АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глосарій. Г" Законодавча влада - один із проявів єдиної верховної влади, / являє собою одну із трьох самостійних

Читайте также:
  1. ГЛОСАРІЙ
  2. Глосарій
  3. Глосарій
  4. Глосарій
  5. Глосарій
  6. ГЛОСАРІЙ ТЕРМІНІВ

Г" Законодавча влада - один із проявів єдиної верховної влади, / являє собою одну із трьох самостійних, формально незалежних гілок (державної влади, основним призначенням якої є здійснення законе-; давчої функції;

Парламентаризм - (франц. parlementarisme - парламентська (система, від parlement - парламент) - система організації держав- I ної влади, для якої характерним є визнання провідної або істотної (ролі парламенту, як явище, парламентаризм - система організації ^ та функціонування верховної державної влади, що характеризується \ розподілом законодавчих та виконавчих функцій при привілейовано- ' му становищі парламенту;

Парламент - від лат. «рагіаге», буквально - говорити, розмов­ляти. Парламент - це найвищий загальнонаціональний, пред­ставницький орган законодавчої влади, який обирається народом країни - її громадянами (виборчим корпусом), а інколи частково призначається, і який здійснює визначені законодавством повнова­ження у різних сферах суспільного і державного життя, провідними серед яких є повноваження законодавчого, установчого і контр­ольного характеру;

Легіслатура - одне із найменувань парламенту, походить від латинських слів «іех (legis)» - закон і «latus» - внесений, встанов­лений;

Бікамералізм [франц. bicamerism (bicameralism), лат. bi..., від bis - два і лат. camera - склепіння, кімната], бікамеризм - двопалат­на структура найвищого законодавчого органу в державі;

Кворум - [від лат. quorum (praesentia sufficit) - (присутності) яких (достатньо)] - найменша кількість членів будь-яких зборів або зібран­ня, зокрема парламенту, за наявності якої вони правомочні ухвалю­вати рішення, що є офіційно рішеннями цих зборів або зібрання. Для прийняття різних за характером рішень одними й тими самими збора­ми або зібранням можуть визначатись різні кворуми;

Сесія - Організаційно-празова форма, період роботи представниць­кого органу - парламенту, періодичність, тривалість і порядок прове­дення яких, прийняття рішень на них визначаються відповідним регла­ментом;

Омбудсман (швед, ombudsman, букв. - уповноважена особа, від давньоісл. umbothsmadhr, де umboth - довіреність, повноваження і madhr - людина) - парламентський комісар з прав людини;

функції парламенту - основні напрями та види діяльності дано­го органу державної влади, в яких має свій вираз сутність, зміст та соціальне призначення парламенту, як провідної структурно- організаційної складової частини механізму української держави, представницького органу всього народу України, що здійснюють­ся відповідно до визначеної Конституцією і законами України його компетенції;

Законодавчий процес - нормативно-регламентована сукупність послідовно здійснюваних дій щодо розробки, прийняття (зміни) зако­нів та інших законодавчих актів і їх оприлюднення;

Законодавча ініціатива - (франц. initiative, від лат. initium - поча­ток) - внесення суб'єктами права законодавчої ініціативи до парла­менту проектів законів. Це перша стадія законодавчого процесу;


Промульгація (лат. -оголошення, обнародування, від - робити ( і відомим, оголошувати, обнародувати), дії, як правило, глави держа-1 1 ви з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парла-, \ ментом закону для забезпечення його чинності й реалізації; <

і Вето (лат. veto - забороняю) - передбачений конституціями ряду | 1 країн акт, який зупиняє або не допускає вступ в силу законів та інших (; нормативно-правових актів (рішень) тих або тих органів (посадових1 1 осіб). Розрізняються абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-, І обмежене) вето; <

Зворотня сила закону - поширення дії закону на всі відносини, j 1 тобто - як на ті, що виникають після введення закону в дію, так і на ті, < і що мали місце до набрання ним чинності; (

1 Законодавство- зовнішня форма відображення об'єктивного, І права. Комплекс нормативно-правових актів, що видаються уповно- < ' важеними правотворчими органами, або приймаються шляхом рефе-1 1 рендуму з метою регулювання суспільних відносин

Розділ 10. Конституційно-правовий статус народного депутата України


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)