|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ТОНЗИЛЯРНІ (РАДЮЧУТЛИВІ) ПУХЛИНИ
ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — З год. МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитись з клінікою, ранньою діагностикою, диференціальною діагностикою тонзилярних (радіочутливих) пухлин і методами їх лікування. КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Недиференційовані радіочутливі тонзилярні пухлини с найбільш злоякісною групою новоутворень глотки. До них належать: 1) лімфоспітеліома, або пухлина Шмінке; 2) ретикулоцитома, або ретикулосаркома. Тонзилярні пухлини ростуть з лімфаденоїдної тканини, що входить до складу тонзилярних утворень. Ці пухлини визначаються високою радіочутливістю. Характерними для них с такі клінічні прояви: 1) швидкий інфільтруючий ріст; 2) раннє метастазування в регіонарні лімфатичні вузли (верхні відділи шиї), при цьому метастази в більшості випадків збільшуються в розмірах швидше ніяї первинна пухлина. У 20—25 % спостережень збільшення лімфатичних вузлів шиї с першим проявом пухлини; 3) надзвичайно висока схильність до генералізації, що виражається множинним метастазуванням у віддалені органи. Радіочутливі пухлини найчастіше розвішаються з піднебінних мигдаликів, рідше — з глоткового, трубних та язикового мигдаликів. Іноді має місце атипова локалізація первинного вогнища пухлини — порожнина носа, гортань, трахея. Спочатку відмічається збільшення одного з мигдаликів. Здебільшого це не турбує хворого, рідко виникає відчуття стороннього тіла в горлі. На відміну від звичайної гіпертрофії, ураження завжди однобічне, відсутнє зяяння лакун. Пальпаторно збільшений мигдалик мас щільноеластичну консистенцію. Це перший ступінь розповсюдження пухлини. Другий ступінь — пухлина розповсюджується на прилеглі ділянки глотки, можуть утворитися виразки, що супроводжуються виникненням болю. Третій ступінь — пухлина виходить за межі глотки, проростає у ясна, корінь язика, порожнину носа. Четвертий ступінь — пухлина проростає у кісткові утворення. У разі ураження піднебінних мигдаликів метастази локалізуються у защелепних лімфатичних вузлах. Диференціальну діагностику тонзилярної пухлини проводять із виразково-плівчастою ангіною Симановського—Венсана— Плаута. При цьому слід враховувати клінічну картину, результати біопсії. Бактеріологічне обстеження не мас вирішального значення. Хворий гине внаслідок генералізації пухлинного процесу, що за відсутності раціонального лікування настає через 1 —1,5 роки після початку захворювання. Нині основним методом лікування радіочутливих пухлин мигдаликів є променева терапія. Хірургічне лікування протипоказане, оскільки воно веде до дисемінації пухлинного процесу. У стадії генералізації використовують хіміотерапевтичні препарати. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ: 1. Питома вага тонзилярних (радіочутливих) пухлин серед 2. Назвіть тканину, з якої розвиваються тонзилярні (радіочутливі) пухлини. 3. Назвіть пухлини, що належать до тонзилярних (радіочутливих) пухли н. 4. Клінічна характеристика та діагностика тонзилярних (радіочутливих) пухлин. 5. Диференціальна діагностика тонзилярних (радіочутливих) пухлин. 6. Методи лікування тонзилярних (радіочутливих) пухлин. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |