 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Менеджери в організації виконують спеціфічні ролі (за Мінцбергом)
Міністерство освіти і науки України
Одеська національна академія харчових технологій
Кафедра менеджменту і логістики
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З ДИСЦИПЛІНИ
«ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ»
Тема 1. Поняття та сутність менеджменту.
Основні етапи еволюції управлінської думки
1. Управління як сутніcна основа менеджменту
2. Сутність, цілі та завдання менеджменту. Зміст і характер праці менеджера
3. Ранні етапи розвитку управлінських систем
4. Класичні теорії менеджменту
5. Інтегровані підходи до управління
6. Сучасна парадигма розвитку менеджменту
Питання 1.1. Управління як сутніcна основа менеджменту
Управління за своєю суттю властиве будь-якій діяльності і представляє собою цілеспрямовану дію на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.
Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).
Введите текст или адрес веб-сайта либо переведите документ.
Отмена
v Subʺekt upravleniya napravlyaet obʺektu upravleniya impulʹsy vozdyeĭstviya, kotorye soderzhat v sebe v yavnom ili v kosvennom vide informatsiyu otnositelʹno togo, kak dolzhen funktsionirovatʹ v dalʹnyeĭshem obʺekt upravleniya. Dannye impulʹsy nazyvayut·sya vupravlencheskimi komandami, Obʺekt upravleniya poluchaet upravlencheskie komandy i funktsioniruet v sootvet·stvii s ih soderzhaniem.
Перевод: русский > украинский
На рубежі XIX-XX ст. в промисловому виробництві розвинених країн відбулися серйозні технічні зрушення. Зміни умов виробництва зажадали настільки ж докорінної зміни управління виробництвом. Саме в цей історичний період набуває розвитку підприємництво як соціальний інститут, широкого розповсюдження набувають різні форми організацій, особливо в сфері виробництва.
Управління в організації – це цілеспрямована діяльність щодо координації дій учасників основних господарських процесів:
- отримання сировини і ресурсів із зовнішнього середовища;
- виготовлення продукції (переробка сировини і ресурсів);
- видача продукту у зовнішнє середовище.
Ці процеси є життєвоважливими для організації. Але на них впливають і змінюють їх ефективність багато факторів, як то:
- система відносин між людьми в процесі спільної праці;
- зміна умов зовнішнього середовища;
- поведінка керівника й співвідношення влади і лідерства в організації.
Саме необхідність враховувати вплив цих та інших, не пов΄язаних зі змістом основних господарських процесів, факторів робить менеджмент, на відмінну від суто управління, більш багатоаспектним явищем, яке охоплює всі процеси, які відбуваються в організації та її взаємодію із зовнішнім середовищем.
Питання 2. Сутність, цілі та завдання менеджменту. Зміст і характер праці менеджера
Термін "менеджмент" походить від давньоанглійського слова "manage" (латинське "manus") - "рука". Буквально слово manage означало "об'їжджати коней". Будучи пов'язаним з "управлінням" конем, сенс слова зберігся і в назві цілої науки про управління.
Сучасна теорія і практика визначає менеджмент як процес управління окремими людьми, чи організацією в цілому, заснований на оптимальному використанні людських, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, спрямований на досягнення цілей організації.
Менеджмент можна розглядати з різних точок зору: як явище (вид діяльності), як процес, як орган управління, як галузь наукових знань та мистецтво, як категорію людей, зайнятих управлінською працею (рис. 1.1).
 |
Рис. 1.1. Різні аспекти поняття «менеджмент»
Як вид діяльності менеджмент виділився наприкінці 19 ст. і передбачає видачу певних команд суб΄єктом управління об΄єкту управління.
Менеджмент як процес представляє собою інтегрований процес дій, які забезпечують умови для ефективної праці робітників. Ці дії отримали назву функції менеджменту: планування; організація; координація (керівництво); мотивація; контроль.
Менеджмент як орган управління представляєт собою ієрархічну структуру - сукупність підрозділів та посадових осіб, які реалізують функції управління. В загальному вигляді таку структуру можна представити у вигляді ієрархії рівнів управління (рис. 1.2).
Менеджмент як наука представлений у вигляді сукупності концепцій, теорій, законів, принципів, методів тощо.
Менеджмент також розглядають як мистецтво, тому що урахування безлічі факторів, які впливають на можливість реалізації цілей організації, потребують певного таланту.
Менеджмент як категорія людей означає, що ефективний керівник повинен володіти низькою особистих якостей, як то: авторитарні нахили; харизматичність; організованість; схильність до ризику; комунікабельність тощо.
Рис. 1.2. Рівні менеджменту
Кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази. Найважливішою задачею менеджменту є ефективна організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на основі наявних ресурсів.
Праця менеджера - це особливий вид людської діяльності, який виділився в процесі розподілу праці.
Праця менеджера за своєю соціально-економічною природою має специфічні особливості:
1. Результати праці управлінців не піддаються прямому виміру, а виражаються у загальних показниках, досягнутих управлінським підрозділом.
2. Специфіка предмета, засобів, продукту і результату праці менеджера. Предметом праці є люди і вироблена ними інформація. Засобами праці є розумові, інтелектуальні, аналітичні здібності менеджера та технічні засоби управління. Продуктом праці є інформація у формі документів, рішень, розпоряджень тощо. Результатом праці є управлінські рішення, спрямовані на окремих робітників або групу виконавців.
3. Підвищенні кваліфікаційні вимоги до керівників і спеціалістів управління.
4. Особлива значимість якості праці менеджера. Низька якість може привести до масштабних економічних і соціальних втрат.
5. Мобільний характер роботи та розгорнуті просторові межі.
6. Підвищений рівень самостійності у прийнятті рішень.
В управлінській праці виділяють 3 види діяльності:
1. Евристична праця - пов'язана з дослідженнями, пошуком підходів до вирішення проблем, аналітичною роботою.
2. Адміністратівна праця - це праця, яка складається з таких операцій: службово-комунікаційні; розпорядницькі; координаційні; контрольні; оцінюючі.
3. Оперативна праця - це інформаційно-технічна робота, пов'язана з упорядкуванням документів, заповненням документів стандартної форми, рахункові операції, кодування, передача інформації.
В залежності від змісту праці управлінський персонал поділяється на:
- керівники – менеджери, в діяльності яких переважає евристична і частково адміністративна праця;
- фахівці - в діяльності яких переважають евристична і оперативна праця. Фахівців класифікують за функціями управління: фахівець з фінансів, з маркетингу тощо. До їх обов'язків належить кваліфікована підготовка інформації для прийняття управлінських рішень. За посадовою класифікацією фахівців ділять на провідних, старших, 1 категорії. Відмінності між ними зумовлені різною складністю та обсягом виконуваних робіт;
- інші службовці (технічний персонал) - виконують оперативну працю. Класифікують за операціями, які вони виконують в процесі управління. Посади службовців можуть займати «молодші спеціалісти» і «бакалаври».
Менеджери в організації виконують спеціфічні ролі (за Мінцбергом)
1. Міжособистісні ролі:
· є обличчям організації (символ організації);
· встановлює контакти між організацією й іншими фірмами;
· є формальним керівником, лидером, набирає і мотивує персонал.
2. Інформаційні ролі:
· приймає і накопичує інформацію;
· передає інформацію усередині організації;
· надає інформацію стосовно діяльності організації поза нею.
3. Ухвалення рішень:
· вносить зміни, пропонує проекти;
· проявляє турботу про організацію;
· розподіляє ресурси;
Сучасні вимоги до особистості менеджера:
- профільна повна вища освіта освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" або "магістр";
- загальні знання в сфері управління організацією;
- компетентність у технології виробництва і в галузі виробництва, до якої належить організація;
- вміння управляти людьми, знання здібностей своїх підлеглих, захист їх інтересів на справедливій основі;
- створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі;
- володіння навичками підприємництва, ринковим мисленням і поведінкою, здатність до ініціативи, вміння перерозподіляти ресурси організації з метою найбільш вигідного їх застосування;
- прийняття обгрунтованих і компетентних рішень;
- наявність практичного досвіду і знання питань аналізу економічної ситуації;
- вміння проводити маркетингові дослідження.
Питання 3. Ранні етапи розвитку управлінських систем
Зрозуміло, що ще до появи менеджменту як специфічного виду діяльності та наукової системи, управління розвивалося у міру розвитку суспільства і виробничих систем.
В еволюції управлінських систем умовно виділяють п΄ять етапів:
Перва управлінська революція - релігійно-комерційна (V тисячеріччя до н.е.) пов΄язується із зародженням писемності в стародавньому Шумері в V тисячолітті до н. е. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства привело до виникнення особливого прошарку "жерців-бізнесменів", котрі успішно здійснювали релігійно-комерційні й торгові операції, вели ділове листування і комерційні розрахунки.
Друга управлінська революція - світсько-адміністративна (ІІ тис. до н.е.), пов'язується з діяльністю вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.), що видав звід законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення. Цими законами вводився світський стиль управління, посилювалися контроль і відповідальність за виконання робіт.
Третя управлінська революція відома як виробничо-будівельна (І тис. до н.е.). Вона передбачала поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва і відбулася в часи правління Навуходоносора (605—562 рр. до н. е.).
Четверта управлінська революція - промислова (ХVІІ-ХVІІІ ст.) відбулася в період зародження капіталізму й індустріального прогресу європейської цивілізації (XVII—XVIII ст.). Її головним результатом стало зародження професійного управління. Поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми виробітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обсягу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці. Під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагальнюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці "Багатство народів".
П'ята управлінська революція (кінець XIX — початок XX ст.) відома під назвою бюрократичної; її теоретичною платформою стала концепція "раціональної бюрократії" відомого соціолога, економіста Макса Ветера.
Основні її результати:
¾ формування великих ієрархічних структур,
¾ поділ управлінської праці,
¾ введення норм і стандартів,
¾ встановлення посадових обов'язків і відповідальності менеджерів.
Саме в цей період набуває розвитку менеджмент як наука про управління. Виділяють три основні підходи (школи) в теорії менеджменту, які виникли у різні історичні періоди, однак всі вони знайшли своє втілення у сучасній практиці управління.
Питання 4. Класичні теорії менеджменту
Наприкінці 19 ст. набуває розвитку менеджмент як наука про управління. Виділяють три основні підходи (школи) в теорії менеджменту, які виникли у різні історичні періоди, однак всі вони знайшли своє втілення у сучасній практиці управління.
Поиск по сайту: