Соціальна робота. Теоретичні основи соціальної роботи 29

Теоретичні основи соціальної роботи 29

соціального захисту міських і районних державних адміністрацій, тру­дові колективи" [4,25].

До таких державних інститутів можна віднести:

Міністерство праці та соціальної політики, якому підпо­рядковуються по вертикалі і горизонталі різні відомства й організації (мережа центрів зайнятості, обласні і міські управління соціального за­хисту, територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких не­працездатних громадян та ін.).

Міністерство охорони здоров'я, якому підпорядковуються всі зак­лади охорони здоров'я, медичні навчальні заклади різного рівня акре­дитації.

Державний комітет у справах сім'ї та молоді, який включає Державний центр соціальних служб для молоді, обласні, міські та районні центри ССМ разом із спеціалізованими центрами у містах, регіонах.

Міністерство освіти і науки, якому підпорядковуються через інші державні структури різні загальноосвітні иавчальио-виховпі закла­ди, спеціалізовані школи-інтериати, професійно-технічні заклади освіти тощо.

Міністерство внутрішніх справ, під егідою якого функціону­ють спеціалізовані приймальники — розподільники, виховно-трудові ко­лонії. Міністерство оборони, яке охоплює всі військові структури та навчальні заклади різного рівня акредитації, де здійснюється підго­товка військових офіцерів.

Міністерство надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Звичайно, що соціальна робота, яка проводиться завдяки повпоцін-номуфункціопуванню названих державних структур, бере на себе вирі­шення як глобальних, так і більш конкретних проблем. Але при цьому, слід зазначити, що соціальна робота може і повинна здійснюватись па різних рівнях: державному, регіональному, місцевому, індивідуальному.

На державному рівні соціальна робота визначається, перш за все, законодавчою і соціальною політикою України. Саме у цьому масштабі соціальна робота представляється в її широкому розумінні. Перший рівень соціальної роботи, безперечно, визначає її характер і в більш вузькому розумінні.

Зокрема, регіональний рівень, в основному, визначається її держав­ним рівнем. Саме на регіональному рівні соціальна робота набуває більш конкретного спрямування, уточнюється її зміст, особливості і шляхи її

реалізації. Цей рівень є передумовою організації соціальної роботи у вузькому розумінні.

Тому на місцевому рівні соціальна робота має досить чітко виражену спрямованість і конкретного об'єкта. Основні завдання реалізуються як державними, так і не державними службами, професійними і не профес­ійними працівниками.

Проте соціальна робота має досить виразне спрямування не лише на соціальні групи клієнтів, а й на окремих індивідів, які потребують особ­ливої, конкретної допомоги. Це здійснюється уже па індивідуальному рівні, що обумовлює посилення ефективності соціальної роботи.

Література

1. Социальиая работа: теория и практика / Под ред. Е.И.Холосто-
вой, А.С.Сорвина - М.: ИНФРА-М, 2002.

2. Папська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти соціальної роботи з
дітьми та молоддю. - К.: УДЦ ССМ, 2002.

3. Лукашевич М.П., Мигович 1.1., Піпчук І.М. Соціальна робота в
Україні: теоретико-методичні засади. — К.: ДЦ ССМ, 2001.

4. Андрущенко В.П., Бех В.П. та ін. Соціальна робота: Навчальний
посібник. - В 7 кн-ах. - Книга II. - К.: ДЦ ССМ, 2002.

Питання для самоперевірки

1. З'ясувати, чим мотивується наявність різних функцій соціальної
роботи. Назвати їх і охарактеризувати.

2. Обгрунтувати сутність структури соціальної роботи.

3. Визначити основні напрями соціальної роботи.

4. Чим обумовлюється наявність рівнів соціальної роботи? Дати ха­
рактеристику цих рівнів.

5. Принципи соціальної роботи

Організація соціальної діяльності, як і педагогічної діяльності в цілому, здійснюється па основі певних припциаів. їх формування в класичній педагогіці відбувалося на основі розуміння поняття принципів, визначе­них філософською наукою, які характеризують досить велике коло явищ. На сьогодні за основу принципів діяльності соціального педагога і соц-

зо

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

іального працівника в цілому беруться основні правила, керівні ідеї, вихідні положення, конкретні вимоги.

Дотепер із соціальній практиці не склалося усталеного визначення її принципів, хоча окремими вітчизняними та зарубіжними вченими сфор­мульовані та обгрунтовані певні принципи соціальної роботи та їх зміст.

Так, І. І. Миговпч визначає принципи соціальної роботи як "осново­положні ідеї, правила, норми поведінки суб'єктів соціального захисту та підтримки, зумовлені закономірностями соціальних процесів..."[1].

В основу значення принципів соціальної роботи В. Н. Сидоров зак­ладає психологічні механізми, розглядаючи їх як основні вихідні поло­ження, що базується па "ідеях гуманістичної психології, котра виходить з того, що людина як особистість повинна і хоче бути серйозною сприй­нята в своїй готовності та бажанні жити в злагоді з іншими людьми і для реалізації своїх намірів потребує підтримки..."[2].

Теоретик російської школи соціальної роботи Є. І. Холостова під принципами соціальної роботи розуміє "основоположні правила емпірич­ної діяльності" [3].

Всі наведені визначення різняться за своїм змістом і концептуальним підходом. Тому, спираючись на визначення принципів виховання класич­ної педагогіки та беручи до уваги визначення принципів соціальної робо­ти можна визначити принципи соціального працівника і соціаль­ного педагога діяльності як основні вимоги до змісту, організації та здійснення соціальпо-педагогічпої діяльності.

Оскільки соціальпо-педагогічпа діяльність тісно взаємопов'язана з різними соціальними інститутами виховання та галузями суспільної прак­тики, вона функціонує як розгалужена сукупність зв'язків та відносин в соціальній сфері. Тому її принципи представляють собою певну систему, до складу якої можна віднести:

• соціально-політичиі;

• психолого-педагогічпі;

• організаційні;

• специфічні принципи соціальпо-педагогічпої діяльності.

В соціальїю-політпчпих принципах містяться основні вимоги, що обу­мовлюють залежність змісту соціальио-педагогічпої діяльності від соц­іальної політики держави стосовно дітей та молоді.

До них в першу чергу належить принцип законності та прав люди­ни, основне призначення якого полягає в забезпеченні державою та відпо­відними соціальними інститутами реалізації положень документів стосов­но прав людини, ратифікованих нашою державою.

Принцип державного підходу до завдань що реалізуються в соц­іальній і соціально-педагогічній діяльності підкреслює активну роль держави в постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання.

Принцип зв'язку змісту і форми діяльності фахівця соціальної сфери з конкретними умовами життєдіяльності особистості чи соц­іальної групи має на меті адресну організацію допомоги та підтримки, обумовлену соціальио-економічними, соціальио-політичними та соціаль­но-культурними умовами макро та мікросередовища об'єкта соціально-иедагогічпої діяльності.

Психолога — педагогічні принципи підкреслюють пріоритети особи­стості в соціальній і соціально — педагогічній діяльності. Одним з про­відних в цій групі є принцип сприяння самореалізацгї дітей та молоді у всіх сферах їх життєдіяльності. Він забезпечує здійснення соціаль­ного впливу як створення умов для саморозвитку особистості в трьох автономних і в той же час взаємопов'язаних сферах: освіті, організації соціального досвіду через участь особистості в діяльності позашкільних закладів громадських організацій формованих та неформальних групах; індивідуальній допомозі людині будь-якого віку.

Принципи диференційованого та індивідуального підходу до об'єктів соціальної та соціально — педагогічної діяльності базується па відповід­них принципах класичної педагогіки. Його сутність полягає в тому, що життєві проблеми, потреби клієнта потрібно віддефіренціювувати до певної групи подібних явищ. Проте здійснення соціальпо-техпологічішх проце­дур відбувається з урахуванням індивідуальних характеристик особис­тості, бо, як зазначив свого часу К.Д. Ушинський, необхідно щоб кожен прагнув пізнати людину, якою вона є в дійсності, з усіма її буденними, дрібними нуждами і з усіма її великими духовними вимогами. Саме вихо­вателю слід знати все про людину в її родині, у суспільстві, серед наро­ду, серед людства і наодинці зі своєю совістю.

Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що фахівець повинен цілеспрямовано досягати професійної мети, впливаючи на свідомість, почуття, волю, вчинки людей. Не можна залишати вирішення проблеми па півдорозі, не довівши справу до кіпця, оскільки в такому випадку межа соціальної роботи не може бути реалізована повністю.

З попереднім тісно пов'язаний принцип системності. Соціальна і соціально-педагогічна діяльність завжди виступає як певний планомірний процес, що вимагає єдності форм, засобів, прийомів вирішення різних

Соціальна робота

професійних завдань. Ефективність цієї роботи забезпечується послідов­ністю та варіативністю технологій, які мають бути тісно пов'язані між собою. Цей принцип заперечує епізодичність, фрагментарність, хаотичність під час роботи щодо вирішення індивідуально — групових та суспільних проблем.

Ефективність соціальної роботи значною мірою обумовлена особливос­тями реалізації організаційних принципів. Серед цієї групи варто відзначи­ти такі: принцип компетентності кадрів, перш за все, підкреслює обов'яз­ковість професійної підготовки спеціалістів. Це забезпечують знання психо­логії, соціальної педагогіки, соціології, менеджменту та інших дисциплін, що виступають підґрунтям фахової обізнаності спеціаліста. Ці знання доз­воляють правильно діяти в конкретній ситуації, обираючи відповідні опти­мальні технології. На практиці цей принцип диктує систематичне навчання та перепідготовку кадрів у всіх лапках соціальної сфери.

Принцип інтеграції забезпечує координацію діяльності державних, громадських та інших організацій стосовно вирішення соціально — педа­гогічних проблем. Він спрямований па їх комплексне розв'язання, перед­бачаючи залучення ресурсів всіх перерахованих результатів на досягнен­ня позитивних результатів. Так, наприклад, проблеми дітей — інвалідів вирішуються органами охорони здоров'я, соціальними службами для мо­лоді, освітніми закладами та ін. Максимального ефекту така робота може набувати за умови скоординоваиості планів реабілітації дітей — інвалідів, що дасть змогу уникнути дубляжу окремих заходів і виявити ті завдан­ня, які потребують подальшого рішення.

З розглянутим вище тісно пов'язаний принцип контролю та пере­вірки виконання. Він забезпечує реалізацію гарантованих державою за­ходів щодо соціального захисту різних груп населення. Реалізація цього принципу вимагає контролю, його регулярності, об'єктивності, форму­вання практичних рекомендацій по усуненню недоліків.

Якщо вести мову про соціально — педагогічну діяльність, то ба­зується також на принципах, реалізація яких забезпечує її функціону­вання як особливого виду педагогічної роботи. Це група специфічних принципів, що оформилася в результаті аналізу особливостей суспіль­но — педагогічної практики як якісно відмінної від суміжних видів: виховної діяльності, громадсько — суспільної роботи тощо.

Специфічні принципи в першу чергу визначають основні вимоги щодо надання соціальних послуг різним об'єктам соціально — педагогічної діяльності.

Теоретичні основи соціальної роботи 33

Принцип гуманізму є стрижневим у всій соціально — педагогічній діяльності. Його витоки можна простежити ще в благодійних діяннях князів Київської Русі після введення християнства. Вчення церкви про людинолюбство, духовність, доброчинне ставлення до нужденних, бла­годійність через спеціальний податок і милостиню стали наріжним каме­нем гуманістичної спрямованості соціальної допомоги та підтримки лю­дини. Сьогодні принцип гуманізму передбачає визнання людини найви­щою цінністю. Він має па меті здійснення соціально — педагогічної діяльності на засадах альтруїзму, емпатії, людяності, прийняття особис­тості клієнта з усім його позитивом та негативом.

Принцип незалежності означає, що об'єктами соціальио-педагогіч-иої діяльності є всі, хто потребує допомоги та підтримки, виключаючи, дискримінацію за їх ідеологічними, політичними, релігійними, національ­ними, віковими особливостями.

Принцип к.іієптоцентризму визнає пріоритет прав клієнта в усіх випадках, крім тих, в яких це суперечить правам та інтересам інших людей. В межах цього принципу слід розглядати суверенність та авто­номність клієнта таким чином, що він має право приймати чи не приймати допомогу соціального педагога, обирати певний вид допомоги чи один з варіантів плану вирішення проблеми, запропонованих йому спеціалістом. Діяльність соціального педагога з клієнтом спрямована в першу чергу на захист інтересів та залучення всіх можливих компонентів соціальпо-пе-дагогічпих технологій для подолання певних труднощів останнього.

Принцип опори на потенційні можливості людини підкреслює актив­ну роль клієнта у вирішенні власних проблем. Очевидно, що в даному випадку мова йде про осіб, що є дієздатними з точки зору їх інтелекту­альних, психічних та фізичних ресурсів. Головним завданням діяльності спеціаліста якраз і є те, що необхідно навчити особистість самостійно знаходити вихід із складних життєвих ситуацій та приймати адекватне

рішення.

Принцип конфіденційності означає, що в процесі професійної діяль­ності спеціалісту стає відомо різноманітна інформація, довірена йому клієнтом. Це можуть бути відомості про хворобу, негативні звички, пси­хічний стан, сімейні проблеми, окремі прояви девіаптної поведінки тощо, її розголошення близьким, колегам, іншим особам можливе лише зі зго­ди останнього. Ця інформація може бути використана спеціалістом педа­гогом з професійною метою в інтересах клієнта. Проте в окремих випад­ках, коли в пій є повідомлення про загрозу життю та здоров'ю інших

34 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 35

людей, особливо дітей, соціальний педагог може інформувати представ­ників окремих державних органів.

Принцип толерантності полягає в тому, що соціальний працівник чи соціальний педагог працює з різними групами клієнтів, в тому числі з особами, яким він з різних об'єктивних та суб'єктивних причин не сим­патизує. Проте йому необхідно бути коректним і терплячим по відношен­ню до їх поведінки, особливостей спілкування, ціннісних орієнтацій. Ніхто не може осуджувати життєдіяльність іншої людини до тих пір, доки вона не буде нести загрозу для оточуючих. Тому спеціаліст має працювати з усіма тими, хто потребує і звертається за допомогою, не сортуючи їх па "добрих-ноганих", "зручних-незручних", "иодатливих-безнадійпих".

Принцип максимізацп соціальних ресурсів виходить з того, що кож­на держава виділяє певну кількість коштів на реалізацію соціальної пол­ітики. Завдання соціальних інститутів та їх працівників полягає в тому, щоб оптимально використати ці ресурси на ефективне вирішення соціаль­них проблем. Поряд з цим необхідно докладати зусиль па залучення додаткових коштів від неурядових, громадських, благодійних, виробни­чих організацій з метою вдосконалення та урізноманітнення різних видів соціального обслуговування дітей та молоді.

Дотримання розглянутих принципів є однією з базових умов профес­іоналізму в практичній роботі спеціаліста соціальної сфери.

Література

1. Мигович 1.1. Соціальна робота / Вступ до спеціальності. — Уж­
город, 1997.

2. Сидоров В.М. Введення социальиую роботу. Ашютация категори-
ального аппарата социальной работьі. — Донецк, 1997.

3. Теория социальной работьі: Учебник / Под ред. Е.И. Холосто-
вой. - М., 1998.

Питання для самоперевірки

1 Як можна охарактеризувати принципи: як норму, закономірність чи методологічну основу?

2. Як, на Вашу думку, впливає знання суті принципів па характер
роботи спеціаліста?

3. Виявити "ядро" кожного із принципів.

ГЛАВА 2.

Поиск по сайту: