ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДЕЗАДАПТИВНИМИ ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ

/. Соціальна реабілітація дітей з девіантною поведінкою

Вести мову про соціальну реабілітацію дітей і молоді з девіаитпою поведінкою можна лише тоді, коли фахівець досить добре уявляє, з яким контингентом йому необхідно працювати. Адже відомо, що внаслі­док несприятливих обставин з'являються різноманітні відхилення у соціалі­зації, що відображаються у прояві неадекватної поведінки і ставлення дітей та молоді до норм і вимог всієї системи суспільних відносин, в які включається людина па кожному етапі її розвитку і становлення. При цьому необхідно розмежовувати відхилення у соціалізації, за наявності яких соціальна дезадаптація, неадекватність поведінки індивіда не в собі соціальної чи протиправної ознаки, та відхилення у соціалізації, за яких дезадаптація носить аптисуспільний характер, що суперечить нормам мо­ралі і права. За таких умов можна говорити про явище десоціалізації.

Основною ознакою десоціалізації є відчуження індивіда від соціаль­них інститутів, які виступають основними носіями установлених норм, моралі і прав. У такій ситуації відбувається вплив різних асоціальних і злочинних асоціальних субкультур з власними, корпоративними нормами і цінностями, які носять антигромадський характер.

А відтак простежується явище, коли соціальні відхилення і соціальна дезадаптація підлітків і молоді супроводжується деформацією їх соц­іальних зв'язків, а також категоричним відчуженням від сім'ї і школи. З метою подолання такого відчуження та включення об'єктів соціалізації і у суб'єкт-суб'єктпі відносини і систему соціально значущих відносин необхідно реалізувати комплекс соціально-педагогічшіх заходів, спрямо­ваних як па оздоровлення ситуації та умов у школі, сім'ї, так і на індивідуальну психолого-педагогічпу корекцію особистості з девіаптпою поведінкою.

Необхідності усвідомлення і вирішення проблеми сприяє твердження В.П.Кащеика, який ще у 20-ті роки XX ст. вивчав дану проблему і

216 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 217

зазначав, що корекція недоліків особливості в процесі її становлення — це проблема великої значущості і вирішувати її продуктивно потрібно у контексті державної політики.

Причому він привертав увагу до проблеми поєднання методико-терапев-тичиих, навчальпо-педагогічішх і виховних прийомів, спрямованих па ко­рекцію характеру і відновлення особистості в цілому. До того ж наголошу­валась на незаперечній залежності успіху реабілітаційного, процесу від тер­міну його початку: чим раніше почати, тим більше надії па успіх [ 1 ].

Важливими принципами у соціально-педагогічній реабілітації є:

1) заміна домінуючого у виховній роботі педагога па самого вихован­
ця, який визначає зміст і методи роботи педагога;

2) орієнтація па потенційну соціальну психологічну повноцінність осо­
бистості, котра реабілітується, і повернення її у звичне соціальне середо­
вище;

3) постійне вивчення так званої "винятковості" індивіда у процесі
корекційпо-реабілітаційної роботи має здійснюватися у тісній взаємодії
педагога і психолога.

Не можна обминути при розгляді даного питання соціальну, корекц-ійну і реабілітаційну діяльність А.С.Макарепка та С.Т.Шацького, які у 30-ті роки XX ст. заклали основні принципи, зміст і методи соціальної роботи з важковиховувапими дітьми і підлітками. В основу своєї педаго­гічної теорії вони заклали ідею створення педагогом виховного соціаль­ного середовища.

Так, С.Т.Шацький вважав, що одним із таких виховних середовищ можуть стати клуби за інтересами, які дозволяють дітям і підліткам розкрити "свої інстинкти" [2, 123], особливо соціальні інстинкти, суть яких полягає у прагненні вчитися життю, пристосовуватись до життя, оволодівати соціальним досвідом, включатися в соціалізацію.

А ось у 60-ті роки минулого сторіччя простежується тенденція до більш глибокого вивчення даної проблеми, зокрема, у психологічному, соціальпо-правовому і медичному аспектах. Причому причини девіаптпої поведінки вбачалися в особливостях вікового розвитку особистості, у відчуженні від "нормальних" дітей, своєрідності прояву протесту проти "пригнічення" їхніх інтересів тощо.

У цей період В.О.Сухомлинський запропонував різноманітні засоби стимулювання самовиховання особистості. Домінантною в його рекомен­даціях була орієнтація на індивідуальний стиль побудови педагогічного процесу, па гуманізацію засобів виховання девіантиих підлітків [4].

Безперечно, процес перевиховання є довготривалим і складним, який передбачає: вивчення середовища, в якому ріс вихованець, аналіз пози­тивних і негативних рис характеру індивіда, формування позитивної ус­тановки і усунення недоліків у його загальному розвитку, прискорення позитивних начал, наявних в особистості.

Поступово термін "перевиховання" почав змінюватись па термін "реа­білітація", що означає "відновлення" (Франція); паралельно висувається термін "нормалізація" (Данія, Швеція). Проте термін "реабілітація" на­був міжнародного визнання, що привело до появи поняття: медична реаб­ілітація, психологічна реабілітація, педагогічна реабілітація, соціаль­на реабілітація. Причому соціальна реабілітація передбачає відновлення соціальних відхилень, порушених зв'язків і відносин із середовищем.

Реабілітація — медична, психологічна, педагогічна і соціальна — має багатий і різноманітний зміст і є своєрідним відображенням соціаль-но-педагогічного оптимізму і гуманізму.

Суть реабілітаційного підходу у соціальному середовищі визначаєть­ся як комбіноване і координоване застосування медичних, соціальних, педагогічних, професійних заходів, спрямованих па компенсацію дефек-та, соціального відхилення [5, 4-6].

Все вище сказане дозволяє дати розгорнуте визначення поняття "соц­іальна реабілітація" стосовно до дітей і молоді, схильними до девіантиої поведінки. Соціальна реабілітація дітей девіантної поведінки — це по­вна система, яка забезпечує відновлення у них порушених соціальних зв'язків і відносин, ідентифікацію індивіда як суб'єкта власної життєді­яльності.

Вітчизняна превентивна практика, на відміну від Заходу, де панує корекційпо-реабілітаційна робота, побудована па індивідуальних діагпос-тично-корекційішх психологічних програмах, досить тривалий час мала чітку спрямованість па створення педагогічно організованого середови­ща. Зокрема, за методикою А.С.Макарепка ресоціалізуючим фактором виступає колектив завдяки включенню підлітка в систему гуманізованих міжособистіспих відносин. Соціальна реабілітація в такій ситуації відбу­валася за рахунок "паралельно" впливу колективу, який викопував ресо-ціалізаційну функцію.

Як показує практика, означена методика досить успішною спрацьо­вує і в тимчасових колективах, і в різних дозвіллєвих соціально-недаго-гічних центрах і клубах.

Аналіз наукових шкіл і сьогоднішньої практики дозволив виявити деякі принципи соціально-педагогічпої реабілітації:

218 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 219

— опора на позитивні якості особистості;

— реабілітація потреби дитини чи підлітка у самоствердженні;

— формування в них життєвих прагнень;

— розвиток корисних інтересів і вищих духовних цінностей вихованця;

— глибока повага і довіра у взаємовідносинах з дітьми і молоддю.
Виходячи із основних принципів і змісту соціальної реабілітації, можна

окреслити соціальію-педагогічпі завдання і функції, які вона спроможна вирішувати:

/. Відновлювану, яка передбачає відновлення тих позитивних якос­тей, які переважають у суб'єкта до появи девіаптної поведінки, звернен­ня до пам'яті індивіда і його добрих справ.

2. Компенсаторну, суть якої полягає у формуванні в підлітка чи
молодої людини прагнення компенсувати той чи інший недолік завдяки
прояву зусилля в діяльності в тій галузі, яку він любить і в якій може
швидко домагатися успіху (наприклад, у спорті, художній творчості,
праці тощо).

3. Ситимулюючу функцію, яка спрямована на активізацію позитивної
сусиільїю-корисиої діяльності підлітка. Вона реалізується завдяки викори­
станню методів схвалення, засудження, тобто обов'язково з проявом оці­
ночного емоційного становлення до поведінки чи вчинків суб'єктів дії.

4. Виправну, ця функція пов'язана з виправленням негативних якос­
тей підлітків і передбачає застосування різноманітних методів заохочен­
ня, переконання, навіювання, прикладу тощо, які сприяють успішній
корекції поведінки.

З цього можна зробити висновок, що процес соціальної реабілітації буде здійснюватись успішно в тому випадку, якщо у підлітка чи молодої людини вдастя розбудити потребу в самовдосконаленні, самовихованні і якщо об'єкт даного процесу стає активним суб'єктом корекційної робо­ти. До тенденцій, які сприяють успішній соціальній корекції особистості, на думку С.А.Бєлічевої можна віднести:

— гуманізацію превентивної практики, переважання охорошю-захис-
пих мір над мірами покарання і примусу:

— професіоналізацію виховної профілактики й охоропно-захисної
діяльності, введення і підготовку спеціальних соціальних працівників чи
соціальних педагогів, соціальних реабілітологів, практичних психологів,
які мають спеціалізуватися з проблем практичної роботи по корекції
поведінки іпдивидів з відхиленням та оздоровленню умов їх сімейного і
суспільного виховання;

— створення мережі спеціальних структур, здатних здійснювати соц­
іальну і соціальпо-психологічну допомогу сім'ї, дітям, молоді: консуль­
таційні центри (пункти), центри довіри, дозвіллєві і реабілітаційні цент­
ри, соціальцо-педагогічпі притулки для дітей, котрі попали в кризову
ситуацію;

— психологізацію виховної профілактики і охороино-захисної діяль­
ності, визначення провідної ролі медико-психологічиої допомоги і підтрим­
ки у корекцій відхилень у поведінці особистості, реабілітації неповнолітніх
з різними формами соціальної і психологічної дезадаптації;

— визнання сім'ї як неповного інституту соціалізації дітей і підлітків,
падання сім'ям соціальио-правової, соціально-педагогічиої і медико-пси­
хологічиої допомоги, в першу чергу, сім'ям групи соціального ризику,
не спроможних самостійно викрити проблеми виховання [6,37].

Соціальна корекція девіаптпої поведінки передбачає, перш за все, виявлення пеблагополуччя в системі відносин дитини як з ровесниками, так і з дорослими, а також оздоровлення соціальної ситуації.

Спираючись па теоретичні дослідження і досвід практиків, можна стверджувати, що сутність характеристики соціальної реабілітації дітей, підлітків і молоді включають:

— створення виховного розвиваючого середовища для об'єкта реаб­
ілітації;

— відновлення і підтримка соціально значущих умінь, установок,
павичок і звичок;

— регулювання соціально несприйнятливих форм поведінки, інтегра­
ція особистості в суспільство.

Що стосується організаційного аспекту соціальної реабілітації непов­нолітніх і молоді, схильних до девіаптної поведінки, то він передбачає:

— проведення соціальпо-медико-психолого-педагогічної діагностики
клієнта;

— складання індивідуальної комплексної програми реабілітації;

— реалізацію індивідуальної комплексної програми реабілітації;

— збереження і зміцнення отриманих соціально значущих резуль­
татів корекції особистості.

Ефективність соціальної реабілітації у повнолітніх і молоді зале­жить, перш за все, від того, наскільки є адекватним створене соціально-ііедагогічпе середовище і чи спроможне воно надати їм соціальну допо­могу і підтримку та сприяти реабілітаційному процесу.

Виходячи із поставленого завдання і перед представленням окремих технологій, необхідно визначити суть поняття "девіаптна поведінка".

220 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 221

У суспільстві давно сформовані уявлення про норми життя, правила і форми взаємовідносин, про поведінку, яка схвалюється і яка засуд­жується суспільством чи спільнотою.

Сьогодні наука розглядає соціальну норму і соціальне відхилення у поведінці як два протилежні полюси. Проте нормативна поведінка домі­нує в сучасному суспільстві як за поширенням, так і за соціальною значущістю. Серед чималої кількості визначень ми зупинимось па гаком із них: "це правило, вимога суспільства до людини, в яких визначені більше чи менш точно обсяг, характер, а також межі можливого і допу­стимого у її поведінці" [8,47].

Звичайно будь-яка норма є корисною, якщо вона є значущою. Коли ж вона втрачає цю якість, то результат ЇЇ соціальної дії буде негативним. Це приводить до її витиснення і заміною іншим правилом. І їх невико­нання уже не буде свідчити про девіаптпу поведінку, не бажані прояви в суспільній практиці.

Соціальне відхилення від норм складається із девіацій у трьох ос­новних сферах: особистість, середовище, організм. Індивідуальна спе­цифіка реалізації відхилення в поведінці і переживаннях людини полягає в переважанні: а) особистісіюго ядра з його сукупністю соціальио-исихо-логічиих елементів; б) виливу соціального середовища з його багатог­ранними ознаками; в) індивідуальних властивостей людини, які надають поведінці певної своєрідності.

Асоціальною поведінкою, поведінкою з відхиленням у сучасній науці називається поведінка, в якій досить стійко проявляються відхилення від соціальних норм, як відхилення корисливої, агресивної орієнтації, так і соціально-пасивного типу [8,112].

Можна сказати, що поведінка з відхиленням чи девіаитиа поведінка відрізняються як за змістом і цільовою спрямованістю, так і за мірою суспільної небезпеки. Отже, девіантна поведінка як явище протилежне нормативній поведінці є системою вчинків, які виходять за межі загаль­ноприйнятих моральних і правових норм, за винятком норм психічного здоров'я. У сфері соціальної роботи більш адекватне таке визначення: девіантна поведінка відображає зв'язок поведінки особистості, соціаль­них груп і спільної з соціумом, всією системою суспільних відносин, регулювання яких здійснюється за допомогою системи соціальних норм, враховуючи при цьому взаємодію внутрішніх і зовнішніх факторів, які визначають появу мотивів, цілей і рішучості здійснити аитипормативпий вчинок. Це дозволяє стверджувати, що діють кілька типів девіаптпої поведінки в життєдіяльності дітей, підлітків, молоді:

—антидисципліпарпе;

—антисоціальне;

—деліиквентие;

—аутоагресивие.

У випадку девіаптпої поведінки взаємодіють макро- і мікросоціальпі, іпдивідуально-особистіспі, соціальпо-исихологічпі, психолого-недагогічпі, соціально-медичиі, соціальио-иравові фактори. У кожному конкретному випадку проявляється певне поєднання цих факторів, що відбивається у відповідній формі прояву девіаптпості.

У ході з'ясування причини і умов, прояву підлітками відхилення від норм і правил соціальні педагоги все частіше звертаються до аналізу пси­хологічного клімату сім'ї, емоційно-нсихологічиих відносин з ровесниками і дорослими. Девіантна поведінка досить часто мотивується тим, що індивід не може правомірними засобами задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні його, довірі, самоствердженні. Практичний досвід проф­ілактичної роботи підказує на необхідність враховувати індивідуально-психологічпі, статеві і вікові особливості розвитку особистості, схильної до порушення норм поведінки. Адже у нього з'являється впевненість, винахідливість, сміливість — і все це сприймається як прояв власної дорослості, особливого "Я". І поступово з кожним новим проявом пору­шення норм з'являється звички, які сприяють виробленню стереотипів протиправної поведінки, нових ціннісних орієнтацій.

Що необхідно робити фахівцям у ситуації "зустрічі" з проблемною особистістю, схильної до девіантпої поведінки?

Перше: вступити (при можливості) у взаємодію з школою, сім'єю, близькими друзями.

Друге: провести діагностику причин труднощів девіаптпої поведінки дітей і підлітків, розробити і здійснити корекційно-реабілітаційну про­граму.

Трете: забезпечити тимчасове проживання, виховання, навчання і розвиток індивіда, який тієї чи іншої причини опинився у складній життєвій ситуації.

Серед факторів, які впливають на посилення девіацій серед дітей і підлітків, можна назвати такі:

■^ соціально-економічні фактори (низький матеріальний рівень жит­тя сім'ї, погані житлові умови, безробіття батьків);

■/ медико-санітарі фактори (несприятливі екологічні умови, хронічні захворювання батьків і ускладапия спадковості, антисапітарія та ігнору­вання санітарио-гігієиічними нормами);

222 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 223

■^ соціально-демографічні фактори (неповна чи багатодітна сім'я, сім'я з вторинними шлюбами і зведеними батьками);

^ соціальио-психологічні фактори (сім'ї деструктивними емоційпо-копфліктпими відносинами подружжя, педагогічною нездатністю батьків та їх низький загальноосвітній рівень, деформавапість ціннісних орієн­тацій);

^кримінальні фактори (алкоголізм, аморальний і паразитичний спосіб життя батьків, сімейні суперечки, присутність членів сім'ї, що відбували покарання, схильність до субкультури злочинного світу).

Аналіз фахівцем означених факторів дозволяє йому виявити загальні закономірності соціальної реабілітації девіаптпої особистості. В основі цих закономірностей лежать такі педагогічні підходи:

1) інтегративність (він протидіє однобічності виховного профілак­
тичного виливу на індивіда; виключає погано організовану педагогічну
діяльність та безсистемну реабілітаційну роботу; посилює значущість самої
особистості і гармонізацію соціальио-педагогічпих впливів).

2) системність (вій потребує врахування особливо усіх складових і
їх конструктивної взаємодії; базується на спрямованості діяльності суб'єкта
і прогнозуванні потенційних сил, спроможних дестабілізувати процес соц­
іальної реабілітації; внесення регулярних і необхідних соціальио-педаго-
гічлих коректив, що сприяє ізоляції індивіда від впливу негативних фак­
торів).

3) педагогічне співробітництво (здійснення спільної, активної праці
суб'єктів соціальної реабілітаційного процесу).

Проектуючи процес соціальної реабілітації, доцільно передбачати у реальній програмі дій відповідні етани роботи з дітьми та молоддю, схильними до девіантпої поведінки.

Перший етап — діагностичний. Йога метою є: збір всієї необхідної інформації про підопічіюго;визпачешія його психологічного статусу; от­римання відомостей про середовище, в якому він перебував; виявлення дефектів у розвитку; складання соцііально-психолого-педагогічіюї ха­рактеристики; підготовка індивідуальної реабілітаційної програми. При цьому, слід підкреслити, що проектування програми має включати обо­в'язкові компоненти: причини, які викликали соціальну дезадаптацію, інформацію про функціональний етап підопічного, пріоритетні напрями соціальної реабілітації, засоби, форми і механізми соціально-виховного впливу, прогнозовані результати, форми контролю й оцінку ефектив­ності програми.

Другий етан — реалізація соціальпо-реабілітаційної програми. При цьому передбачається: створення сприятливого соціальио-педагогічиого середовища; перебудова особистішої системи індивіда; нейтралізація не­гативних факторів середовища; гармонізація процесів розвитку вихован­ця з врахуванням його інтересів; зняття суперечностей між конфронтую­чими мотиваційними тенденціями створення активної установки па пси-холого-педагогічпу корекційну роботу.

Загальну систему соціальної реабілітації дітей і підлітків можна пред­ставити у такому вигляді і за такою ідеєю — "від девіаптиої поведінки через соціальну реабілітацію до соціальної адаптації особистості".

/ етап "Діагностичний" - від 4 до 10 тижнів

2 етап "Реабілітаційний" — 9-10 місяців, через б місяців перевірка
досягнутих результатів, внесення коректив.

3 етап "Узагальнюючий" - через 1 рік від початку роботи здійснити
аналіз застосованої схеми, методів і механізмів соціально педагогічної
впливу.

Проектуючи і реалізуючи програму соціальної реабілітації, соціаль­ний педагог повинен заздалегідь виявити підґрунтя результативності діяль­ності, мобілізувати досягнення науки і досвіду па інтенсивній (макси­мально науковій) основі, приділяти увагу прогнозуванню і проектуван­ню ефективності діяльності, використовувати найновіші інформаційні технології.

Така багатогранна діяльність, безперечно, потребує спеціальних педа­гогічних технологій соціальної реабілітації, які є своєрідним комплек­сом, що включає:

—уявлення про заплановані результати;

—засоби діагностики стану вихованця;

—пакет методів педагогічного впливу;

—критерії відбору оптимальних методик соціального виховання для
конкретних умов.

Це дозволяє моделювати особистісно-орієнтовані соціальію-педагогічіїі технології реабілітації дітей і підлітків, схильними до девіаптиої поведі­нки. Використання цих технологій залежить від характеру девіантпого індивідума (сюди входять особливості психіки, на яку впливають і за­датки, і новоутворення у нових умовах). Визначення індивідуальності кожного вихованця, його самобутності і самоцішюсті, врахування суб­'єктивного досвіду індивіда знаходяться в центрі особистісно-орієнтова-пих технологій соціальної реабілітації.

224 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 225

Такий підхід дозволяє підводити індивіда з дезадаптивпою поведін­кою до спроможності власної самооцінки, самовиховання, самостверд­ження. У цій ситуації досить ефективним с використання різних методик і тестів, щоб допомогти підліткам і молоді усвідомити своє "Я" (вправи па спілкування, ігри-жарти, проблемні ситуації, включення в реальну діяльність тощо).

Особливим успіхом у підопічних користуються ситуації, які водно­час дозволять спеціалістам здійснювати корекцію поведінки учасників тієї чи іншої змодельоваиої ситуації (наприклад, ситуації типу "Вибери дерево", "Намалюй у кольорах день", "Зроби свято другу" та інше). Таким чином, перебудова життєвого досвіду індивіда досягається через осмислення вчинку, перевчання у діях, реконструкцію поведінки, регла­ментацію поведінки, шляхом переключення па позитивні установки, по­зитивні емоції.

Здійснення такої роботи можна розглядати як профілактичну, спря­мовану на раннє виявлення труднощів у вихованні дітей і підлітків.

У діагностичній роботі з дітьми та молоддю, схильними до девіантної поведінки, можна використовувати психодіапюстичні та исихокорекційні методики:

1. Визначення типу темпераменту (Айзепк — підлітковий варіант).

2. Визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності (Тей-
лор, Спілбер).

3. Діагностика соціально-пспхологічпої адаптації (Роджерс К. І Рай-
мопд Р.).

4. Особистіший опитувальпик Кеттела.

5. Вивчення особистості біографічним методом (за Гриценком Н.).

6. Експрес — діагностика (ЮсуновІ., ВерпяєваТ.).

7. Оиитувальпик Рассела.

8. Визначення спрямованості особистості (анкета Басса Б.).

З метою орієнтації фахівців соціально-педагогічпої сфери при виборі оптимальних методів і методик соціальної реабілітації дітей, підлітків і молоді пропонується таблиця, у якій представлені форми прояву девіаи-тності.

Таблиця 1.

Продовження таблиці

226 Соціальна робота

Продовження таблиці

Аналіз результатів практичного досвіду різних реабілітаційних центрів і окремих фахівців дозволяє стверджувати, що у соціальпо-реабілітацій-пий роботі з дітьми, підлітками і молодими людьми першої групи девіап-тності ключове значення має опору па такі якості їх особистості, як еиергетичиість, впертість у досягненні мети, прагнення до лідерства.

Для контингенту другої групи особливого значення набуває зміна обстановки і стереотипних форм реагування на неї. Довір'я у відноси­нах, включення в оргапізацішю-суспільиу роботу, обігрувашія успіхів — це ті напрями реабілітаційної роботи, які доцільно використовувати саме з цією групою.

Для третьої групи дітей і молоді з девіаптпою поведінкою важливи­ми є ритм і напруга серйозних справ, які їм доручаються, залучення їх до різних видів діяльності. Саме за цих умов у них є змога проявити себе, посісти адекватне місце в колективі. Тому слід активно сприяти пробудження в них інтересу до життя, позитивних переживань, виявлен­ня життєвих перспектив.

Соціально-реабілітаційна робота з індивідами, схильними до дезадап-тивної поведінки, має спрямовуватись, перш за все, на усунення психо-травмуючих комплексів, вироблення адекватних форм поведінки, подо-

лання труднощів у спілкуванні. У цих процесах посіли своє виправдане місце і бесіди, штеракційно-комупікативні, імітаційпо-ігрові, невербальпі методи з елементами музикотерапії, хореографії, пантоміміки, групової поведінкової психокорекції, навіювання, стимулювання та ін. При цьому одні можуть "діяти" ефективно самостійно, деякі- лише у взаємозв'язку з іншими методами соціальної реабілітації, оскільки в основному все залежить від індивідуальних особливостей підопічних і від наявності професіоналізму фахівців.

Література

1. Ппвоварова Г.П. Влияние личпостньіх особешюстей детей и под-
ростков // Медицинские проблеми формирования личности. — М.,1997.

- С.33-47.

2. Шацкий С.Т. Избрап. иедагогические сочииения: В 2-х т. — М.:

Педагогика, 1980.

3. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибр.

Пед. тв.: У 7-ми т.- Т.5.- К.: Рад. школа. - С. 9-96.

4. Сухомлииський В.О. Вправляння- один із методів виховання свідо­
мої дисципліни // Вибр. твори: В 5-ти т.- Т.5.- С. 16-28.

5. Репкер М. Основи реабилитации // Научньш обзор. — 1980. —

№ 3. - С.4-6.

6. Социальная профилактика отклоняющегося поведеиия несофер-
шеішолетних как комплекс охрашю-защитньгх мер. — М.: Социальное

здоровье России, 1993.

7. Пепьков Е.М. Социальньїе норми- регулятори поведений личиос-

ти. - М.: Наука, 1982.

8. Арзумапяп С.Д. Микросреда и отклонения социального поведения

детей и подростков.- Ереваи: Луйс, 1989.

Питання для самоперевірки

1. Визначити зміст понять "девіація", "девіаптна поведінка".

2. Охарактеризувати форми прояву особистістю девіантпої поведінки.

3. Визначити суть соціальної реабілітації.

4. Окреслити етапи соціально-реабілітаційпої роботи і визначити їх

зміст.

5. Розкрити зміст організаційного аспекту соціальної реабілітації

підлітків і молоді, схильними до девіантної поведінки.

228 Соціальна робота

2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі

Сьогоденний етап суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки прояву явищ в економіці, по­глиблення розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачено важелі формування світогляду молодого покоління.

Споконвічні заповіді "не вбий", "не вкради", "полюби ближнього" тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і молоді, чому пезавжди сприяє і сім'я, державні та громадські інститути суспіль­ства, простежується масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Сьо­годні засоби масової інформації, особливо телепередачі, надмірно наси­чені матеріалами, що демонструють насильство, протиправні вчинки, які залишаються не покараними адекватно мірі скоєних злочинів, часто без­карними узагалі. Усе це створює у значної частини молодих людей уяв­лення про вседозволеність у їхніх вчинках і про фантастичні можли-востіті швидкого збагачення, навіть кримінальним способом.

Формування такого "криміиалізовапого" менталітету — не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає, і сьогодні молоді люди уже становлять більше половини усіх засуджених в країні за рік — 58% (див. табл. 1).

Таблиця 1. Питома вага молоді у складі засуджених в Україні в 1995—2002 рр., % (за даними Держкомстату України)

Теоретичні основи соціальної роботи 229

За даними Державної доповіді про становище молоді в Україні за підсумками 2002 р., якщо в 1992 р. було засуджено 11,6 тис. непов­нолітніх, то 2002 р. — уже 20 тис.

Природно, такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, а це потребує вирішення деяких завдань правоохоронними органами, державними і громадськими організаціями, причетними до вир­ішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов'язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створенням умов для ресоціалізації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі.

Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для молоді, яка на сьогодні уже спирається па відповідну пормативпо-правову базу [1]. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед соціальними працівниками складно. Адже саме неповнолітні й мо­лодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно із звільненими дорослими, опиняється у скрутній життєвій ситуації. Це зумовлено двома категоріями проблем.

По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру — відсутність, як правило, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, позитивного досвіду спілкування і відстоювання своїх прав у численних інстанціях, втрата набутих протягом попереднього життя па волі міцних соціальних зв'язків, які б допомогли у вирішеній проблем, що з'являються у непов­нолітніх після звільнення з місць відбування покарань. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціальпо-пси-хологічних стереотипів поведінки, усталених павичок дотримання загаль­ноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подаль­шому навчанні, стосунках з оточенням.

Подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспрямова­ної скоординованої роботи багатьох державних установ і громадських організацій щодо ресоціалізації та соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі.У цій ситуації однією із най­важливіших лапок цієї роботи стають ЦССМ. Проте, щоб діяльність соціального працівника у плані соціальпо-психологічної допомоги і соц­іального супроводу зазначеної категорії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про доцільні і вмотивовані напрями, пере­дові технології і методики соціальної роботи.

Соціальна робота

Структуру об'єкта соціальної роботи за даним напрямом станов­лять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18 до 28 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлен­ня волі).

Природно, це є досить узагальнений розподіл. У практичній роботі соціального працівника часто постає потреба глибше розуміти соціальпо-демографічпі та іпдивідуальію-типологічпі особливості молоді, яка пере­буває у конфлікті з законом, в чому може допомогти спеціальна літера­тура [2;3].

Соціальна робота із вищезазначеними категоріями клієнтів має за мету допомогти неповнолітнім та молоді пройти процес ресоціалізації та адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, стати громадянами своєї країни, знайти своє місце у житті.

Цієї мети можна досягати завдяки реалізації таких завдань: -^ допомогти неповнолітнім та молоді оволодівати основами законо­давства України з питань забезпечення їхніх прав, виконання грома­дянських обов'язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, нада­вати інформацію щодо механізмів застосування чинного законодавства; ^ сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо виконання їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціаль­них проблем зазначеної категорії молоді;

■^ перекопати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності активної власної діяльності щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести ефективність цих процесів, показати шля­хи і механізми активізації діяльності означеної категорії клієнтів;

■^ визначити основні соціальні проблеми, що з'являються у непов­нолітніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі:

■^ здійснювати соціально-психологічпе консультування з проблем міжо-собистіспих стосунків неповнолітніх і молоді, звільнених з місць позбав­лення волі, з сім'єю, спільнотою, ровесниками;

^ вести роботу з батьками та найближчими родичами даної категорії молоді з метою сприяння вирішенню соціальпо-исихологічпих проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітні­ми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття ними прийнятного соціального статусу особистості, сформованість

Теоретичні основи соціальної роботи 231

відчуття психологічного комфорту і задоволення від того ведення спо­собу життя, який воші ведуть і який є сумісним із загальноприйнятими у суспільстві нормами і правилами.

Основними засобами досягнення очікуваних результатів виступають процеси ресоціалізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація спрямована на відновлення у клієнтів якостей, необ­хідних для нормальної життєдіяльності у суспільстві, засвоєння відпові­дних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Цей про­цес передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ре­соціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо) та ресоціалізація діяль­ності (відновлення позитивних павичок, умінь, стилю спілкування тощо). Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального стату­су, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості па забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи сусп­ільства.

Соціальна адаптація в даному випадку розуміється як пристосуван­ня до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких, з різних причин, у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соц­іальної технології як послідовності певних дій, процес соціальної адап­тації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

^ етан орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соц­іальним середовищем;

■^ оціночний етап, коли особистість розмежовує компоненти власно­го соціального досвіду та способу жиггя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, па прийнятні і ті, що не приймаються з огляду па нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, розмежування, що дасть позитивні результати, здійснювати­меться лише за умов появи нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

•/ етан сумісності, па якому об'єкт соціальної роботи досягає опти­мального рівня адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації технології ресоціалізації та адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зу­мовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але не-

232 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 233

"...друзі відвернулися"';

"Бракує підтримки з боку друзів...";

"...в мене нікого немає, я нікому не потрібен...";

"... батьків немає, нікому допомогти ні морально, ні матеріаль-

но...

^ "'...відмовилися дружина та друзі...";

■^ "Відсутні люди, які б тебе розуміли...".

Як видно з вищепаведеного, проблеми досить типові — юридична необізнаність, відсутність житла, неможливість отримати медичну допо­могу, працевлаштуватися, зокрема, знайти прийнятну роботу, психологі­чна неврівноваженість, тривожність внаслідок страху перед життєвими реаліями, самотності, відмежованості, відсутність підтримки оточення.

Досить часто більшість цих проблем проявляються в комплексі, що вкрай загострює ситуацію клієнта. Про це свідчить багато життєвих історій, вивчених розгорнуто. Наприклад, епізод однієї з них:

Ситуація: 28-річний чоловік відбув строк покарання 4 роки, на волі близько 4 місяців. Одружений (дружина — наркоманка й ВІЛ-інфікована), має дітей. Під час перебування у колонії був позбавле­ний батьківських прав, дружина — також. Дітей направлено до інтер­нату. Квартира засудженого продана. Після повернення з дружиною не бачився, жити з нею не хоче. Знайшов притулок у літньої бабці, де живуть ще семеро. На оформлення паспорта грошей немає, прописа­тися без паспорта і житла не може. Працевлаштуватися легально без паспорта і прописки нереально. На підставі довідки про звільнен­ня зареєструватися в центрі зайняпгості неможливо. Тимчасові підро­бітки не дають можливості купувати найиеобхідніші речі.

Життєві плани: влаштуватися на роботу, оформити документи, до­могтися житла, відновити батьківство і забрати дітей з інтернату.

Психологічні установки: "...не йти шляхом колишніх помилок. Знай­ти себе в суспільстві, змінити життєві цінності".

Оцінка соціальної політики: "...ставлення держави до людей з кри­мінальним минулим повинно бути терпимим. Слід розбиратися в про­блемі: чому люди йдуть на злочин, що це за злочин, якими виходять, чого прагнуть...".

Із цього опису видно, що кілька проблем зійшлися одночасно, чіпля­ються одна за одну й не вирішуються силами клієнта. Подібні життєві історії становлять широке поле для діяльності соціального працівника. Зокрема, допомагаючи клієнту, у даному випадку, отримати незначну

234 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 235

разову матеріальну допомогу для оформлення паспорта й далі, сприяючи постановці па облік у центрі зайнятості, соціальний працівник може зру­шити низку подій, які приведуть до реалізації життєвих планів клієнта, принаймні частково. Передумови для успіху створюють психологічні ус­тановки клієнта, достатньо визначена життєва позиція, спроби діяти влас­ними силами.

Зміст соціальної роботи з колишніми злочинцями. Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається із соц-іальпо-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних колоніях тощо), а також із роботи па волі, після звільнення — ресоціалізації та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За напрямами конкретна діяльність соціальних працівників включає такі види:

■^ дослідницьку діяльність, у тому числі соціологічні дослідження, що мають передбачають вивчення характерних проблем у сфері правопо­рушень та злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них тощо;

-/ організаційну діяльність. Включає планування заходів ЦССМ із залученням широкого кола оргаиізацій-иартнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налагодження відповідних зв'язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультативних пунктів при ЦССМ, у слідчих ізоляторах, колоніях тощо;

■^ иауково-методичпу діяльність, зокрема, розробка методик проф­ілактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційію-треніпгових форм, методик для спеціалістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;

■^ рекламно-іпформаційиу діяльність — розробка та видання матері­алів з профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш актуальних питань щодо майбутнього влаштування життя;

^ безпосередню соціальну роботу з клієнтами.

Останній напрям дуже різноманітний за формами, змістом та метода­ми. І жоден посібник не може дати вичерпних методичних рекомендацій на всі випадки, що траплятимуться. При виборі адекватних особливос­тям випадку методів втручання (психологічних, педагогічних тощо) соц-

іальпі працівники мають користуватися методичною літературою, дос­тупними матеріалами, які видає ДЦССМ [4;5;6], іптернет програми.

В основному соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі відкриваються при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію етапу клієнта, тестування, використання трепіпги тощо. Неповнолітнім, мо­лоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соціальної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо про­паганди здорового способу життя та правових знань, соціальио-ирийият-пої поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання на­вичкам спілкування з представниками різних організацій тощо — зага­лом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлен­ня або поповнення для успішної ресоціалізації та адаптації. ЦССМ нада­ють допомогу адміністраціям установ криміпальио-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурпо-масових заходів тощо. Здійснюється соціальний супровід після звільнен­ня з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житло-во-нобутових проблем тощо).

Слід врахувати той факт, що залежно від того, з ким з клієнтів-учасииків соціальпо-реабілітаційиого процесу ведеться соціальна робота, послідовність і зміст дій можуть змінюватися.

Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю, технологічний алгоритм включає:

^ збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка має звільнятися (вивчення її характеристик, особової справи, медичної карт­ки тощо);

■^ знайомство з сім'єю, оточенням молодої людини;

^ бесіда-зпайомство з молодою людиною (з'ясування іпдивідуально-психологічиих особливостей, мотивації подальшої поведінки, характеру стосунків з батьками, міркувань щодо освіти, майбутньої роботи тощо);

■^ розробка індивідуальних діагностичних карт;

^ складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адап­тації до життя в суспільстві, підбір методів втручання (засобів впливу па свідомість, почуття, волю);

^ складання плану соціального супроводу;

236 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 237

•/ розробка та проведення трсншгів з питань соціальних цінностей,

досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.

Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з батьками, по­слідовність дій включає:

•^ знайомство з сім'єю (підготовка до зустрічі, з'ясування мотивації щодо проживання молодої людини в сім'ї, питання подальшої освіти, роботи тощо);

■^ допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату; ^ складання плану соціального супроводу сім'ї; ^ іидивідуально-копсультативпа робота з батьками з подолання кон­фліктних ситуацій у сім'ї.

У випадках соціально-реабілітаційної роботи з найближчим ото­ченням, вона розпочинається зі знайомства з людьми, з яких воно скла­дається (однолітки, друзі, знайомі тощо). Спілкування спрямовується па визначення найбільш референтних (для клієнта) осіб з оточення, з'ясу­вання їх іпдивідуальио-психологічпих особливостей, мотивації щодо їхньої допомоги клієнту, прогнозування їхньої подальшої поведінки, характеру стосунків, що розвиватимуться. Після аналізу отриманої інформації і розробки стратегії втручання ведеться іпдивідуальио-консультативпа ро­бота з людьми близького оточення.

Важливу частину соціальної роботи на користь зазначеної категорії молоді становить організаційна робота з державними установами та громадськими організаціями. Вона включає:

^ представництво і захист інтересів молодої людини, яка відбула покарання, в державних установах;

■^ налагодження порозуміння та взаємозв'язків між різними структу­рами;

■^ координацію роботи фахівців різних установ і організацій на ко­ристь клієнта.

Особливо значущим соціальним інститутом нри розгортанні соціаль­ної роботи в інтересах неповнолітніх і молоді, що скоїли злочин, є спец­іалізовані центри ресоціалізації та адаптації. Вони створюються на базі ЦССМ, до структури повинні входити служби соціального супрово­ду молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, та кризові центри тимчасового перебування для молодих осіб цієї категорії, які потрапили у складну життєву ситуацію. У межах діяльності спеціалізованих центрів можна реалізувати такі завдання:

^ підтримку соціально значущих зв'язків ув'язненої молоді та зага­лом соціальної роботи в місцях позбавлення волі;

■^ проведення різних видів консультування неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

-ґ соціальна допомога неповнолітнім та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхнім батькам;

-^ соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

На практиці технологія соціальної допомоги молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, за рядом складових може дещо відрізнятися від роботи з іншими категоріями клієнтів. Так, вона включає па підго­товчому етапі дві фази: а) підготовка до повернення потенційного клієнта; б) процес особистого знайомства і встановлення контакту, який завер­шується розробкою плану соціального супроводу клієнта. Другий етап безпосередня реалізація втручання стає власне етапом реалізації соціаль­ного супроводу; третій — підсумковий — етапом припинення надання соціальної допомоги і оціночних заходів.

Стосовно першого етапу (перша фаза) - підготовка до повернення потенційного клієнта, то слід зазначити, що на відміну від інших кате­горій клієнтів, етап знайомства й аналізу ситуації може починатися заоч­но, ще до встановлення особистих контактів. Тобто робота починається з ініціативи соціального працівника ще до звільнення молодої людини, а не внаслідок звернення клієнта. Доцільність такого підходу зумовлена не лише тим, що у клієнтів цієї категорії може не з'явитися бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим, що перші дні після повернення часто виявляються найбільш критичними для клієнта, таки­ми, що значною мірою визначають подальше життя. Адже, як свідчить практика ЦССМ, велика кількість клієнтів цієї категорії є вихідцями з асоціальних родин або є вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після повернення в місця попереднього проживання вони підпадають під нега­тивний вилив соціальних обставин і оточення.

Соціальний працівник має бути готовим до цього заздалегідь, тому що втрата часу па організацію допомоги уже після повернення клієнта може вкрай негативно позначиться па його подальшому житті. Якщо попередня підготовка до роботи з клієнтом на час повернення не прове­дена, допустимі різні варіанти розвитку подій.

1. Повернення клієнта до асоціальної родини стає приводом до гру­пового тривалого зловживання алкоголем. Після цих "свят" з'ясовуєть-

238 Соціальна робота

ся, що ні документів, пі грошей на їх оформлення, одягу і харчування у клієнта і в родині немає. Коли клієнт звертається до ЦССМ за допомо­гою (або це відбувається з ініціативи інших), організація роботи вима­гає витрат і часу. Протягом цього часу клієнт пасивно очікує допомоги, не будучи зайнятий корисними справами, що провокує його до пошуків засобів і способів проведення дозвілля. Або вій відразу намагається вирішити фінансові проблеми самостійно, та, не маючи документів і підтримки у працевлаштуванні, найчастіше вдається до нових криміналь­них вчинків.

2. Повернення клієнта, у минулому — вихованця інтернату, до роди­
ни опікунів ускладнює їх матеріальне становище. Опікуни, як правило —
люди літні (бабусі, дідусі), живуть на пенсію, часто на мають достатньо
високого рівня забезпеченості соціального статусу, впливових зв'язків і
знайомств, щоб допомогти колишньому засудженому. До того ж не дуже
освічені, слабо орієнтуються в законодавстві, не знають, куди звернути­
ся за допомогою, якої і самі інколи потребують. За час, поки соціальний
працівник організовує допомогу, сценарій життя молодої людини, у якої
інколи немає навіть пристойного одягу (зі старого за час ув'язнення
вона виросла) розвивається за попереднім варіантом.

3. Найбільш сприятливий випадок, коли клієнт повертається в нор­
мально соціалізовану рідну родину, де батьки беруть иа себе функції
допомоги щодо ресоціалізації та адаптації колишнього засудженого. Але,
вирішуючи матеріальні проблеми, батьки далеко не завжди мають достат­
ню исихолого-педагогічну підготовку, щоб захистити дитину від нега­
тивних наслідків вимушеної незайнятості, яка триватиме певний час, до
вирішення проблем щодо продовження навчання, працевлаштування тощо.
Запобігти цьому може своєчасне підключення фахівців ЦССМ до соц-
іальїю-иедагогічного процесу, але і в цьому разі його потрібно організу­
вати заздалегідь.

Отже, оптимальна послідовність дій соціального працівника, який опікуватиме клієнта, передбачає заочне вивчення ситуації, до початку особистого знайомства. Цьому сприяє чишшй порядок співпраці ЦССМ і підрозділів Держдепартаменту виконання покарань, яким передбачено, що за місяць до звільнення у ЦССМ за місцем попередньої прописки молодої людини, яка звільняється, надається інформація з місця позбав­лення волі, де майбутній клієнт відбуває покарання. На підставі цієї інформації соціальний працівник може починати підготовчу роботу.

На цьому етапі виникає потреба вивчити родину, куди повертається молода людина. Якщо це родина у соціально-исихологічиому плані пор-

Теоретичні основи соціальної роботи 239

мальиа, члени якої здебільшого ведуть соціально прийнятний спосіб жит­тя, соціальний працівник може вдатися до таких дій:

■/ ознайомити членів сім'ї з законодавчою базою стосовно можливо­стей падання допомоги неповнолітньому у вирішенні першочергових про­блем з боку державних установ і організацій;

-/ у разі потреби слід організувати попередні заходи щодо оператив­ного забезпечення документальної легалізації статусу клієнта, падання йому матеріальної допомоги;

■^ вивчити можливості зайнятості клієнта (продовження навчання, працевлаштування тощо);

■^ вивчити позасімейне соціальне оточення, що існувало до ув'язнен­ня клієнта, у разі потреби вжити соціальію-педагогічиих заходів до членів оточення, в разі доцільності — падати їм соціальну допомогу;

^ за наявності негативного соціального оточення, ймовірності його впливу на майбутнього клієнта, організувати співпрацю з правоохорон­ними органами з метою належної профілактики рецидиву;

•^ надіслати листа в установу, де відбуває покарання клієнт, для інформування його щодо можливостей співпраці, яка йому пропонується

після повернення.

Якщо клієнта очікує асоціальна сім'я, варто починати роботу з орган­ізації соціальної допомоги родині. З практики відомо, що така позитивна подія, як повернення дитини з місць позбавлення волі, інколи може стати стимулом для зміни стилю родинного життя загалом. Якщо в цій родині хоча б один з членів не страждає хронічною алкогольною або наркотичною залежністю, має позитивні життєві орієнтації, існує ймовірність доцільності допомоги. Якщо ця родина не є асоціальною, а може бути визначена лише як неблагополучна, імовірність ефективності допомоги значно підвищується. Тоді до вище названих дій щодо вивчен­ня родини у зв'язку з проблемами клієнта додається перша за послідовн­істю — вивчення ситуації в родині, члени якої можуть стати клієнтами соціальної допомоги.

Особливо понадають у складну ситуацію колишні вихованці інтер­натів, які не мають родин і житла. Звичайно, вони можуть звертатися по допомогу до інтернатної установи, де перебували до ув'язнення, тому соціальному працівникові доцільно установити контакти з адміністрацією інтернату, яка може власно поінформувати про такі звернення. Адже для цієї категорії клієнтів необхідно завчасно шукати місце проживання (гур­тожитки, кризові центри для певних категорій молоді, притулки гро-

240 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 241

мадських та релігійних організацій). Досвід останніх років підтвердив ефективність притулків традиційних релігійних конфесій, де молоді зап­ропонують житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку. Подібний варіант поселення клієнта можна застосувати й у тому випадку, коли він змушений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив пози­тивної зміни.

Загалом па етапі підготовки до повернення клієнта з місць позбав­лення волі має соціальний працівник усвідомлювати:

^ де буде жити клієнт;

^ як будуть вирішені нагальні соціальпо-екоиомічпі потреби (одяг, харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зокрема, оформ­лення документів тощо);

^ яка перспектива зайнятості (навчання, роботи тощо) існує в місці повернення, що потрібно для її реалізації;

^ наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі тощо) змо­жуть сприяти адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб сприяти цьому процесу.

У другій фазі першого етапу здійснюється особисте знайомство з клієнтом і встановлення з ним контакту

Поиск по сайту: