АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Після вивчення теми необхідно. ❖ Поняття та ознаки судової влади;

Читайте также:
  1. II. Вивчення нового матеріалу.
  2. II. Вивчення нового матеріалу.
  3. II. Вивчення нового матеріалу.
  4. II. Вивчення нового матеріалу.
  5. II. Вивчення нового матеріалу.
  6. II. Вивчення нового матеріалу.
  7. II. Вивчення нового матеріалу.
  8. II. Вивчення нового матеріалу.
  9. II. Вивчення нового матеріалу.
  10. II. Вивчення нового матеріалу.
  11. А) поглиблене вивчення курсу.
  12. Вивчення витоків рухливих ігор, обґрунтування закономірностей їх розвитку.

знати:

❖ Поняття та ознаки судової влади;

❖ Основні функції судової влади;

♦♦♦ Систему органів судової влади в Україні;

❖ Конституційно-правове регулювання організації і діяльності судової влади в Україні;

❖ Конституційно-правові основи побудови і функціонування судової влади в Україні;

❖ Принципи судочинства;

❖ Місце органів прокуратури в системі органів державної влади України;

❖ Конституційно-правовий статус органів Прокуратури України. Порядок формування органів Прокуратури України.

❖ Функції і повноваження органів Прокуратури України.

вміти:

• визначати основні відмінності судової влади від інших гілок державної влади;

• визначати функціональне призначення судової влади;

• аналізувати конституційні принципи побудови системи органів судової влади у їх співвідношенні із конституційними принци­пами судочинства;

• охарактеризувати конституційний порядок формування органів судової влади;

• аналізувати конституційно-правові основи статусу суддів в Україні;

• розкрити особливості повноважень органів судової влади;

• виявляти й аналізувати проблеми конституційно-правового регулювання побудови і діяльності органів судової влади Укра­їни;

• визначати сутність функціонального призначення Прокурату­ри України;

• охарактеризувати систему органів Прокуратури України;

• розкрити порядок формування органів Прокуратури України;

• аналізувати повноваження Прокуратури України;

• виявляти проблеми конституційно-правового регулювання діяльності органів Прокуратури України;

• формулювати пропозиції щодо вдосконалення конституційно- правового регулювання формування і діяльності органів судо­вої влади та органів Прокуратури України.

Ключові поняття й терміни: судова влада; суд; юрисдикція; юстиція; правосуддя; система судової влади; прокуратура

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Поняття та ознака судової влади, Ті основні функг^ії

Судова влада являє собою одну із самостійних гілок державної влади, яка є неодмінним елементом функціонування державної влади у будь-якій країні.

В системі стримувань і противаг, що мають блокувати переростан­ня демократичної держави у тоталітарну, судова влада відіграє особли­ву, виняткову роль. Здійснення судової влади уособлюється у діяльнос­ті відповідних державних органів - судів.



Суд - це орган держави, який покликаний охороняти від будь- яких посягань інтереси людини і громадянина, суспільства і держави, шляхом здійснення правосуддя та застосування заходів державного примусу щодо суб'єктів, які порушують встановлений правопорядок. Тому суд повинен мати такий правовий статус, такі повноваження, які б давали йому можливість шляхом здійснення правосуддя, гаран­тувати відповідність і зв'язок права на виявлення свободи з обов'язком додержуватись законів.

Ще близько 470 року до нашої ери Геракліт Ефезьський казав, що основна проблема людського суспільства полягає в тому, щоб поєдна­ти свободу, без якої закон перетворюється на тиранію, із законом, без якого свобода перетворюється на вседозволеність.

Роль судової влади у функціонуванні держави полягає у тому, що вона покликана забезпечувати баланс між законодавчою і виконавчою гілками державної влади. Послаблення позицій судової влади автома­тично призводить до посилення позицій найчастіше виконавчої гілки державної влади, а отже і до порушення балансу між гілками влади. Це веде до зловживань і порушень закону з боку законодавчої або вико­навчої гілок державної влади.

Судова влада здійснює певні, властиві лише їй функції. До них насамперед належать правосуддя і контроль.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Укра­їні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно із статтею 55 Конституції України «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держав­ної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Функція правосуддя є визначальною в діяльності судової влади. Саме органи судової влади розглядають по суті усі правові конфлікти. Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

‡агрузка...

Термін «юрисдикція» походить від латинського «игізсііксіо», що означає буквально - судочинство.

Термін «юстиція» походить від латинського «шПсіо», що букваль­но - справедливість, правосуддя.

Поняття правосуддя - перш за все, правове поняття. Його зміст і основні елементи визначаються відповідними правовими нормами та інститутами. Зміст функції правосуддя розкривається через притаман­ні йому властивості.

Перша властивість правосуддя, його особливість полягає в тому, що правосуддя здійснюється тільки судом і, отже, являє собою вид державної діяльності, в якій реалізується судова влада. Здійснення правосуддя — виняткова компетенція суду.

Друга властивість правосуддя - це особливий процесуальний порядок, чітко регламентований законом, який встановлює процедуру діяльності суду щодо розгляду та вирішення конкретних справ, рішен­ня у яких має право приймати тільки суд.

Правосуддя - це діяльність, що ґрунтується на суворому дотриман­ні законів. Справжнє правосуддя існує лише тоді, коли суд правильно встановив суттєві для даної справи обставини і безпомилково засто­сував закон, прийняв на цій основі справедливе рішення. Якщо суд приймає рішення, що суперечать закону (наприклад, засуджує неви­нного у скоєні злочину, то це не правосуддя, а беззаконня, свавілля). Правосуддя, з точки зору права і моралі, - базується на законі та спра­ведливості.

Розгляд і вирішення справ у судовому засіданні є засобом здійснен­ня правосуддя. У судовому засіданні досліджуються докази з метою встановлення істини у справі. Судове засідання закінчується прийнят­тям рішень з цивільних справ або винесення вироку у кримінальних справах. Ці рішення суду прийнято називати актами правосуддя.

§ 1. Поняття та ознаки судової влади, її основні функції

Таким чином, судова влада реалізується насамперед шляхом здій­снення правосуддя.

Правосуддя - це передовсім одна із провідних функцій судової влади. Воно є формою діяльності органів судової влади. Правосуддя полягає у розгляді і вирішенні судами справ, що віднесені законодав­ством до їхньої компетенції. Правосуддя можна визначити як засто­сування судовими органами правових норм щодо конкретних ситуа­цій, які виникають у житті. Це ситуації, що пов'язані із порушенням норм конституції і законів України, а також при виникненні майно­вих, трудових, сімейних, господарських та інших спорів, при вчиненні кримінальних злочинів, адміністративних правопорушень тощо.

Судова влада в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України). Правосуддя здійснюється у формі судочинства з цивільних, господарських, адміністративних, кримі­нальних справ та у формі конституційного судочинства - вирішен­ня питань щодо відповідності Конституції України законів та інших правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування. Згідно із статтею 124 Конституції України, судочинство здійснюєть­ся Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Розгляд і вирішення судами справ відбувається у відкритих судових засіданнях. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, завдання правосуддя полягає у забезпеченні прита­манними йому методами конституційної законності, реалізації осно­вних прав і свобод людини і громадянина. Воно полягає у захисті, забезпеченні конституційного ладу нашої держави, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Вищезазначене дозволяє дати таке визначення: правосуддя - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність судів щодо розгля­ду цивільних, адміністративних, кримінальних та господарських справ у судових засіданнях, їх законного, обґрунтованого та спра­ведливого вирішення на основі неухильного додержання Конституції та законів України.


§ 2. Система органів судової влада в Україні; конституційно-правове регулювання

Що же слід розуміти під системою судової влади?

Система судової влади України - це система всіх заснованих державою і утворених у встановленому законом порядку органів судо­вої влади, які мають однорідні завдання і функції і діють на основі єдиних конституційних принципів.

Організація і діяльність судової влади в Україні регламентується Конституцією України (розділ 8, 12), Законами України: «Про судоу­стрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про органи суддівського само­врядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію та дисциплінарну відповідальність суддів України», Кримінально-проце­суальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом Укра­їни, Адміністративно-процесуальним кодексом України та ін.

В цих нормативних актах встановлюються компетенція, порядок утворення, структура та основні функції судів, а також регулюють­ся питання їх матеріально-технічного і організаційного забезпечення. Одні з них детально регламентують статус носіїв судової влади, вимоги щодо них, містять гарантії незалежності суддів. Інші регулюють проце­дурні аспекти діяльності судів - кримінально-процесуальні, цивільно- процесуальні, господарсько-процесуальні, що забезпечує цілісність судової влади в Україні.

Підзаконність судової влади означає, що компетенція судів. їх повноваження визначаються Конституцією України та іншими зако­нами.

У відповідності із законодавством, до системи судової влади належать Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції України). У названій статті Конституції встанов­лено, що Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судочинство провадиться суддею одно­особово, колегією суддів чи судом присяжних. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, (ст. 129 Конституції).

Конституційний Суд займає особливе місце в системі судової влади України. Він є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд покликаних забезпечувати відповід­ність законів та інших актів органів державної влади конституції Укра­їни. На нього покладається також здійснення функції тлумачення поло­жень Конституції та законів України. Конституційний Суд покликаний забезпечувати конституційний правопорядок в державі.

Що ж до основних конституційних принципів та форм функціону­вання Конституційного Суду, то вони тотожні загальним принципам і формам діяльності всіх органів судової влади. Виходячи із цих поло­жень Конституційний Суд правомірно віднесено до системи судової влади України.

Повноваження, порядок організації і діяльності, процедура розгля­ду справ Конституційним Судом визначається розділом 12 Конституції та Законом «Про Конституційний Суд України».

В залежності від масштабів і сфери діяльності, а також інших факторів, суди утворюються з різним обсягом повноважень. Суди, які мають однорідні повноваження, утворюють окремі ланки судової системи.

Питання щодо визначення системи судів загальної юрисдикції регламентується статтею 125 Конституції України. Відповідно до цієї статті

«Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за прин­ципами територіальності і спеціалізації.»

Проте, в Конституції не встановлено повного визначення системи судів загальної юрисдикції. В ній визначено лише що

«Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдик­ції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціа­лізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.»

Положення цієї статті є вихідними для розвитку всієї системи судів України та законодавства, що регламентує питання їхньої побудови і діяльності.

Виходячи з положень Конституції, Законом «Про судоустрій і статус суддів» до системи судів загальної юрисдикції віднесено: місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

В Конституції і Законі регламентується порядок призначення і обран­ня на посади суддів всіх судів. Згідно із ст. 128 Конституції, перше призна­чення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснює Президент України. Всі інші судді крім суддів Конституційного Суду обираються Верховною Радою безстроково. Детально порядок їх призна­чення і обрання здійснюється Законом «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлений законодавством порядок призначення і обрання суддів є однією із важливих гарантій їхньої незалежності.

Виходячи із конституційного положення про те, що носієм сувере­нітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, в ст. 124 Конституції визначені форми його участі у здійсненні правосуддя. Це здійснюється через народних засідателів та присяжних. Участь народу у функціо­нуванні судової влади через присяжних є новою формою у здійсненні правосуддя в Україні. Порядок обрання народних засідателів, форму­вання суду присяжних, визначення обсягу їх повноважень і порядку діяльності, а також категорії справ, у розгляді яких вони беруть участь регламентується в Законі «Про судоустрій і статус суддів».

Строки і порядок призначення суддів Конституційного Суду Укра­їни визначається ст. 148 Конституції та Законом «Про Конституційний Суд України».

Основною ланкою в системі загальних судів с місцеві суди. Ці суди є судами першої інстанції. Вони також розглядають справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Місцеві суди розглядають і вирішують переважну більшість справ. Вони розглядають справи по суті: дослі­джують і оцінюють необхідні докази, документи, показання свідків тощо. Місцеві суди вивчають і узагальнюють судову практику, а також здійснюють інші повноваження, надані їм законом.

Матеріали судового розгляду є основою для прийняття рішень у цивільних справах та винесення вироків у кримінальних справах. В таких судах має широко застосовуватися спеціалізація по розгляду окремих категорій справ.

В конституції та законах чітко визначено, що найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд Укра­їни. Він забезпечує однакове застосування законодавства цими суда­ми в порядку, встановленому законодавством України. Верховний Суд України у межах своїх повноважень переглядає у касаційному поряд­ку рішення судів загальної юрисдикції та справи за нововиявлени­ми обставинами у порядку, встановленому процесуальним законом, а також розглядає справи, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України. Він вивчає і узагальнює судову практику, аналі­зує судову статистику і дає роз'яснення судам у питаннях застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ та здійснює інші надані йому законодавством повноваження.

Повноваження Верховного Суду визначаються в Законі «Про судо­устрій і статус суддів». Друкованим органом Верховного Суду є бюле­тень Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції та Закону «Про судоустрій і статус суддів»,

«Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.»

Воно здійснюється з урахуванням особливостей провадження у цивільних, кримінальних та інших категоріях справ, вирішення яких віднесено законодавством до компетенції судів.

Статус суддів в Україні визначається, на основі Конституції Укра­їни, Законом України «Про статус суддів». Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуд­дя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян. В Законі визначаються повноваження суддів як носіїв судо­вої влади, встановлюються вимоги, що ставляться до судді, гарантії незалежності суддів та регулюються інші питання щодо здійснення ними своїх повноважень.

В законодавстві визначаються підстави і порядок звільнення суддів з посади. Так, у ч. 5 ст. 126 Конституції визначено перелік підстав за якими судді звільняються з посади. Відповідно до цієї статті суддя звільняється з посади за такими підставами:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено. Це стосу­ється, насамперед, суддів Конституційного суду України та суддів, що призначені на перші п'ять років Президентом України.;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти річного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.


Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Суддя звіль­няється з посади органом, що його обрав або призначив.

В Конституції закладені основи створення і функціонування нового інституту в системі судової влади, який раніше не був відомий вітчиз­няній практиці судоустрою. В ст. 131 Конституції 1996 р. засновано такий орган, як Вища Рада Юстиції.

Аналогічні органи існують в таких країнах, як Італія. Іспанія, та в інших країнах, у Франції існує Вища Рада Магістратури.

Діяльність Вищої Ради Юстиції в Україні регламентується Консти­туцією України та Законом України «Про Вищу Раду Юстиції» від 15 січня 1998 року.

До відання Вищої Ради Юстиції, згідно із ст. 131 Конституції та Закону «Про вищу Раду Юстиції» належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Таким чином, на Вищу Раду Юстиції покладається, насампе­ред, конституційний обов'язок щодо формування якісного суддій- ського корпусу. Одним із основних завдань цього органу є остаточне завершення процесу відбору кадрів на посади суддів. Він є одним із основних елементів, складовою механізму проходження кандида­тів на посади суддів. Водночас, даний інститут є однією із важливих гарантій незалежності судців. Так, зокрема, звільнення суддів з поса­ди за підставами, що передбачені у п. З, 5, 7. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції можливе лише за поданням Вищої Ради Юстиції.

Як видно із змісту ст. 131 Конституції, Вища Рада Юстиції є компе­тентною не лише у справах суддів, а й у справах прокурорів.

На Вищу Раду Юстиції покладається функція дисциплінарно­го органу. Вона вправі розглядати питання та приймати рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несуміс­ності. Вона здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінар- § 3. Конституційно-правові основи побудови і функціонування судової влади в Україні.

ної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів всіх рівнів.

Отже, Вища Рада Юстиції покликана, з одного боку не допускати проявів корпоратизму при формуванні суддійського корпусу, а з іншо­го — забезпечувати гарантії незалежності суддів.

Склад Вищої Ради Юстиції формується таким чином, щоб жодна гілка державної влади не мала вирішального голосу під час прийнят­тя нею рішень щодо кандидатур на посади суддів або притягнення їх до відповідальності. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України. Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчаль­них закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верхо­вного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України (ст. 131 Конституції). Отже, у Вищій Раді Юстиції запровадже­но представництво від всіх основних категорій юристів, які в процесі відправлення правосуддя виконують різні функції, мають різні проце­суальні обов'язки. Це судді, прокурори, адвокати.

Порядок організації і діяльності Вищої Ради Юстиції регламенту­ється Конституцією та Законом «Про Вищу Раду Юстиції» від 15 січня 1998 року.

§ 3. Конституцгйно-правові основи побудови і функціонування судової влади в Україні; принципи судочинства

Правосуддя в Україні здійснюється на основі і у відповідності із встановленими в законодавстві принципами. Принципи є вихідними засадами, на яких базується функціонування судової влади в Україні. Вони обумовлені характером і завданнями органів судової влади. Осно­вні принципи побудови системи судової влади закріплені в Конституції України та послідовно відображені у законах України, які регулюють діяльність органів судової влади України.

До основних конституційних принципів, що лежать в основі орга­нізації і діяльності системи судової влади, належать: принцип терито- ріальності; принцип спеціалізації. Вони закріплені в ст. 125 Консти­туції України.

1) Принцип територіальності побудови судової системи перед­бачає, що місцеві суди мають утворюватися виходячи, як правило, з адміністративно-територіального поділу України. Вони мають бути максимально наближеними до населення. Цей принцип означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певну територію, яка може збігатися з адміністративно-територіальною одиницею, а може і не збігатися з нею. Побудова судової системи за принципом територіальності з урахуванням транспортних комуні­кацій і зв'язків між населеними пунктами забезпечує наближення судів до населення, їх доступність.

2) Принцип спеціалізації є основою для утворення окремих спеціа­лізованих судів і суддів загальної юрисдикції (господарських, цивіль­них, тощо). Спеціалізація судів сприяє поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики його застосування, спри­яє підвищенню їх професіоналізму, а отже - прав і свобод людини і громадянина, інтересів юридичних осіб.

3) Принцип несумісності (ст. 127 Конституції України). Він озна­чає, що професійний суддя не може належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у політичній діяльності, мати пред­ставницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, вико­нувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької, творчої. Метою встановлення такого принципу є забезпечення об'єктивності у діяльності професійного судді, виключення будь-якого побічного впливу на суддю.

4) Принцип незалежності і недоторканості суддів (ст. 126-129 Конституції України). В конституції закріплені непоруш­ні принципи правосуддя - незалежність і недоторканість суддів при здійсненні правосуддя. Вони послідовно відображені в Законі України «Про статус суддів», в нормах цивільно-процесуального, кримінально- процесуального, адміністративно-процесуального кодексів та інших нормативних актів. Відповідно до Конституції та законів, незалежність суддів забезпечується встановленим в законодавстві порядком обрання і призначення суддів на посади, порядком припинення їхніх повноважень та звільнення з посади, таємницею прийняття судових рішень та забо­роною її розголошення, забороною втручання у здійснення правосуддя під загрозою відповідальності за неповагу до суду та судді. Цей прин- § 4. Органи прокуратури в системі органів державної влади України, конституційно-правовий

цип передбачає право судді на відставку, заборону будь-яких обмежень та стороннього впливу, спонукання, тиску (прямого або непрямого) на суддю, втручання з будь-чийого боку, в тому числі з боку законодав­чої та виконавчої влади, посадових осіб, органів державної влади, орга­нізацій, партій, тощо у процес діяльності професійного судді, народного засідателя, присяжного. При вирішенні конкретних справ судді також незалежні від судів вищого рівня, слідчих органів, органів прокуратури, від висновків та думок кожного з учасників судового розгляду справи. Цей принцип зобов'язує кожного суддю, народного засідателя, присяж­ного бути неупередженим у дослідженні обставин справи і доказів, так приймати рішення, підкоряючись тільки закону.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є:

1) Законності; 2) рівності всіх учасників законного процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальнос­ті сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів, і у доведен­ні перед судом їх переконливості; 5) підтримки державного обвину­вачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинувачуваному права на захист; 7) гласності судового процесу та його повна фіксація техніч­ними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскар­ження рішень суду, крім випадків, встановлених в законодавстві; 9) обов'язковості рішень суду.

Зазначені конституційні засади судочинства відображені у нормах законодавства, що регулює питання діяльності органів судової влади. Уточнення та деталізація названих принципів здійснюється у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та в інших галузевих законах.

§ 4. Органи прокуратури в системі органів державної влади України; конституційно-правовий статус, порядок формування, функції

Термін «прокуратура» походить від латинського ргокигаге, що буквально означає - піклуватися, забезпечувати, запобігати; - це орган державної влади, завданням якого є нагляд за виконанням законів, притягнення до відповідальності за їх порушення.


Однією із умов додержання конституції України, законів Украї­ни, інших нормативно-правових актів є здійснення постійного й ефек­тивного контролю за виконанням їх положень органами и посадовими особами всіх гілок державної влади, органами і посадовими особа­ми місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. З метою здійснення функції контролю та деяких інших, визначених зако­нодавством функцій, засновано і утворено відповідні державні струк­тури - органи прокуратури України.

Прокуратура України становить єдину, централізовану систему органів Прокуратури України. Це ієрархічно побудована система орга­нів державної влади (ст. 121 Конституції України).

Законодавче регулювання організації і функціонування Прокурату­ри України здійснюється розділом VII, що називається «Прокуратура», статтями 85, 106 Конституції України, щодо повноважень парламенту України та Президента України, які стосуються діяльності Прокура­тури, Законом України «Про Прокуратуру».

Очолює Прокуратуру України Генеральний прокурор України. Він призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України (ст. 122 Конституції України).

Верховна Рада України, згідно із ст. 122 Конституції, може висло­вити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

В Конституції України, основні функції Прокуратури визначені у стат­ті 121. Згідно із цією статтею, на Прокуратуру України покладається.

1 ) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять опера- тивно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів приму­сового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органа­ми місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. (Даний пункт відмінено на підставі рішення Конституційного Суду від 30.09.2010 p.).

Детально і всебічно питання компетенції Прокуратури, порядку здійснення нею своїх повноважень, регулюються в Законі України «Про Прокуратуру».

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Визначте, в чому полягає призначення судової влади?

2. Які основні функції здійснюються судовою владою?

3. Що являє собою правосуддя?

4. Які завдання покладаються на судову владу?

5. Які органи належать до системи судової влади?

6. Яке місце в системі судових органів займає Конституційний Суд України?

I. Якими законодавчими актами регулюється діяльність органів судової влади?

8. Який порядок формування Конституційного Суду України?

9. Визначте статус Прокуратури України.

10. Яке місце займає Прокуратура в системі органів державної влади України.

II. Які функції здійснюються органами Прокуратури?

12. Нормами яких законодавчих актів регулюється діяльність Проку­ратури України?

ТЕМА СЕМІНАРУ: Судова влада в Україні, Органи прокуратури

України

ПЛАН

1. Поняття та сутність судової влади; її основні функції.

2. Конституційно-правове регулювання судової влади в Україні.

3. Система органів судової влади в Україні.

4. Конституційно-правові основи побудови і функціонування судової влади в Україні.

5. Принципи судочинства.

6. Органи прокуратури в системі органів державної влади України; конституційно-правовий статус, порядок формування.

7. Функції і повноваження органів Прокуратури України; конституцій­но-правове регулювання.

8. Конституційно-правові основи побудови і функціонування адвока­тури в Україні.

Теми рефератів:

1. Вища рада юстиції України: порядок утворення, склад, основні функції.

2. Конституційно-правові основи статусу суддів в Україні.

3. Конституційно-правові основи взаємовідносин адвокатури та судів України.

Зразки тестових завдань:

1. Вставте пропущені слова:

1 Основними функціями судової влади є ... і ...

2. Вкажіть, через які інституції народ бере участь у здійсненні правосуддя?
через адвокатів
через народних засідателів
через присяжних
через прокурора
через своїх представників в органах судової влади
3. Вставте пропущений термін:
"... "- орган державної влади, завданням якого є нагляд за виконан­ням законів, притягнення до відповідальності за їх порушення.

 

Відповіді на тести:

1) правосуддя, контроль.

2) 2, 3.

3) Прокуратура.

Рекомендована література:

Нормативно-правові акти:

Рішення конституційного суду України «... щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесен­ня змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року» від ЗО вересня 2010 р. // Офіційний вісник України. - 01.10.2010. - № 72/1 Спеціальний випуск/, стор. 7, стаття 2597;

Закони України:

- від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» // Голос Укра­їни. -03.08.2010. - № 142;

- від 15 січня 1998 р. «Про Вищу раду юстиції» // ВВР - 1998.- № 25. - Ст. 146; в останній редакції від 02.07.2009;

- від 16 жовт. 1996 р. «Про Конституційний Суд України» // ВВР. - 1996. - № 49. - Ст. 272; в останній редакції від 07.07.2009;

- від 15 груд. 1992 р. «Про статус суддів» // Голос України. - 1993, 10 січня; в останній редакції від 22.05.2008;

- від 19 груд. 1992 р. «Про адвокатуру» // ВВР. - 1993. - № 9. - Ст. 62; в останній редакції від 01.10.2008,

- від 5 лист. 1991 р. «Про прокуратуру» // ВВР. - 1991,- № 53.-Ст. 793; в останній редакції від 25.09.2008.

Навчальна та наукова література:

Коментар до Конституції України. - 2-ге вид. - К.: Інститут законо­давства Верховної Ради України. 1998.-418 с.;

Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка - К.: Наукова думка, 2003.-732 с.;

Фрицький О. Ф. Конституційне право України: - підручник, - К.: Юрінком Інтер, 2002;

Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник. - Вид. 3-тє, виправи, та доповн. - К.: Атіка, 2004. - 512 с.;

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко. - К.: Українська енциклопедія, 1998-2004 р.;

Москвич Л. На шляху до реформування конституційних засад судо­вої системи//Право України. - 2009. - № 10.-С. 96-101;

Кривенко Л. Інституціоналізація конституційно-правової відпові­дальності - необхідна складова розширення та оновлення судової системи України // Право України. - 2003. - № 1. - С. 20-24;

Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні. // Право України. - 2002. - № 5.-С. 8-11;

Жушман М. Предмет судової діяльності у справах про захист вибор­чих прав // Право України. - 2004. - № 4. - С. 77;

Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2001. - № 1.-С. 15-18.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.036 сек.)