|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Соціальна робота. Теоретичні основисоцісільної роботиТеоретичні основи соцісільної роботи
— захист людської гідності, морального самопочуття кожного учас — визначення місця ігротехніка під час проведення гри; — цілеспрямоване поширення прав учасників гри. Сьогодні в практиці соціальної роботи ативпо застосовуються ділові, рольові ігри, тематичні ігрові програми, вуличні ігротеки. Внаслідок цього класичні ігрові форми та техніки набувають сучасного звучання. Методи стимулювання діяльності спрямовані па стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації па соціально схвалені способи та види діяльності. Серед методів стимулювання визначають: методи позитивного підкріплення, методи негативного підкріплення, методи змагання. Методи самовиховання сприяють свідомій зміні людиною власної особистості у відповідності до суспільних вимог та особистішого плану самовдосконалення. До цієї групи належать методи самооцінки, самоорганізації, самоконтролю та самокорекції. Психологічні методи в соціально-педагогічній роботи застосовуються з метою діагностування особливостей індивіда та організації па основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психо-корекційиої роботи. До цієї групи методів належать: тестуватія, психо-драма, соціодорама, соціально-психологічний тренінг; психотерапія (сімейна, ігрова, арттерапія). До достатньо нових засобів терапевтичної допомоги клієнтам, що отримали останнім часом застосування в практиці діяльності соціальних установ можна відпесті епістолярну та казкотерапію. Епістолярна терапія як метод дозволяє досягнути "реставрації" міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до клієнта (чи до його батьків, осіб з кола найближчого оточення) можна використати як допоміжний засіб корекції стосунків. Як можливі форми роботи з епістолярної терапії можна назвати: лист до уявного (реального) друга; лист самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я); лист до улюбленого героя (літературного, історичного); лист в майбутнє, лист до залежності тощо. Казкотерапія є однією з найцікавіших психокорекційиих технік. Казка з її багатим виховним потенціалом та емоційною забарвленістю дозволяє вирішити безліч психолого-педагогічних завдань. Найбільш поширеними формами казкотеранії є: аналіз відомих авторських та народних казок; створення казки по слову від кожного; експромтне інсценування казки; вигадування кінця казки чи початку пової казки, створення авторської казки кожним клієнтом, де в завуальованій формі він розповідає про власні проблеми, переживання та очікування. Аналіз таких казок дозволяє соціальному працівнику більш яскраво побачити причини життєвої кризи клієнта, оцінити рівень позитивних зрушень, що відбулися (чи не відбулися) в становленні чи психологічній реабілітації особистості. Соціологічні методи використовуються в практиці соціальної роботи найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних проблем та визначення ставлення людей до них. До цієї групи методів ми відносимо: спостереження,опитування,інтерв'ювання (у тому числі і в умовах фокус-групи), анкетування, біографічний метод та метод аналізу документів. До методів сутто соціальної роботи, перш за все, слід віднести метод "рівний-рівному" — як спосіб падання та поширення достовірної інформації шляхом довірливого спілкування ровесників в межах організованої (акції, треиіиги) та неформальної соціальної роботи (спонтанне спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді люди. Питання для самоперевірки 1. Охарактеризуйте поняття "метод соціальної роботи". 2. Визначте групи методів соціальної роботи. 3. Проаналізуйте методи соціальної роботи. 3. Організаційні форми соціальної роботи Практичну реалізацію методів соціальної роботи наочно виявляє таке поняття як "форма соціальної роботи". Під формою роботи розуміють як одиничні заходи, так і довгострокові види соціальної роботи. Якщо метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв'язання завдання, то форма виступає способом організації змісту роботи, унаочненням певних способів організації соціальної роботи. Завдяки формам методі наповнюються конкретним змістом соціальної роботи. О.В.Безпалько, зупиняючись па соціальио-иедагогічпому аспекті характеристики форм роботи, визначає їх як варіанти позитивної активності дітей та молоді, що спрямовані на розв'язання соціальио-педагогічних завдань. Автор ха- Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 55
рактеризує такі специфічні ознаки форми роботи: функціональність, структурність, інтегративпість тощо [ 10 ]. Функціональність вказує на існування таких форм, що забезпечують реалізацію окремих функцій соціальної діяльності. Так, наприклад, здійснюючи соціальну профілактику, найчастіше використовують форми інформаційного характеру: лекції, диспути, бесіди. Реабілітаційна робота соціального педагога, найчастіше реалізується через форми практичної спрямованості: конкурси робіт дітей — інвалідів, фестивалі "Повір у себе", творчі майстерні та інше. Структурність як ознака організаційної форми характеризується специфічними правилами побудови окремих видів організаційних форм. Так, у ході підготовки бесіди соціальний працівник шукає різну інформацію з конкретної проблеми і шукає, за допомогою яких прийомів та засобів краще донести її до слухачів, обговорити з ними окремі питання. А в ході підготовки вечора відпочинку необхідно продумати загальну сюжетну лінію, підібрати конкурсні завдання, знайти оптимальні засоби для створення позитивного емоційного настрою учасників. Ще одна особливість організаційних форм полягає в їх інтєгратив-ності, яка передбачає, що результати, одержані в процесі використання одних форм, сприяють впровадженню інших форм соціально — педагогічної діяльності, що дозволяє об'єднувати їх в єдине ціле соціалізуючого процесу. Одним з найбільш перозроблених питань в теорії соціальної роботи є класифікація форм соціальної роботи. На нашу думку, до найбільш типових класифікаційних ознак слід віднести наступні: —за кількісним складом учасників (індивідуальні, групові, масові); —за домінуючим засобом впливу па клієнта (словесні, практичні, —за складністю побудови(прості, складні, комплексні); —за часом ііроведения(довгочасні> короткочасні); —за місцем проведення (кабінетні, вуличні). Узагальнюючи визначення, наведені у низці літературних джерел, ми під формою (організаційною формою) соціальної роботи розуміємо спосіб організації діяльності соціального працівника та клієнта соціальної роботи. Варто зазначити, що крім терміну " форма соціальної роботи " в сучасній психолого-педагогічіїій літературі використовують терміни "справа", " захід". Щодо останнього терміну, то на нашу думку його більш влучно використовувати стосовно масових форм роботи. Зупинимось па характеристиці найбільш відомих форм соціальної роботи. В літературі з проблем соціальної роботи достатньо типовим є підхід до класифікації методів та форм соціальної роботи залежно від позиції взаємодії соціального працівника і клієнта. Вирішення основних завдань соціальної роботи безпосередньо пов'язано із необхідністю організації взаємодії соціального працівника і клієнта, при цьому соціальпо-исихологічиі механізми, що закладені в основу цієї взаємодії будуть суттєво розрізнятись залежно від того, хто буде виступати клієнтом: індивід, група чи община. Відповідно йдеться про методи та форми індивідуальної, групової роботи та масової роботи. Метод індивідуальної соціальної роботи (кейсуорк), був запроваджений в практику соціальної роботи М.Річмонд. Його сутність полягає у вирішенні проблеми з метою надання підтримки і створення ситуації, що спрямовує клієнта до розгляду ситуації і викликає бажання подолати життєві перешкоди. В основі метода закладено механізм адаптації клієнта до життєвої ситуації. До основних складових метода належать: встановлення первинної комунікації, вивчення та аналіз проблемної ситуації, визначення мети і завдань сумісної роботи; оцінка прогресу та результату сумісної роботи. В основу здійснення індивідуальної соціальної роботи закладено завдання корекція взаємостосунків індивіда із соціальним оточенням і з собою. Корекція ставлення до себе, до власного "Я" передбачає прояв адекватної самооцінки; усвідомлення причин пригніченості і їх подолання; реставрацію адаптивпості; вироблення навичок самостійності; створення ситуації антипавіюваїшя; формування почуття гідності; поваги до себе; зміну ієрархії у системі цінностей, домагань клієнта. Корекція ставлення до інших (далеких і близьких) базується па здатності до емиатії, розумінні почуттів інших, чуйності; здатності до доброзичливого сприйняття стану та інтересів, переваг і недоліків інших осіб; набуття навичок повноцінного спілкування, вміння запобігати появі конфліктів і своєчасного долання конфліктних ситуацій. Корекція ставлення до життя можлива за умови отримання навичок вибору і прийняття рішення; мобілізації і самоорганізації; досягнення стійкості до неприємностей, загроз; оптимістичного ставлення до реальності; подолання перешкод, труднощів. Використання методу індивідуальної роботи найбільш виправдано при визначенні перспектив клієнта, адаптації його до умов реальності, подоланні стресів, у самопізнанні та само прийнятті. До суттєвих переваг цього методу належить те, що окремо взятому учаснику приділяється уваги більше, ніж в умовах роботи групи. Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи
Основними формами індивідуальної роботи в практиці соціальної роботи є: зустріч, інтерв'ювання, консультація, співбесіда, переадрееа-ція, доручення. Метод групової соціальної роботи активно розроблявся в 70-і роки XX століття. Особливе значення для розробки теорії методу відіграли результати досліджень теорії малих груп (Я.Коломепський, Р.Кричевсь-кий, К.Рудестам та інші). У сфері міжособистіспих стосунків людина відчуває потребу в емоційному теплі, розумінні і контакті з іншою людиною. Соціальні суперечності нашого суспільства нерідко викликають у людини відчуття небезпеки, недовіри і безсилля. Таким чином, досвід, що пабуваеться в спеціально організованих групах, сприяє протидії відчуженню, допомагаючи вирішенню проблем, що з'являються в процесі міжо-собистіспої взаємодії. До основних переваг групових форм роботи можна віднести наступні: 1. Група створює умови "суспільства в мініатюрі", що відображае 2. Приховані фактори соціального тиску стають явними в умовах 3. Група надає можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку 4. У процесі групової взаємодії відбувається прийняття цінностей і 5. В умовах груші людина відчуває себе прийнятою іншими, корис 6. Ситуація групи може значно полегшити проблеми, що з'являються 7. У групі кожен відчуває себе рівноцінним партнером у спілкуванні 8. Група заохочує спробу саморозкриття та самовдосконалення кожно 9. Гнучкість форм групової роботи робить цей метод більш демокра 10. Слід зазначити, що робота з групою має ще й економічні перева Головною перевагою групових форм роботи є здобуток особистіспо-го досвіду поведінки в мікро-соціумі. При цьому група не пропонує еталон поведінки, вона лише допомагає усвідомити емоційний стан, почуття, сформувати готовність до відповідальності особистості за своє майбутнє та життя в цілому. Кінцевою метою роботи груші є реабілітація кожного у власному сприйнятті, думках, почуттях; прийняття реального життя, реставрація гідності й оптимізму. В практиці соціальної роботи існують наступні види груп: групи відновлення, освітні групи, групи самодопомоги, терапевтичні групи тощо.Залежно від мети роботи групи змінюється позиція соціального працівника. Він може викопувати роль організатора, координатора зовнішніх и внутрішніх зв'язків групи, посередника у між груповій взаємодії, інструктора, тренера тощо. До найбільш розповсюджених групових форм соціальної роботи належать: бесіда, дискусія, диспут, усний журнал, робота Т-груни, гурток, секція, вікторина, турнір. Впровадження в практику соціальної роботи масових форм організації діяльності груп та колективів набуло поширення та значної популяризації завдяки наступним перевагам та особливостям: — масові форми соціальної роботи дозволяють учасникам відчути — в цих формах роботи задіяпі представники майже всіх груп насе — завдяки довготривалості масових форм роботи створюється певне — більшість масових форм роботи мають комплексний характер, що Можна назвати такі найбільш поширені масові форми соціальної роботи: тематичний місячник, тиждень, День-свято, мітинг, вулична акція, дискотека, спортивне свято. Впродовж десятиріччя практики соціальної діяльності в умовах незалежної України виникли та набули розвитку і поширення методи і форми Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 59
яких не було па початку ЇЇ становлення, зокрема форми соціальної вуличної роботи. Основні завашія соціальної вуличної роботи полягають у: —покращенні положення та здоров'я клієнтів в соціальному середо —спонуканні клієнтів до встановлення відносин з людьми, які піклу —встановленні довірливих відносин з тими категоріями населення, —сприянні в усвідомлення і прийнятті клієнтом позитивних стерео —залученні громадськості до вирішення соціальних проблем мікро —консультуванні з питань, важливих для даної категорії, в умовах —иереадресації клієнтів до інших існуючих інститутів соціальної —допомозі в захисті від будь-якого фізичного та психічного насилля; —паданні першої медичної допомоги; — здійсненні профілактичної роботи щодо попередження правопору- — наданні окремих соціальних послуг (доставка їжі, одягу, медика Особливості вуличної соціальної роботи полягають: у можливості встаиовлешія інформаційного та особистішого контакту соціального працівника зі значною кількістю людей; здійсненні діагностики соціальної ситуації (визначення кількості представників окремих категорій, їх реальних проблем та потреб); здійсненні соціальної допомоги па території клієнта, в умовах близького для нього середовища; пропаганді та популяризації системи соціальної роботи серед населення, залученні потенційних волонтерів. Основними формами вуличної соціальної роботи є рейд, виїзний консульт-пункт, ігротека, вулична хода, мітинг, дискотека, вуличний театр, робота пункту соціальної підтримки. Для організації роботи в умовах вулиці соціальний працівник має: — знати соціальну ситуацію в районі, мікрорайоні (діагностувати її, місце проведення вуличної роботи та масових соціальних форм роботи, вміти залучати та добирати до проведення соціальних заходів па вулиці молодь, волонтерів представників громадськості тощо); — знати специфіку і технології організації та проведення соціальної — знати специфіку спілкування з різними категоріями клієнтів ву — знати основні правила безпеки життєдіяльності для роботи в умо Наукове обгрунтування методів та форм соціальної роботи, їх визначення і застосування в роботі є свідченням певного рівня розвитку соціальної діяльності. Взаємозв'язок факторів, що впливають па поведінку особистості, потребують комплексного використання всіх груп методів та форм соціальної роботи, тим паче, що більшість з них у практичній діяльності перетинаються, комбіпуюються, утворюють нові сполучення. Можна зробити висновок, що основним завданням успішної реалізації методів та форм соціальної роботи є створення системи роботи по оптимальному використанню арсеналу тих форм та методів соціальної роботи, що пропонує досвід вітчизняної та зарубіжної роботи. Література 1. Актуальні проблеми соціальпо-педагогічпої роботи (модульний курс 2. Лекции по технологи социальной работьі. В 3-х частях/ Под ред. Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 61
3. Методика и технологій! работьі социальпого педагог: Учеб.посо- 4. Никитии В. А. Начала социальпой недагогики: Учебиое пособие. — 5. Овчарова Р.В. Справочпая книга соціального педагога. — М.: 6. М.В. Ромм, Т.А. Ромм. Теория социальпой работьі. Учебпое посо 7. Российская знциклопедия социальпой работн / Под ред. А. М. 8. Таинствеипее, чем мир... /Сост. авт. введення и коммептариев 9. Технологии социальпой работи: Учебник /Под общей ред. Е.И. Хо
10. Технології соціальпо-педагогічпої роботи: Навчальний посібник / 11. Техпология социальпой работьі: Учеб.пособие для студ. вьісш. 12. Фурдей С. Г. Понятие социальпой технологии // Социальпая Питання для самоперевірки: 1. Розкрийте взаємозв'язок понять " методи соціальної роботи", "тех 2. Запропонуйте визначення і дайте характеристику спеціальних ме ГЛАВА 3. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.) |