Соціальна робота. Теоретичні основи соціальної роботи 13

Теоретичні основи соціальної роботи 13

Смисл соціального соціуму полягає у забезпеченні сприятливих умов для розвитку особистості, остання ж реалізує свої життєві сили через соціальну організацію, соціальне середовище.

Сама держава делегує своїм соціальним інститутам, організаціям, ок­ремим особистостям ряд функцій по управлінню і розпорядженню влас­ними справами, скорочує методи політичного тиску і розширює сферу правового, духовпо-культурного, штелектуальио-інформаційпого впливу на громадян.

В останні роки все частіше постає питання про обумовленість соц­іальної роботи соціальною політикою держави, оскільки зміст і спрямо­ваність останньої служить не лише змістовою, але й організаційною ос­новою соціальної роботи, викопуючи водночас надзвичайно важливу ме­тодичну функцію стосовно до останньої.

Спираючись на законодавчу базу і нідзакоіші нормативно-правові акти, різні структури органів державного управління, соціальна політика прагне створити передумови для адаптації людини до умов життєдіяль­ності, які постійно змінюються у часі і просторі.

Без сумніву, соціальна політика не може бути оформлена гарними гаслами і деклараціями, вона, перш за все, має врахувати інтереси і потреби соціальних, професійних, національних, різновікових і різноста­тевих груп населення. І чим глибше будуть вивчені і усвідомлені життєві потреби населення, умови й можливості їх реалізації, тим точніше і по­вніше вони будуть представлені у завданнях соціальної політики, а отже, більш успішно вирішуватись у практиці. Тобто, можна сказати, що соц­іальна політика (як методологія) і соціальна робота (як практика) — це дві взаємообумовлені, взаємодіючі сторони, які включають пауково-пізиа-вальпий і іірактично-оргапізаційпий компоненти [1, 48-49].

Науково-пізнавальний компонент соціальної політики виступає як ре­зультат аналізу й осмислення потреб, які з'явилися у суспільстві, тен­денцій розвитку соціальних процесів як узагальненою результату й оцінки попереднього етапу соціальної політики. Це дає змогу органам державного управління виробити концепцію соціальної політики і формулювати її го­ловні завдання й напрямки, які проявляються у соціальній роботі.

Практично-організаційний компонент соціальної політики держави по­в'язаний безпосередньо з реалізацією концептуальних положень і стратег­ічних завдань. Саме названий компонент дозволяє глибоко усвідомити зміст соціальної політики й умови її реалізації; підбір і розстановку кадрів для вирішення окреслених завдань; визначення функцій виконавців, їх

повноважень і відповідальності, наявність ресурсів і засобів; координація зусиль і дії у реалізації завдань; поетапне виконання завдань.

Водночас слід зазначити, що, у свою чергу, соціальна робота з її розгалуженою структурою органів управління у різних регіонах, з широ­кою мережею центрів соціальної допомоги населенню здійснює досить активний вплив па соціальну політику. Вбираючи в себе практично-оргаи-ізаційний компонент соціальної політики держави, вона забезпечує ре­альність останньої, перевіряє її життєздатність. У цьому і проявляється діалектика взаємодії соціальної політики і соціальної роботи, хоча соц­іальна робота за своїм змістом значно багатша за соціальну політику, більш динамічна, рухливіша, і в той же час вона періодично визнає більшу стійкість і визначальний характер соціальної політики.

Література

1. Социальпая политика (Сост. и рєд. А.Райкевич. — М.: Прогресе,
1977.

2. Волков Ю.Е. Достижения и задачи социальной политики. — Там
же. - С.366-369.

3. Якуба О.О. Зміни в соціальио-класовій структурі українського
суспільства та соціальна політика // Соціальна політика в Україні та
сучасні стратегія адаптації населення. 36. статей. — К.: НТФ "Студ-
цептр", 1998. - С.145-148.

4. Яременко О.О. Соціальна політика як регулятор взаємовідносин
соціальних структур і соціальних інститутів // Український соціум:
Соціологічні дослідження та моніторинг соціальної політики. — К.. 2002.
- №1. - С.9-20.

5. Абдеев Р.Ф. Философия ипформациошгай цивилизации. — М.:
Прогресе, 1994.

6. Григорьев С.И., Ивапов В.Н. и др. Социальньїе техпологии. —
Барнаул: АГУ, 1999.

Питання для самоперевірки

1. Вчому полягають суть і цілі соціальної політики?

2. Охарактеризувати сферу розгортання соціальної роботи.

3. Розкрити особливості взаємозв'язку соціальної політики і соціаль­
ної роботи.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 15

2. Соціальна робота як вид професійної діяльності

Порушення па початку 90-х років XX ст. традиційних для України механізмів соціального регулювання і взаємодії, поведінки людей потре­бує перегляду не лише соціальної політики, але й теоретичних засад, які є фундаментного для осмислення того, що відбувається з людиною, сус­пільством, яка логіка зміни людей, який механізм самозахисту і загаль­нодержавної підтримки людей. Становлення і розвиток інституту соц­іальної роботи пов'язані також із загостренням міжнаціональних відно­син, еміграційних процесів. Ситуація ускладнюється і тим, що в останній період зіткнулися різні концепції і стратегії соціальної перебудови сусп­ільства та розвитку соціальної роботи. А сьогодні, як ніколи, потре­бується найбільш точне і швидке визначення стратегії і тактики соціаль­ного захисту населення, створення оптимально-необхідних установ соц­іальної роботи, а також підготовки і перепідготовки працівників.

Досить очевидним стає вилив па специфіку діяльності соціального працівника масовість і якість змін у самій людині: всеохоплююча гра­мотність, поінформованість, соціально-побутова забезпеченість. Переос­мислення основного змісту і напрямів соціальної політики призвело до необхідності визначення суті і напрямів соціальної роботи в реалізації цієї політики. Тому, перш за все, необхідно відповісти па такі питання: що ми розуміємо під поняттям "соціальна робота", який її основний зміст і різновиди? Які основні особливості й ознаки?

Як зазначалося вище, соціальна робота є найбільш важливим інстру­ментом соціальної політики. Водночас соціальна робота, виконуючи фун­кцію оберненого зв'язку, виступає в ролі соціального локатора, який визначає на основі спеціальних індикаторів реальні наслідки соціальної політики, її життєвість і ефективність. Саме система соціальної роботи як діяльність по паданню допомоги людині, сім'ї, групі осіб, які знахо­дяться у складній життєвій ситуації, шляхом надання матеріально-фінан-сової, морально-правової підтримки, консультування й обслуговування демонструє реальні можливості суспільства і держави щодо соціального захисту людини. Відомо, що кожна професія характеризується спільними з іншими професіями і специфічними, притаманними лише їй цінностями. Особливості професійних цінностей обумовлені роллю і статусом про­фесії в житті суспільства і конкретної людини.

Визначення ціннісних орієнтацій професійної діяльності, тим самим підкреслює не лише системну єдність, цілісність розвитку особистості і

діяльності, але й відводиться їм певна роль у досягненні професіоналіз­му, майстерності особистості й діяльності.

Цінності професійної діяльності можна розуміти як домінуючу по­требу — служить своєю професією на благо людей, яка орієнтує (акуму­лює) нрофесійио-особистісну активність соціального працівника у досяг­ненні означеної гуманної мети.

Взявши за основу характерні потреби особистості і співвідносячи їх з новою професією — соціальною суттю, можна назвати такі групи цінно­стей цієї діяльності.

— цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, аль­
труїстичного характеру (допоможи іншому, який потребує такої підтрим­
ки, слабозахищеній людині);

— цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний
працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується і примно­
жує етичні принципи, норми, знання і місію соціальної роботи, яка, як і
інші галузі перебуває у процесі постійного розвитку і збагачення тощо);

— цінності пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження і
самовдосконалення особистості соціального працівника і досягнення про­
фесіоналізму в діяльності.

Структурний і якісний аналіз цінностей соціальної роботи як профес­ійної діяльності виявляє її комплексний характер, гуманістичну природу і зміст. Саме гуманістичний ідеал — самоціпність особистості — визна­чає смисл і призначення цієї діяльності, а її цінності у зв'язку з цим відображають визнання гармонії суспільних і особистіших інтересів, ус­відомлення праці як вищого смислу життя, пріоритет загальнолюдських цінностей (істина, здоров'я, мир, милосердя, добро, допомога тощо). У зв'язку з цим завданням соціальної роботи є встановлення балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і відповідальністю осо­бистості перед суспільством.

Аналіз різних наукових підходів [1,2] дозволив визначити зміст соціальної роботи, який включає три основні аспекти:

Опадання допомоги окремій людині чи групі осіб, які опинились у скрутній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілі­тації, патронажу та використання інших видів соціальних послуг;

2) актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, котрі опинились у
складній життєвій ситуації;

3) цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціально-еко-
номічної політики на всіх рівнях — від регіонального до державного —

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

з меюю забезпечення сощальпо-оздоровчого середовища для житієвою розміщення і життєдіяльності людини, сіворити систему підтримки лю­дей, які опинились у складній жипевш ситуації

Перші два аспекти проявляються па мікрорівш, третій — па мак рорівш соціальної роботи

Так що ж таке "соціальна робота'"⁵

На сьогодні є чимало визначень цього феномена Ми пропонуємо лише деякі з них, які найбільш повію відображають сугь соціальної роботи Так, Національна асоціація соціальних працівників СІЛА наголо­шує, що соціальна робота — це професійна діяльність з надання допомо­ги індивідам, групам і сшльпоіам, посилення чи відродження їхньої здат носи до соціальною функціонування та створення сприипяіливих соц­іальних умов для досяіпепия цих цілей [3, 31-32]

Російський вчений А Ляшепко [4] розкриває соціальну роботу у двох площинах у широкому розумінні — це вплив професіоналів іромадсь-кості па соціальне облаштування сусшльсіва шляхом формування і реал­ізації соціальної політики, спрямованої на сіворепия спрпяіливих умов для жинедіяльності людини У вузькому розмінні — це професійна діяльність, яка здійснюється професшио-шдіотовленим спещалісіам і їхнім помічниками і спрямована па падання індивідуальної допомоіи людині, сім'ї, і руш осіб, які попали у важку для них жииєву сшуацію, шляхом інформування, консультування, натуральної чи фінансової дономоіи, соц­іальну реадаптацію, догляд, обслуговування, педагоичпу і нсихолоичну підтримку тощо

Варто звернути увагу ще па розкриігя суті соціальної роботи, яке дає М Фарсов [4, 21] Він, зокрема, акцентує уваїу па такому аспекті, як самодопомога, включаючи п до заіальпого — допомога в системі соцюкультурних і пихосощальпих взаємодій і відносин різних суб'єктів

Вітчизняні вчені (В Андрущеико, М Лукашевич та ш)шд поняттям "соціальна робота" розуміють професійну діяльність оріашзацій, іруп і окремих шдивидів з падання допомоіи у здійсненні соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутність належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізації утруднюється, призупиня­ються або набуває зворотньою напряму (десоціалізація)

Останнє визначення с дещо спірним, оскільки в соціальній роботі на перше місце виступає не допомоіа у соціалізації, а допомоіа людині у визначенні самоцшності соціально значущої поведінки прояву, соціаль­ної акіивиосіі, "знайти" себе і своє місце Це дозволяє висловиш думку

про можливість функціонування ще одною визначення нопяіія ' Соц­іальна робоїа', яку ми розуміємо соціально філософський, психолою педаїоіічіпш феномен, який вбирає в себе баіаіоіраншсть будь якої осо бисшсті і професійної діяльності фахівця у соціальній сфері це інтегро­вана управ ашська діяльшсіь, спрямована па зміну сукупності умов фун­кціонування і розвитку процесів з метою досяіпепия оптимальної їх відповідності інтересам і потребам особистості, і рун суспільства Таке широке тлумачення соціальної роботи дозвочяе розілядати п як фено­мен, метою якого є корекція соціальних відносин, соціальних процесів, соціальних умов, соціальних гехнолони Можна говорити про соціальну робо і у не лише як про професійну практичну діяльність, а й як про феномен суспільною жипя, який включає і практичну, і наукову, і навчальну діяльність у цій іалузі, а також знання, визнання, шституалі-зацпо у суспільстві цьою феномена

Слід зазначити, що можна ювориги про професійну і непрофесійну соціальну роботу [3, 7], до тою, як свідчить пракшка, осіаппя частіше просіежуьгься па вихідному еіаш сіаповлеїшя Цим еіаиом міг бути ще період 14 16 ст Сьоіодш можна вести мову уже про професійну доціль­ну робоїу, яка розпочала в 90-х роках XX сі в Украпи період шетитуа лізацп, сівореппя методолош і ісорп соціальної робоїи, що сприяло початку розвитку науковою напряму у цін галузі — соціальної робоїи з різними категоріями населення

Література

1 Капська А Й Соціальна робота деякі аспекти роботи з дітьми та
молоддю - К ДЦССМ, 2000 -

2 Соціальна робо та/За ред В Андрушепка кн 2 — К ДЦССМ
2002

3 Социатьпа робота іеория и практика Учебиое пособие/Под ред
нроф Е Холостовои, А Сорвипа — М ИНФРА, 2002

4 Ляшенко А И Оріаиизация и уиравлешше социальпой робо той в
Росіш, - М Наука, 1995

5 Фиреов М В Введепие в іеорешческие основи социальпой робоїи
(исторически понягиипии аспекі) М ИПС — Воронеж МОДЄК, 1997

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

Питання для самоперевірки

1. Які компоненти входять до складу соціальної роботи?

2. Що характеризує соціальну роботу як певний вид діяльності?

3. Дайте змістову характеристику соціальної роботи.

3. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи

Поліпшення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення гідного, комфортного життя — все це є безпосеред­німи практичними завданнями соціальної роботи. Здійснювати компетен­тно ці та інші завдання повинен спеціаліст, професіонал високої кваліф­ікації, який наділений особистісио-моральиою спрямованістю, професій­но необхідними якостями.

Розглядаючи сферу діяльності соціального працівника, чималу кількість соціальних інститутів, установ організацій, окремих груп і осіб, які з певних причин взаємодіють у спільній сфері діяльності, доцільно коротко зупинитись на об'єктах і суб'єктах соціальної роботи.

Думається є виправданим твердженням П.Павленка [1], про те, що у цій парі понять має домінувати не суб'єкт, як це практикується, а об'єкт. Об'єкти соціальної роботи ставляться па перше місце завдяки тим харак­теристикам, завданням, які необхідно вирішувати ті проблеми, які мають об'єкти. Суб'єкти ж формуються і організуються па цій основі. Можна сказати, що суб'єкти є надбудовою у складних соціальних процесах.

Саме у такій послідовності ми й розглянемо ці два поняття "об'єкти і суб'єкти", без яких неможливо розкрити суть всієї соціальної роботи. Об'єктом соціальної роботи в широкому розумінні цього поняття є всі люди, оскільки їх життєдіяльність з великими чи малими проблемами потребує уваги соціального працівника чи окремої служби, які спро­можні створити чи видозмінити відповідні соціальні умови з метою усу­нення чи корекції певної проблеми.

Звичайно, проблеми суспільства, групи чи окремої людини можуть багато в чому розходитись, не стикуватись. І не завжди може їх виріши­ти саме соціальний працівник, а іноді може і зовсім не допомогти. На­приклад, якщо у студента погіршилося здоров'я, помічено функціональ­не відхилення, то соціальний працівник може і зобов'язаний допомогти переадресувати молоду людину у спеціальну лікарню, щоб отримати відпо-

відну консультацію і, якщо потрібно, — лікування. А якщо, скажімо у заможної людини не вистачає коштів придбати останньої марки "Мерсе-дес", то навряд, чи ця людина має стати об'єктом уваги соціального працівника.

Отже, виходячи із специфіки сфери діяльності соціального працівни­ка, можна говорити про багаточисельпу групу суб'єктів, які організову­ють, стимулюють, реабілітують, корегують, допомагають різним людям, групам, громадам, серед яких па перше місце слід поставити соціального працівника, а потім уже установи, організації, соціальні інститути. Всі вони повинні вирішувати проблеми, які постають перед об'єктами соціальної роботи [2, 15], тобто тих, хто падає допомогу [3, 18].

Вітчизняні зарубіжні науковці ведуть дискусії з приводу визначення тих, хто входить до групи об'єктів. З'явилося чимало термінів, зокрема: той, хто потребує допомоги (але її потребують усі, хто звертається у відповідні інституції), хто зазнав насилля, пацієнт, хвора людина, зубо­жіла людина, клієнт тощо.

Автори книги "Соціальна робота" [3] дотримуються думки, що термін "клієнт" може бути узагальненим відображенням суті об'єкту соціальної роботи. Оскільки населення в країні сруктуровано па різній основі, і в ньому є такі люди, такі групи і прошарки, які, опинившись у складній життєвій ситуації, або зовсім не можуть, або частково не спроможні вирішувати свої соціальні чи інші проблеми [2, 14]. Тому, розглядаючи соціальну роботу як з позиції її практичної спрямованості, можна визна­чити такі групи об'єктів соціальної роботи:

^ інваліди (представники різних вікових груп), сім'ї, у яких вихову­ються діти-іііваліди, діти і дорослі, які мають психологічні проблеми, стреси, схильні до суїциду:

•/ люди похилого віку, які прирівнюються до ветеранів й учасників Військових дій та Великої Вітчизняної війни, вдови і матері загиблих військовослужбовців, колишні неповнолітні в'язані фашистських конц­таборів;

■^ люди похилого віку, які неспроможні себе обслуговувати, залиши­лись одинокими, які мають проблеми через певний вік чи інвалідність;

^ діти й молодь, схильні до девіаптпої поведінки; діти які зазнають психічного, фізичного чи сексуального насильства; ті, що опинились у кризовій ситуації, коли с загроза їхньому життю чи здоров'ю; особи, котрі повернулися з місць позбавлення волі; сім'ї в яких живуть особи, схильні до виживання наркотиків, алкоголю;

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 21

•^ кризові, пеблагополучш сім'ї в яких виховуються діги — сироти чи дпи, що залишились без батьківської опіки, баїагодпш сім'ї, неповні сім'ї, сім'ї де проявляється жорстока поведінка баіьків, конфліктні си­туації, сексуаіьпа розбещеність,

-/ діги, які опинились у складних критичних ситуаціях з різних при­чин діти сирош, дни, котрі залишились без банківської опіки, дпи, котрі зазнали насилля з боку батьків, діти-бродяжки, обездолеш

Звичайно, названі і руни не є вичерпними і сталими їх склад може змшювашсь як під впливом соціальпо-екоіюмічпих умов, так і шд впли­вом змісту соціальної політики в державі, посилення сощальпо-проф-ілакгичноі чи соціально правової роботи з різними групами населення

Окрім того, якісні і кількісні зміни у названих групах залежать від гою, наскільки продуктивно будуїь працювати соціальні працівники, щоб якнайбільшу кількість клієнпв залучити до і руни самодопомоіи, вклю­чити їх у реальну діяльність з метою поліпшення власного жигтя і більш самостійного вирішення власних проблем чи проблем своєї сім'ї

Суб'єктів соціальної роботи залежно від їх функцій можна розділити на кількаіруп

Перша група — організація, установи, соціальні інститути суспіль­ства,

Друга група — громадські, доброчинні організації, фонди різного профілю, приватні соціальні служби ющо,

Третя група — люди, котрі виконують функції соціального праців­ника як професіонали чи на іромадських засадах,

Четверта група — викладач, а також ті, хто сприяє формуванню знань, умінь і навичок,

П'ята група — ті, хто займається дослідницькою роботою у соц­іальній сфері

Безперечно, основним суб'єктом соціальної роботи є соціальний пра цівник Широкий баіаюасиекшии діапазон иою діяльпосп юворшь про певне базове шдірунтія, професійну компеіенгшсіь, особиспсш якості тощо

Як засвідчує пракшка, базовим шдіруштям у його роботі є практи­ко гуманістична снрямовашсіь діяльності фахівця Найбільш важливою характеристикою особистості соціального працівника, яка обумовлює ефек­тивність йою діяльності, є и гуманістичний потенціал і цшістна орієнта­ція, яка визначає особистіснии смисл професійної діяльності, відображає

реальне сіавлеїшя особистосп до тих об'екпв, заради яких розюріасіь ся його діяльність Ефекіивну соціальному працівникові притаманна ор­ієнтація на людину як па найвищу цінність усвідомлення і прийняття її самоцшпості, неповторної індивідуальності і творчої сутності

Можна говорити, що професшно-цішпсша орієнтація є основою діяль­ності соціальною працівника як об'єкта соціальної роботи Розвиюк професійною "Я — об'єкта" формує базові складові особистості про­фесійну свідомість і самосвідомість, які не лише акумулюють основи професійних вимої і завдань, своїх потреб, можливостей інтересів, але й сирияюіь пізнанню професійної ролі, виступаючи в якості внуїрішшх мотивів професійної діяльності У такого професіонала, котрий володіє розвиненою самосвідоміспо, підвищується впевненість у собі, задово­лення своєю професією, ефеюившсіь робоїи, зросіає прагнення до са-мореалізацп, до розвитку особистішого потенціалу Струкіура особисп-сного потенціалу включає такі компоненти

а) професійні знання, уміння, навички (кваліфікаційний иоіепціал),

б) працездатність (психофізіологічний потенціал),

в) ішелектуальш здібності (освітиш потенціал),

г) креативш здібності (творчий поіепціал),

д) здатність до співробітництва і взаємодії (комунікативний потенці­
ал),

є) цшшстно-могиваційпу сферу (моральний потенціал) Основу особиспсиого потенціалу становлять професійно обумовлені якості особистості, до яких відносяться исихолоичш характеристики, що є частиною здібностей для даною виду діяльності, психоапалішчш якосії, орієнтовані на вдосконалення соціальною працівника як фахівця — професіонала, психолоіо-педагоїічш якості, спрямовані па створення ефекту особистої привабливості

Соціальному працівникові мають бути притаманні і такі особиспсш якості, як інучкісгь, яка проявляється на інтелектуальному, емоційному і поведшковому рівнях, висока міра особистості і соціальної відпові дальності, адаптованість, яка проявляється як відкритість у спілкуванні, готовшсіь приипяш і розділиш норми, цшпосп і спосіб житія пішої людини, уміння контролювати свою поведінку в різних життєвих сиіуа-ціях і ситуаціях спілкування, здатність відстоювати свої переконання, створювати і підтримувати емоційний комфорт у ситуації міжособистіс-пого спілкування

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

Така вимогливість до професішю-особистіспих якостей соціального працівника як до суб'єкта соціальної роботи пояснюється надзвичайно складною і багатоаспектною структурою об'єкта соціальної роботи.

Проблемні питання, які стосуються об'єктів соціальної роботи вирі­шується суб'єктами, в особі різних соціальних служб та інституцій, які є різними за рівнем відомчої підпорядкованості.

Як зазначає Інститут проблем сім'ї та молоді, об'єктом соціального роботи можуть бути пе лише клієнти, які становлять об'єкт соціальної роботи, а й люди, які становлять її суб'єкт, а також інші люди, які можуть виливати на соціальну проблему, заради якої, наприклад, створе­ний той чи інший проект (наприклад, керівники й політики, що прийма­ють рішення). Це означає, що в межах одного соціального проекту мо­жуть існувати кілька рівнозначних або не рівнозначних об'єктів: одна або кілька цільових груп клієнтів, які отримують допомогу; цільові гру­пи соціальних працівників, волонтерів, фахівців, яких потрібно навчити методиці падання допомоги; цільові групи людей, котрих потрібно пере­копати сприяти наданню допомоги доступними їм засобами (відповідни­ми рішеннями, якщо це керівники й політики, формуванням громадської думки, якщо це представники засобів масової інформації тощо).

Таким чином, сутність вибору об'єкта соціальної роботи полягає в тому, щоб обрати саме ту цільову групу (або кілька груп) серед усіх піших груп, існуючих у даному соціальному середовищі, яка найбільше страждає від тієї соціальної проблеми, па розв'язання якої переважно спрямована соціальна робота, та або може найбільше вплинути па харак­теристики цієї проблеми (зміст, структуру, масштабність, характер, соц­іальну значимість тощо).

Природно, технологія соціальної роботи, форми і методи втручання при роботі з цими групами, можуть бути різними [3].

До основних критеріїв вибору об'єкта конкретного соціального про­екту слід віднести такі:

^ відповідність об'єкта ідеології даного проекту. Якщо дія спрямо­вана па попередження епідемії ВІЛ/СНІДу, недоцільно обирати об'єк­том "дітей вулиці" або тих, хто зловживає алкоголем, хоча й серед цих цільових груп клієнтів соціальної роботи можуть бути ВІЛ-іпфіковані, які слугують джерелом поширення інфекції. Доцільніше дослідницьким шляхом визначити ту цільову групу чи кілька груп, "внесок" яких у поширення інфекції є найбільшим. Якщо дослідження вказують, що иай-

більша питома вага в загальній структурі ВІЛ-інфікованих належить ін'єкційним наркоманам, то, очевидно, саме ця цільова група має бути обрана об'єктом уваги у попередженні епідемії;

^ відповідність об'єкта визначеним цілям проекту, програми. Якщо ціллю проекту визначено запобігання інфікуванню ін'єкційних нарко­манів в межах певної території, недоцільно включати до складу об'єктів ін'єкційних наркоманів іншої території;

^ відповідність об'єкта тим чинникам, які найбільше детермінують кризові ситуації клієнтів соціальної роботи. Якщо дослідження вказують на існування суміжних об'єктів, які суттєво впливають на соціальну проблему об'єкта, який є головним стосовно ідеології і цілей конкретної програми, ці об'єкти також мають бути включені в проект. Наприклад, неготовпість державних службовців впроваджувати в Україні інститут прийомної сім'ї, зумовила необхідність визначити їх як об'єкт відповід­ної програми, поруч із самими дітьми-сиротами;

■^ відповідність об'єкта особливостям його внутрішньої структури. Якщо дослідження об'єкта "діти вулиці" вказують на існування кількох цільових груп усередині цього об'єкта, які істотно відрізняються одна від одної, доцільно передбачити відповідну диференціацію, визначаючи об'єкт (об'єкти) конкретної програми соціальної роботи.

Опрацювання критеріїв вибору об'єкта на етапі розробки будь-якої соціальної програми може викликати потребу в розширенні переліку об'єктів в межах цієї програми або виокремленні певних об'єктів для інших, суміжних програми зі схожою ідеологією і цілями. Суміжні про­грами, в залежності від ситуації, можуть бути потрібними одночасно або послідовно, коли одна програма обов'язково має передувати іншому.

Література

1. Соціальна робота: теория и практика. — М.: ИНФРА — М, 2002.

2. Соціальна робота/ За ред. В.Апдрущепка, М.Лукашевича: 7ч. —
ч. II. - К.: ДЦССМ, 2002.

3. Папська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми і
молоддю. - К.: ДЦССМ, 2000.

Питання для самоперевірки

1. Визначити сфери діяльності суб'єктів і об'єктів.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

2. Дати характеристику об'єкту соціальної роботи.

3. Суть, місце і рівень суб'єкта в соціальнії! роботі.

4. Охарактеризувати критерії вибору об'єктів у сфері соціальної ро­
боти.

5. Характер взаємодії об'єктів і суб'єктів соціальної роботи.

4. Функції, структура, рівні соціальної роботи

Виходячи із аксеологічиої і функціональної природи, соціальну ро­боту можна охарактеризувати як один із багатопланових і досить трудо-ємких видів професійної діяльності. Соціальний працівник виконує різно­манітні функції щодо організації, координації, забезпечення підтримки (психологічної і фізичної), правової й адміністративної допомоги, ко­рекції тощо. Це спеціаліст, який може сприяти реалізації соціальної пол­ітики держави па різних рівнях: на рівні управління, матеріально-техніч­ного і правового забезпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосеред­ньої практики соціальної роботи.

Такий спеціаліст у процесі діяльності повинен володіти досить чима­лим і різноманітним обсягом знань, які служать основою професійних умінь: координації, управління, організації, діагностування, аналізу, ко­мунікації, корекції, реабілітації.

Виходячи із змісту соціальної роботи і особливостей сфери діяль­ності соціального працівника, можна визначити такі професійні функції спеціаліста:

— аналітико-гностичпа (виявлення і облік па території обслугову­
вання сімей, неповнолітніх дітей, громадян, котрі потребують різної за
видами і формою соціальної підтримки та здійснення стосовно їх патро­
нажу);

— діагностична (виявлення причин появи у громадян труднощів як
за місцем проживання, так і за місцем навчання й роботи);

— прогностична (програмування і прогнозування впливу па об'єкти
соціальної роботи всіх соціальних інститутів суспільства, вироблення
окремої моделі технології прогнозування і моделі поведінки об'єктів);

— організаційна (організація і координація діяльності соціальних
служб, відомств, організацій, різних державних і недержавних структур
щодо надання допомоги і соціальної підтримки людям, які їх потребу­
ють; здійснює планування щодо реалізації завдань соціальної політики;

сприяє розвитку мережі соціальних інституцій по обслуговуванню і соц­іальній підтримці населення);

— комунікативна (забезпечує налагодження взаємодії особистості,
соціальної групи, які виступають клієнтами, та державних і недержавних
організацій, волонтерів, спонсорів, соціальних партнерів);

— активізаційна (сприяння активізації потенціалу можливостей
клієнтів — окремої людини, сім'ї чи соціальної групи, які опинилися в
складній життєвій ситуації; стимулювання їхніх зусиль на самодопомогу,
самовдосконалення);

— охоронно-захисна (сприяння захисту прав клієнтів і створення
умов для виконання ними своїх обов'язків по відношенню до держави,
суспільства, спільноти, сім'ї, дитини; організація правової просвітниць­
кої роботи серед населення з метою вивчення міжнародних і державних
документів, які регламентують права, обов'язки, норми поведінки пред­
ставників різних груп об'єктів соціальної роботи);

— посередницька (падання допомоги в налагодженні контакту з по­
трібними соціальними інститутами; виявляти основні функції соціальних
інститутів; виявляти шляхи та зміст роботи профільних установ у соц­
іальній підтримці і допомозі; попереджувати, по можливості, появу конфліктів
між клієнтами і державними органами чи соціальними інститутами);

— соціально-терапевтична (вирішення проблеми соціально-терапев-
тичпої допомоги клієнтам, організація соціально-терапевтичпої допомо­
ги, виявлення рівнів та форм соціальпо-тераиевтичпої допомоги, обгруп-
товашія доцільності падання соціально-тераневтичпої допомоги);

— корекційно-реабілітаційна (здійснення аналізу суб'єктивних і
об'єктивних можливостей щодо соціальної реабілітації; організація ко-
рекційно-реабілітаційної роботи з різними клієнтами; вибір оптимальних
видів корекції, визначення рівнів й ефективності корекційно-реабілітац-
ійної роботи, розробка методичних матеріалів для корекційно-реабілітац-
ійпої роботи);

— поперед жувально-профілактична (виявлення закономірностей і
особливостей проблеми клієнта, приведення в дію соціально-правових,
психологічних, соціально-медичпих, педагогічних та інших механізмів по­
передження і подолання негативних явищ, вибір і застосування ефектив­
них форм соціальїю-іірофілактичиої роботи, використання методів зао­
хочення і покарання на засадах гуманізму, забезпечення клієнтів інфор­
маційними матеріалами).

Соціальна робота

Теоретичш основи соціальної роботи

Перелік функцій може буїи дещо розширеним, оскільки науковці і нракіики виявляють нові обов'язки соціальних працівників, нові пробле­ми людей різних соціальних груп і різного віку Останнім часом набува­ють свою визнання такі функції соціального працівника [ 1 ], як

— соціально педагогічна — це функція виявлення інтересів і потреб
у різних видах діяльності (культурно оздоровчій, технічній і художній
творчосп, екскурсійно турисіичши ющо),

— соціально психологічна (проведення різного виду консультацій і
здійснення корекції міжособистісних відносин людей у різних соціальних
шституїах, надання допомоги у соціальній реабілітації всім, хто цьою
потребує),

— соціально медична (оріашзащя роботи по проведенню профілак­
тики захворювань, допомога в оволодінні основами першої медичної до
номоги, культури харчування, організація роботи по плануванню сім'ї,
формування відповідального ставлення до репродуктивної і сексуальної
поведінки, сприяти формуванню здорового способу житія),

— соціально побутова (сприяння у паданні необхідної допомоіи
різним категоріям населення — інвалідам, людям похилого віку, моло­
дим сім'ям тощо — у поліпшенні їхніх житлових умов, організації пор
мального побуту)

Зміст і особливість функцій, на думку П Д Павленка, О Й Холосіо-воі, А Й Папської, М П Лукашевича [1,2,3], вмошвовуюгь сіруктуру і рівні соціальної роботи Безперечно, структура соціальної роботи — це взаємообумовлеиня досить стійких зв'язків об'єкта, які забезпечують збереження цих основних властивостей [1,18] 3 цих позицій можна роз­глядати структуру соціальної роботи, яка включає низку взаємопов'яза­них компонентів суб ькг — зміст — управління -об єкт та функції, які реалізуються в ди і иов'язуюіь усі складові структури

Звичайно, що будь яка робота починається з об'єкта, оскільки вш її виконує, але завершується вона певним результатом, який безпосередньо пов'язаний з цими резульіаіами І від юю, наскільки вдало визначено у сірукіурі соціальної робоіи об'ькі, істото залежить резульіатившсгь соціальної ди фахівця щодо падання допомоги у певній іалузі

Як зазначають вітчизняні вчені, "органи соціальної роботи мають за мету здійснення політики держави, іромадських структур, забезпечення людей поіеиційними життєвими блаіами, сприяння нормалізації сощаль-но-психологічпих відносин між ними, розвиток самостшпосп працівників державних установ в управлінні" [4,22] Хоча структурними компонента-

ми в організації соціальної робоіи виступаюіь не лише державні усіаио-ви, відомсіва, а и спеціалізовані державні установи чи заклади, які причепи до умов праці, побуту, дозвілля, охорони здоров я, безпеки тощо" [4,22]

Проте означені компоненти лише в сукупності можуть розкрити суть соціальної роботи, яка за змісюм і харакіером домінуючих проблем по-требуює усвідомлення двох основних аспскпв соціальної робоіи в Ук­рапи перший — це вирішення найбільш болючих і невідкладних про­блем людей, друіий аспект — це вирішення глобальних завдань у перс­пективі, прогнозування і попередження появи юстрих соціальних про­блем у масштабному плані (злиденність, безробіття, хвороби, обумовлені соціальними причинами, проблема заіосгрешія девіації серед дпеи і мо­лоді і а пі)

При такому сприйнятті двох основних підходів до розуміння суп соціальної робоіи можна стверджувати, що вони, безперечно, обумов­лені соціальною політикою, основними напрямами і орієншрами розвит­ку суспільства Зокрема, що стосується основних напрямів (або видів) соціальної робоіи

— соціальна діагностика і профілактика,

— соціальна реабілітація,

— соціальна корекція і терапія,

— соціальне проектування,

— соціальне прогнозування,

— соціальна експертиза,

— соціальне посередництво,

— соціальне консульіуваипя,

— соціальне забезпечення,

— соціальне страхування,

— соціальна опіка и опікунство

Особливості і зміст основних напрямів діяльності будуть розкриті в інших параї рафах

У ролі домінанта, який обумовлює сірукгуру соціальної роботи, ми вважаємо державну сисіему соціальної роботи в Украпи, до складу якої входять державні інститути (законодавча влада, судова влада та засоби масової інформації) Але при цьому, слід зазначити, що центральні дер­жавні шстшуги через "законодавчу ініціативу, бюджетну і кадрову пол-нику, сисіему контролю іа пішими засобами і способами впливають па всі ланки системи соціального захисту населення — управління праці і

Поиск по сайту: