|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Елементи мовиЕлементами мови є: 1. Символи – основні неподільні знаки, за допомогою яких записуються тексти. 2. Службові слова – скорочення деяких слів, за допомогою яких записуються алгоритми. Наприклад: АЛГ, АРГ, РЕЗ, ПОЧ, КІН і т.д. У мові Паскаль це Program, Begin, End, if, else тощо. 3. Команди – дія алгоритму. Вони бувають прості і складені.
Об’єкти мови Об’єктами мови є: Константи, змінні. 2.Допоміжні алгоритми (підпрограми – функції або процедури).
У звичайній формі запису дробового числа ціла частина від дробової відділяється крапкою, а не комою. Така форма запису числа називається записом з фіксованою крапкою, наприклад: 2, 22.4, -6.56, 0.9. Для запису надто великих або надто малих чисел зручніше застосовувати експонентну форму запису. Її називають записом із плаваючою крапкою. Вона складається з мантиси (можливо із знаком), літери Е десяткового порядку (цілого числа, можливо із знаком), наприклад: 2.2Е-6, 2Е7, 3Е-8 Аналог у математиці: (2,2*10-6, 2*107, 3*10-8).
Всередині текстової константи можуть бути і лапки, але тоді їх також треба взяти в лапки. Приклади текстових констант: “мама”, “1317”, “Човен ” ”Ластівка” ” ”, “ Справа №412”, “Значення виразу=”. Тому надалі ми подаватимемо текстові константи в лапках або апострофах.
У програмуванні масив розглядають як сукупність однотипних комірок пам’яті, пойменовану одним ім’ям. У комірках зберігаються деякі значення. Доступ до кожної з них здійснюється за допомогою вказівки імені масиву й у дужках одного або кількох індексів. Якщо індексів кілька, між ними ставлять коми. Комірку масиву називають індексованою змінною. Змінні називаються ідентифікаторами. Ім’я змінної має обов’язково починатися на літеру, а далі може йти послідовність літер або цифр та знаків підкреслення. Приклади ідентифікаторів змінних: Ø прості: а, а1, в2а, сума, s, (у Паскалі україномовні ідентифікатори заборонені); Ø індексовані (c[1], mec[12], dn[7], m[2,4]).
Імена змінним дає укладач алгоритму. Ім’я змінної бажано добирати таким чином, щоб воно за змістом підкреслювало її призначення. Не можна давати змінним імена, що збігаються з іменами службових слів, зарезервованих у цій мові програмування. Кожна змінна повинна мати певне значення. Якщо в процесі виконання алгоритму змінна величина не одержала конкретного значення, то її значення буде непередбаченим. Змінні й масиви, логічно пов’язані між собою деревоподібним або ієрархічним зв’язками, можуть бути організовані в так звані структури. (У навчальній алгоритмічній мові структури розглядати не будемо). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |