|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основний зміст матеріалів теми. І. Прибуток – це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництвоІ. Прибуток – це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво, або між ціною реалізації продукції та ціною виробництва. В ринковій економіці прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності суб’єктів господарювання (домашніх господарств, підприємств фізичних осіб, підприємств, держави), метою їхньої діяльності. За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу. Чистий дохід – це виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє основу складову доходу. Наприклад, якщо вартість реалізованої продукції позначити (W), то її основними компонентами будуть: 1) капітальні витрати (С) – витрати на обладнання, будівлі, комунікації, технічні процеси, тобто постійні витрати; 2) поточні витрати (V) – витрати на матеріали, робочу силу, енергію, тобто змінні витрати; 3) Додатковий продукт (m) – основа доходу. Отже, W=C+V+m, де (C+V) – витрати на виробництві у загальній формі, ціна виробництва; (V+m) – додана вартість або новостворена вартість. Ця формула часто вживається як загальне вираження поняття «капіталу», тобто вартості, що в процесі використання створює іншу, додаткову вартість. При цьому ступінь зростання капіталу за рахунок використання робочої сили вимірюється через норму додаткової вартості () В економічній діяльності суб’єктів господарювання, особливо у сфері виробництва, частіше всього використовують такі різновиди прибутку: - чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток – це різниця між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво; - економічний прибуток – це різниця між обліковим прибутком і «нормальним прибутком». Нормальний прибуток – частина прибутку, що сплачується інвестором за внески у виробництво, а також, інколи, менеджерам за їх організаційний талант. Його можна розрахувати так: , де – середня норма прибутковості виробництва або рентабельності; – величина інвестованого у виробництво капіталу.; - прибуток від іншої, позареалізаційної діяльності – утворюється за рахунок виконання додаткових робіт не пов’язаних з виробництвом: будівництва, транспортних послуг, підсобного сільськогосподарського виробництва, а також як різниця (сальдо) між штрафами, пенею і неустойками; - загальна сума прибутку утворює валовий прибуток (П). ІІ. Розподіл валового прибутку (П) має таку систему ІІІ. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства. Розрізняють рентабельність продукції () і рентабельність підприємства (). де Q – обсяг реалізованої продукції; Р – ціна реалізованої продукції; – вартість основних засобів виробництва; – вартість матеріальних оборотних засобів. Рентабельність або доходність діяльності значною мірою залежить від ефективності використання ресурсів виробництва, тобто витрат виробництва – чим вони менші, тим доходність вища і навпаки. Для різних груп товарів і послуг встановлюється конкретна величина рентабельності, в залежності від енергоємності виробництва. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |