АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Після вивчення теми необхідно

Читайте также:
  1. II. Вивчення нового матеріалу.
  2. II. Вивчення нового матеріалу.
  3. II. Вивчення нового матеріалу.
  4. II. Вивчення нового матеріалу.
  5. II. Вивчення нового матеріалу.
  6. II. Вивчення нового матеріалу.
  7. II. Вивчення нового матеріалу.
  8. II. Вивчення нового матеріалу.
  9. II. Вивчення нового матеріалу.
  10. II. Вивчення нового матеріалу.
  11. А) поглиблене вивчення курсу.
  12. Вивчення витоків рухливих ігор, обґрунтування закономірностей їх розвитку.

знати:

❖ Поняття народовладдя.

❖ Основні форми народного волевиявлення.

♦І* Поняття і сутність виборів, як однієї із основних форм народ­ного волевиявлення.

♦> Поняття виборчої системи та виборчого права.

♦> Види виборчих систем та види виборів.

❖ Принципи виборчого права.

❖ Конституційно-правове регулювання виборчої системи Укра­їни.

❖ Виборчий процес в Україні.

❖ Поняття і сутність референдуму.

♦♦♦ Місце і значення референдуму в системі інститутів безпосе­редньої демократії.

❖ Основні види референдумів.

❖ Юридична відповідальність за порушення законодавства Укра­їни про вибори та референдуми.

вміти:

• аналізувати поняття «народовладдя та "форми безпосередньої демократії" у їх співвідношенні;

• розкрити сутність кожної із форм народного волевиявлення;

• розкрити зміст виборчого процесу;

• визначати складові виборчого процесу;

• охарактеризувати суб'єктів виборчого процесу;

• визначати права і обов'язки суб'єктів виборчого процесу;

• визначати види референдумів;

• визначати предмет всеукраїнського та місцевих референдумів в Україні;

• аналізувати процедуру підготовки і проведення референдумів в Україні;

• аналізувати законодавство про вибори та референдуми в Укра­їні;

• визначати, які дії суб'єктів виборчого та референдумного процесів є, згідно із законодавством України, правопорушен­нями;

• визначати санкції, які застосовуються за порушення законодав­ства про вибори та референдуми;

• аналізувати гарантії здійснення громадянами України права на участь у виборах та референдумах.

Ключові поняття й терміни: народовладдя, Народне волевияв­лення, основні форми народного волевиявлення, електорат, виборче право, активне виборче право, пасивне виборче право, балотування, виборча система, виборчий процес, референдум

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Поняття народовладдя; основні форми народного волевиявлення

Український народ, відповідно до Конституції нашої держа­ви (ст. 5), виступає носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Як носій суверенітету і єдине джерело влади, народ має безумовне і приоритетне право на її реалізацію. Право на участь в управлінні державними справами, у здійсненні влади, відповід­но до загальновизнаних міжнародно-правових норм, є невід'ємним правом кожного громадянина країни. У ч. 1 статті 21 Загальної декла­рації прав людини встановлено, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.



Згідно із Конституцією України, народ України, як єдине джерело всієї влади, здійснює владу безпосередньо та через систему органів державної влади і органів місцевого самоврядування (ст. 5 Конститу­ції). Статтею 38 Конституції передбачено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Належність влади народові України та реалізація народом належної йому влади визна­чається, як народовладдя.

Народовладдя може визнаватися реальністю, а не абстракцією лише тоді, коли воно забезпечується відповідним механізмом його здійснення. Складовими такого механізму є інститути безпосередньої і представницької демократії.

Безпосереднє здійснення влади народом України визначається в Конституції, як народне волевиявлення. За своїм змістом воно може стосуватися будь-яких сторін життя народу.


Для того, щоб безпосереднє народовладдя було справжнім народ­ним волевиявленням, відображало інтереси народу, воно має здійсню­ватися в певних правових формах, які передусім повинні бути визна­чені і закріплені Конституцією та окремими законами. Основними з таких форм прийнято вважати вибори, референдуми, народні законо­давчі ініціативи тощо.

Відповідно до ст. 69 Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Таким чином, вибори і референдум є основними формами народного волевиявлення, формами прямої демократії в Україні.

‡агрузка...

§ 2. Вибори, як одна із основних форм народного волевиявлення в Україні

Вище вже було з'ясовано, що Український народ, як єдине джере­ло всієї влади, здійснює її, відповідно до Конституції, безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання. Вибори виступають одним із найважливіших способів безпосе­редньої участі народу у формуванні органів державної влади та місце­вого самоврядування, а також - опосередковано - інших інститутів. Насамперед це стосується безпосередньої участі народу у формуванні персонального складу єдиного органу законодавчої влади в Україні - парламенту, обранні президента, у формуванні складу представниць­ких органів місцевого самоврядування тощо. Таким чином, вибори, з одного боку виступають, як одна з основних форм реалізації народом належної йому влади - здійснення народного волевиявлення, а з друго­го - як засіб формування безпосередньо народом органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Сформування оптимального складу органу законодавчої влади, обрання глави держави - Президента України, формування органів місцевого самоврядування, у вирішальній мірі, визначається закріпле­ними у законодавстві основними засадами, які лежать в основі самої процедури утворення таких органів. Ці засади і сам порядок форму­вання виборних органів встановлюється і законодавчо закріплюється в Конституції України, у відповідних законах про вибори та в інших нормативних актах. Норми цих правових актів утворюють один з важливих, самостійних інститутів конституційного права України, який має назву «виборча система України».

Що ж являє собою виборча система?

Виборча система - це законодавчо закріплений порядок формуван­ня виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Цей порядок охоплює, по-перше, встановлення основних засад учас­ті громадян у виборах, які визначаються у нормах виборчого права; по-друге, саму організацію проведення виборів, тобто визначається механізм реалізації виборчого права; по-третє, визначення принципів взаємовідносин обраних осіб з виборцями.

Таким чином, виборча система виступає, по-перше - основною формою безпосередньої демократії, важливим засобом здійснення народного волевиявлення - реалізації народом України свого права брати безпосередню участь у формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування і, через своїх обранців, здійснювати належну йому владу, по-друге-здійснює функцію формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Що ж являє собою виборче право?

Виборче право, як конституційно-правовий інститут, — це сукуп­ність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що скла­даються у процесі формування виборних органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці норми, утворюючи окремий інститут конституційного права, що має назву «виборче право, водночас є скла­довою інституту "виборча система".

В науці конституційного права термін «виборче право» вживається у двох розуміннях - у об'єктивному і суб'єктивному.

В об 'єктивному розумінні «виборче право» - це сукупність юридичних норм, які регулюють фактичні суспільні відносини, що складаються у процесі формування виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зазначені норми поділяються на матеріальні і процесуальні.

Правові норми, що закріплюють принципи виборів, принципи взаємовідносин обраних осіб з виборцями і які містяться, переваж­но. в Конституції України, визначаються як матеріальні норми. Так. відповідно до ст. 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбувають­ся на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Ті ж норми, які регламентують сам порядок проведення виборів, тобто саму процедуру застосування норм матеріального права, визна­чаються як процесуальні норми. Наприклад, такими є норми Закону України «Про вибори народних депутатів України», що встановлюють терміни початку виборчого процесу чергових та позачергових виборів депутатів, регламентують процедуру висування та реєстрації кандида­тів у народні депутати України, тощо.

Що ж треба розуміти під суб'єктивним виборчим правом?

Право громадянина брати участь у формуванні виборних органів державної влади і місцевого самоврядування та його право бути обра­ним до складу цих органів визначається як суб'єктивне виборче право громадянина.

Суб'єктивне виборче право виступає як активне виборче право і пасивне виборче право.

Активне виборче право — це право кожного громадянина Украї­ни обирати главу держави - Президента України, своїх представни­ків до органу законодавчої влади - Верховної Ради України, до орга­нів місцевого самоврядування. Активне виборче право, відповідно до українського законодавства, наступає по досягненню громадяна­ми України 18 річного віку. Так, згідно із Конституцією (ст. 70), Зако­ном («Про вибори народних депутатів України» (ст. 3) право голо­су на виборах мають громадяни України, які досягли на день їхнього проведення 18 років.

Пасивне виборче право — це право громадянина України, його можливість бути обраним до складу органів місцевого самовряду­вання, до органу законодавчої влади, главою держави - Президентом України.

Відповідно до законодавства України, пасивне виборче право наступає: при виборах депутатів місцевих рад - по досягненню грома­дянами 1 8 років; при виборах народних депутатів до Верховної Ради України - по досягненню громадянами 21 року; при виборах Прези­дента України - по досягненню громадянами 35 років.

Світовій практиці відомі різні типи виборчих систем, зокрема, мажоритарна, пропорційна, змішана - мажоритарно-пропорційна.

Мажоритарна система більшості голосів - це система, при якій обраним вважається той кандидат в депутати, який одержав у вибор­чому окрузі встановлену у законодавстві більшість голосів виборців. Розрізняють мажоритарну систему абсолютної, відносної і кваліфіко­ваної більшості голосів.

При мажоритарній системі абсолютної більшості голосів, обра­ним вважається кандидат в депутати, який одержав абсолютну; тобто просту більшість голосів (50 % + 1 голос) від загальної кількості пода­них по виборчому округу голосів.

При мажоритарній системі відносної більшості голосів, обра­ним вважається той кандидат в депутати, який отримав по виборчо­му округу більше голосів виборців ніж кожний із його суперників окремо.

При мажоритарній системі кваліфікованої більшості голосів, обраним вважається кандидат в депутати, який одержав по вибор­чому округу точно встановлену у законодавстві більшість голосів виборців (2/3, або 3/4, чи 4/5 голосів). Мажоритарна система квалі­фікованої більшості голосів на практиці застосовується дуже рідко.

За мажоритарною виборчою системою формуються, наприклад, вищі представницькі органи держави у США, Франції, Великобританії та багатьох інших країнах.

Пропорційна виборча система - це така система, при якій депу­татські мандати розподіляються між кандидатами від партій пропо­рційно тій кількості голосів виборців, яку одержала кожна із партій в межах всієї країни, або у багатомандатному виборчому округу. При цій системі кожна партія висуває свій список кандидатів. Вибо­рець голосує цілком за список тієї партії, яку він підтримує. Інко­ли виборцю надається можливість визначитися щодо конкретних кандидатів у списку.

В деяких країнах застосовується змішана виборча система. Вона є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша частина - за пропорційною. Така система застосовується, наприклад, у Німеч­чині, Росії, Литві, Угорщині, Грузії.

В Україні закріплено змішану мажоритарно-пропорційну виборчу систему. Відповідно до Закону України «Про вибори народних депу­татів України», народні депутати України обираються громадянами України за пропорційною системою: депутати обираються за вибор­чими списками кандидатів у депутати від політичних партій, вибор­чих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

Президентом України, згідно із Законом «Про вибори Президента України» вважається обраним кандидат, який одержав більше поло­вини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Формування представницьких органів місцевого самоврядуван­ня - місцевих рад, обрання сільських, селищних і міських голів здій­снюється відповідно до Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», за мажоритарно-пропорційною виборчою системою відносної більшості.

В залежності від різних факторів вибори прийнято поділяти на декілька видів.

За суб 'єктами пасивного виборчого права вибори поділяють на: вибори народних депутатів України до Верховної Ради Укра­їни; вибори Президента України; вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, районних, міських, сільських, селищних рад, вибори сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення виборів в Україні вони поділяються на: черго­ві, позачергові, повторні. Вибори можуть призначатися також для обрання депутатів замість вибулих.

§ 3. Принципи виборчого права

Як раніше вже зазначалось, виборче право є найважливішою скла­довою інституту «виборча система». Реалізація громадянами України виборчого права базується на певних засадах і принципах.

Принципи виборчого права являють собою визначальні засади, на основі яких громадяни України реалізують своє конституційне право брати участь у формуванні виборних органів державної влади і місцевого самоврядування та право бути обраними до них. Засади й принципи, що лежать в основі здійснення виборчого права, закріплені в Конституції України (розд. III) та у відповідних законах.

Відповідно до статті 71 Конституції, відповідних статей назва­них Законів про вибори до органів державної влади, органів місце­вого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загально­го, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення та добровільність їхньої участі у виборах.

Отже, у ст. 71 Конституції закріплені визначальні засади, на основі яких здійснюється виборче право. Всі ці загальні принципи послідовно втілені й відображені у всіх законах про вибори.


Лише за умов конституційного закріплення зазначених загально­демократичних принципів можливе справжнє волевиявлення, дійсно демократичні вибори як форма безпосередньої демократії. Встановлен­ня цих принципів на конституційному рівні, робить їх обов'язковими для виборів будь-якого виду.

Загальне виборче право. Цей принцип означає, що обирати і бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання мають право всі громадяни України, які досягай визначеного у законодавстві віку без будь-яких обмежень.

Виняток становлять громадяни України, визнані судом недієздат­ними.

За законодавством, не можуть брати участі у виборах, не мають права голосу лише особи, які визнані судом недієздатними.

Будь-яких інших підстав (цензів) позбавлення права голосу Консти­туція України не визнає.

Отже, у законодавстві чітко визначено коло учасників у виборах. Активне виборче право мають усі громадяни України, які на день голосування досягай 18 років, за винятком осіб, визнаних у судо­вому порядку недієздатними. При цьому будь-які прямі чи непря­мі пільги або обмеження щодо виборчих прав громадян України не допускаються.

Здійснення пасивного виборчого права громадян України має особливості в залежності від виду виборів.

Так, відповідно до законодавства, народним депутатом може бути обраний лише громадянин України, який на день виборів досяг двадця­ти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом остан­ніх п'яти років. До Верховної Ради не може бути обраним громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день вибо­рів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє держав­ною мовою. Депутатом представницьких органів місцевого самовря­дування може бути обрано громадянина України, який досяг на день виборів 18 років і має право голосу.

Принцип рівності виборчого права.

Сутність цього принципу полягає в тому, що всі громадяни Укра­їни беруть участь у виборах на рівних засадах, кожний громадянин, який має право голосу, здійснює його в процесі однієї виборчої кампанії лише один раз. Його голос є рівноцінним голосу кожного з виборців.

Здійснення розглядуваного принципу передбачає створення рівних можливостей для всіх кандидатів на відповідне забезпечення їх прав державними органами, установами і організаціями, органами місцево­го самоврядування, засобами масової інформації тощо.

Пряме виборче право.

Встановлення у Конституції принципу прямого виборчого права передбачає, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями. Виборче право є прямим.

Відповідно до цього принципу громадяни України обирають Президента України, народних депутатів до Верховної Ради України, до представницьких органів місцевого самоврядування безпосередньо.

Таємне голосування. Цей принцип означає, що контроль за волеви­явленням громадян не допускається. Голосування є таємним. Таємниця голосування забезпечується тим, що кожен виборець голосує особисто; голосування за інших осіб за законом не допускається. Виборці запо­внюють бюлетені для голосування у закритих-кабінах або кімнатах для таємного голосування, вхід до яких будь-кому заборонено.

При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. У тих випадках, коли виборець, який не має можли­вості заповнити бюлетень особисто, він може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу за своїм розсудом, крім членів виборчої комісії, кандидатів, які балотуються по даному виборчому округу, їх довірених осіб, а також представників відповідної партії.

Базуючись на розглянутих загальних принципах виборчого права, у законах про вибори закріплені принципи, на основі яких здійсню­ється реалізація громадянами України виборчого права, організується виборчий процес.

§ 4. Конституційно-правове регулювання виборчої системи України. Виборчий процес в Україні

Суспільні відносини, що складаються в процесі формування вибор­них органів державної влади та місцевого самоврядування - обран­ня глави держави - Президента України, депутатів до Верховної Ради України, депутатів місцевих рад, регулюються нормами конституцій­ного права України. Ці норми містяться в Конституції України, у зако­нах про вибори та інших нормативних актах.

Основні засади виборчої системи і порядку проведення виборів органів державної влади та місцевого самоврядування встановлені і юридично закріплені в Конституції України в її розділах: III - «Вибо­ри. Референдум»; IV - «Верховна Рада України»; V - «Президент Укра­їни»; XI - «Місцеве самоврядування».

Закріплені в Конституції основні засади виборчої системи Укра­їни розвиваються й деталізуються у Законах України: «Про вибори народних депутатів України»; «Про вибори Президента України»; «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»; «Про Центральну виборчу комісію»; «Про державний реєстр виборців» та ін.

Зазначені закони детально і всебічно регламентують всі сторони і стадії проведення виборів.

В законах, на основі Конституції України, визначаються і закрі­плюються: основні засади і принципи виборів; види виборів; порядок організації і проведення виборів тощо.

До числа актів, що регламентують окремі питання організа­ції і проведення виборів відносяться такі: 1)постанови Верховної Ради України про призначення чергових і позачергових виборів; акти Президента України про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України; постанови Верховної Ради про утворен­ня Центральної виборчої комісії; про визнання повноважень обра­них депутатів та ін. 2) Рішення, інструкції, роз'яснення Централь­ної виборчої комісії, окружних виборчих комісій: про призначення і проведення повторних виборів, повторного голосування, про прове­дення виборів депутатів замість вибулих, про реєстрацію обраних депутатів та опублікування підсумків виборів та інші їхні акти з питань організації і проведення виборів.

Здійснення виборчого права громадянами України забезпечується за допомогою певних положень, що закріплені у законодавстві. У своїй сукупності ці положення становлять механізм реалізації виборчого права.

Відповідно до Законів про вибори, виборчий процес - це здійснен­ня суб'єктами названого процесу, що визначені законом, виборчих процедур, передбачених Законом.

Закон «Про вибори народних депутатів України». Закон «Про вибо­ри Президента України», Закон «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів», інші норми виборчого законодавства регламентують питання щодо суб'єктів виборчого процесу. Визначено, що

«Суб'єктами виборчого процесу є:

1) виборець;

2) виборчі комісії, утворені відповідно до цього Закону та Закону України "Про Центральну виборчу комісію" (733/97-вр);

3) партії (блоки), які висунули кандидатів у депутати;

4) кандидати у депутати, у президенти, зареєстровані у порядку, встановленому цим Законом;

5) офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчо­го процесу.»

Основними складовими процедури проведення виборів є:

1) визначення періодів проведення чергових і позачергових виборів та порядок їх призначення;

2) порядок утворення і діяльності виборчих комісій;

3) порядок утворення виборчих округів і виборчих дільниць;

4) порядок складання списків виборців;

5) порядок висування і реєстрації кандидатів у депутати, кандида­тів у Президенті та гарантії їхньої діяльності;

6) порядок проведення передвиборної агітації;

7) порядок проведення голосування і визначення результатів виборів.

Виборчий процес, згідно із законами про вибори, включає такі етапи:

1) складання списків виборців;

2) утворення територіальних виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати, Президенти;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голо­сування;

9) встановлення результатів виборів депутатів, Президента. Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням

Центральною виборчою комісією результатів виборів.


§ 5. Референдум в системі інститутів

безпосередньої демократії; поняття, основні види референдумів

З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми. Відповідно до ст. 69 Конституції, поряд з виборами, другою основною формою народного волевиявлення є референдум.

Термін «референдум» походить від латинського «REFERENDUM», дослівно означає - те, що має бути повідомлено.

В конституційному праві поняття «референдум» визначають, як спосіб прийняття громадянами рішень з найважливіших внутрішньо­політичних і зовнішньополітичних питань держави, а також питань регіонального і місцевого значення.

В залежності від різних критеріїв прийнято виділяти декілька видів референдумів.

В залежності від предмету, що виноситься на безпосереднє вирі­шення народу, розрізняють: конституційні, законодавчі і консульта­тивні референдуми.

Конституційний референдум проводиться з питань прийняття конституції, внесення до неї змін, поправок, доповнень.

На законодавчий референдум виноситься проект закону, який необ­хідно прийняти. Отже, предметом законодавчого референдуму є закон.

Консультативний референдум, який визначають також, як дорадче опитування, проводиться з метою виявлення волі народу по найбільш важливих питаннях життя країни, вирішення яких обумовлює напрям­ки діяльності держави.

Можливість проведення дорадчого опитування - консультативно­го референдуму з метою виявлення волі громадян під час вирішення важливих питань загальнодержавного та місцевого значення в Україні передбачено у Законі «Про всеукраїнський та місцевий референдуми».

Референдуми розрізняються, також, за способом їхнього проведен­ня. В залежності від цього виділяють: обов'язкові та факультативні референдуми.

Обов'язкові референдуми передбачають обов'язкове винесення на вирішення громадян проектів певних нормативних актів, певних питань. Наприклад, за законодавством США проекти конституційних поправок мають обов'язково виноситися на референдум у всіх штатах США.

Відповідно до Закону «Про всеукраїнський та місцевий референду­ми» зміна або відміна законів, а також інших рішень, що їх прийнято референдумом, здійснюється обов'язково лише референдумом. Відпо­відно до ст. 73 Конституції, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Факультативний, це такий законодавчий або конституційний рефе­рендум, який проводиться з ініціативи громадян, що мають право голо­су на виборах і референдумах.

За сферою застосування референдуми бувають загальнонаціо­нальні та місцеві. Коли референдум проводиться в межах всієї краї­ни, то він визначається як загальнонаціональний референдум. Місцевий референдум — це такий, який проводиться в межах певних адміністра­тивно-територіальних одиниць - (в межах областей, районів, міст, селищ, сіл), або такий, що проводиться в окремих суб'єктах федерації (наприклад - в автономних республіках, автономних округах тощо) чи в автономіях, що входять до складу унітарної держави.

Правовою основою проведення загальнонаціональних та місцевих референдумів в Україні є Конституція України, Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», а також інші нормативні акти.

В Конституції України питанням організації і проведення референ­думів присвячено розділи: III - «Вибори. Референдум», IV - «Верхо­вна Рада України», V - «Президент України», XI - «Місцеве самовря­дування».

В цих розділах Конституції визначені основні засади організації та порядку призначення і проведення референдумів в Україні. Детальна і всебічна регламентація цих питань здійснюється в Законі «Про всеу­країнський та місцеві референдуми».

Згідно із Конституцією і Законом Про всеукраїнський і місцевий референдуми (ст. 7-11) організація і проведення референдумів в Укра­їні здійснюються переважно на тих самих демократичних засадах, що і вибори.

Який же порядок призначення всеукраїнського та .місцевих рефе­рендумів?

Відповідно до ст. 72 Конституції всеукраїнський референдум може бути призначений Верховною Радою України, або Президентом Укра­їни відповідно до їхніх повноважень, що встановлені Конституцією. Всеукраїнський референдум може бути проголошений за народною ініціативою. Це здійснюється на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрані не менш як у двох третинах облас­тей і не менш як по 100 000 підписів у кожній області.

Відповідно до статей 73 і 85 Конституції Верховна Рада призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території України, відповідно до ст. 106, 156 Конституції, Президент України призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції, а згід­но із сг. 106 Конституції, Президент України проголошує всеукраїн­ський референдум за народною ініціативою.

Отже, на конституційному рівні здійснено розмежування повнова­жень між Верховною Радою і Президентом у питаннях щодо призна­чення всеукраїнського референдуму.

Право голосу на референдумах, як і на виборах, мають громадяни України, які досягли на день його проведення 18 років. Брати участь у референдумі не можуть громадяни, яких визнано судом недієздатни­ми (ст. 70 Конституції).

Відповідно до Конституції України та Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми автономної Республіки Крим та місцеві (в межах адмі­ністративно-територіальних одиниць)референдуми.

Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Президента України, Кабі­нету Міністрів України, підзаконних актів міністерств і відомств Укра­їни, нормативно-правових актів Верховної Ради автономної Республі­ки Крим, виконавчих і розпорядчих органів Автономної Республіки Крим, рішень місцевих Рад. Рішення, прийняті місцевим референду­мом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень місцевих Рад, на території яких він проводиться.

Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасо­вані або змінені лише у порядку, передбаченому Законом «Про всеу­країнський та місцеві референдуми».

В Конституції України визначено питання, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Згідно із ст. 73 Конститу­ції, виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України. Референдум з таких питань, відповідно до ст. 85 Конституції, призначається Верховною Радою України.

В законодавстві визначено ряд питань, які не можуть виносити­ся на всеукраїнський референдум. Так, згідно із ст. 74 Конституції, референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Порядок призначення і проведення всеукраїнського та місцевих референдумів регламентується Конституцією України та Законом Укра­їни «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

§ 6. Юридична відповідальність за порушення законодавства України про вибори та референдуми

Для того щоб виборче право було реальним, воно має бути забез­печене відповідними гарантіяіми його реалізації.

В Конституції і законах України закріплено систему гарантій, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення громадянами України виборчого права.

За порушення виборчого права, яке є одним з основних політичних прав громадян, в законодавстві України встановлено адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Це є однією з гарантій реального здійснення вільного волевияв­лення громадян України. З цією метою законодавством встановлена юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства (кримінальна, цивільна, адміністративна).

Так, Закон України «Про вибори народних депутатів України» передбачає, що особа, винна в порушенні законодавства про вибори депутатів, притягається до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом. Зокрема, якщо вона:

— перешкоджає шляхом насильства, обману, погроз, підкупу чи іншим способом вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним:

— використовує своє посадове або службове становище з метою бути обраним депутатом;

— порушує право громадянина на ознайомлення зі списком виборців;


- поширює явно неправдиві відомості про кандидатів у депута­ти або здійснює інші дії, що принижують честь і гідність кандидатів у депутати;

- перешкоджає вести передвиборну агітацію чи порушує встанов­лені правила ведення передвиборної агітації;

- порушує встановлений Законом порядок фінансування виборчо­го процесу;

- перешкоджає або втручається в роботу виборчих комісій або діяльність членів виборчих комісій, пов'язану з виконанням ними своїх повноважень;

- перешкоджає голосуванню на виборчих дільницях;

- порушує таємницю голосування;

- примушує виборців голосувати всупереч їх волевиявленню;

- порушує вимоги Закону під час видачі виборних бюлетенів: видає громадянам виборчі бюлетені з метою надання їм можливості прого­лосувати за інших осіб чи проголосувати більше ніж один раз в ході голосування, видає виборчі бюлетені громадянам, які не включені до списку виборців на виборчій дільниці, або видає громадянам запо­внені виборчі бюлетені;

- передає іншим особам незаповнені виборчі бюлетені, крім випад­ків, передбачених Законом:

- вчинила підлог виборчих документів, приписку, склала і видала явно неправдиві документи, здійснила явно неправильний підрахунок голосів виборців або неправильно встановила результати виборів.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Що треба розуміти під виборчою системою України?

2. Які види виборчих систем вам відомі?

3. На основі яких принципів громадяни України реалізують право обирати та бути обраними до органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування?

4. За якою виборчою системою обираються народні депутати України?

5. Якими законодавчими актами регулюється порядок проведення виборів народних депутатів України?

6. Який порядок обрання Президента України; якими законодавчими актами він регулюється?

7. Який порядок формування органів місцевого самоврядування?

8. Визначте, що являє собою референдум?

9. Які види референдумів проводяться в Україні?

10. Якими законодавчими актами регулюються питання щодо призначення і проведення референдумів в Україні?

11. По досягненню якого віку громадяни України можуть брати участь у референдумах?


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.032 сек.)