Тема 19. Загальна модель макроекономічної рівноваги: сукупний попиті сукупна пропозиція (модель AD-AS)

Питання, що підлягають вивченню:

1. МодельAD-AS: чинники, що впливають на зміну сукупного попиту і сукупної пропозиції.

2. Умова макроекономічної рівноваги.

3. Теорія макроекономічної рівноваги: Дж. М. Кейнса, Дж. Р. Хікса, М. Фрідмена (кейнсіанська і монетарна).

Рекомендована література:

[ 1 ]-ст. 508-538; [ 2 ]-ст. 395-422; [ 3 ]-ст. 303-313.

Основний зміст матеріалу:

І. 1.1. Сукупний попит (AD) – це потреби населення країни представлені на ринку в грошах; це той обсяг товарів і послуг, який споживачі готові купити при певному рівні цін. Залежність між обсягом сукупного попиту і цінами називається Законом сукупного попиту. (Рис. 1.).

Чинники сукупного попиту поділяються на цінові та нецінові.

1.1.1. Цінові:

· Зростання доходів населення країни (крива (AD) рухається вправо), або зниження доходів населення (крива (AD)рухається вліво)— ефект Пігу;

· Зниження відсоткових ставок на капітал, насамперед облікової, норми обов’язкового резервування активів комерційних банків, позикового % — це сприяє зростанню попиту на інвестиційні товари (ефект Кейнса);

· Зниження обмінного курсу національної валюти (грошової одиниці), внаслідок чого зростає чистий експорт (позитивне сальдо у різниці експорт – імпорт) – ефект Манделла-Флемінга.

1.1.2. Нецінові, або „шоки сукупного попиту”:

· Збільшення грошової маси;

· Зміна податкової ставки;

· Інфляційні очікування населення;

· Збільшення державних витрат;

· Тощо.

1.1.3. В цілому цінові і нецінові чинники можна виписати рівнянням Саймона Кузнєца.

Ca + G + Ig + Xn = ВВП

Ca + G + Ig + Xn = AD, а ВВП= AS де,

-Ca – обсяг товарів і послуг (нових) придбаних населенням;

-G – обсяг товарів і послуг (нових) закуплених державою;

(Ca + G) – споживчий попит;

-Ig – обсяг валових приватних інвестицій у національну економіку (Ig = In + амортизація, In – чисті інвестиції.);

-Xn – чистий експорт;

(Ig + Xn)– інвестиційний попит.

1.2. Сукупна пропозиція (AS) – це кількість товарів і послуг, які виробники при кожному рівні цін пропонують на ринку і при цьому прагнуть досягти природного рівня виробництва (в умовах повної, природної зайнятості).

Чинники сукупної пропозиції поділяються на цінові та нецінові.

1.2.1. Цінові – це рівень цін, що залежать від співвідношення попиту і пропозиції на ринках ресурсів і готової продукції.

1.2.2. Нецінові:

· Зміни цін на ресурси;

· Зміни у витратах виробництва;

· Зміна правових норм (податкових ставок)

Залежність між рівнем цін і обсягом виробництва називають Законом сукупної пропозиції (Рис.1.)

Крива сукупної пропозиції має три особливих відрізка (Рис.1.)

І. Кейнсіанський відрізок – рівновага A₁D₁ = AS на цьому відрізку свідчить про те, що обсяг виробництва і продаж (ВВП) зростає за незмінного рівня цін, але обсяг випуску значно менший (Q₁) ніж в умовах повної зайнятості і повної завантаженості виробничих потужностей (Q_f).

ІІІ.Класичний відрізок – рівновага A₃D₃ = AS на початку цього відрізка показує, що економіка країни досягла природного рівня (повної зайнятості і повної завантаженості виробничих потужностей). Разом з тим, це означає, що будь-яке підвищення цін з метою стимулювати виробництва не призведе до зростання реального обсягу виробництва. Більше того, підвищення цін вище за (Р₃) може стати причиною виникнення досить негативного явища для економіки – „ ефект храповика ”. Ефект храповика – це така ситуація, коли надмірне зростання цін стане падіння сукупного попиту (AD), а відтак падіння загального рівня виробництва, хоч і ціни залишаться на попередньому високому рівні (Р₃).

ІІ. В економічній теорії існує кілька теорій досягнення макроекономічної рівноваги в умовах природного рівня; найголовнішим серед них вважаються „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей.” Дж. М. Кейнса і „Гіпотеза перманентного (постійного) доходу.” М. Фрідмена.

2.1.Теорія Кейнса опублікована в 1963 році, але її апробація розпочалася у США ще в 1932 році –це так званий „Новий курс” президента США Ф.Д.Рузвельта (1932-1945). Власне, як вважає велика когорта вчених економістів і політологів, саме „Новий курс” Ф.Д.Рузвельта заклав основи економічної та воєнної міцності США другої половини XX початку XXI століть. Цікавим буде знати,, що у 2005 році в США кількість мільйонерів зросла на 830 тисяч чоловік і склала 6 % населення країни — і все це в умовах різкого зростання цін на ресурси, невдач на Близькому Сході та в Латинській Америці, зростанні державного боргу.

2.1.1. в основу теорії Кейнса покладено такі постулати:

1. Сучасне господарство – це складний механізм, до якого поряд з ринковим конкурентним регулюванням (попит, пропозиція, вільне ціноутворення, конкуренція, свобода підприємництва, економічного розвитку, модифікованими монополістичними, олігопольними та конкурентними відносинами) належить централізоване, або державне регулювання.

2. Ринкова економіка передбачає узгодження, урівноваженість між витратами і доходами, сукупним попитом і сукупною пропозицією. За Кейнсом, якщо стимулювати зростання сукупного попиту (AD), можна досягти зростання сукупної пропозиції (AS), а точніше ВВП.

Отже, цей зв’язок може бути записаним так: Ca + G + Ig + Xn = ВВП

Слід пам’ятати, що таким чином розраховується номінальний (в цінах поточного року) ВВП за витратами. Показником результатів розвитку економіки вважають реальний ВВП (в цінах попереднього року, або базового року), тобто з урахуванням змін вартості життя — інфляції. Для України базовим роком є 1991 рік, коли загальний рівень цін починаючи з 1913 року зріс до 100%. (Для США – це 1983/84 роки).

, де ІСЦ – індекс споживчих цін. Коли порівнюють з попереднім роком використовують індекс Пааше, а коли з базовим – індекс Ласнейреса.

ВВП можна розраховувати і за доходами. Тоді у ВВП включають такі доходи: заробітна плата робітників із соціальними нарахуваннями, підприємницький прибуток до сплати податків, доходи корпорацій до сплати податків, доходи від власності (дивіденди, % на капітал, рента), доходи від корпоративної діяльності, доходи від індивідуально–трудової діяльності, подарунки тощо.

ВВП _доходи ≈ ВВП _{витрати}

3. Суспільство мусить дбати про те, щоб створювати такі економічні умови, за яких будуть зростати інвестиції у національну економіку і рівень зайнятості. Створювати такі передумови можуть лише уряди і політики (держава). Кейнс пропонує такий механізм зростання інвестицій та зайнятості:

· Регулювати (знижувати) ставку відсотку на позики;

· Регулювати (знижувати) ставку податків;

· Збільшувати державні витрати на закупівлю товарів і послуг, насамперед стратегічні ресурси;

· Постійно оновлювати технологію виробництва і надання послуг;

· Підвищувати ефективність капіталовкладень

Рис.2. Кейнсіанський хрест.

Цей графік показує, що якщо до товарів і послуг, що купуються населенням, додавати інвестиції, якими є і державні закупи, то приріст ВВП (національного доходу) зростає, при цьому це зростання більше, ніж приріст інвестицій. Таке зростання національного доходу Кейнс назвав мультиплікатором національного доходу.

1. Між сукупним попитом (AD) і сукупною пропозицією (AS) існує прямий зв’язок. Разом з тим на рівень споживання впливає схильність населення до споживання і заощадження.

Якщо сукупний попит показати як (C+I),а сукупну пропозицію (y),то рівняння Ca+Ig+G+Xn=ВВП трансформується у рівняння C+I = у

Тоді середня схильність: С

А) до споживання – ССС =

Б) до заощадження –ССЗ = , при цьому у ринковій економіці інвестиції = заощадженням (I=S)

Тоді гранична схильність:

А) до споживання – ГСС =

Б) до заощадження – ГСЗ = або

ГСС і ГСЗ коливається в межах від „0” до „1”, отже, ГСС + ГСЗ = 1.

Проте, із зростанням зростає і схильність населення і до заощадження. Більшість населення в ринковій економіці затрачують свої доходи з максимальною корисністю (раціональністю), а тому із зростанням доходів схильність до споживання зростає не в тій мірі, в якій зростає доход, оскільки частину доходу все більше перерозподіляє на заощадження. Ця закономірність одержала назву у Кейнса „ головного психологічного закону споживання ”.

Співвідношення називаються мультиплікатором національного доходу, або його множник (К)

Він показує, у скільки разів зросте національний доход від приросту інвестицій в економіку.

Мультиплікатор припиняє свою дію коли ∆I = ∆y.

2.2. Модель Кейнса, незважаючи на всю простоту у розумінні, та ефективності у застосуванні, виявила ряд недоліків. Найбільша полеміка серед вчених розгорілася відносно таких питань:

а) що є національним доходом, і як впливає схильність до споживання (заощадження) у тривалому періоді?

б) як зміна цін на ресурси впливає на зміни у доход в тривалому часі?

в) як зміни в інвестиціях впливають на зміни не лише ринку готової продукції, а й на грошовому ринку?

Частково на поставлені питання дала відповідь модель Дж. Р. Хікса, який фактично завершив теорію Кейнса у власній моделі IS=LM, де LM – це прямий зв’язок між товарною масою і грошовою масою в економіці країни. (Хікс у 60-х роках XХ століття був нагороджений лауреатом Нобелівської премії).

Рис.3. Модель макрорівноваги Хікса–Хаансена

2.3. Наприкінці 60-х – на початку 70-х років ХХ століття у світовій економіці, особливо в країнах з ринковою економікою, виникло і стало прогресувати негативне явище під назвою — СТАГФЛЯЦІЯ. Це ситуація, коли одночасно зростають ціни, безробіття, але знижується ВВП. На той час, Кейнсіанська модель не мала механізму боротися із стагфляцією. До того ж, все більша кількість підприємців стала відчувати тягар соціального навантаження (податкового навантаження), який сповідувала Кейнсіанська модель.

Отже, виникла проблема у новій моделі макрорегулювання. Ця модель була розроблена групою вчених Чикагського університету (США) на чолі із М.Фрідменом, засновником некласичного напрямку в економічній теорії, школи монітаризму.

2.3.1. М.Фрідмен підтвердив висновки С.Кузнєца про те, що у короткому періоді ГСС < ССС, або

, а у тривалому періоді ГСС=ССС. Отже, кейнсіанська модель створюється лише короткого періоду і в тривалому вона малоефективна.

2.3.2. Національний доход змінюється, тобто зростає якщо ціни залишаються відносно стабільними, і навпаки, якщо ціни зростають. Однак це стосується національного доходу вираженого в грошах. Якщо крім грошей враховувати вартість майна, цінних паперів, знань, яким володіє населення, то такий доход суттєво відрізняється від суто грошового, а його зміни у тривалому періоді є досить ілюзорними в силу постійного зростання цін. Наприклад авто, яке у 1956 році купували за 3500 доларів, то у 1976 році за 15000 доларів США. Що при цьому змінилося? Ціни і відповідно них доходи. Разом з тим змінилися знання, кваліфікація, технології, які і є відображенням реального економічного зростання.

2.3.3. Щоб досягти постійного економічного зростання, М.Фрідмен запропонував стимулювати сукупну пропозицію, виражену грошовою масою. Для цього він поклав в основу своєї теорії „рівняння обміну” І.Фішера (1931).

М • V=P • Q, де

М – грошова маса;

V – швидкість обертання грошей, яка у тривалому періоді незмінна (const);

Р – загальний рівень цін;

Q – обсяг виробництва і зайнятості.

Звідси головний висновок М.Фрідмена:

1) корегування цін є найважливішим стабілізуючим економіку чинником;

2) для нормального (стабільного) функціонування економіки, необхідно підтримувати стабільне збільшення грошової маси (Для США – 4% ВВП у рік).

В цілому, роблять висновок сучасні економісти, теорія Кейнса ефективна в короткотривалому періоді розвитку, а теорія Фрідмена більше в довгостроковій перспективі.

Поиск по сайту: