ГЛАВА 1. ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ РІЗНОГО ТИПУ

/. Соціально-виховна робота з молоддю як умова підготовки до сімейного виховання

У науковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім'ї, наприклад, таких відомих авторів як А.І.Аптоиов, М.Я.Соловйов, А.Г.Харчев та інші. У філософському словнику сім'я визначається як "вид соціальної спільноти, найважливіша форма організації особистого побуту, зоспована па подружній спілці та родинних зв'язках, тобто па багатосторонніх відносинах між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що живуть разом та ведуть спільне господарство."

Хоча у різних визначеннях утримуються дещо різні наголоси і варі­анти, в цілому, в них дається приблизно однакове уявлення про сучасну сім'ю в її типовому і найбільш поширеному вигляді. Якщо залишити в них найбільш суттєве, то сім'ю можна охарактеризувати як соціальну спільноту, засновану на подружніх або родинних зв'язках, для якої характерні спільне проживання та ведення домашнь­ого господарства. Таке визначення відбиває загальноприйняте розум­іння та включає різноманітні варіанти сімейних груп, під нього підпадає і типова сім'я, що складається з подружжя, їх дітей та батьків, і різні неповні та незвичайні сім'ї, наприклад, сім'я з тітки та племінника, ба­бусі та онука.

Молода сім'я — це особливий світ, який своєрідно пов'язаний із всіма проблемами суспільства. З однієї сторони, молода сім'я - це зам­кнена система взаємостосунків її членів, які "захищають" сім'ю від втру­чання із зовні, а з іншого — суспільні процеси по-різному впливають і опосередковують взаємини людей у конкретній сім'ї. На думку В.М.Дру-жиніна, сім'я є соціальним інститутом, а конкретна сім'я — "інституалі-

зованою соціальною групою" [3], функція якої полягає у первинній соціалізації дітей.

Молода сім'я може розглядатися і як специфічний соціальний інсти­тут, що виконує ряд функцій (репродуктивна, виховна, господарсько-екоиомічпа, рекреативна), які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціальпо-психологічиа група, в якій, за висловом О.М.Здравомислової, "з найбільшою природністю задовольня­ються чисельні найважливіші особистісні потреби людини" [5, 82]. Ма­буть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме у своїй батьківській (генетичній) сім'ї він набув необхідних соціальних павичок, оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, про­являв емоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів і перевантажень, які виникали при контак­тах із зовнішнім світом.

Якщо молода сім'я має дітей, то виступаючи первинним мікросередо-вищем дитини, вона відіграє вирішальне значення у формуванні її особи­стості. Саме в сім'ї закладаються основи особистості дитини, і, при вступі до школи, дитина вже більш, ніж наполовину сформувалася як осо­бистість. Але ж діти можуть народжуватися і поза шлюбом і сім'єю. І тоді відповідальність за їх життя, мінімальне економічне благополуччя і виховання беруть на себе держава і суспільні організації.

У сучасних умовах родинне виховання доповнюється суспільним: діти відвідують дошкільні заклади, школу, різноманітні мистецькі студії спортивні секції тощо. І завдання соціалізації постають, зрозуміло, не тільки перед сім'єю, але й перед іншими соціальними інститутами вихо­вання.

Та все ж таки, виховний вплив сім'ї дещо обмежений. Пояснюють це тим, що вилив цей не виходить за межі індивідуальних можливостей членів сім'ї, їхнього власного рівня розвитку, інтелектуальної і культур­ної підготовленості, умов життя. І в цьому плані інші соціальні інститу­ти знаходяться у більш сприятливому становищі [11].

Тому для молодого подружжя, яке планує народити дитину, важли­вим є усвідомлення себе в ролі не просто як соціального інституту вихо­вання, а як того осередку (середовища), яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладати відповідальність за майбутнє дити­ни па державу.

94 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 95

Можна із впевненістю сказати, ідо у кожній сім'ї складається своя, індивідуальна виховна система, яка формується емпіричним шляхом, тоб­то постійно апробується у досвіді, містить багато педагогічних "знахі­док", засобів і методів вплив)' па дитину, проте не позбавлена прора-хуиків і серйозних помилок. Цілі, принципи та зміст виховання у сім'ї часто носять імпліцитипй (не сформульований) характер, видозмінюють­ся в залежності від цілого ряду причин (ціннісних орієнтації, рівня освіти, загальної та педагогічної культури батьків, їх етнічної приналеж­ності, ступеня відповідальності за майбутнє дітей тощо) [10].

Розглядаючи соціальне мікросередовище сім'ї, як фактор впливу на особистість дитини, звертає на себе увагу той факт, що у літературі можна зустріти різні класифікації видів сімейних стосунків в залежності від того, який психологічний зміст і яке смислове наповнення вкладають автори в їх основу. Для прикладу наведемо декілька.

Традиційно сфери життєдіяльності сім'ї поділяють на господарсько-економічні, морально-психологічні та інтимно-особистісні.

За глибиною і прочністю зв'язку між членами сім'ї, їхні взаємини поділяють па:

— психофізіологічні — це стосунки біологічної спорідненості, а
також статеві стосунки;

— психологічні — включають відкритість, довіру, піклування одне
про одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;

— соціальні — включають розподіл ролей, матеріальну залежність у
сім'ї, а також статуспі стосунки: авторитет, керівництво, підкорення тощо;

— культурні — це особливі виутрісімейпі зв'язки і стосунки, що
обумовлені традиціями, звичаями, які склалися в умовах певної культу­
ри (національної, релігійної тощо) і де сім'я виникла та існує [11].

У соціальній психології залежно від позиції суб'єктів спілку­вання стосунки між ними поділяються па такі:

співробітництво — передбачає взаєморозуміння та підтримку; паритет — побудовані па взаемовигоді членів союзу; змагання — прагнення добитися більшого та кращого становища; конкуренція — прагнення мати зверхність над іншими; антагонізм — різке протиріччя у позиціях [8].

Уся ця складна система взаємин обумовлює характер взаємостосунків у сім'ї.

Якщо сім'ю розглядати як малу соціальпо-психологічну групу, слід визначити які саме сімейні стосунки впливають на дитину і яким чином воші обумовлюють формування її як особистості.

Як мала група сім'я має певну структуру і динаміку свого розвитку (іноді це називають життєвим циклом сім'ї). В.М. Дружинні висуває пси­хологічну модель сім'ї, структура якої поєднується такими стосунками:

— стосунки влади:

а) домінування — підкорення;

б) взаємовідповідальиість.

— емоційію-іісихологічпа близькість [3].

Між цими трьома видами стосунків існують певні зв'язки: доміну­вання передбачає відповідальність за тих, хто підкоряється; відпові­дальність — це влада над людьми для реалізації відповідальних завдань; психологічна близькість звичайно негативно корегує із стосунками домі­нування — підкорення (чим більше влада однієї людини над іншою, тим менше між ними психологічної близькості, оскільки влада — це примус). В.М. Дружипіп пише: "Члени сім'ї можуть любити одне одного, можуть ненавидіти, задовольняти свої сексуальні та інші потреби в сім'ї чи "па стороні", мати власних дітей або прийомних, але поки є система цих стосунків і доки сім'я викопує завдання виховання дітей — вона існує " [З, 33].

Друга група факторів впливу сім'ї на становлення особистості дити­ни — внутрішня і зовнішня діяльність сім'ї.

Ця група факторів охоплює здебільшого госиодарсько-економічну сферу сімейних взаємостосунків, яка безпосередньо формує сукупність шлюбно-сімейиих уявлень дітей про права і обов'язки членів сім'ї, роз­поділ домашніх справ, бюджету та інших питань. Молодим сім'ям, особ­ливо у нових соціальио-екоіюмічних умовах, буває складно вирішити госіюдарсько-екоіюмічиі питання через різні об'єктивні і об'єктивні при­чини.

Залучення дітей до сімейної праці слід здійснювати не через надання тимчасових доручень, а через постійні обов'язки. Психологи вважають, що ефективність сім'ї у підготовці дитини до подальшого самостійного життя визначається тією позицією, яку остання займає у пій. Низький ступінь включеності у сім'ю, невиконання побутових обов'язків, неприй­няття участі в обговоренні загально сімейних справ і проблем, характе-

Соціальна робота

ризуь своєрідне відчуження і відсторонення від сім'ї, що у подальшому проявляється у втраті сім'єю впливу на поведінку, думки і почуття підро­стаючих дітей [8].

Третя група факторів — сімейне виховання як комплекс цілеспря­мованих педагогічних впливів на дитину найближчого оточення.

Методи виховання, які використовуються у сім'ї обумовлені взає­мозв'язками суб'єктів виховного процесу (які характеризуються нефор­мальним характером), і відрізняються як за кількістю так, і за змістом (тобто за психологічною сутністю та ефективністю впливу па дитину), ніж методи виховання, що використовуються в інших соціальних інсти­тутах. Т.А.Кулікова зазначає, що в сімейних методах виховання відсутня відтінок навмисності, що притаманний суспільним інститутам виховання, але спостерігається більше природності, зверненості до конкретної дити­ни, що має свій життєвий досвід, певні звички, нахили і уподобання

[10].

На пашу думку, взаємини батьків і дітей передбачають здійснення певних впливів як з одного, так і з іншого боку. Батьки і діти свідомо і несвідомо використовують різні види впливу одне на одного з метою отримання певних "винагород", привілеїв, психологічної користі тощо.

Методів впливу на дитину з боку батьків існує безліч, певно, існує і багато класифікацій цих методів. Нас цікавить цілеспрямований вплив батьків як фактор формування особистості дитини. У цьому аспекті ви­ховні впливи можна поділити за характером того, на що у самому об'єкті виховання вони спрямовані:

Когнітивні виховні впливи. Націлені па систему знань людини, на її перетворення. Існує думка, що знання людини про світ не тільки виз­начають її як особистість, але й справляють вирішальний вплив на її поведінку. У сучасних умовах технократичного суспільства зпачешш цього аспекту виховних виливів підвищується і стає основним.

Емоційні виховні впливи. Покликані викликати і підтримувати у дитини певні афективні стани, які полегшують або утруднюють прийнят­тя нею інших психологічних впливів. Позитивні емоції, що проявляють батьки, сприяють відкритості дитини до їхніх впливів, негативні емоції — навпаки, перешкоджають здійсненню виховних впливів. Ось як Ф. Хор­ват характеризує почуття матері до дитини: "Психічна врівноваженість матері, її хороший настрій, лагідне слово викликають у дитини позитивні емоції. Всі негативні емоції матері, навіть якщо вони не стосуються дитини, сприймаються нею як покарання" [18, 9].

Теоретичні основи соціальної роботи

Поведінкові виховні впливи. Безпосередньо спрямовані па вчинки дитини. Примушуючи її діяти певним чином і забезпечуючи відповідні позитивні або негативні підкріплення вчинкам, що здійснюються, такі виливи опосередковано впливають і на особистість. У даному випадку дитина спочатку здійснює вчинок і тільки потім усвідомлює його ко­ристь чи шкоду [11].

Розглянемо роль і місце матері і батька у сім'ї з позиції їх особисті-епого впливу па формування певних якостей особистості дитини.

У вітчизняній науковій літера­турі (в силу певної соціальної пол­ітики держави, щодо сім'ї, яка в свою чергу, задавала напрямки наукових досліджень) головна увага при­діляється стосунками матері і дитини, як "суто исихологічио-природному зв'язку", або, за висловом В.М. Дружипіна, "грубим варіантам пору­шень у розвитку дитини через ненормальні умови виховання" [3].

В.М. Дружинін зазначає, що вивчення стосунків матері і дитини відбувалось за трьома незалежними напрямками:

1) виявлення ролі материнської депривації (або матері немає, або
вона не піклується про дитину);

2) визначення типів стосунків матері та дитини у повній сім'ї (у
зв'язку із взаєминами чоловіка і дружини);

3) аналіз стосунків матері і дитини у неповній сім'ї [3].

Тому, відповідно, існує безліч різних типологій стосунків "мати-дитина".

Для прикладу наведемо декілька класифікацій типів неадекватного відношення до дитини. На наш погляд, деякі з цих типологій відобража­ють-стосунки за вище наведеними параметрами.

Наприклад, стосунки "мати-дитииа" запропоновані С.Бренді:

/. Підтримуюча, дозволяюча поведінка — при цьому стилі вихо­вання у дитини формується почуття впевненості.

2. Пристосування до потреб дитини — мати проявляє напруженість
у спілкуванні з дитиною, страждає відсутністю безпосередності, часто
домінує, а не поступається їй.

3. Почуття обов'язку і відсутність інтересу до дитини — немає
теплоти та емоційної спонтанності у стосунках. Часто мати здійснює
жорсткий контроль, особливо за навичками охайності.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

4. Непослідовна поведінка — материнська поведінка неадекватна віку і потребам дитини. Мати часто робила помилки і не розуміла свою дитину. Такий стиль формує у дитини почуття невпевненості (друк, за [3, 23-24]).

Література

1. Говорун Т.В., Кікенеджі К. Стать та сексуальність: психологічний
ракурс. — Тернопіль, 1999.

2. Гребешшков И.В. Семья: восиитательпьіе возможности. — М.,
1985.

3. Дружинин В.Н. Психология семьи. — Екатеринбург, 2000.

4. Захаров А.И. К изучеїшю семейпьіх отношений при неврозах дет-
ского возраста // Неврозьі у детей и нсихотерапия. — СПб., 1998.

5. Здравомьіслова О.М. Психологические и социально-культурпьіе
функции семьи // Психология семьи: Хрестоматия /Сост. Д.Я.Райго-
родский. - Самара, 2002. - С.82-91.

6. Ильин Е.П. Мужчиньї и жешцииьі в семье // Дифферепциальная
психофизиология мужчиньї и женщиньї. — СПб., 2003. — С. 253-295.

7. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Ки. 2. Психология образова-
ния. - 2-еизд. - М., 1995.

8. Ковалев С.В. Психология совремешюй семьи. — М., 1988.

9. Кочубей Б.И. Мужчина и ребеиок. — М., 1990.

10. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнєє воспитание.-
М., 1999.

11. Немов Р.С. Психология. В 3 кп. Кп. 2. Психология образова-
ния. — 2-еизд. — М., 1995.

12. Петровский А.В. Дети и тактика семейного воспитапия. — М.,
1981.

13. Психология личности: Словарь-сиравочпик / Под. ред. П.П.
Горностая, Т.М. Титареико. — К., 2001.

14. Рапшбург Й. Связь между матерью и ребепком // Хрестоматия
по зтике и психологии семейной жизни / Сост. И.В. Гребеипиков, Л.В.
Ковинько. - М., 1986. - С. 208-215.

15. Семья как обьект философского и социологического исследова-
ния. / Отв. Ред. А.Г. Харчев. - Л., 1974.

16. Сидоренко Е.В. Психологическое влияние и противостояние чу­
жому влиянию // Журнал практического психолога №4, 1999. — С.
35-52.

17. Титареико В.Я. Семья и формирование личности. — М., 1987.

18. Хорват Ф. Любовь. Материнство. Будущее. — М., 1982.

19. Юрьева Л.Н. История. Культура. Психические и іюведенческие
расстройства. — К., 2002.

Питання для самоперевірки

1. Чим пояснюється обмеженість виховного впливу сім'ї па дитину?

2. Які позиції може займати сім'я щодо суспільства?

3. Які фактори економічної соціалізації дитини ви знаєте?

4. Які рекомендації можна дати батькам щодо падання кишенькових
грошей дітям?

5. Які механізми ранньої соціалізації ви знаєте?

6. Назвіть фактори, що впливають па становлення особистості дити­
ни у сім'ї? У чому полягає їх особливість?

7. Які параметри визначають психологічну модель сім'ї?

8. Які характеристики обумовлюють моральио-психологічний клімат
у сім'ї? У чому їх особливість?

9. Який вилив справляє мати на дитину?

10. Яка роль і місце батька у сім'ї?

2. Проблема батьків і дітей у сучасній сім Ч

Відомо, що конфлікти між батьками і дітьми у сім'ї є одним із важ­ливих напрямки, що потребує уваги діяльності будь-якого спеціаліста, що працює у сфері психологічного допомогання особистості.

Існують різні моделі допомоги сім'ї, які може використати спеціаліст у роботі з сім'єю. Залежності від обраної моделі будуються програми корекції стосунків між батьками і дітьми. Домінують 5 моделей допомо­ги сім'ї:

/. Педагогічна модель Грунтується на гіпотезі про нестачу педагогіч­ної компетентності батьків. Суб'єктом скарги у такому випадку найчаст­іше виступає дитина. Консультант разом з батьками аналізує ситуацію, накреслює програму заходів. Спеціаліст орієнтується не стільки на інди­відуальні можливості батьків, скільки па універсальні з точки зору педа­гогіки і психології засоби виховання. Ця модель носить профілактичний характер. У ній особливо мають потребу проблемні, дисфункціоиальні сім'ї. Вона спрямована на підвищення гісихолого-педагогічної культури

100 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 101

батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне включення батьків у процес соціального виховання дітей.

Форми роботи у межах цієї моделі спрямовані па підвищення батьк­івської компетентності. Використовуються лекції і бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та обговорення реальних труднощів сімейного виховання, групові форми роботи з батьками, що спрямовані на оволодіння павичками спілкування з дітьми тощо.

2. Соціальна модель використовується у тих випадках, коли сімейні
труднощі є результатом несприятливих зовнішніх обставин. У цих випад­
ках окрім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втру­
чанні зовнішніх сил.

3. Психологічна (психотерапевтична) модель використовується тоді,
коли причини труднощів дитини знаходяться у сфері спілкування, особи-
стісних особливостях членів сім'ї. Модель передбачає аналіз сімейної
ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сім'ї. Практична до­
помога полягає у подоланні бар'єрів спілкування та виявлення причин
його порушення.

4. Діагностична модель ґрунтується на припущенні про дефіцит у
батьків спеціальних знань про дитину або свою сім'ю. Об'єктом діагнос­
тики є сім'я, а також діти і підлітки з порушеннями і відхиленнями у
поведінці. Діагностичний висновок може виступати основою для прий­
няття організаційного рішення.

5. Медична модель передбачає, що в основі сімейних труднощів
лежать хвороби. Завдання психотерапії — діагноз, лікування хворих і
адаптація здорових членів сім'ї до хворих [4].

Спеціаліст може використовувати різні моделі допомоги сім'ї залеж­но від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.

Будь-яка робота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтова­на па потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інфор­мації. У практичній роботі спеціаліст може використати різноманітний психодіагпостичиий інструментарій.

Методикам діагностики дитячо-батьківських стосунків зазвичай не ставляться дуже суворі вимоги стосовно їх діагностичної і прогностич­ної валідності — вони використовуються для побудови робочих гіпотез, які згодом уточнюються і перевіряються [2].

Для систематизації методик психодіагностики використовують різні основи. Виходячи із структурних особливостей методик, виділяють чо­тири групи методів діагностики батьківського ставлення:

— бесіди, інтерв'ю;

— проективні;

— оиитувальиики;

—цілеспрямоване або включене спостереження реальної поведінки і

взаємостосунків [2].

Проте, па нашу думку, не всі методи підлягають такій чіткій класиф­ікації, деякі вміщують в себе елементи різних груп методів. Наприклад, малюнок людини може розглядатися як своєрідне інтерв'ю, що дається за допомогою зображувальних засобів. Відмінною рисою цього "інтер­в'ю" виступає його проективний характер, оскільки в малюнку нерідко проявляються такі емоційні переживання людей, які ними повністю не усвідомлюються або про які діти прагнуть не розповідати.

Методики діагностики стосунків у сім'ї тісно пов'язані з завданнями психокорекційної роботи, тому бажано, щоб вони не тільки розкривали картину існуючих стосунків, а й розширювали можливість розуміння суб'єктивного світу як для спеціаліста, так і для досліджуваного [21.

Розглянемо, які методики діагностики може використати соціальний працівник для вивчення взаємостосунків у системі "батьки і діти", а також деякі методи групової роботи з батьками.

Як зазначалося вище, однією з характеристик морально-психологіч­ного клімату сім'ї є система "вертикальних" взаємостосунків, яка відоб­ражає динаміку взаємин між батьками і дітьми. Провідною ознакою цих взаємостосунків є ступінь і характер емансипації (звільнення від залеж­ності) дітей від батьків по мірі дорослішання перших. На думку С.В. Ковальова, вона (емансипація) здійснюється як би у чотирьох вимірах, що у сумі і складають сутність взаємин між людьми:

— емоційна сторона взаємин — коли емоційні зв'язки дітей і батьків
поступово розриваються або витісняються зв'язками з іншими — друж­
бою, коханням;

— когнітивна — якщо між батьками і дітьми з кожним днем зростає
стіна непорозуміння;

— поведінковий аспект взаємин — коли батьки виявляються неспро­
можними регулювати поведінку своїх дітей;

— нормативна — якщо ті норми і цінності, на які орієнтуються
батьки, стають чужі для їх дітей [1].

В оспогл відчуження, що виникає у взаємостосунках батьків і дітей можна вбачати такі дві причини:

— реально існуючу зміну позицій у взаєминах з дітьми, як підросли;

102 Соціальна робота