ТА ЗВУКОСПРИЙМАЛЬНОГО АПАРАТІВ

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ —4 ГОД.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: вивчити симптоматику та діагностику порушень звукопровідного та звукосприймального апаратів; засвоїти принципи їх диференціальної діагностики.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Для діагностики характеру пору­шень слухової функції необхідно знати фізіологію слухового аналізатора, механізми звукопроведення та теорії звукосприйняття, мати уявлення про основні етапи аудіологічного дослідження та вміти дати інтерпретацію даних, отриманих під час обстеження.

Для порушення звукопровідної системи (кондуктивна приглухуватість), що мас місце при гострому катарі середнього вуха, ексудативному отиті, гострому середньому отиті, мезотимпаніті, при травмах барабанної перетинки, характер­ними є такі ознаки:

1) скарги на зниження слуху, відчуття закладеності у вусі, низькочастотний вушний шум;

2) латералізація звуку в досліді Вебера в бік хворого вуха;

3) негативний дослід Рінне, Бінга;

4) відносне збільшення часу кісткової провідності в досліді Швабаха;

5) у досліді Федерічі слух буде кращим із сіткоподібного відростка;

6) наявність кістково-повітряного інтервалу (тональна поро-гова аудіометрія), при якому пороги кісткової провідності

знаходяться в межах норми, а пороги повітрянопровідних звуків підвищені на 20—40 дБ чи більше, більшою мірою порушується сприйняття низьких звуків, крива повітряного сприйняття мас висхідний характер;

7) тимпанометричні криві тину С (гострий катар середнього вуха) або В (ексудативний отит).

Для порушення звукосприйняття (перцептивна приглухуватість), що спостерігається при гострій та хронічній сенсоневральній приглухуватості різного генезу характерні такі ознаки:

1) скарги на раптове чи поступове зниження слуху, високочастотний вушний шум різної інтенсивності;

2) латералізація звука в досліді Вебера в бік здорового вуха чи того, яке краще чує;

3) позитивний дослід Рінне, Бінга;

4) зменшення часу кісткової провідності в досліді Швабаха;

5) у досліді Федерічі слух буде кращим з козелка;

6) підвищення порогів кісткової та повітряної провідності переважно на високих частотах до 30—70 дБ за відсутності кістково-повітряного інтервалу, крива мас низхідний характер (тональна порогова аудіометрія);

7) наявність феномену прискореного наростання гучності;

8) тимпанометричні криві типу А, підвищення порогів
акустичного рефлексу.

Визначення характеру порушення слухової функції є обов'язковим і необхідним фактором у діагностиці захворювань вуха і виборі правильної лікувальної тактики.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Механізм звукопроведення.

2. Теорії звукосприйняття.

3. Визначення понять «кондуктивна приглухуватість» та «перцептивна приглухуватість».

4. Захворювання вуха, які супроводжуються порушенням звукопроведення або звукосприйняття.

5. Методи дослідження слуху.

6. Ознаки порушення звукопроведення.

7. Ознаки порушення звукосприйняття.

8. Диференціальна діагностика порушень звукопроведення та звукосприйняття.

Поиск по сайту: