Після вивчення теми необхідно. ❖ Зміст конституційно-правового інституту державної влади України

знати:

❖ Зміст конституційно-правового інституту державної влади України.

❖ Поняття й характерні ознаки органу державної влади.

❖ Види органів державної влади, їх класифікацію.

❖ Конституційні засади побудови і діяльності органів державної влади України.

❖ Систему органів державної влади України.

❖ Конституційно-правове регулювання побудови і функціонуван­ня органів державної влади України.

❖ Поняття та характерні ознаки компетенції органу державної влади.

вміти:

• визначати й аналізувати зміст конституційно-правового інсти­туту державної влади України;

• розкрити зміст поняття «орган державної влади»;

• виявляти та аналізувати основні характерні ознаки органу державної влади;

• визначати види органів державної влади;

• проводити класифікацію видів органів державної влади за визначеними критеріями;

• визначати поняття, ознаки, особливості компетенції органу державної влади;

• аналізувати компетенцію органів державної влади України;

• розкрити зміст конституційних засад побудови і діяльності органів державної влади України;

• визначити та охарактеризувати систему органів державної влади України;

• аналізувати проблеми конституційно-правового регулювання реалізації державної влади в Україні, формування і функціо­нування системи органів державної влади.

Ключові поняття й терміни: Державна влада, орган державної влади, державний апарат, державний механізм, компетенція органу державної влади, лобізм.

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Конституційно-правовий інститут

державної влади України. Орган державної влади, як засіб реалізації державної влади

Державна влада України є одним з важливих, самостійних інститутів конституційного права України. Це комплексний, складний інститут. Він охоплює ряд менших за масштабом інститутів, які є його складовими.

Одним із основоположних принципів конституційного ладу України, відповідно до Конституції України (28.06.1996), є принцип народовлад­дя. Згідно із статтею 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джере­лом влади в Україні є народ. Це визначається як народовладдя. Україн­ський народ здійснює належну йому владу як безпосередньо, так і через систему органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З позицій теорії держави і права, державна влада - вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об'єднань, що знаходяться на її території. Відповідно до ст. 6 Консти­туції, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Державна влада є одним з важли­вих каналів реалізації народовладдя через інститути представницької демократії. Вона уособлюється в системі державних органів. Органи державної влади є засобами реалізації державної влади. За допомо­гою органів державної влади здійснюється керівництво всіма сферами життєдіяльності суспільства і держави.

Що ж являє собою орган державної влади, як засіб її реалізації?

Термін «орган» походить від грецького «ог§апоп». що означає буквально - знаряддя, інструмент; це установа, яка виконує певні завдання в тій чи іншій сфері суспільного і державного життя.

Орган державної влади - це, передовсім, певна державна інститу­ція, установа.

У своїй сукупності органи державної влади, як відомо, утворю­ють державний апарат. Органи державної влади уособлюють державу, яка являє собою найбільш важливий компонент механізму здійснення повновладдя народу.

Органу державної влади, як будь-якій державній організації, прита­манні певні родові ознаки. Серед них слід виділити такі основні:

1) це об'єднання громадян України, що створюється для виконання завдань і функцій держави;

2) орган державної влади створюється, реорганізується і ліквіду­ється у певному, чітко врегульованому у законодавстві порядку. Це може здійснюватися безпосередньо народом країни, шляхом прове­дення виборів, та державою, через уповноважені нею органи;

3) компетенція органу державної влади визначається державою шляхом нормативно-правового регулювання цих питань;

4) для органу державної влади характерним є те, що відносини між службовими, посадовими особами будуються на засадах субординації і координації, що визначено у законодавстві, (термін «субординація» від латинського, означає - службова підлеглість молодшого старшому, виконання правил службової дисципліни).

5) орган державної влади використовує у офіційному порядку державні символи. Так, на його печатках зображується державний герб, на приміщеннях і будинках органів державної влади піднімаєть­ся державний прапор і т. ін.

6) державний орган виконує завдання і функції держави лише у якійсь одній із специфічних форм здійснення державної влади - здійснює функції або законодавчої, або виконавчої, або судової влади;

7) для здійснення завдань і функцій держави державний орган наділяється державно-владними повноваженнями. Це означає, що: а) державний орган вправі виступати від імені держави безпосеред­ньо - (на приклад, суди здійснюють судочинство від імені України); б) державний орган приймає обов'язкові до виконання всіма суб'єктами правовідносин юридичні акти (нормативно-правові, індивідуальні, змішані), які є чинними на всій території України, або на її частині, в залежності від того, до якого рівня належить орган, що його видав - (наприклад, закони, що приймаються Верховною Радою України, укази, що видаються Президентом України діють на всій території держави; акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місце­вих державних адміністрацій діють на відповідних частинах території України тощо); в) державний орган вправі застосовувати як безпосе­редньо. так і опосередковано заходи державного примус.

Як же засновуються і як утворюються органи державної влади?

Необхідно чітко розрізняти такі поняття, як заснування органу та його утворення.

Заснування державного органу означає видання державою певних правових норм, у яких передбачається обов'язкова наявність того чи іншого органу. Заснування органу здійснюється один раз через прийнят­тя конституції, внесення до неї змін, прийняття відповідних законів.

Так, в Конституції України передбачено необхідність утворення таких, на приклад, органів, як Верховна Рада України, Кабінет Міні­стрів України, Конституційний Суд України і т. ін.

Отже, заснування державного органу становить прерогативу держави, яка реалізується шляхом видання нею відповідних право­вих актів, де передбачається обов'язковість існування і функціонуван­ня такого органу. Заснування органу державної влади здійснюється шляхом реалізації установчої влади держави.

Від заснування державного органу слід відрізняти таке поняття, як утворення органу. Утворення органу — це формування його персо­нального складу.

Якщо засновується орган один раз, то його утворення, тобто формування персонального складу органу здійснюється на чітко визначений у законодавстві період. Після закінчення терміну, на який був орган сформований, його персональний склад формується знов. Формування персонального складу органу, утворення органу, може здійснюватися різними шляхами і способами. Так, орган може утво­рюватися безпосередньо народом. Відповідно до Конституції України такі органи, як Президент України, Верховна Рада України утворюють­ся шляхом загальнонародних виборів.

Державний орган може утворюватися іншим органом державної влади. Так, відповідно до ст. 148 Конституції України Конституцій­ний Суд України формується Президентом України, Верховною Радою України та З'їздом Суддів України.

Орган державної влади бере участь у здійсненні завдань і функ­цій держави у відповідності із визначеною державою компетенцією цього органу.

Термін «компетенція» походить від латинського «котреїо». Буквально він означає - коло повноважень, що надані законом, стату­том чи іншим актом конкретному органу чи посадовій особі.

Компетенція державного органу визначається у відповідних нормах законодавства.

В Конституції України (ст. 6) встановлено, що органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встанов­лених Конституцією межах і відповідно до законів України. Всебічна регламентація компетенції органів держави визначається у відповідних розділах Конституції та Законах України.

Компетенцію органу держави становить коло питань, що віднесені до його відання і сукупність його повноважень. Повноваження орга­ну держави встановлюються у відповідності із тим колом питань, що віднесені законодавством до його відання.

Особливість повноважень державного органу полягає в тому, що вони є органічним поєднанням юридичного обов'язку органу з його правомоч­ністю. Правомочність державного органу є одночасно і його обов'язком. Наприклад, відповідно до Конституції України, Конституційний Суд України формується Президентом України, Верховною Радою Украї­ни та З'їздом суддів України. Здійснення повноважень щодо формуван­ня Конституційного Суду України є одночасно правом і обов'язком для названих суб'єкгів владних конституційно-правових відносин.

Таким чином, засновується орган державної влади завжди виключно державою. Утворюється він у встановленому державою в законодавстві порядку. У відповідності із визначеною державою у законодавстві компе­тенцією державного органу, він здійснює завдання і функції держави.

Підсумовуючи викладене можна дати таке визначення поняття органу державної влади:

Орган державної влади - це заснована державою інституція, яка являє собою колектив громадян України, сформований у встановленому державою порядку, уповноважений державою на здійснення її завдань і функцій, наділений з цією метою державно-владними повноваженнями, який діє у встановленому державою порядку і становить частину єдино­го державного апарату, єдиної системи органів державної влади України.

Зміст конституційно-правового інституту державної влади станов­лять норми Конституції України, конституційних та органічних зако­нів, інших нормативних актів.

В Конституції України правовій регламентації організації і функ­ціонування державної влади, системи державних органів присвяче­ні розділи: 111 - «Вибори. Референдум», IV - «Верховна Рада Украї­ни», V - «Президент України», VI - «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», VII — «Прокуратура», VIII — «Правосуддя», XII - «Конституційний Суд України».

Як Основний Закон України, Конституція регулює і юридично закрі­плює відносини між суверенною владою народу і державною владою. Вона регламентує найбільш важливі, суттєві сторони організації і функ­ціонування державних органів. В нормах Конституції засновуються державні органи, тобто, встановлюються їх види, дається наймену­вання кожному з органів, встановлюється структура державного влад­ного механізму, система державних органів, їх ієрархія, визначаєть­ся внутрішня структура органів. В Конституції закладаються основи правової регламентації порядку утворення кожного з видів органів, визначаються основи їхнього правового стагусу, основні функції та компетенція, форми діяльності, види актів кожного з органів і т. ін.

На основі Конституції розробляються і приймаються відповідні закони, такі як, на приклад: Закон «Про вибори народних депутатів Укра­їни», Закон «Про Президента України», Закон «Про вибори Президента України», Закон «Про комітети Верховної Ради України», Закон «Про Вищу Раду Юстиції» Закон «Про Конституційний Суд України» і т. ін.

В законах детально регламентується всі сторони організації і діяль­ності окремих видів органів, визначається їх компетенція, форми і порядок здійснення державними органами своїх повноважень, види відповідальності, характер взаємовідносин з іншими органами і орга­нізаціями тощо.

§ 2. Конституційні засади побудови і діяльності органів державної влади України

Побудова і діяльність органів державної влади України базується на певних засадах, що закріплені, насамперед, в Конституції України і втілені у відповідних законах. До загальних конституційних засад формування і функціонування органів державної влади належать наступні.

1. Народовладдя. Зміст цього принципу розкривається через конституційні положення, що закріплюють належність всієї повноти влади народові. Відповідно до Конституції (ст. 5) носієм сувереніте­ту і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Український народ, виступаючи у якості суверена, здійснює владу безпосередньо та через систему органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня. В Конституції державна влада Визнається неодмінною функцією суспільства, здійснюючи яку народ організує і координує діяльність всіх суб'єктів суспільного життя. В Конституції встановлено, що ніхто не може узурпувати державну владу, оскільки єдиним її джерелом є суверенний народ.

2. Принцип поділу влади на законодавчу виконавчу і судову.

Цей принцип, що встановлений у ст. 6 Конституції, передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову. Принцип поділу влади є одним з найваж­ливіших у організації і функціонуванні державної влади в Україні. Він становить характерну ознаку, атрибут будь-якої правової держави.

Зміст ідеї поділу влади полягає у децентралізації державної влади та її поділі в залежності від функціонального призначення на законо­давчу, виконавчу та судову.

Монтеск'є вважав, що поєднання всієї повноти влади в одній особі або в одному органі державної влади завжди буде призводити до сваво­лі. Він зазначав, що всі три зазначені гілки влади мають бути відносно незалежними, мати свою чітко визначену компетенцію.

Суть принципу розподілу влад полягає в тому, що діяльність кожної із трьох гілок влади стримується і урівноважується у визначе­них законом межах останніми двома гілками державної влади.

Організація і функціонування державної влади у відповідності до принципу розподілу влади здатна забезпечити найбільш оптималь­ну побудову державного механізму на основі системи стримувань і противаг.

Принцип розподілу влад дає можливість забезпечити рівновагу між різними гілками державної влади з тим, щоб виключити можли­вість узурпації влади однією особою чи групою осіб тієї чи іншої гілки державної влади.

Визнання принципу розподілу влади однією з найважливіших гарантій проти можливої узурпації державної влади однією особою чи організацією і відмова від зосередження законодавчої, виконавчої і судової влади в одному державному органі є одним з найважливіших, концептуальних положень Конституції суверенної України.

В Конституції України не лише закріплений поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. В ній вміщено, також, важливе положення про те, що органи, які уособлюють кожну з гілок влади, мають здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6).

Важливим фактором узгодження діяльності всіх гілок влади є відповідні засоби стримувань і противаг, які мають урівноважувати функціонування кожної з гілок державної влади.

Ефективне функціонування державного механізму, побудованого на засадах розподілу влад забезпечується за допомогою певних, вста­новлених у законодавстві інститутів та засобів.

Засобами забезпечення ефективного функціонування державного механізму, побудованого на засадах розподілу влади, і недопущення узурпації влади є такі передбачені у законодавстві інститути. 1) Інсти­тут промульгації законів. 2) Інститут вето. 3) Право порушувати питан­ня про недовіру і висловлювати недовіру. 4) Інститут імпічменту. 5) Інститут інаугурації.

Термін «промульгація» походить від латинського «PROMULGACIO». Він означає - публічне оголошення, обнародування, опублікування будь- якого державного акту. Промульгація законів — це право Президента скріплювати підписом і обнародувати закони, що приймаються парла­ментом. Термін «вето» від латинського своїм «VETO», означає - забо­роняю. Це право Президента, накладаючи вето, забороняти введення в дію законів, які прийняті парламентом, якщо вони суперечать чинно­му законодавству.

Термін «імпічмент» походить від англійського. Це особливий поря­док притягнення до відповідальності і судового розгляду справ про злочини найвищих посадових осіб держави.

Термін «інаугурація» походить від латинського «INAUGURO», буквально означає - посвячую. Це урочиста процедура вступу на поса­ду глави держави, коронація монарха.

До зазначених засобів належать також: встановлення різних дат виборів парламенту та Президента України; право парламенту на дострокове припинення повноважень президента країни (право імпічменту); право президента на розпуск парламенту; спільне призна­чення президентом і парламентом найвищих посадових осіб держави тощо (Див. про це Коментар до Конституції України (ст. 6)).

Організація державної влади на основі принципу поділу влади забезпечує: з одного боку - раціональну побудову державного апара­ту у розумінні ефективного використання змагальності різноманітних політичних, економічних, соціальних та інших програм і результатів їх запровадження у життя, ефективне використання професійних, ділових, морально-етичних якостей працівників державного апарату. З другого боку, застосування принципу поділу влади дає можливість створити і запровадити систему взаємного контролю та противаг між окремими гілками державної влади — законодавчою, виконавчою і судовою.

Конституційне закріплення принципу поділу влади надало можли­вість не лише розмежувати компетенцію між органами, що уосо­блюють різні гілки державної влади. Це сприяло створенню необ­хідної системи стримувань і противаг, яка не дозволяє привласнити всю повноту державної влади одному органу держави. Закріплення у Конституції України принципу поділу влад є важливою гарантією проти узурпації влади народу державою.

3. Притиш верховенства права.

Цей принцип закріплено у ст. 8 Конституції України відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Консти­туція має найвищу юридичну силу в Україні. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Консти туції і повинні їй відповідати.

Принцип верховенства права визнається приоритегним у правовій державі. Цей принцип став послідовно запроваджуватися і утверджуватися у нашій державі із проголошенням її незалежності. Він закономірно одер­жав закріплення в Конституції України, як одна із визначальних її засад і один з найважливіших напрямків подальшого розвитку держави і суспіль­ства. Конституційне закріплення принципу верховенства права є Відобра­женням місця і ролі права в державі і суспільстві. Насамперед цей принцип визначає і відображає співвідношення права і держави, інститутів, що її уособлюють - органів державної влади, посадових осіб та ін. Закріплення цього принципу на конституційному рівні свідчить про визнання підпо­рядкованості держави та її інститутів праву та його пріоритету щодо них.

4. Принцип законності, який стосовно органів державної влади передбачає, що дозволено лише те, що визначене в законі.

Згідно із ст. 6 Конституції, органи законодавчої, виконавчої та судо­вої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В цій Конституційній нормі закріплюється важливе положення про те, що органи, які уособлюють ту чи іншу гілку державної влади, здій­снюють свої повноваження у чітко визначених Конституцією межах і відповідно до законів України. Межі їхніх повноважень регламенту­ються у відповідних розділах Основного Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрун­тується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язуються діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

У цій нормі Конституції закріплено одну з найважливіших засад, що має бути приоритетною у становленні громадянського суспіль­ства в Україні і утвердженні її як правової держави. Держава має бути гарантом неприпустимості втручання в життя і діяльність людини та примусового впливу на неї, що не передбачені Конституцією і зако­нами, тобто бути гарантом від свавілля, беззаконня, самоуправства, зловживання та протиправних вольових рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах, що визначені відповідними видами правових актів. Діяльність всіх органів має бути максимально повно, оптимально і точно визначена, врегульована, регламентована у законодавстві з метою виключення можливостей заподіяння шкоди особі, суспільству чи державі з будь-яких причин.

5. Принцип політичної, економічної ти ідеологічної багатоманіт­ності.

У ст. 15 Конституції України передбачено, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологіч­ної багатоманітності. Зазначено, що жодна ідеологія не може визна­ватися державою як обов'язкова. Держава гарантує свободу політич­ної діяльності, яка не заборонена Конституцією і законами України. Жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, погля­дів, думок.

Через конституційне закріплення принципу багатоманітності забез­печується утвердження дійсної політичної, економічної та ідеологічної свободи. Завдяки закріпленню в законодавстві принципу політичної багатоманітності громадяни України, через різноманітні об'єднання громадян - партії, рухи, конгреси тощо, мають можливість брати участь у виробленні державної політики, у формуванні і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Держава, при формуванні і функціонуванні своїх структур, визна­ченні найближчих і перспективних цілей свого розвитку, дотриму­ється певних ідеологічних, політичних та інших концепцій. Проте, ці концепції не повинні проголошуватися державою офіційно пріоритет­ними і обов'язковими для вивчення, сповідання і пропагування.

§ 3. Система органів державної влади України, конституційно-правове регулювання

6. Принцип гласності і відкритості у діяльності держшних органів.

Відповідно до цього принципу зміст всієї роботи центральних і місцевих органів держави має бути доступним і відомим кожному. Виняток становить діяльність, що пов'язана з державною таємницею. Прикладом реалізації цього принципу є висвітлення роботи Верхо­вної Ради України, її органів, систематичне надання інформації про роботу Президента України, уряду України, центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, висвітлення роботи судових орга­нів, тощо.

Ось такі основні загальні принципи, на яких грунтується побудо­ва і функціонування всіх органів державної влади України. Спеціаль­ні принципи стосуються побудови і діяльності окремих видів органів державної влади України, що уособлюють законодавчу, виконавчу і судову гілки державної влади. Вони регламентуються законодавчими актами відповідних галузей права.

§ 3. Система органів державної влади України, конституційно-правове регулювання

Відповідно до статі 6 Конституції України, організація і функціо­нування державної влади в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Кожна із гілок державної влади представлена відповідними органами державної влади, а саме: законодавчу владу представляє Верховна Рада України, виконавчу владу - Кабінет Міністрів України та інші центральні й місцеві органи виконавчої влади, судову владу - Конституційний Суд України, загаль­ні суди, що очолює Верховний суд України, спеціалізовані суди, інші органи, що наділені відповідною компетенцією.

Главою нашої держави є Президент України.

Правовій регламентації діяльності органів кожної із гілок держав­ної влади в Конституції присвячено розділи: IV - VIII, XII. У цих розді­лах визначаються питання щодо правового статусу кожного із органів державної влади, порядку їх формування і припинення повноважень, основ їхньої компетенції, форм і порядку здійснення органами своїх повноважень тощо. Детальна регламентація питань діяльності окре­мих органів державної влади здійснюється у законах України та. інших нормативно-правових актах.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Що являє собою державна влада, як конституційно-правовий інститут?

2. Дайте визначення поняття «орган державної влади».

3. Які ознаки властиві органу державної влади?

4. Як слід розуміти поняття: «заснування органу державної влади» та «утворення органу державної влади»?

5. У якому порядку здійснюється заснування органів державної влади?

6. Які вам відомі способи формування органів державної влади? (обов'язково навести конкретні приклади щодо способів форму­вання органів влади).

7. На яких засадах функціонує державна влада в Україні?

8. Визначте, яка система органів державної влади в Україні?

9. Що слід розуміти під компетенцією органу державної влади?

10. Яким чином здійснюється конституційно-правове регулювання формування і діяльності державної влади в Україні?

Поиск по сайту: