|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З КЛІЄНТАМИРІЗНОГО ВІКУ /. Соціальна робота з клієнтами зрілого віку
Вікова типологія соціальної роботи ґрунтується на соціологічних характеристиках вікової структури населення [1,550], під якою розуміється співвідношення чисельності різних вікових груп населення, що створює базу для всіляких розрахунків як демографічного, так і соціального й економічного характеру. Вікова структура населення формується під впливом природного й механічного руху населення, людських втрат у періоди природних і соціальних катаклізмів. Існують різні класифікації віку. У статистиці, наприклад, найбільш часто використовують класифікацію віку Б.Урлаиіса: 0-2 роки — ясельний вік; 3-6 років — дошкільний вік дитинства; 7-15 років — шкільний вік дитинства; 16-24 роки — юність; 25-44 — зрілість; 45-59 років — повна зрілість; 60-69 років — літній вік; 70-79 років — рання старість, 80-89 років — повна старість, 90 років і більше — глибока старість Для вивчення взаємозв'язку росту населення і його вікової структури тут застосовується і класифікація шведського демографа Г. Супдберга, що розбив населення на 3 вікові групи: діти — 0-14, батьки — 15-49, прабатьки — 50 років і більше. У соціальній педагогіці вікова періодизація, зазвичай, співвідноситься з етапами соціалізації. Тут існують різні періодизації. На думку відомого російського вченого А.Мудрика, досить зручною, із соціально-педагогічпої точки зору, є така вікова класифікація: дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1-3 років), дошкільне дитинство (3-6 років), молодший шкільний вік (6-10 років), молодший підлітковий (10-12 років), старший підлітковий (12-14 років), ранній юнацький (15-17 років), юнацький (18-23 років) вік, молодість (23-30 років), рання зрілість (30-40 років), пізня зрілість (40-55 років), літній вік (55-65 років), старість (65-75 років), довголіття (понад 70 років). У геронтології [2,19] з погляду процесів старіння в онтогенезі людини поширена така хронобіологія (вікова періодизація), що була прийнята в 1963р. у Києві па семінарі геронтологів і Всесвітньої організації охорони здоров'я: — молодий вік 18-44 роки — середній вік 45-59 років — літній вік 60-74 роки — старечий вік 75-90 років — довголіття старше 90 років Крім того, у геронтології для оцінки віку окремих людей і суспільства в цілому звичайно використовують таку рольову (функція виробництва) статевовікову схему:
0-17 років 18-64 роки — чоловіки 18-59 років — жінки післяиродуктивпий вік старше 65 років чоловіки старше 60 років — жінки старьість 65-79 років — чоловіки 60-79 років — жінки глибока старість старше 80 років Наявність різних підходів до класифікації віку людини і численність віковихтипологій є наслідком складності, багатозначності й багатосторонності самого феномена "вік". Сучасні науки, які вивчають цей феномен, ще не виробили інтегративного уявлення про нього. У цих умовах практичний соціальний працівник повинен досить часто спиратися па власний професіоналізм, виходячи з конкретної мети і завдань соціальної роботи. З певною віковою категорією клієнтів. На кожному віковому етапі перед людиною постає ряд завдань (проблем), від сприятливого чи несприятливого вирішення яких залежить ЇЇ особистіший розвиток, особиста "доля". Віковий підхід у соціальній роботі повинен проектуватися так, щоб забезпечити умови сприятливого вирішення конкретних завдань на кожному етапі життєдіяльності людини відповідно до норм цивілізованого суспільства. Крім того, у руслі індивідуальної соціальної роботи з клієнтом з врахуванням вікового підходу йому повинна надаватися конкретна допомога у розв'язанні завдань (проблем), які перед ним стоять. З тією чи іншою мірою умовності можна назвати три групи завдань для кожного віку: 318 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 319
— природно-культурні (досягнення на кожному віковому етапі виз — соціально-культурні (пізнавальні, моральні, цінпісио-смислові), — соціально-психологічні (становлення самосвідомості особистості, Звичайно, якщо якесь завдання залишається певирішепим, то це або затримує розвиток особистості, або робить його недосконалим, або спотворює сутність особистості. Можливий і варіант, коли те чи інше завдання, не розв'язане в певному віці, зовні не проявляється в самому розвитку особистості, але через певний час воно "проявляється" в негативному плані, що призводить до нібито немотивованих вчинків, рішень, змін в особистості.
Ми свідомо акцептували на цій групі клієнтів, оскільки ця вікова група с найбільш активною, але й найбільш суперечливою. До цього віку ми відносимо осіб від 34 до 60 років. Завдаипяякі вирішуються під час роботи з цією групою такі: природио-культурпі (збереження здоров'я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забезпечення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше онуків); соц-іально-психологічиі (знаходження почуття продуктивності, відчуття контролю над ситуацією, подолання можливих криз 40 і 50 років). Соціальна робота з людьми зрілого віку найбільш повно відображає соціально-психологічпі закономірності й проблеми сучасного суспільного розвитку. Провідною проблемою соціальпої психології є проблема соціальних впливів. Знаючи природу й характер цих впливів, соціальний працівник може краще зрозуміти, чому люди відчувають те, що відчувають, і роб- лягь те, що роблять. Та й сам соціальний працівник стає менш уразливим для небажаних маніпуляцій і більш обізнаним у механізмі керування своєю діяльністю. Працюючи з людьми зрілого віку, соціальний працівник враховує такі важливі обставини, як політика тендерна (соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям "чоловік" і "жінка"). В обставинах тендера має місце тендерна роль — набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок. Світова практика соціальпої роботи показала, що тендерні ролі залежать від культури, а в індустріальних сучасних державах вони є надзвичайно різноманітні й різиоймовірпіспі (так, наприклад, у Північній Америці молоді чоловіки й жінки з рівним ступенем вірогідності закінчують коледж, тоді як для японських чоловіків ця ймовірність виявляється в три рази вищою, ніж для японських жінок). Наявність у суспільстві визначеної тендерної культури показує, в якої мірі соціальна робота з людьми зрілого віку може бути продуктом відповідних норм. Тендерна субкультура суспільства певною мірою може пояснити наявність бідності, емоційних розладів, злочинів чи правопорушень, алкоголізму чи наркоманії, чи навіть безробіття як результат у особистіших, внутрішніх, індивідуальних недоліків. Тендерна субкультура суспільства накладається на інші його субкуль-тури (паціональію-етпічпу, ментальну, правову і т.ін.). У результаті той чи інший вплив може викликати найрізноманітніші відповідні реакції у представників різних культур, а отже і соціальна робота з представниками різних культур буде набувати відповідного соціальїю-психологічіюго сену. У процесі соціальної роботи з людьми зрілого віку дуже важливо знати, розуміти й використовувати особливості процесу соціального мислення на рівні "Я-концепція". Більшість людей страждають від властивого їм нахилу па користь свого Я (тенденція сприймати себе прихильно і обов'язково позитивно). У повсякденному житті люди: — часто звалюють невдачу па ситуацію, а вдачу приписують собі; — звичайно, оцінюють себе вище за середній рівень за суб'єктивно — вірячи в себе, проявляють невиправданий оптимізм щодо свого 320 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 321
— переоцінюють ціпість власних думок і недоліків (помилковий консенсус) і недооцінюють прояв здібностей і чеснот інших (помилкова унікальність). Подібне сприйняття власного Я частіше виникає у зв'язку з бажаннями підтримати й підвищити самооцінку — спонукання, що рятує людей від депресії, але сприяє недооцінці й груповому конфлікту. Люди схильні не лише позитивно сприймати себе, але й підносити себе в бажаному світлі. Така тактика "регулювання вражень" може привести людину до удаваної скромності чи до деструктивної поведінки. Як суспільне утворення людина пристосовує свій світ і свої дії до оточення. Кожна людина різною мірою є самомонітором (самомопіто-ринг: вивчення способів репрезентації себе в соціальних ситуаціях і регулювання поведінки з метою справити бажане враження), вона звертає увагу па свою поведінку і регулює її, щоб справити бажане враження. На прикладі удаваної скромності, коли люди принижують себе, звеличують майбутніх конкурентів чи привселюдно хвалять інших, хоча в глибині душі залишають першість за собою, пояснюється тактика "регулювання вражень". Через поведінку, що саморуйпує імідж, щоб захистити самоповагу, люди часом створюють собі перешкоди — проблеми, знаходячи виправдання невдачам. Я-коицеиція містить у собі не тільки судження людини про те, хто вона зараз, але також і те, ким вона могла б стати. Наші "можливі Я" містять у собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, і те, якими ми боїмося стати. Такі можливі Я мотивують людину па досягнення особливої мети — до того життя, до якого вона прагне. Розуміння характеру соціального мислення в галузі Я-копцеиції зумовлює особливу спрямованість соціальної роботи з "дорослими" саме за зазначеною сферою. Так, наприклад, сучасні соціальио-нсихологічні дослідження в галузі феномена "самоповага" показують значну кореляцію між високою самоповагою й соціальним самоиочуттям[3,66-67]. Люди з високою самоповагою зберігають позитивні емоції; у поганому настрої люди, які мало поважають себе, будуть вишукувати погані спогади у своєму минулому. Люди з високою самоповагою поліпшують його позитивними спогадами; подібним же чином люди з низькою самоповагою в поганому настрої у відповідь па експонуючу темпу картину, як правило, уявляють собі неприємну історію. Люди, які глибоко поважають себе, знаходячись у поганому настрої, звичайно пригадують історію, яка покращує настрій.
У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє самоносилец-пя людини, якій надається допомога. Наведемо два приклади надання такої допомоги з галузі консультування безробітних громадян із застосуванням треишгової технології [4,260-263]. Ці приклади примітні і тим, що демонструють нам факт того значення, яке має феномен самоповаги (самооцінки) в соціальній роботі. Соціальна робота з людьми зрілого віку, орієнтована па самопосилення людини, якій надається допомога, найбільш повно може бути здійснена в практичній діяльності па іидивідуальпо-особпетіспому рівні. Тут мета соціальної роботи полягає в тому, щоб, допомагаючи людині, яка потрапила у скрутну життєву ситуацію, змінити ЇЇ, щоб допомогти людині прийняти ту чи іншу проблему як дану реальність, адаптуватися до пової життєвої ситуації, щоб у кінцевому рахунку людина не потребувала сторонньої допомоги, тобто стала самодостатньою. Таким чином, допомога в соціальній роботі виступає як засіб досягнення мети, як інструмент, завдяки якому зріла людина виявляє для себе гармонійний стан на досить довгий період свого життя й може повноцінно соціально функціонувати. Як правило, у зрілому віці за допомогою звертаються люди у двох основних випадках: 1) коли вони не в змозі успішно справитися зі своєю особистою 2) коли вони хотіли б розвинути свої потенційні ресурси й можли Професійний соціальний працівник падає допомогу і першим, і другим. Сьогодні в теорії й практиці соціальної роботи досить добре розроблені питання технології індивідуальної соціальної допомоги. Тому перед професіоналом — стоїть завдання опанувати ними. Як влучний приклад у галузі розробок технології індивідуальної соціальної роботи можна навести такий: у практичній соціальній роботі прийнято вважати, що технологічний процес індивідуальної роботи повинен складатися з трьох основних етапів. Перший етап, як правило, полягає в оцінці реальної ситуації. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту визначитися й з'ясувати для себе реальне положення справ у його проблемній ситуації, а також побачити не використані до цього часу можливості і ресурси для вирішення власних проблем. 322 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи
Проте, слід сказати, що клієнт ніколи не зможе вийти з проблемної ситуації і використовувати відповідні ресурси доти, доки він не визначить характер своєї проблеми й не зрозуміє її сутність. Другий етап полягає в тому, щоб визначити, чого прагне клієнт, яких результатів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця. Тут основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнтові зрозуміти, усвідомити для себе, чого він хоче домогтися, тобто визначитися з цілями й завданнями звертання за допомогою, попередньо з'ясувавши для себе характер проблемної ситуації й можливості, що він не використовував. Цей етан пов'язаний з відповідями па такі питання, як: "Що ви хочете?", "Що буде з вами, коли вам стане легше?". Цей етан пов'язаний з оцінкою результатів, яких потенційно хотів би домогтися клієнт. Третій етап — соціальна дія. Основний принцип фахівця на цьому етапі полягає в тому, щоб допомогти клієнтові діяти відповідно до поставлених цілей і реально домогтися того, чого він хоче. Клієнт може знати, чого він хоче, у якому напрямку діяти, але йому необхідна допомога для того, щоб визначитися з тим, як це зробити. Цей етан пов'язаний з конкретними активними діями для того, щоб досягти конкретних результатів. На цьому ж етапі необхідно допомогти клієнтові перебороти упередження проти активних дій. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту діяти конструктивно, позитивно, відповідно до пової інформації, тих нових знань, які він знайшов під час інте-ракцій з фахівцем, допомогти клієнту перевести розроблені стратегії в конкретні цілеспрямовані дії. Усі ці три стадії за своєю суттю когнітивш, тобто пізнавальні. Особливість техніка полягає у спілкуванні й плануванні дій. А спілкування, у кінцевому рахунку, повинно привести до дії. На всіх трьох етапах із самого початку інтеракції основний вектор роботи спрямований у бік самостійних, звісно, у рамках правового поля, дій клієнта. Для того, щоб процес допомоги був ефективним, клієнтам протягом усієї іите-ракції необхідно постійно діяти в реальному повсякденному житті. 2. Соціальна робота з клієнтами похилого віку Дана вікова категорія населення характеризується такими особливостями: вона потребує вирішення специфічних завдань та вибору напрямів роботи з ними. Осиовими напрямами соціальної роботи є: виявлення осіб, які потребують соціального піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз'яснювальна робота серед близьких і різних людей похилого віку. Для даної вікової групи вирішуються такі завдання: природпо-культурні (збереження життєвої активності й здорового способу життя); соціально-культурні (збереження іі переорієнтація соціальної активності та пізнавальних інтересів; знаходження форм участі в житті близьких); соціальпо-психологічпі (прояв почуття задоволення прожитим життям, почуття викопаного обов'язку; знаходження доступних способів саморе-алізації; пом'якшення кризи переходу до ніслятрудового життя). Соціальний працівник, незалежно від профілю спеціалізації, повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутністю старіння й старості; зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних, психологічних і медичних проблем літнього й старечого віку; з особливостями самітності; адаптації до старості; з обсягом і можливостями трудової діяльності в цей період, у тому числі інтелектуальної іі творчої; з використанням залишкових фізичних і інтелектуальних здібностей старих людей, а також з основами догляду за безпомічними старими людоми й низкою інших соціальпо-[ісихолоґічних і морально-етичних проблем. Соціальний же працівник, наприклад, фахівець у галузі геронтології, більшу увагу приділяє проблемам психології і психопатології літнього й старечого віку, засвоєнню психотерапевтичних методів у вирішенні їхніх сімейпо-побутових проблем, розумінню деоптологічних питань в обслуговуванні й соціальній роботі зі старими людьми. При цьому спеціалістам необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старості. Старість — заключний період вікового індивідуального розвитку (онтогенезу),що наступає закономірно. Старіння — руйнівний процес, що протікає в результаті наростаючої з віком дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що ушкоджують і призводять до недостатності фізіологічні функції організму. Стратегічним завданням соціальної роботи, здатної "втрутитися" у біосоціологію старості, є подолання синдрому передчасного (патологічного, прискореного) старіння, що характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш яскравим їхнім проявом у той чи інший віковий період. 324 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи
Стратегія соціальної роботи, яка враховує процеси соціально-демог-рафічиого старіння населення, заперечує думку про те, що старі люди нібито є для суспільства тягарем. Ця думка коректна, принаймні, через дві основні причини. Перша (економічна) полягає в тому, що кожна людина, яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює "надлишки", частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг (більш за те, пенсіонери, як правило, не можуть спожити всієї створеної ними раніше частки продукції, оскільки шанс прожити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі). Друга (моральпо-гумаиістичпа) полягає в тому, що ставлення до людей літнього віку, як до людей, "які, віджилим своє", людей, "які, не мають цінностей", є варварським, відверто цинічним і жорстоким. Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду основ організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захисту й опіки старих людей. Якість життя тісно пов'язана із загальним добробутом літньої і старої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Тут галузь соціальної роботи стратегічно спрямована на медичне обслуговування літніх і старих людей, па підтримку їхньої життєдіяльності в родині і суспільстві, а також па забезпечення їхніх особистих потреб. У людей похилого віку часто тпаступає період самотності. Під самотністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов'язане із втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття нокинутості, марності й непотрібності власного існування. Самотність у старості — поняття далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний смисл: — самотність як соціальний стан, що відбиває психофізичний статус — самотність як результат відсутності родичів, дітей, онуків, под — самотність як повне позбавлення людського спілкування для бага — самотність як самотній спосіб життя: фізичний стан, що активно обирається самою особистістю завдяки своєму характеру й психічному здоров'ю па основі прагнення відмежуватися від оточення, бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від втручання сторонніх, і навіть близьких родичів. Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей факторів ізоляції від самотності. Ізоляція означає об'єктивну відсутність суспільних контактів, самотність же є суб'єктивним психічним станом. Вона не пов'язана з кількістю суспільних контактів, а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування. Міра самотності залежить від очікувань, які є в літньої і старої людини.
Це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що базується па принципах людинолюбства й милосердя з боку держави стосовно членів суспільства, які цього потребують. У свою чергу, соціальний захист населення літнього і старечого віку здійснюється за трьома напрямами: профілактика, підтримка і представництва. Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти ЇЇ влаштуванню в стаціонарні установи соціального обслуговування. Підтримка — це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності. Представництво — захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, з метою надання їм необхідної допомоги. Таким чином, практична, соціальна робота з літніми і старими людьми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними й благополучними. На п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН у березні 1995 р. для підготовки і проведення Міжнародного року літніх людей (1999 р.) виділені додаткові принципи, що об'єднані в п'ять груп. 1. Принципи групи "незалежність" мають на увазі, що літні і старі люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, можливість працювати чи займатися іншими видами діяльності, що приносить прибуток, брати участь у визначенні термінів припинення трудової діяль- 326 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи
пості, зберігати можливість участі в програмах освіти і професійної підготовки, жиїи в безпечних умовах з урахуванням особнстісних нахилів і стану, що змінюється, мати можливість в проживати в домашніх умовах доти, поки це можливо. 2. Принципи групи "участь" відображають питання залучення людей 3. Принципи групи "відхід" є основною при вирішенні проблеми 4. Принципи групи "реалізація внутрішнього потенціалу". На них 5. Принципи групи "гідність" несуть ідею недопущення експлуатації, Перераховані принципи орієнтовані на те, щоб допомогти особам старшого покоління вести повнокровне й плідне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримки чи досягнення гідного життя. Отже, базуючись па зазначених принципах, вікових особливостях людніш, можна виділити три групи завдань кожного віку: природно-культурпі, соціально-культурні, соціально-психологічні, які лежать в основі практичної діяльності соціального працівника. Література 1. Социальпая работа / Под. общ. ред. проф. В.И.Курбатова.-Рос 2. Яцемирская Р.С., Белеиькая И.Г. Соціальная героїітология: Учеб. 3. Майерс Д. Соціальная психолопія/ Переп.с апгл. — СПб.: Пи- тер, 1997. - 688с. 4. Психология социальной работьі / О.Н.Алексаидрова, О.Н.Бого- 5. Настольная книга специалиста: социальпая работа с пожильши 6. Технології соціальїю-педагогічігої роботи: Навч. посібник / За Питання для сапоперевірки 1. Дайте сутпіспу характеристику поняття "вікова структура насе 2. Коротко охарактеризуйте три групи соціально-вікових завдань для а) зрілого віку; б) літнього і старечого віку. 3. Дайте коротку характеристику особливостей людей зрілого віку. 4. У чому полягає сутність соціально-нсихологічпого базису соціаль 5. Розробіть зразкову програму самомоніторингу для осіб середньо 6. Розробіть програму "самопосилеппя" для конкретної особи зріло
7. Дайте коротку характеристику особливостей вікової структури 8. У чому полягає проблема обов'язків соціальної роботи з літніми і старими людьми? 9. Використовуючи методологічну технологію в галузі соціальної 325 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи ^29
ГЛАВА 8. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.) |