Основний зміст матеріалів теми. І. В економічній літературі під суспільним розвитком розуміють наявність прогресивних, тобто позитивних перетворень у соціальній

І. В економічній літературі під суспільним розвитком розуміють наявність прогресивних, тобто позитивних перетворень у соціальній, духовній та економічній сферах людського життя.

Головними критеріями суспільного прогресу при такому тлумаченні суспільного розвитку є рівень продуктивних сил, економічних виробничих відносин, вдосконалення способу виробництва (рівень технології), розширення сфер господарської свободи, гармонізація людського життя та ін.

Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.

Ефективність суспільного відтворення відображається ефективністю суспільного виробництва через її спеціальні показники (приріст реального ВВП (ВНП), приріст ВВП на душу населення, продуктивність праці та інші).

Суспільне відтворення розрізняють:

1) Як просте, коли виробляється стільки благ, скільки приблизно споживається суспільством на певному етапі його розвитку;

2) Як розширене, коли виробляється більше благ ніж споживається, тобто створюється суспільством на певному етапі його розвитку;

3) Як інтенсивного чи екстенсивного типів, але частіше всього, ці два прояви суспільного відтворювання є його постійним атрибутом і пов’язані між собою.

ІІ. Економічна теорія вважає, що основними рушійними силами соціально-економічного розвитку є такі економічні закони:

- закон зростаючих потреб (потреби необмежені – ресурси обмежені);

- закон економії робочого часу (примушує виробників економити ресурси);

- закон конкуренції (примушує виробника виробляти (продавати) більше продукції, кращої якості і з меншою ціною).

В умовах ринкової економіки, ринкових форм господарювання ці закони взаємопов’язані з іншими, не менш важливими економічними законами.

Серед них особливе місце посідають:

- закон вартості – є мірилом вартості блага через оцінку затрат суспільно-необхідного часу на його виробництво;

- закони грошового обігу; суть яких зводиться до наступного: між кількістю вироблених товарів і послуг і кількістю грошей в обігу необхідно зберігати тотожність. У такому вигляді цей закон вперше обґрунтував німецький економіст і філософ К.Маркс. Алгебраїчне вираження даного закону має вигляд:

де,

цін товарів – загальна сума вироблених благ (товарна маса),

К – гроші дані в кредит (позику),

П – платежі які мусять поступити в строк,

В – взаємопогашаючі платежі,

О – число обертів грошової одиниці.

В наш час це число розраховують за формулою:

В 1931 році вчений США Імануїл Фішер на базі рівняння К.Маркса розробив так зване «рівняння обміну», яке з другої половини ХХ ст. в монетарній моделі економічного розвитку Мілтона Фрідмена (США, Чікаго) набуло значення «головного монетарного правила» і стало основою, базою монетарної, тобто грошово-кредитної політики.

M * V=P * Q де,

M – грошова маса,

V – швидкість руху грошей,

P – загальний рівень цін,

Q – обсяг виробництва і зайнятості населення в країні.

- закони попиту і пропозиції:

Закон попиту – між ціною блага та попитом на нього з боку споживачів існує обернення залежність.

Закон пропозиції – між ціною блага та його пропозицією з боку виробників існує пряма залежить.

Джерелами соціально-економічного розвитку, з точки зору економічної теорії, є суперечності, що виникають в системах між структурами, що протистоять одна одній (потреби – ресурси, продуктивні сили – виробничі відносини, гроші – товари, попит – пропозиція тощо.), а також між самими системами.

Поиск по сайту: