|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Партійна система і партогенез в УкраїніПартійна система – це сукупність правлячих, опозиційних й наявних політичних партій у державі, які тісно пов’язані між собою й беруть активну участь у здійсненні державної влади. Найчастіше під партійною системою розуміють: нормативне право партії на формування власної системи управління; сукупність політичних сил, які представленні у парламенті й тих, які прагнуть увійти до законодавчої гілки влади; сукупність політичних партій, що існують у країні незалежно від форм діяльності та ступеня інституціоналізації. Найбільш поширена типологія партійних систем – так звана кількісна, яка розроблена М. Дюверже й орієнтується на чисельну кількість політичних партій, що беруть участь у політичному процесі чи здійснюють владу. За цією типологією виділяються: - Однопартійна система – де при владі знаходиться лише одна партія (наприклад, КПРС у СРСР, Комуністична партія в Китаї та в Кубі, Трудова партія Північної Кореї); - Двопартійна – наявність правлячої та опозиційної (не правлячої) політичної сили (США, Великобританія); - Багатопартійна – коли при владі знаходиться партійна коаліція двох й більше політичних партій (Німеччина, Польща, Швеція); - «Система двох з половиною партій» - проміжний варіант урівноваження політичних сил, що передбачає надання урядових прав опозиційній політичній партії. В політології також існує якісна типологія партійних систем Дж. Сарторі, яка ґрунтується наявності чітких критеріїв класифікації: 1. Однопартійна політична система, ознаками якої є: існування тільки однієї легальної партії й заборона інших; зрощення партійних функціонерів з державним апаратом (СРСР, Куба). 2. Система з партією-гегемоном характеризується пріоритетним становищем однієї партії при відсутності реальної партійної конкуренції. Усі інші партії мають організаційну автономію, але визнають керівну роль правлячої партії (Мексика). 3. Партійна система з домінуючою партією передбачає існування кількох партій, одна з яких упродовж тривалого часу перемагає на виборах й одноосібно формує уряд (Японія, Індія). 4. Найпоширенішою є партійна система поміркованого плюралізму, яка характеризується існуванням трьох-п’яти партій, жодна з яких не переважає і не може самостійно утворити коаліцію, а тому партії змушені йти на досягнення компромісу щодо формування уряду згідно з кількістю виборних мандатів (Бельгія, ФРН). 5. Поширеною є партійна система крайнього плюралізму, яка передбачає боротьбу за владу між шістьма і більше партіями. За наявності великої кількості невеликих партій, вони переважно утворюють блоки або коаліції (Нідерланди, Фінляндія). Підвидом цієї системи є так звана авторитарна псевдопартійність – існування значної кількості політичних партій, що ведуть активно боротьбу, але при владі залишається переважно військове чи олігархічне угрупування. 6. Атомізована партійна система характеризується наявністю багатьох маловпливових і нечисельних партій (Малайзія, Україна). Процес становлення політичних партій й партійної системи України бере початок з другої половини 80-х рр. у СРСР. Виникненню широкого спектру нових найрізноманітніших суспільно-політичних рухів та організацій сприяв курс «Перебудови» М. Горбачова та поява гласності. У березні 1991 р. почалася реєстрація політичних партій у СРСР. Нині правовий статус політичних партій регулює Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р., який неодноразово доповнювався у 2005 та 2010 роках. Політичні партії України мають право: вільно провадити свою діяльність у межах передбачених законодавством; брати участь у виборах усіх видів; використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні мас-медіа; підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями інших держав; ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян. У Конституції України (ст.36) також зазначається, що громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадянські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, зокрема: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного й суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати й обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади; вносити до органів державної влади України та органів самоврядування пропозиції. З огляду на трансформацію партійної системи України і базуючись на типології, розробленій Дж. Сарторі, партійну систему України можна кваліфікувати як атомізовану, що відзначається організаційною слабістю партій, аморфністю їхніх програм, нестабільністю і неефективністю. Атомізована партійна система притаманна перехідним суспільствам і характеризується наявністю надмірної кількості нечисленних і маловпливових політичних партій, присутністю серед них позасистемних, формуванням уряду на непартійній основі. Виходячи з теорії партійних систем, атомізована система не буває стабільною, не зберігається тривалий час, а трансформується в більш стабільні системи. Прогресивним варіантом такої трансформації є еволюція атомізованої партійної системи до однієї з демократичних, плюралістичних систем. Регресивним же варіантом є скочування атомізованої системи до рівня однопартійної чи гегемоністської системи. Деякі дослідники української багатопартійності доказують, що сьогодні є підстави стверджувати, - стабілізація партійної системи пішла прогресивним шляхом трансформації атомізованої системи в систему поляризованого плюралізму. Існуюча сьогодні партійна система навіть більш близька до останнього. Однак, ця система може лишатись нестабільною і малоефективною. З огляду на сучасну політичну ситуацію в Україні, інтересам подальшого демократичного розвитку українського суспільства найбільше відповідала б партійна система обмеженого плюралізму, що характеризується відносно невеликою кількістю політичних партій. Додаткова література: Політика.УА: http://politica-ua.com/ Ура-ІНФОРМ: http://ura-inform.com/uk/ Дзеркало тижня: http://zn.ua/ Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |