НЕ 5.1 Платіжна система виконання бюджету

Процес виконання бюджету регламентується Бюджетним кодексом України, а саме главою 8. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Стаття 43. Казначейське обслуговування бюджетних коштів

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Обслуговування Державною казначейською службою, установ України, які функціонують за кордоном, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Державною казначейською службою, не здійснюється оплата послуг з оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України і з переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.

Державна казначейська служба, за погодженням з Міністерством фінансів України, має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку покриваються Державною казначейською службою в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою пенсій, - у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Під час здійснення операцій, пов'язаних з використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовується казначейське обслуговування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розпис Державного бюджету України

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України, або особою, яка виконує його обов'язки, відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України або особою, яка виконує його обов'язки, затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період.

Примірник затвердженого розпису Державного бюджету України передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до закону про Державний бюджет України.

Мінфін протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.

Важлива роль в бюджетному процесі належить стадії виконання бюджету. У її плині здійснюється мобілізація коштів, а також організація їх використання відповідно до затвердженого закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Виконання бюджету - це забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів в цілому та за кожним джерелом надходжень, а також своєчасного, повного та безперервного фінансування передбачених бюджетом заходів.

Принципи виконання бюджету:

1) забезпечення повного і своєчасного надходження доходів у цілому і за кожним джерелом зокрема;

2) фінансування заходів у межах затверджених бюджетом сум на протязі бюджетного року;

3) виділення бюджетних коштів на заходи відповідно до бюджетних програм;

4) надання бюджетних коштів при умові виконання кожним підприємством та установою планових завдань і з урахуванням освоєння раніше виділених коштів;

5) фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

6) дотримання режиму економії в витрачанні трудових, матеріальних та природних ресурсів;

7) забезпечення ефективного контролю за використанням бюджетних коштів;

8) дотримання на підприємствах та в організаціях бюджетної сфери фінансової дисципліни.

Загальні положення організації виконання Державного бюджету встановлені Бюджетним кодексом. Відповідно до статті 115 Конституції України і статті 47 Бюджетного кодексу:

- Кабінет Міністрів України забезпечує і несе відповідальність за виконання Державного бюджету;

- Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Фактично з Міністерства фінансів знята відповідальність за виконання Державного бюджету.

У процесі виконання Державного бюджету Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до Державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Усі доходи Державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом доходів та видатків на відповідний рік. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів влади і розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу доходів і витрат, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників застосовується бюджетна класифікація.

5.2. Розпис Державного бюджету України

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Бюджетний розпис - документ, у якому встановлюється розподіл доходів і фінансування бюджету, бюджетні асигнування головним розпорядникам бюджетних засобів на визначені періоди року відповідно до бюджетної класифікації.

Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Розпис Державного бюджету України на відповідний рік включає:

1) Розпис доходів Державного бюджету (далі - розпис доходів), що включає:

- річний розпис доходів загального і спеціального фондів Державного бюджету;

- щомісячний розпис доходів загального фонду Державного бюджету.

2) Розпис фінансування Державного бюджету (далі - розпис фінансування, що включає:

- річний розпис фінансування загального і спеціального фондів Державного бюджету;

- помісячний розпис фінансування загального фонду Державного бюджету.

3) Розпис асигнувань Державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету), що включає:

- річний розпис асигнувань загального і спеціального фондів Державного бюджету;

- щомісячний розпис асигнувань загального фонду Державного бюджету.

4) Розпис повернення кредитів до Державного бюджету та надання кредитів з Державного бюджету (далі - розпис кредитування), що включає:

- річний розпис повернення кредитів до Державного бюджету та надання кредитів з Державного бюджету;

- помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету та надання кредитів із загального фонду Державного бюджету.

5) Річний розпис витрат спеціального фонду Державного бюджету з розподілом за видами надходжень.

6) Помісячний розпис спеціального фонду Державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).

Процедура складання і виконання розпису Державного бюджету визначена законодавчо в Бюджетному кодексі та "Інструкції про складання і виконання розпису Державного бюджету України", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 386 від 14 червня 2004 року зі змінами на поточний період.

Розпис Державного бюджету України на відповідний рік (далі - розпис) має бути збалансованим та включати:

розпис доходів державного бюджету (далі - розпис доходів):

річний розпис доходів загального і спеціального фондів державного бюджету помісячний розпис доходів загального фонду державного бюджету;

розпис фінансування державного бюджету (далі - розпис фінансування)

річний розпис фінансування загального і спеціального фондів державного бюджету за типом боргового зобов'язання

помісячний розпис фінансування загального фонду державного бюджету за типом боргового зобов'язання;

розпис асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету)

річний розпис асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету)

помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету);

розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету (далі - розпис кредитування)

річний розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету

помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду державного бюджету та надання кредитів із загального фонду державного бюджету;

річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень;

помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).

1.3. Річний розпис асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) - це розпис асигнувань загального і спеціального фондів державного бюджету на рік у розрізі головних розпорядників бюджетних коштів (далі - головних розпорядників) за програмною класифікацією видатків та кредитування бюджету й повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.

1.4. Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) - це розпис асигнувань загального фонду державного бюджету на рік за місяцями в розрізі головних розпорядників за програмною класифікацією видатків та кредитування бюджету й скороченою економічною класифікацією видатків бюджету.

Скорочена економічна класифікація видатків бюджету включає: оплату праці (код 2110), нарахування на оплату праці (код 2120), медикаменти та перев'язувальні матеріали (код 2220), продукти харчування (код 2230), оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код 2270), дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм (код 2281), окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку (код 2282), соціальне забезпечення (код 2700). Решта економічних кодів видатків відображаються загальною сумою за кодом 5000 "Інші видатки".

1.5. Річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень - це річний розпис витрат спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання) в розрізі доходів (за кодами класифікації доходів бюджету), фінансування (за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання), повернення кредитів до спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і кодами класифікації кредитування бюджету).

Помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) - це помісячний розпис витрат спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету, кодами скороченої економічної класифікації видатків бюджету, кодами класифікації кредитування бюджету та кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання) в розрізі доходів (за кодами класифікації доходів бюджету), фінансування (за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання), повернення кредитів до спеціального фонду (за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і кодами класифікації кредитування бюджету). Розпис складається без помісячного розподілу власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків.

До затвердження розпису затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Тимчасовий розпис на відповідний період складається відповідно до вимог глави 2 цієї Інструкції з обмеженнями, встановленими Бюджетним кодексом України.

1.7. Кошториси не складаються за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються законом про Державний бюджет України за загальнодержавними витратами та рішенням відповідної ради про затвердження місцевого бюджету у частині міжбюджетних трансфертів, здійснення передачі бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів та бюджетних програм щодо виконання державою гарантійних зобов'язань за кредитами, залученими під державні гарантії, коштів та мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, резервного фонду місцевих бюджетів, а також за бюджетними програмами щодо виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Розпорядники бюджетних коштів (далі - розпорядники) повинні затвердити у кошторисах обсяг коштів для проведення розрахунків за електричну і теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, у повному обсязі в розрахунку на рік з урахуванням коштів загального та спеціального фондів відповідно до вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України. До кошторисів додаються детальні розрахунки за КЕКВК 2270 "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв" на підставі затверджених в установленому порядку лімітів.

2. Складання розпису

2.1. Складання розпису починається зі складання розпису доходів, розпису фінансування та розпису повернення кредитів до державного бюджету.

2.2. Розпис доходів складається структурним підрозділом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), який відповідно до закріплених функцій і процедур забезпечує реалізацію бюджетної політики в частині планування дохідної частини бюджету, за участю інших структурних підрозділів Мінфіну та головних розпорядників.

2.3. Розпис фінансування складається структурними підрозділами Мінфіну, які відповідно до закріплених функцій і процедур забезпечують реалізацію бюджетної політики в частині надходжень та витрат бюджету, пов'язаних із зміною обсягу боргу, та надходжень від приватизації державного майна, за погодженням з Департаментом державного бюджету Мінфіну з урахуванням необхідності забезпечення своєчасності і повноти платежів з погашення основної суми державного боргу, можливостей щодо обсягів і термінів залучення державних запозичень, графіків проведення приватизації державного майна, а також потреб покриття помісячних касових розривів загального фонду державного бюджету.

2.4. Розпис повернення кредитів до державного бюджету складається відповідними структурними підрозділами Мінфіну.

2.5. На основі складених розписів доходів, фінансування та повернення кредитів до державного бюджету Департамент державного бюджету Мінфіну розраховує граничні помісячні обсяги асигнувань та надання кредитів із загального фонду державного бюджету за відповідними структурними підрозділами Мінфіну і подає їм разом із роз'ясненнями.

Керуючись роз'ясненнями, відповідні структурні підрозділи Мінфіну визначають головним розпорядникам помісячні обсяги асигнувань загального фонду в розрізі бюджетних програм або в цілому головному розпоряднику.

Витрати Державного бюджету здійснюються на основі річного розпису асигнувань Державного бюджету, тому доцільно розглянути порядок його складання.

Розпис асигнувань загального і спеціального фондів Державного бюджету складається на рік у розрізі головних розпорядників коштів (далі - головних розпорядників) за програмною класифікацією видатків та кредитування й повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.

Помісячний розпис асигнувань загального фонду Державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) - це розпис асигнувань загального фонду Державного бюджету на рік з розбивкою за місяцями в розрізі головних розпорядників за програмною класифікацією видатків та кредитування й скороченою економічною класифікацією видатків бюджету.

2. Складання розпису

2.1. Складання розпису починається зі складання розпису доходів, розпису фінансування та розпису повернення кредитів до державного бюджету.

2.2. Розпис доходів складається структурним підрозділом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), який відповідно до закріплених функцій і процедур забезпечує реалізацію бюджетної політики в частині планування дохідної частини бюджету, за участю інших структурних підрозділів Мінфіну та головних розпорядників.

2.3. Розпис фінансування складається структурними підрозділами Мінфіну, які відповідно до закріплених функцій і процедур забезпечують реалізацію бюджетної політики в частині надходжень та витрат бюджету, пов'язаних із зміною обсягу боргу, та надходжень від приватизації державного майна, за погодженням з Департаментом державного бюджету Мінфіну з урахуванням необхідності забезпечення своєчасності і повноти платежів з погашення основної суми державного боргу, можливостей щодо обсягів і термінів залучення державних запозичень, графіків проведення приватизації державного майна, а також потреб покриття помісячних касових розривів загального фонду державного бюджету.

2.4. Розпис повернення кредитів до державного бюджету складається відповідними структурними підрозділами Мінфіну.

2.5. На основі складених розписів доходів, фінансування та повернення кредитів до державного бюджету Департамент державного бюджету Мінфіну розраховує граничні помісячні обсяги асигнувань та надання кредитів із загального фонду державного бюджету за відповідними структурними підрозділами Мінфіну і подає їм разом із роз'ясненнями.

Керуючись роз'ясненнями, відповідні структурні підрозділи Мінфіну визначають головним розпорядникам помісячні обсяги асигнувань загального фонду в розрізі бюджетних програм або в цілому головному розпоряднику за тими бюджетними програмами, які належать до компетенції відповідного структурного підрозділу, та разом із лімітними довідками про бюджетні асигнування та кредитування (далі - лімітна довідка) надають їх Департаменту державного бюджету Мінфіну, який зводить отримані помісячні обсяги асигнувань загального фонду, складає узагальнену лімітну довідку за кожним головним розпорядником з визначенням помісячних обсягів асигнувань головному розпоряднику в цілому та доводить усі лімітні довідки до кожного головного розпорядника. За необхідності структурні підрозділи Мінфіну надають головним розпорядникам додаткові матеріали разом із необхідними роз'ясненнями.

Головні розпорядники за участю розпорядників нижчого рівня згідно з отриманими лімітними ними довідками уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а для вищих навчальних закладів та наукових установ, закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу відповідно до Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" (далі - заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу) - планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів та подають відповідним структурним підрозділам Мінфіну зведені проекти цих документів для перевірки їх відповідності показникам лімітних довідок. Структурні підрозділи Мінфіну відстежують підготовку головними розпорядниками матеріалів до розпису, забезпечують своєчасне подання головними розпорядниками цих матеріалів Мінфіну, аналізують зазначені матеріали, вносять при необхідності до них корективи і подають Департаменту державного бюджету Мінфіну свої пропозиції щодо включення їх до розпису.

Департамент державного бюджету Мінфіну зводить отримані від структурних підрозділів Мінфіну матеріали, вносить при необхідності корективи і подає розпис на затвердження Міністру фінансів України у двох примірниках.

2.6. Оригінал затвердженого розпису передається на паперових та електронних носіях Державній казначейській службі України, примірник затвердженого розпису передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до закону про Державний бюджет України.

2.7. Міністерство фінансів України надає Державній казначейській службі України на паперових та електронних носіях помісячний розподіл міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, за кодами бюджетів за відповідними місцевими бюджетами згідно із затвердженим розписом державного бюджету, крім міжбюджетних трансфертів, розподіл яких здійснюється відповідно до окремого рішення відповідного органу. Державна казначейська служба України доводить його до територіальних органів Державної казначейської служби України, які в свою чергу доводять до Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, головних фінансових управлінь обласних державних адміністрацій, головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації.

2.8. Державна казначейська служба України протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів для вищих навчальних закладів та наукових установ, а також закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу.

3. Унесення змін до розпису

3.1. Унесення змін до розпису здійснюється у разі:

необхідності перерозподілу бюджетних асигнувань в розрізі економічної класифікації видатків бюджету у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету;

прийняття нормативного акта про передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника до іншого головного розпорядника;

прийняття рішення щодо передачі нерозподілених бюджетних призначень на визначену в законі про Державний бюджет України мету між головними розпорядниками;

прийняття рішення про зменшення бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного кодексу України, на суму вчиненого порушення;

прийняття рішення щодо перерозподілу видатків державного бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями;

необхідності збільшення бюджетних асигнувань спеціального фонду державного бюджету відповідно до положень пункту 3.9 цієї Інструкції.

Єдина бюджетна класифікація доходів та видатків - це фінансова основа забезпечення цілісності та єдності бюджетної системи України.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація, як один з документів, що застосовується в процесі виконання Державного бюджету:

- забезпечує створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади;

- забезпечує порівнянність бюджетних показників на загальнодержавному і міжнародному рівнях, сприяючи тим самим інтегруванню економіки України до світової;

- дає можливість усвідомити діючий бюджетний процес всіма його учасниками, відповідно до різних підходів до обліку операцій виконання бюджету;

- відбиває концептуальні підходи Уряду до бюджетної політики;

- забезпечує ідентифікацію платежів до бюджету;

- створює умови для проведення необхідного аналізу звітних даних щодо виконання бюджету;

- сприяє здійсненню контролю за фінансовою діяльністю органів влади всіх рівнів;

- забезпечує функціонування інформаційно-обчислювальної системи єдиного казначейського рахунку;

- забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та взаємозв'язок між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету.

Правові норми функціонування єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків визначені Бюджетним кодексом (статті 8, 9).

Перша загальна структура бюджетної класифікації України була введена в дію Постановою Верховної Ради України N 327/96-ВР від 12 липня 1996 року "Про структуру бюджетної класифікації України" і мала велике значення для ефективної організації бюджетного процесу.

Відповідно до міжнародних стандартів статистики державних фінансів і нових підходів до бюджетної політики, а також у зв'язку з переходом нашої держави до ринкової економіки виникла необхідність в розробці нової бюджетної класифікації. Запроваджена з 1998 року Наказом Міністерства фінансів України № 265 від 03 грудня 1997 року нова бюджетна класифікація відповідала загальноприйнятим міжнародним вимогам і вимогам сучасного етапу розвитку економіки.

Касове обслуговування бюджету держави є самостійною сферою процесу виконання бюджету.

Під касовим обслуговуванням бюджету розуміють:

- організацію і порядок здійснення операцій з бюджетними коштами;

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів (прийом, збереження та видача бюджетних коштів);

- облік і контроль за виконанням бюджету відповідного рівня.

Відомі три системи касового виконання бюджету в залежності від схеми узагальнення та обліку доходів Державного бюджету (рис. 26):

- банківська;

- казначейська;

- змішана.

При банківській системі рахунки з виконання бюджету відкриваються в установах банків, вся інформація про рух бюджетних коштів централізується безпосередньо банківською системою.

При казначейській системі рахунки з виконання бюджету відкриваються в органах казначейства.

Рисунок 26 - Системи виконання бюджету

Змішана система передбачає можливість відкриття і ведення рахунків для виконання бюджету, як в установах банківської системи, так і в органах казначейства. Це громіздка система, що передбачає дублювання функцій, використовується в період переходу від банківської до казначейської системи обслуговування бюджету.

Банківська система виконання бюджету діяла в Росії з 1918 року. Ця система за допомогою Державного банку СРСР забезпечувала касове виконання бюджетів щодо:

- збору та обліку доходів бюджету;

- міжбюджетного перерозподілу доходів;

- відкриття і ведення рахунків отримувачів бюджетних коштів;

- організації обліку і звітності за всіма операціями з бюджетними коштами.

З ліквідацією Державного банку СРСР касове виконання Державного бюджету, тобто управління державними коштами, стали здійснювати численні комерційні банки.

При банківській системі обслуговування бюджету установи банків:

- приймають доходи і зараховують їх на рахунки відповідних бюджетів;

- розподіляють доходи між рівнями бюджетів відповідно до Закону України про Державний бюджет;

- видають бюджетні кошти міністерствам, відомствам, установам, організаціям;

- проводять розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ і організацій;

- ведуть облік доходів і видатків відповідних бюджетів та складають звіт про касове виконання бюджету;

- звіряють облікові дані про видатки зі звітними даними розпорядників коштів.

Система проходження державних коштів через банківську систему мала низку суттєвих недоліків.

Недоліки банківської системи виконання бюджету:

а) наявність безлічі рахунків не давало можливості здійснювати попередній контроль за використанням коштів;

б) розосередження коштів на поточних рахунках міністерств, відомств, установах, комерційних банків призвело до несвоєчасного їхнього надходження до адресату;

в) в умовах гострого дефіциту Державного бюджету України на поточних рахунках бюджетних установ щодня зберігалися значні залишки бюджетних коштів. Наприклад, на 1 грудня 1996 року вони становили по Україні 919 млн гривень, на 1 січня 1997 року -942 млн гривень, на 1 березня 1998 року - 1004 млн гривень;

г) банківське обслуговування не мало чіткої системи використання коштів, управління доходами й видатками, контролю за проходженням коштів через банківську систему.

Така система виконання бюджету існувала в Україні до 1993 року. Указом Президента України від 18 червня 1993 року № 219/93 "Про порядок виконання Державного бюджету України" і тимчасовими методичними вказівками "Про порядок касового виконання Державного бюджету України за доходами та видатками" з 1 липня 1993 року касове виконання бюджету став здійснювати Національний Банк України через свої регіональні управління та уповноважені комерційні банки. Відповідно до Положення НБУ № 39 від 12 червня 1993 року були створені регіональні управління Національного банку України, на які була покладена функція організації ведення операцій щодо касового виконання державного бюджету.

Новий порядок касового обслуговування означав, що Міністерство фінансів України здійснювало фінансування видатків у межах доходів, що реально надійшли до Державного бюджету, а також отриманих в НБУ кредитів.

У разі нестачі коштів, внаслідок виникнення тимчасових касових розривів, Міністерство фінансів України в межах бюджетного періоду мало змогу брати в НБУ короткотермінові кредити в розмірі до 10% від обсягу видатків Державного бюджету.

Бюджетним організаціям було заборонено відкривати в установах банків розрахункові рахунки для здійснення операцій з бюджетними коштами. Касове виконання дохідної частини здійснювалося шляхом перерахування коштів з рахунку платників податків на рахунок "Кошти Державного бюджету України" відповідно до розділів бюджетної класифікації та символів звітності НБУ. Через банківську систему здійснювався облік доходів Державного бюджету України. Комерційні банки повинні були надавати Міністерству фінансів України щомісячні та річні звіти про доходи Державного бюджету згідно з підрозділами бюджетної класифікації, а також щоденну інформацію про залишки коштів на єдиному рахунку "Кошти Державного бюджету України". Цей порядок касового виконання бюджету мав посилити контроль за надходженням, цільовим та економним використанням державних коштів, але як показала практика ця система мала низку недоліків:

а) значні кошти знаходилися "в дорозі" і взаємно зараховувалися;

б) комерційні банки порушували терміни перерахування коштів;

в) щомісячна звітність НБУ про доходи та щоденна інформація про залишки коштів на єдиному рахунку "Кошти Державного бюджету України, надана Міністерству фінансів, була єдиним джерелом даних для контролю за процесом виконання бюджету.

Були започаті кроки щодо усунення порушень комерційними банками операцій, пов'язаних з касовим виконанням бюджету. Указом Президента України від 17 листопада 1994 року № 677/94 "Про посилення контролю за надходженням податків та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України і внесків до державних цільових фондів" у разі порушень строків перерахування коштів до бюджету до комерційних банків органами Державної податкової інспекції застосовувалися фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі недозарахованих або затриманих платежів

У 1995 році таких санкцій було застосовано на суму 3669 тис. гривень у 2002 випадках. Указом Президента України від 1 травня 1995 року № 343/95 були прийняті наступні заходи щодо фінансової стабілізації та зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України:

1) Національному банку України було рекомендовано встановити плату за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку, що діяла протягом звітного місяця.

2) Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та підприємствам бюджетної сфери було заборонено розміщати державні кошти на строкові депозитні рахунки в комерційних банках.

3) Кабінету Міністрів України було доручено в двотижневий строк розглянути рішення щодо надання пільг за податками та іншими обов'язковими платежами до Державного бюджету.

Не зважаючи на чисельні заходи щодо підвищення ефективності формування та використання бюджетних коштів, існуюча система виконання бюджету не могла їх забезпечити.

Для ефективного управління бюджетними коштами та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів необхідно було створити нову фінансову структуру з налагодженим механізмом виконання бюджету. З цією метою Указом Президента України в квітні 1995 року було створено Державне казначейство України, саме на яке і була покладена функція касового обслуговування Державного бюджету. Відмінність казначейської системи виконання бюджету насамперед у тім, що казначейство концентрує обидва грошових потоки: доходний та видатковий на єдиному казначейському рахунку. Такий порядок повинен істотно прискорити процес фінансування видатків.

З 1996 до 2000 року в Україні діяла змішана система виконання бюджету, яка передбачала паралелізм функцій банківськими установами та органами Державного казначейства. Казначейство в цей час виконувало в більшості випадків роль спостерігача за процесом виконання бюджету, тому що саме банки надавали щоденну інформацію за надходженням доходів відповідно до бюджетної класифікації.

З метою створення умов для ефективного управління коштами Державного бюджету Кабінет Міністрів та Національний банк України затвердили постанови:

- № 306 від 12 березня 1996 року "Про заходи щодо забезпечення касового обслуговування коштів Державного бюджету України";

- № 401 від 3 квітня 1996 року "Про касове виконання Державного бюджету України".

Ці документи визначили необхідність організації касового виконання Державного бюджету через органи Державного казначейства України. Але на початку впровадження казначейської системи обслуговування бюджету виконання бюджету здійснювалося через установи Національного банку України, Акціонерно-комерційного агропромислового банку "Україна", Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку "Промін-вестбанк" та інших. Усім міністерствам, відомствам, іншим органам державної виконавчої влади, розпорядникам коштів Державного бюджету України, які здійснюють управління цільовими державними фондами, включеними до Державного бюджету України, було дано розпорядження перевести до 15 травня 1996 року поточні бюджетні рахунки коштів Державного бюджету України, відкриті в установах банків, не уповноважених здійснювати касове виконання Державного бюджету України, до установ банків, яким це право було надане.

Перелік уповноважених комерційних банків здійснювати касове обслуговування бюджету змінився з прийняттям постанови КМУ і НБУ № 68 від 21 січня 1998 року замість постанови № 401 від 3 квітня 1996 року, яка втратила чинність. З 15 лютого 1998 року касове виконання Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів (крім Пенсійного фонду) забезпечують установи Національного банку, Державного експортно-імпортного банку, Акціонерно-комерційного агропромислового банку "Україна", Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку, Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" відповідно до угод, укладених Головним управлінням Державного казначейства з банками.

Таким чином, бачимо, що перехід від банківської до казначейської системи не означає повну відмову від послуг комерційних банків. Вони виконують посередницькі функції, виступаючі в якості агентів Національного банку України, тому що НБУ не може мати безліч дрібних відділень у всій країні для обробки операцій з виконання бюджету. Але змішана система касового виконання бюджету через уповноваженні банки не забезпечувала управління бюджетними коштами на якісному рівні і була неефективною. Про це свідчать зростаючі залишки бюджетних коштів, що комерційні банки намагаються використовувати для проведення комерційних операцій, а не для фінансування видатків бюджету.

У 1996 році значно зросла кількість порушень, які допускали комерційні банки в процесі касового виконання бюджету. Фінансові санкції за 8 місяців 1996 року були застосовані у 70 випадках на суму 346,4 тис. гривень. Виявлено 952 випадки порушення у цей же період черговості перерахування платежів до бюджету, за що нараховано санкцій у сумі 3410,2 тис. гривень. Лише у серпні

1996 року 9 установ АПБ "Україна" порушили черговість перерахування платежів до бюджету, за що застосовані санкції дорівнювались 143,8 тис. гривень.

Указом Президента України від 7 вересня 1998 року за № 982/98 було скасовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента від 1 травня 1995 року за № 343/95, що негативно вплинуло на рух бюджетних коштів, збільшивши кількість випадків затримки їх у банківських установах.

Кабінет Міністрів України та Національний банк України прийняли 14 січня 1997 року постанову № 13 "Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету", відповідно до якої з 1 лютого 1997 року запроваджується поетапне касове виконання державного бюджету за видатками через територіальні органи Державного казначейства. З цією метою наказом Головного управління Держказначейства України № 28 від 21 березня

1997 року було затверджене Положення про єдиний казначейський рахунок та Тимчасову інструкцію про порядок касового виконання державного бюджету за видатками.

З 1998 року на казначейське обслуговування були переведені всі міністерства і відомства. У цьому ж році була прийнята нова бюджетна класифікація та План рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджету.

З метою забезпечення ефективного управління бюджетними коштами розпорядників, які станом на 24 липня 1998 року не були ще переведені на казначейське виконання кошторисів за видатками, Кабінет Міністрів України Постановою № 1139 зобов'язав:

1) Головних розпорядників:

- перед наданням розрахункових документів до установ банків перевіряти їх в органах Державного казначейства;

- щоденно подавати органам Державного казначейства копії виписок з поточних бюджетних рахунків по коштах Державного бюджету України.

2) Головне управління Державного казначейства забезпечити щоденне отримання органами Державного казначейства від установ банків копій виписок з поточних бюджетних рахунків розпорядників коштів.

Указом Президента України від 15 лютого 1999 року № 173/99 були внесені зміни до Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 "Про Державне казначейство України" щодо питань казначейського обслуговування позабюджетних коштів. Кабінет Міністрів України на виконання Указу Президента Прийняв Постанову № 180 від 17 лютого 1999 року "Про деякі питання діяльності Державного казначейства", відповідно до якої обслуговування позабюджетних коштів установ та організацій бюджетної сфери стало здійснюватися виключно органами казначейства. Міністерство фінансів України та Головне управління Державного казначейства України розробили та затвердили наказом № 27 від 25 березня 1999 року "Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету", який регламентував відкриття спеціальних реєстраційних рахунків розпорядникам позабюджетних коштів, механізм їх обслуговування, обліку та звітності. Усі рахунки розпорядників коштів державного бюджету в банківських установах були закриті до 2000 року згідно з графіком. Переведення позабюджетних коштів на казначейське обслуговування стало основою для зарахування цих коштів у спеціальний фонд Державного бюджету.

Порядок касового виконання державного бюджету за видатками був затверджений наказом Державного казначейства України № 3 від 22 січня 2001 року, який регламентував організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами Державного казначейства України, а також розподіл прав, обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками. У відповідності до цього документу касове виконання Державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства в межах асигнувань, передбачених державним бюджетом для конкретних розпорядників коштів, а також надходжень на єдиний казначейський рахунок.

Казначейська форма виконання бюджету базується на принципі роботи єдиного казначейського рахунка.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Прийняття Бюджетного кодексу легалізувало казначейське обслуговування бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

У зв'язку з набуттям Державним казначейством України з 2001 року статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП НБУ) і розгортанням роботи розрахункових палат Державного казначейства була розроблена нова система бухгалтерського обліку та звітності, прийнята нова бюджетна класифікація та план рахунків щодо виконання бюджетів.

СЕП НБУ - це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує розрахунки між банками й органами Державного казначейства з застосуванням електронних способів прийняття, обробки і передачі інформації.

Система електронних платежів НБУ дозволяє:

- одержувати інформацію про здійснення операції в будь-який час;

- здійснювати міжбанківські платежі протягом 10-15 хвилин;

- негайно відобразити у бухгалтерському обліку проведені операції;

- складати щоденний баланс бюджету, використовуючи єдину інформаційну базу Державного казначейства.

Проведення фінансових операцій та ефективне управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України забезпечує функціонування єдиного казначейського рахунку.

Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 було затверджено Положення про єдиний казначейський рахунок, яке регламентує функціонування єдиного казначейського рахунку. Положення №28 від 21 березня 1997 року втратило чинність.

Єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави, що відкритий Державному казначейству України в Національному банку України, для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Структура єдиного казначейського рахунку об'єднує:

- субрахунок, який відкритий у Державному казначействі України (центральний рівень);

- субрахунки, що відкриті управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Безпосереднім учасником СЕП НБУ є тільки Державне казначейство України, тому на його балансі відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок. Територіальним управлінням Державного казначейства рахунки в НБУ не відкриваються.

Для відображення операцій, що проводяться через СЭП протягом дня, Державному казначейству України та територіальним управлінням відкриваються технічні рахунки. Державне казначейство щодня формує оборотно-сальдовий баланс рахунків, що і є основою для одержання інформації про фактичні надходження доходів в бюджет.

У період з 1 січня 2002 року по 1 січня 2004 року завершився процес переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування за доходами та міжбюджетними трансфертами.

НЕ 5.2 Виконання бюджетыв за доходам

У процесі виконання бюджету здійснення витрат може не збігатися з надходженням доходів. Касове виконання бюджету повинне бути побудоване таким чином, щоб доходи випереджали за часом витрати, тобто мало місце перевищення поточних надходжень над поточними витратами. Це перевищення утворює грошові кошти бюджету. Залишки коштів повинні бути оптимальними, тобто:

- забезпечувати стійкий фінансовий стан держави;

- не бути завищеними, тому що це означає вилучення коштів з обігу.

Оптимальні залишки коштів визначаються щорічно в Законі України "Про Державний бюджет" у вигляді оборотного залишку бюджетних коштів.

1. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових розривів.

2. Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та рішенні про місцевий бюджет.

2. Розмір оборотної залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі на кінець бюджетного періоду.

4. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету та оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду складає вільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню й використовується на проведення видатків згідно з ЗУ Про ДБ та рішенням відповідної ради.

Виконання Державного бюджету за доходами регламентовано наказом Державного казначейства України № 131 від 19 грудня 2000 року і має ряд особливостей:

1) Державне казначейство - є учасником СЕП НБУ.

2) Працюють розрахункові палати Державного казначейства, які саме і виконують функції перерахування коштів до бюджету. Відпала обхідність формування реєстрів доходів бюджету, тому що вся інформація міститься саме у файлах розрахункових палат Державного казначейства.

Ці особливості змінили функції казначейства і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету:

- платники податків - юридичні та фізичні особи - перераховують кошти до бюджету через уповноважені комерційні банки;

- комерційні банки через СЕП НБУ перераховують ці кошти в обласні управління Державного казначейства відповідно до кодів бюджетної класифікації та районів;

- обласні управління Державного казначейства щодня передають звіт про виконання Державного бюджету за доходами і грошові кошти Державному казначейству України (центральний рівень).

Підставою для зарахування платежів до бюджету є розрахункові документи. Прийом доходів комерційними банками здійснюється:

1) У безготівковій формі перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок бюджету за допомогою платіжних доручень, де вказується МФО банка, номер бюджетного рахунку, призначення платежу, код відомства, номер платіжного доручення, код ОКПО юридичної особи, код бюджетної класифікації доходів, сума платежу. Вимоги до оформлення розрахункових документів визначені у "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21 січня 2004 року.

2) У готівковій формі на підставі таких документів:

- копії платіжних доручень відділень Ощадбанку та корінці прибуткових документів - "повідомлення";

- копії квитанцій за формою 24 та формою 10, видані органами місцевого самоврядування платникам податків разом з описом до них; - платіжні доручення установ Державного комітету зв'язку України на перекази з додатком до них талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку).

Платіжні доручення та квитанції-повідомлення - є основними первинними документами, якими оформляються надходження в бюджет, та вихідними документами для обліку.

Рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь Державного казначейства відповідно до Плану рахунків.

Органи Державного казначейства в процесі виконання державного бюджету за доходами здійснюють такі функції:

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Державного казначейства України для зарахування податкових надходжень до бюджетів та до державних цільових фондів;

- ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів;

- здійснюють розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- здійснюють розподіл у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до державного бюджету та перераховують за належністю розподілені кошти;

- готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів Державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо;

- здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів Державної податкової служби та рішень судових органів;

- складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Операції з обробки платежів в органах Державного казначейства здійснюються у наступній послідовності:

- повернення надмірно та/або помилково зарахованих коштів;

- відшкодування платникам податку на додану вартість;

- розподіл платежів до бюджету за нормативами, установленими законодавчими актами;

- відрахування дотацій місцевим бюджетам.

Відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства здійснюють відповідно до Порядку, затвердженому спільним наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України №209/72 від 2 липня 1997 року зі змінами у редакції від 21 травня 2001 року №200/86.

Доходи державного бюджету складаються з доходів загального та спеціального фондів

Поиск по сайту: