Основний зміст матеріалів теми. «Суспільства, які покладаються

«Суспільства, які покладаються

на конкуренцію, успішніше за

інших досягають своєї мети»

Фрідріх де Хайєк.

І. Конкуренція – один із найголовніших атрибутів ринкової економіки, її рушійна сила. В умовах конкуренції перемагає такий суб’єкт господарювання, який створює високоякісну продукцію при найменших затратах ресурсів. Конкуренція примушує постійно стежити за технічними новинками і впроваджувати їх у найкоротші терміни у виробництво. Конкуренція сприяє кращому задоволенню потреб різноманітних груп споживачів, які, зрештою, роблять її остаточну оцінку.

Закон конкуренції розв’язує протиріччя між можливостями виробництва товарів і послуг та можливостями їх реалізації. Основними проявами економічного закону конкуренції є:

- боротьба за вживання;

- одержання місця на ринку, його збереження і розширення;

- привертання уваги споживачів до своєї продукції;

- здешевлення одиниці продукції, щодо.

ІІ. 2.1. Основними функціями конкуренції є:

1.Конкуренція є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицію, а в кінцевому підсумку – між суспільними потребами і виробництвом.

2.Конкуренція виконує функцію спілкування та погодження інтересів виробників; вони через ринок підпорядковують індивідуальні інтереси суспільства.

3.Конкуренція змушує товаровиробників постійно шукати шляхи зниження індивідуальних виробничих затрат через вдосконалення технічної бази, економію ресурсів.

4.Конкуренція стимулює підвищення якості товарів і послуг.

5.Конкуренція формує ринкову Ціну, забезпечуючи збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом.

2.2. Основні форми конкуренції.

1. Внутрішньогалузева – це конкуренція між виробниками певної галузі.

2. Міжгалузева – здійснюється між виробниками різних галузей за найбільш вигідні умови вкладання капіталу і за більш високу норму прибутку.

3. Міжнародна конкуренція – конкуренція виробників на світовому ринку; вона включає дві попередні сприяє збалансованості світового ринку.

4. Досконала (вільна) і недосконала конкуренція.

Під досконалою конкуренцією розуміють таку за якої кожен виробник (продавець) не міг впливати на становище на ринку, диктувати власні «правила гри». (Інші важливі ознаки досконалої конкуренції вивчаються у темі «Аналіз поведінки фірми в умовах чистої (досконалої) конкуренції»).

Якщо виробник (продавець) знаходить можливості впливати на встановлення ціни на продукцію, що продається на ринку, то така конкуренція називається недосконалою. Прикладами не досконалої конкуренції є робота фірми в умовах монополістичної конкуренції та олігополії (вивчається у спеціальних темах), а більш конкретно ця сфера роздрібної торгівлі, виробництво морозива, сталі, алюмінію, авто, електропобутової техніки тощо.

2.3. Методи конкуренції.

Найбільш поширеними є цінова і нецінова конкуренція. Цінова означає, що основним методом боротьби є ціна, це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва.

Нецінова конкуренція застосовує такі методи:

1.підвищення якості продукції шляхом використання технічних новинок;

2.використання реклами, паблік рілейшинз (формування громадської думки);

3.передпродажна підготовка товару, її післяпродажне обслуговування (гарантія), доставка товару додому, різноманітні акції, безкоштовні рекомендації тощо.

ІІІ. В конкурентній боротьбі можуть використовуватися і прийоми недобросовісної конкуренції – це діяльність господарського суб’єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди, домінуючого становища на ринку шляхом обману споживачів, партнерів, державних конкуруючих органів, порушення законів про рекламу, про конкуренцію. Питання про недобросовісну конкуренцію кодифіковані законом України «Про залишення монополізму і недобросовісну конкуренцію» (стаття №7).

Цей закон розглядає не добросовісну конкуренцію як різновид монополії. Під монополією в економічній діяльності розуміють – виключне право виробництва, торгівлі, інші видів діяльності, яке належить одній особі або групі осіб, державі, тобто монопольне становище переваг над іншими суб’єктами господарювання в одержанні надприбутків.

Розрізняють такі види монополії:

- природна, що виникає внаслідок об’єктивних причин, наприклад, з метою удосконалення контролю за виробництвом і збутом енергетичних ресурсів (води, газу, електроенергії тощо);

- адміністративна, що виникає в наслідок дії органів влади, наприклад, у сферах виробництва і збуту грошових знаків, зброї, фармацевтичних виробів, що мають наркотичні компоненти, цінні метали, діаманти, спирт тощо;

- економічна монополія, виникає за умови утвердження на ринку однієї особи (групи осіб).

Ознаки чистої монополії вивчаються у спеціальній темі

Поиск по сайту: