахунків органів ДКУ. Робота органів ДКУ в платіжній системі ДКУ допускається тільки впродовж операційного дня. Відкриття наступного операційного дня без закриття попереднього не допускається.

2.3. Відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень

Бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями) - рахунки для зарахування доходів бюджетів, надходжень в частині повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів, поділяються на бюджетні та небюджетні.

Бюджетні рахунки - це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань, загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій із фінансування бюджетів.

Небюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно з початком нового бюджетного року для здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами, для обслуговування зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань, здійснення загальнодержавних видатків та операцій із фінансування бюджетів.

Здійснення асигнувань забезпечується бюджетними рахунками які поділяються на:

1) реєстраційні рахунки розпорядників коштів за кодом бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів бюджетів;

2) спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів за кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів;

3) рахунки одержувачів коштів за кодами бюджетної класифікації видатків загального або спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів.

Не бюджетні рахунки відкриваються органами Казначейства підприємствам, установам організаціям для здійснення та обліку операцій, що не належать до операцій з виконання бюджетів. Ці рахунки відкриваються відповідно до плану бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів та порядку відкриття рахунків у національній валюті для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки згідно з вимогами статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. Закриття рахунків загального фонду державного бюджету означає припинення дії бюджетних призначень. За виняткових обставин міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

У разі неприйняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства затверджено наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002 року за № 221 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 976/7264 (із змінами і доповненнями). Зазначений

Порядок регламентує взаємовідносини між органами Держказначейства і клієнтами в процесі відкриття (закриття) рахунків і є обов'язковим до застосування всіма органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казначейства.

Розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів коштів та інших клієнтів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до умов договорів між органом Держказначейства і власниками рахунків, які складаються за типовою формою, встановленою Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах ДКУ.

Поиск по сайту: