Хронічні захворювання глотки. Курація хворих

I. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. У теперішній час хронічний
тонзиліт серед дорослого населення трапляється у 4—10 %,
а серед дитячого — у 12—15 %. Гіпертрофія глоткового
мигдалика у дітей віком 3—9 років діагностується у 10—
30 % обстежених.

Хронічний тонзиліт може спричинити тяжкі ускладнення: ревматизм, інфекційний неспецифічний поліартрит, ендокардит, гострий та хронічний нефрит, холецистит, тиреотоксикоз та інші. Гіпертрофія глоткового мигдалика у дітей веде не тільки до порушення носового дихання та мовлення, але і до розвитку гострих та хронічних гнійних середніх отитів, порушення прикусу, формування лицевого скелета. Тому знання клініки, діагностики, диференціальної діагностики, методів лікування цих захворювань у дітей та дорослих необхідно не тільки оториноларингологам, але і педіатрам, терапевтам, інфекціоністам та лікарям інших спеціальностей.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 академічні години.

III. МЕТА ЗАНЯТТЯ: навчитися ставити діагноз хронічного
тонзиліту, визначити його форму, метод лікування, виявляти

гіпертрофію піднебінних та глоткового мигдаликів, їх ступінь, визначити раціональну тактику лікування цих хворих.

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Етіологію, патогенез, клініку хронічного тонзиліту.

2. Класифікацію хронічного тонзиліту за І.Б. Солдатовим.

3. Консервативні методи лікування хронічного тонзиліту, показання до хірургічного втручання — тонзилектомії.

4. Основні симптоми гіпертрофії піднебінних і глоткового мигдаликів, методи лікування цих хворих.

V. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Правильно зібрати анамнез у хворих і виділити основні скарги, характерні для хронічного тонзиліту, гіпертрофії піднебінних та глоткового мигдаликів.

2. Провести обстеження глотки, піднебінних мигдаликів, виявити місцеві ознаки хронічного тонзиліту.

3. Здійснити пальпацію регіонарних лімфатичних вузлів і оцінити їх стан у хворих на хронічний тонзиліт.

4. Оцінити ступінь гіпертрофії піднебінних і глоткового мигдаликів.

5. Мати уявлення про пальцевий метод дослідження носоглотки у дітей.

6. Скласти схему лікування хворих на хронічний тонзиліт.

7. Взяти мазок із зіва, провести змащування піднебінних мигдаликів, промивання лакун, дослідити носове дихання у дітей з гіпертрофією глоткового мигдалика.

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Таблиці, слайди, муляжі.

2. Робоче місце з набором інструментів для ендоскопічного дослідження ЛОР-органів, тонзилотом, аденотом.

3. Стандартний набір інструментів для тонзилектомії: шприц з довгою голкою, шпатель, скальпель, щипці для захоплення піднебінних мигдаликів, распатори, петля Бохона (тонзилотом важільний).

4. Питання для самопідготовки та опитування.

5. Ситуаційні задачі для визначення підсумкового рівня знань.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ Організаційні питання:

1) перевірка присутності студентів;

2) інформація про тему і структуру заняття.

Поиск по сайту: