|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Соціальна роботаТеоретичні основи соціальної роботи 63
Соціальні технології в психолого-педагогічпій літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Типовим є погляд па соціальні технології як узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики суб'єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розглядаються як сукупність способів професійного впливу па соціальний об'єкт з метою його покращення, забезпечення онтимізації функціонування при можливому тиражуванні даної системи впливу 14]. Ми будемо виходити з визначення технологій соціальної роботи як сукупності форм, методів та прийомів, що застосовуються соціаль ними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення. До особливостей соціальних технологій можна віднести такі прояви: —включення великої кількості індивідів, що наділені волею та свідо —суб'єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціального —комплексний характер соціальних технології і технологій соціаль — превептивпість змісту більшості соціальних технологій. на соціальні технології як па узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності. На нашу думку, соціальні технології — це єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується па "суб'єкт — суб'єктних" відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, сумісних і усвідомлених дій індивіда, сім'ї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка, неможливо покращити ті обставини, які послужили причиною застосування соціальних технологій. Повертаючись до питання особливостей соціальних технологій ми здійснили спробу представити взаємозв'язки і взаємозалежносі учасників технологічного процесу в сфері соціальної роботи таким чином: Рисі Варто зауважити, що суб'ект-суб'єктних стосунків технології набувають тільки в ситуації усвідомлення клієнтом (чи групою) наявності проблеми та потреби і бажання її розв'язати. Соціальні технології більшість дослідників розглядає як алгоритм реалізації соціальних процесів[4;6;7]. При такому нодході головними складовими змісту технологізації виступають: • розмежування процесу на внутрішні етани, фази; • координація зусиль всіх підрозділів; • визначення поетапності дій; • визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій; • корекція дій залежно від змін у цьому процесі. Сучасними дослідниками технологізації соціальної роботи [2;3;4;5] відзначається така особлівість як синтетичність чи иоліфакторпість соціальних процесів. Такий підхід дозволяє визначити зміст і простежити реалізацію наступних технологічних компонентів: структурного, функціонального, нормативного, операційного та інструментального. Структурний компонент технологізації містить суть поняття керованих та пекеровапих соціальних ситуації та можливої післядії (результату та наслідку). Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізми здійснення соціальних завдань як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтування, спрямування. Нормативний компонент технологізації соціальної роботи означає встановлення закономірностей, принципів та правил. Операційний компонент технологізації означає виокремлення певних процедур та операції та їх подальшу координацію та синхронізацію. Інструментальний компонент технологізації передбачає усталення всіх наявних способів здійснення соціального регулювання, а саме: Соціальна робота • нормативного; • традиційно-ритуальпого; ■ конвенціонального (неформальні зобов'язання, угоди); • оціночного; • статусного (вплив па статус людини); • символічного; • психотерапевтичного; • соціоекологічіюго (вплив па життєве середовище); • раціонального (переконання); • сугестивного (навіювання); • стимулюючого; • селекційного; • ситуаційного. Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи [4;6] дозволяє нам виділити наступні етапи реалізації соціальних технологій: • теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об'єкту техно • методичний, який пов'язаний з добиранням методів, засобів вили • процедурний; який пов'язаний з практичною діяльністю по апро Визначення етапів соціальних технологій дає нам можливість розробки алгоритму їх реалізації. Логіку розвитку етапів соціальних технологій можна представити у вигляді схеми: Структура технологій соціальної роботи визначається наявністю: — програми (проекту), в межах якої (якого) розв'язується певна — заданого алгоритму як системи послідовних операцій па шляху — певного стандарту (нормативу) діяльності; — критеріїв оцінки результатів. Будь-яка соціальна технологія, що має на меті проектування та впровадження, має бути орієнтована на технологізацію відповідного процесу. При цьому ефективність процесу технологізації полягає у: — формуванні процесу; — паданні йому цільової спрямованості; Теоретичні основи соціальної роботи оптимізації соціально-недагогічної діяльності; забезпеченні сталості соціального процесу; створенні механізмів саморегуляції процесу; забезпеченні сприятливих для реалізації мети умов. Рис. 2 Розуміння соціальної роботи як інтегрованою, універсального виду діяльності, спрямованого па задоволення соціально-гарантованих та осо-бистісних інтересів і потреб людей, перш за все соціально-незахнщених верств населення дозволяє визначати два типи соціальних технологій: Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 67
— соціальні програми, що містять певні засоби та способи діяль — саму діяльність, побудовану відповідно до таких програм. Багатоваріаптпість підходів до класифікації соціальних технологій дозволяє нам визначити такі основні види соціальних технологій: • правового забезпечення функціонування суспільства; • політичні технології адміністративного регулювання; • економічного функціонування суспільства; • інформаційного забезпечення засобами масової інформації та комп • духовио-культурпого розвитку; • забезпечення соціального функціонування суспільства. Технології соціальної роботи можна розглядати як технології забезпечення соціального функціонування суспільства. Тому визначення соціальних технологій може бути в кожному з компонентів соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальній роботі як у циклі навчальних дисциплін і соціальній роботі як виді професійної діяльності. Аналіз основних підходів до группуваїшя соціальних технологій [4; 7] дозволив нам визначити такі їх класифікаційні ознаки: 1. Рівень суспільних відносин 2. Характеристика практичного втілення технології в організаційний 3. Місце здійснення експериментальної перевірки та апробації 4. Сфера докладання зусиль соціальних працівників 5. Масштабність соціальних операцій Класифікація соціальних технологій представлена нами у таблиці: Таблиця.
Продовження таблиці
Крім вищенаведепих підходів до технологізації соціального процесу, в практиці соціальної роботи не виключається можливість застосування Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи
прикладних технологій соціальної, до яких, па нашу думку, належать технології: —соціального контролю; —соціальної профілактики; —соціальної терапії; —соціальної реабілітації; —соціальпо-правового захисту; —соціального страхування; —соціального обслуговування; —соціального опікунства; —соціального посередництва; —соціального супроводу; —соціального патронажу; —корекції; —рекламно-іпформаційні. Добір і влучне застосування в практиці професійної діяльності технологій соціальної роботи є показником певного рівня розвитку соціальної роботи працівника і установи. На сьогодні, одним з найменьш розроблених питань технологізації соціальної роботи є питання оцінки результатів застосування тієї чи іншої технології, визначення крітеріїв та еталонів оцінювання. Узагальнення багатьох існуючих в практиці соціальної роботи методик досліджування досвіду роботи дозволило нам рекомендувати наступну технологію узагальнення передового досвіду соціальної роботи: 1. Вивчення і розповсюдження досвіду має вестись на підставі сучас 2. Розповсюдження і пропаганди потребує саме технологія роботи. 3. Передовий досвід має вивчатись та застосовуватись комплексно, з 4. Введення нового продуктивно в тому випадку, коли ця новаторсь Для оцінки досвіду соціальної роботи можна використати такі критерії:
— актуальність і перспективність (відповідність вимогам життя, тен — новизна в цілепокладаппі, відборі змісту, форм та засобів органі — відповідність основних категорій базовим положенням сучасної соц — наявність відчутних, стабільних отриманих результатів (передо
— можливість творчого застосування досвіду в близьких умовах, — оптимальний розподіл сил, засобів, часу і ресурсів для досягнен — достатня апробація досвіду (мається на увазі і лопгітюдпість дос — вимірювапність (застосування математичних, соціологічних, пси- Узагальнення вищеиаведепих поглядів на систему технологізації соціальної роботи дозволяє зробити висновок, що основним завданням розвитку технологій соціальної роботи сьогодення є розробка шляхів результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу; застосування технологізації як способу оитимізації соціального результату. Література 1. Актуальні проблеми соціально-педагогічиої роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг.ред.Л.Й.Капської. - К.,2002. Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 71
2. Методика и технологии работьі социального педагога: Учеб.посо- 3. Никитип В. А. Начала социальной педагогики: Учебігае иособие. — 4. Технологии социальной работи:Учебішк /Под общей ред. Е. И. Хо- 5. Технології соціально-педагогічпої роботи: Навчальний посібник / 6. Техпология социальпоіі работьі: Учеб.иособие для студ. вьісш. учебп. 7. Фурдей С. Г. Понятие социальпой техпологии // Социальная Питання для самоперевірки 1. В чому полягас зміст проблеми технологізації соціальної роботи? 2. Розкрийте зміст основних технологічних компонентів соціальної 3. Розробіть перелік об'єктивних та суб'єктивних умов реалізації соц- 4. Визначити критерії ефективності реалізації соціальних технологій. 2. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування Діагностична функція є провідною у соціальній роботі як різновид професійної діяльності, спрямованої па забезпечення належного соціального, культурного та матеріального рівня життя членів суспільства та надання допомоги різним категоріям людей. Ще наприкінці ХІХ-поч.ХХст. родоначальник теорії соціальної роботи Мері Річмопд у своїй книзі "Соціальні діагнози" (1917р.) докладно представила власний метод соціальної роботи. Найважливішим і головним компонентом у пій М.Річмопд вважала здатність у кожному конкретному випадку поставити соціальний діагноз, тобто провести оцінку, як особистості клієнта, так і його соціального оточення та взяти його результати діагностики за основу при визначенні методу допомоги. Сьогодні діагностика як спосіб отримання вичерпної інформації про досліджуваний процес чи об'єкт застосовується в різних галузях діяльності та має різні цілі. Варто зазначити, що в соціальній роботі найчастіше застосовуються такі види діагностики: соціальна, медична, соціально-психологічна, соціально — педагогічна. Тому розглянемо окремо особливості кожного з зазначених різновидів діагностики у соціальній роботі. Соціальна діагностика — процес наукового виявлення та вивчення нричиппо-наслідкових зв'язків і взаємостосунків у суспільстві, що характеризують його соціально-економічішй, культурпо-правовий, мораль-ію-нсихологічіїий, медико-біологічпий та санітарпо-екологічіюго стану. В більш вузькому розумінні — це вивчення причин соціальних проблем, котрі створюють складні життєві ситуації для індивіда, сім'ї, окремих груп [1, 314]. Оскільки діагностика носить процесуальний характер, то рівень її ефективності обумовлений певними принципами. Перш за все це принцип об'єктивності, сутність якого полягає у правдивому, пеупереджеиому аналізі та оцінці різних соціальних явищ, що виключає як суб'єктивні викривлення в інтерпретації отриманих результатів діагностування (наприклад, стереотипи, упередження, життєвий досвід спеціаліста), так і вплив зовнішніх факторів (наприклад, тиск зацікавлених осіб, начальства, представників засобів масової інформації тощо). Досить важливо в процесі діагностування дотримуватися принципу верифікації соціальної інформації, тобто встановлення її достовірності та перевірки за допомогою інших дослідницьких процедур чи джерел інформації. Відомо, що у реальній дійсності всі явища та процеси взаємопов'язані й взаємообумовлені. Тому дуже важливо пам'ятати про принципи системності та комплексного підходу. Зміст їх полягає в необхідності врахування та аналізу всіх умов та факторів, які сприяли виникненню певної соціальної проблеми чи явища. Соціальну діагностику в соціальній роботі розглядають, перш за все, як інструмент, котрий дає управлінським органам необхідну інформацію, на основі якої розробляються різні соціальні прогнози та проекти, вивчається громадська думка та моральио-психологічпий клімат в суспільстві [2,288]. Залежно від масштабності соціальної роботи соціальна діагностика може бути проведена па державному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях. На державному рівні предметом соціальної діагнос- Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи
тики є визначення соціальних проблем па рівні суспільства чи його окремих великих соціально-демографічиих груп: дітей, молоді, осіб похилого віку, інвалідів, національних спільнот тощо. В переважній більшості таку діагностику провадять науково-дослідні установи чи спеціалізовані підрозділи. Наприклад, в Україні соціальну діагностику па державному рівні проводять Інститут соціальних досліджень, Центр дитинства, Інститут проблем сім'ї та інші установи. Для регіонального та місцевого рівнів соціальній діагностиці притаманне вивчення певних соціальних проблем в умовах конкретного регіону, області, міста та селища (наприклад, проблема співжиття представників різних етнічних груп у республіці Крим; проблеми соціального сирітства дітей Івано-Франківської, Чернівецької областей, батьки яких виїхали па заробітки за кордон; проблеми працевлаштування молоді у районних містечках тощо). Індивідуальний рівень соціальної діагностики — це рівень безпосередньої соціальної роботи з конкретною людиною чи групою осіб, які звернулися за допомогою до певних соціальних служб. Головною метою діагностики на цьому рівні стає визначення проблеми клієнта та знаходження правильних засобів для ЇЇ вирішення. Тому на індивідуальному рівні соціальної діагностики важливим етапом є вивчення особистості клієнта, що здійснюється за допомогою медичних, психологічних, соц-іально-иедагогічних діагностичних процедур. Теоретики соціальної роботи зазначають, що мета соціальної діагностики полягає у встановленні міри відповідності (невідповідності) параметрів соціальної реальності (ресурсів, властивостей об'єктів, соціальних установок) соціальним показникам та нормативам [3,146]. Тому цілком очевидно,, що соціальна діагностика має здійснюватись за допомогою певного діагностичного інструментарію, який в основному, є сукупністю різних соціологічних та статистичних методів. Оскільки перелік цих методів досить великий, зробимо короткий змістовий огляд найбільш поширених із них і які найчастіше використовуються в практиці соціальної роботи. Соціологічні методи використовуються у соціальній діагностиці найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних проблем та визначення ставлення людей до них. Найбільш розповсюдженими серед них у сфері соціальної роботи є: спостереження; методи опитування (інтерв'ювання, анкетування, фокус-група); методи аналізу документів (традиційний аналіз, коитент-аналіз); експертна оцінка. Спостереження — один з емпіричних методів дослідження, який полягає в безпосередньому та цілеспрямованому сприйнятті оточуючої дійсності. В соціальній роботі цей метод здебільшого використовується для збору інформації про поведінку конкретної людини чи певної групи. Опитування — спосіб отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їх нахили, судження, мотиви діяльності. Різновидом опитування є інтерв'ю, яке проводиться у формі бесіди за чітко визначеним планом. Вони бувають дистанційні (телефонне інтерв'ю) та очні (безпосереднє спілкування учасників інтерв'ю). Анкетування є також різновидом опитування, що полягає в отриманні інформації шляхом відповіді респондентів у письмовій формі па пропонований перелік запитань. Фокус-груиа — це групове інтерв'ю, яке проходить у формі групової дискусії і спрямоване на отримання від її учасників "суб'єктивної інформації" про те, як вони сприймають конкретні суспільні події та явища. Одним із основних методів отримання конкретного знання про соціальну реальність па основі інформації, зафіксованої в різних документах, текстах масової комунікації, є метод аналізу документів. Він застосовується з метою уточнення або підтвердження результатів опитування та спостереження. Досить поширеним методом соціальної діагностики є також аналіз соціуму (соціальна паспортизація). Він є необхідним у ході збору статистичних даних, за допомогою яких можна охарактеризувати життєву ситуацію стосовно осіб у певному соціумі. До таких даних відносять кількість дітей та дорослих, людей з особливими потребами, осіб девіантпої поведінки, дані про різні тини сімей, об'єкти культурпо-освітиього, медичного призначення, соціальні служби різного типу, громадські організації тощо. Оскільки для соціальної діагностики досить важливим є характеристика певних властивостей та станів соціальних об'єктів, що мають кількісні показники, важливе значення при цьому виді діагностики має метод ап-рейзерів — спосіб виміру певної властивості об'єкту з використанням трьохзіркової шкали оцінки, де центральний показник виражає середнє значення (рівний нулю, нейтральний), а два інші дають протилежні характеристики досліджуваному об'єкту ("високий" чи "низький", "позитивний" чи "негативний", "важливо" чи "не суттєво" тощо) [3, 149]. Сьогодні науковці роблять окремі спроби класифікувати методи соціальної діагностики. Зокрема І.Г.Зайнишев пропонує наступну класифікацію методів соціального діагностування: 74 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 75
— зоидажно-іпформаційпе обстеження (збір даних про інфраструк — соціально-історичие обстеження (вивчення історії заселення та — інформаційпо-цільовий (аналіз різних документів, статей з місце — соціальне картографування (аналіз соціально-просторового розпо У соціальній роботі соціальна діагностика передбачає вивчення мотивів і причин поведінки особистості, прошарку, групи, їхнього стану (матеріального, психічного, духовного), визначення форм, методів роботи з ними. Основною метою соціальної діагностики є виявлення соціального змісту чинників, що діють у соціально-екопомічішх, психологічних, правових сферах суспільного життя [7,36]. Процедура соціальної діагностики спрямована не лише на вивчення соціальних коренів різних проблем, процесів та явищ, але й на дослідження соціальних наслідків і змін у структурі суспільних відносин, способі життя людей. Окрім того, соціальна діагностика передбачає вироблення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки людини. Повертаючись до питання соціальної діагностики па індивідуальному рівні, перш за все, зазначимо, що в основному вона носить комплексний характер, тобто має місце взаємопоєднання двох або більше таких різновидів діагностики, як медична, психологічна, соціальпо-недагогічпа. Медична діагностика — це процес встановлення медичного діагнозу, тобто висновків про характер та особливості фізичного етапу клієнта чи його хвороби. Вона здійснюється за допомогою спеціальних методів у результаті різнобічного обстеження та опитування клієнта. У соціальній роботі показники медичної діагностики мають велике значення при паданні соціальної допомоги та соціальних послуг людям з обмеженими функціональними можливостями, соціальній підтримці осіб, що мають захворювання психічного характеру чи різні види хімічної залежності. Психологічна діагностика — це вимірювання іпдивідуально-нсихо-логічиих якостей особистості або інших об'єктів, які піддаються психологічному аналізу (група, організація). її метою є встановлення психо- логічного діагнозу як висновку про актуальний стан психологічних особливостей особистості і прогноз її подальшого розвитку [4,366]. Соціально-педагогічна діагностика — спеціально організований процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вилив па особистість і соціум соціальпо-психологічиих, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями [4,373]. Об'єктом такої діагностики для соціального працівника є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб'єктами цього середовища, котрі впливають на формування даної особистості. Предметом діагностики с соціально-педагогічна реальність. Предмет та об'єкт діагностики відображаються у змісті діагностики. У соціальїю-иедагогічпій діагностиці розпізнаються соціальпо-психо-логічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також шдивідуально-психологічпі характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика). Отже, в межах соціально-недагогічпої діагностики особистості необхідно: — з'ясувати специфічні соціальні якості особистості; — уточнити соціальну ситуацію розвитку; — визначити міру розвитку чи деформації різних якостей та власти Постановка соціальпо-иедагогічиого діагнозу неможлива без опори на теоретичне уявлення про той чи інший феномен, який вивчається. Наприклад, досліджуючи соціальну ситуацію розвитку дітей, необхідно спиратися па відповідні дослідження, що характеризують її сутність. Наприклад, вивчаючи соціальпо-педагогічиу занедбаність дитини, необхідно з'ясувати її причини, ознаки і прояви цього явища у різних вікових групах; виявляючи підлітків з агресивною поведінкою, слід прийняти ту чи іншу концепцію формування дитячої агресивності (психоаналіз — "агресія як спосіб зняття напруги і психологічний захист"; біхевіоризм — агресія як навчання подібній поведінці та інші). Тільки на основі теоретичного уявлення про предмет діагностики у соціального працівника формуються навички здійснення діагностичного Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.02 сек.) |