Після вивчення теми необхідно. ❖ Поняття і сутність виконавчої влади

знати:

❖ Поняття і сутність виконавчої влади.

❖ Функціональне призначення виконавчої влади.

❖ Характерні ознаки виконавчої влади.

♦♦♦ Систему органів державної виконавчої влади в Україні.

❖ Законодавче регулювання діяльності виконавчої влади в Укра­їні.

*> Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

❖ Порядок формування уряду України.

❖ Функції і повноваження Кабінету Міністрів України.

♦♦♦ Конституційно-правовий статус міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади України.

"І* Порядок формування, повноваження, підконтрольність та підзвітність центральних органів виконавчої влади.

❖ Конституційно-правовий статус місцевих органів державної виконавчої влади України.

❖ Порядок формування та повноваження місцевих державних адміністрацій.

вміти:

• виявляти відмінності у функціональному призначенні виконав­чої влади від інших гілок державної влади;

• визначати характерні особливості виконавчої влади:

• визначати систему органів виконавчої влади України;

• проводити порівняльний аналіз правового статусу органів вико­навчої влади України та зарубіжних країн;

• визначати й аналізувати підстави підконтрольності та підзвіт­ності органів виконавчої влади України;

• аналізувати функції та повноваження окремих органів виконав­чої влади України;

• визначати юридичну силу актів органів виконавчої влади Укра­їни, їхнє місце в системі національного законодавства.

Ключові поняття й терміни: державна виконавча влада; Уряд України; центральний орган державної виконавчої влади; місцевий орган державної виконавчої влади

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Поняття і сутність виконавчої влади; загальна характеристика конституційно- правового статусу органів виконавчої влади

Відповідно до теорії поділу влади, виконавча влада являє собою одну із трьох самостійних, формально незалежних одна від одної гілок державної влади. Функціональне призначення виконавчої влади полягає насамперед у виконанні Конституції і законів України, а також інших актів, що приймаються органом законодавчої влади, іншими органами державної влади. Звідси випливає, що державна виконавча влада є владою правозастосовчою.

Організаційно, виконавча влада уособлена в системі відповідних органів державної влади, через які реалізуються її функції та владні повноваження.

Як самостійній гілці державної влади, виконавчий владі притаман­ні певні ознаки, які відрізняють її від законодавчої і судової влади.

Насамперед, виконавча влада здійснює функції держави у специ­фічній формі. Зміст функцій виконавчої влади випливає із сутності і форми самої держави. Сутність і форма держави обумовлюють зміст і характер повноважень виконавчої влади.

Органи державної виконавчої влади діють від імені держави. З цією метою вони наділені державно-владними повноваженнями. Держав­но-владні повноваження є невід'ємною ознакою кожного державного органу. Без них орган держави втратив би свою специфіку, не зміг би виконувати покладені на нього завдання, забезпечити своє призначен­ня у механізмі держави. Обсяг і характер державно-владних повнова­жень визначається, виходячи з місця, яке займає той чи інший орган у загальній системі органів, що здійснюють функції державної влади.

Особливість виконавчої влади полягає у тому, що вона насамперед спрямована на оперативне управління суспільними процесами. Тому її змістом є виконавчо-розпорядча діяльність, а отже, і наділення її відпо­відними повноваженнями.

По-друге, акти законодавчої влади органи виконавчої влади беруть до виконання. Проте, реалізація виконавчою владою актів законодавчої влади не є простим, механічним їх виконанням. Виконуючи закони.

виконавча влада бере безпосередню участь у формуванні законодавчо­го масиву країни. Насамперед, виконавча влада має право законодавчої ініціативи. Реадізуючи його, вона вправі вносити на розгляд парла­менту законопроекти, які є необхідними у регулюванні відповідних суспільних відносин. Водночас, обов'язком виконавчої влади є розроб­ка і внесення законопроекту Про Державний бюджет. Отже, у порядку законодавчої ініціативи або за пропозицією органу законодавчої влади виконавча влада розробляє і вносить на розгляд законодавчої влади законопроекти. Крім того, у процесі реалізації виконавчою владою актів законодавчої влади виникає потреба у змістовій, часовій, адрес­ній та іншій конкретизації цих актів. Тому виконавча влада наділена повноваженнями здійснювати підзаконне нормативно-правове регулю­вання суспільних відносин. Вона вправі приймати підзаконні норма­тивно-правові акти (постанови Кабінету Міністрів, накази міністрів тощо). В законодавстві чітко визначені межі нормативно-правового регулювання суспільних відносин органами виконавчої влади.

По-третє, властивістю виконавчої влади є здійснення нею функ­ції щодо забезпечення реалізації законів фінансовими, організаційно- технічними та іншими засобами. Це зумовлює необхідність наявнос­ті у розпорядженні виконавчої влади фінансових структур держави. Отже, саме виконавчій владі підпорядковуються фінансові структури.

Наступною характерною ознакою державної виконавчої влади є те, що їй безпосередньо підпорядковуються силові структури держави. Вона вправі використовувати силові, примусові структури держави — внутрішні війська, збройні сили тощо.

Законодавча і судова влада, на відміну від виконавчої, не мають у своєму підпорядкуванні і розпорядженні силових структур. Вони знаходяться у підпорядкуванні саме виконавчої влади.

Таким чином, у безпосередньому віданні виконавчої влади знахо­дяться значні людські, економічні, фінансові, інформаційні ресурси, а також реальні важелі управління державними інститутами, у тому числі силовими структурами - збройними силами, міліцією, спеці­альними службами. Вона наділена правом безпосередньо здійснюва­ти легітимний державний примус. Це забезпечує можливість виконав­чій владі здійснювати ефективне управління суспільними процесами. Водночас, відмічені властивості виконавчої влади об'єктивно можуть створювати умови для того, що б вона могла піднестися над іншими гілками влади, утвердитися як авторитарна влада. Саме тому, необ- § 2. Система органів державної виконавчої влади в Україні; законодавче регулювання

хідним є забезпечення реального й дійового контролю за діяльністю виконавчої влади з боку законодавчої та судової гілок влади.

Історії відомі факти, коли одна із гілок державної влади, частіше за все виконавча, узурпує всю владу і утверджується як небезпечна авторитарна влада з усіма негативними наслідками. Таке мало місце у довоєнній Німеччині. Італії тощо.

Умовою запобігання небажаного розвитку виконавчої влади у авто­ритарному напрямі є стримування і урівноваження її сильними і неза­лежними законодавчою і судовою владами.

Урівноваження і стримування виконавчої влади законодавчою і судовою досягається шляхом чіткого розмежування повноважень між різними гілками державної влади, через запровадження механізму стримувань і противаг, який забезпечує можливість будь-коли припиня­ти узурпацію влади. Особливо важлива роль у цьому належить забез­печенню ефективного, реального контролю, як невід'ємної складової механізму стримувань і противаг, який має здійснюватись з боку інших гілок влади.

Індивідуальні ознаки виконавчої влади розкриваються через право­вий статус окремих органів виконавчої влади.

Правовий статус органів виконавчої влади як суб'єктів конституцій­них правовідносин визначається відповідними нормативними актами.

§ 2. Система органів державної виконавчої влада в Україні; законодавче регулювання

Необхідною умовою успішного функціонування виконавчої влади є наявність певних організаційних структур в системі державного меха­нізму - відповідних органів державної влади. Такі органи призначе­ні здійснювати функції державної виконавчої влади, а саме - функ­ції управління економічними і соціальними процесами в суспільстві і державі. Функціонування виконавчої гілки державної влади забезпе­чується через діяльність системи органів виконавчої влади, що мають вертикальний зв'язок між супідрядними органами виконавчої влади, на підставі розподілу повноважень між ними.

До системи органів виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України, уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконав­чої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі, тобто — місцеві державні адміністрації.

Система органів виконавчої влади, їх правовий статус регулюють­ся Конституцією України (розділ VI), Законом України «Про Кабінет Міністрів України», Законом України «Про місцеві державні адміні­страції». іншими законами а також указами Президента України.

В Конституції України визначається система та ієрархія орга­нів державної виконавчої влади, встановлюється їх правовий статус, визначаються основи компетенції, форми взаємодії з іншими гілками державної влади та главою держави, регламентуються питання щодо порядку утворення, строків повноважень, підстав та порядку достро­кового припинення повноважень органів виконавчої влади, їхньої гіідконтрольності, підзвітності та відповідальності. Детальна, всебічна правова регламентація питань, що стосуються функціонування вико­навчої влади в Україні, здійснюється, на основі Конституції України, у законах України та в інших підзаконних нормативно-правових актах.

Кожний державний орган виконавчої влади має визначену норма­тивним актом компетенцію, внутрішню структуру, територіальний масштаб діяльності, має свою сферу, що іменується «предметом віда­ння». Орган складається в основному з державних службовців, між якими розподіл посадових обов'язків закріплюється нормативними актами, а кожен із них має відповідати встановленим вимогам щодо рівня професійної підготовки, стажу і досвіду роботи тощо. Державні службовці обіймають посади і виконують свої функції у відповідності із законодавством про державну службу.

Для кожного державного органу виконавчої влади затверджується штатний розпис, в якому йдеться про перелік структурних підрозділів, найменування і кількість посад з визначеними посадовими окладами. Конституційна, адміністративна та інша правоздатність і дієздатність органів виконавчої влади виникає одночасно з їх утворенням і визна­ченням компетенції, а припиняється - з їх ліквідацією.

Побудова і функціонування органів державної виконавчої влади, їх системи ґрунтується на певних засадах, що визначені у законодавстві. До них належать такі основні:

Поєднання загального, галузевого, міжгалузевого і функціонально­го факторів у побудові і діяльності органів виконавчої влади. Поєднан­ня зазначених факторів реалізується в тому, що кожен із них знаходить своє втілення у побудові і діяльності відповідного органу виконавчої 2. Система органів державної виконавчої влади в Україні; законодавче регулювання

влади. Це здійснюється шляхом заснування, утворення, функціону­вання відповідних органів цієї гілки влади, їхньої системи. Це органи загальної компетенції, галузеві, міжгалузеві і функціональні органи виконавчої влади.

Наступною серед загальних засад, що лежать в основі формуван­ня і функціонування органів державної виконавчої влади, системи цих органів є територіальний фактор. Це передбачає необхідність врахо­вувати обставини, які пов'язані із потребами забезпечення керованос­ті, як всією територією держави, так і окремими її адміністративно- територіальними одиницями (областями, районами, містами тощо). Виходячи із цих потреб засновуються і утворюються центральні, регі­ональні та місцеві органи виконавчої влади. До центральних загаль­нодержавних органів належать: Кабінет Міністрів України, міністер­ства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади. Регіональним органом виконавчої влади є Рада міністрів автономної республіки Крим. Місцевими органами виконавчої влади є держав­ні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі та в районах цих міст.

Наступним загальним принципом, що лежить в основі організації і діяльності виконавчої влади є поєднання колегіальних та одноосо­бових форм діяльності цих органів та побудова їх на засадах субор­динації. В залежності від характеру функцій, які покладаються на той чи інший орган виконавчої влади, в залежності від форм здійснення цих функцій, всі органи виконавчої влади поділяються на колегіаль­ні — органи колегіального керівництва і одноособові — органи одно­особового керівництва. Колегіальні - це такі органи, які вирішують питання своєї компетенції і приймають по них рішення за вирішаль­ною участю всього складу органу - колегіально. До них належать Кабінет Міністрів України, Уряд АРК. місцеві державні адміністра­ції. Одноособові - це такі органи, в яких рішення з питань, що відне­сені до їхньої компетенції приймає керівник цього органу одноосібно. До таких органів належать міністерства, де рішення з питань їхньої компетенції приймає міністр, що їх очолює одноосібно. Аналогічно діють керівники відділів, управлінь місцевих державних адміністрацій.

Підсумовуючи розгляд питання щодо системи органів виконавчої влади та конституційно-правового регулювання їх діяльності слід ще раз звернути увагу, що конституційна регламентація організації і діяль­ності виконавчої влади зосереджується на регулюванні найважливіших сторін діяльності органів цієї гілки влади, визначення їхнього право­вого статусу, основ компетенції, основних форм діяльності.

В сучасних соціально-політичних умовах існують об'єктивні потреби у створенні можливостей, що забезпечували б раціональну та науково обгрунтовану організацію і функціонування виконавчої влади. Виходячи із цих потреб великої актуальності набуває питання, визна­чення і законодавчої регламентації правового статусу кожного із видів органів в системі виконавчої влади.

§ 3. Кабінет Міністрів України; конституційно-правовгш статус, порядок формування, функції і повноваження

Правовий статус Кабінету Міністрів України визначається статтею! 13 Конституції України. Згідно із цією статтею. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конститу­цією та законами України, актами Президента України.

Порядок формування Уряду України та його Склад визначається Статтею 114 Конституції. Згідно із змінами, внесеними до Консти­туції України Законом «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. передбачалось, що До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр- міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем 'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра Украї­ни вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до стат­ті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента § 3. Кабінет Міністрів України; конституційно-правовий статус.

України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верхо­вною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

У зв'язку із визнанням Конституційним Судом України ЗО верес­ня 2010 р. неконституційним названого Закону, відновлена попередня редакція ст. 114 Конституції, відповідно до якої: «До складу Кабіне­ту Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце- прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж поло­вини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програ­ми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.».

Статтею 115 Конституції у редакції 2004 р. встановлено, що Кабі­нет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Згід­но із статтею 87 Конституції, Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депута­тів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України га прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшіс­тю від конституційного складу Верховної Ради України.

Стаття 115 Конституції встановлює, що відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього скла­ду Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада Укра­їни здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені Конституцією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед ново­обраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноважен­ня до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

За статтею 115 Конституції у редакції 1996 р., що відновлена за рішенням Конституційного Суду України від 30.09.2010: «Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Прези­дентом України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міні­стрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відстав­ку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дору­ченням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шіст­десят днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президенто­ві України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішен­ням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.».

Компетенція уряду України визначена статтею 116 Конституції. У цій статті у редакції 2004 р. встановлено, що Кабінет Міністрів України:

§ 3. Кабінет Міністрів України; конституційно-правовий статус...

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів вико­навчої влади;

9.1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до зако­ну міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9.2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням і Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконав­чої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та зако­нами України».

Наведена стаття 116 Конституції у редакції 1996 р, що відновлена за рішенням Конституційного Суду України від 30.09.2010 встановлює,

що: «Кабінет Міністрів України:

р_ - ^[24] ________ _ _

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави,

і виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і І громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населен­ня, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічно­го, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і націо­нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочин­ністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів вико­навчої влади;

10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.».

Члени Кабінету Міністрів України, відповідно до статті 120 Конституції України, не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержан­ня прибутку. (Частина перша статті 120 в редакції Закону № 2222-1V 10 від 08.12.2004)

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією і законами України.

§ 4. Міністерства, інші центральні та місцеві органа державної виконавчої влади

Порядок утворення і діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади регулюються Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України».

Відповідно до ст. 116 Конституції України у редакції Закону від 08.12.2004, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворює, реорганізовує та ліквідовує Кабінет Міністрів України, діючи відповідно до закону «Про Кабінет Міністрів України» та в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Згід­но із цією ж статтею, до компетенції Уряду належить призначення на посади та звільнення з посад за поданням Прем'єр-міністра Укра­їни керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Згідно із положеннями Консти­туції України у редакції 1996 р., відновлених за рішенням Конститу­ційного Суду України від 30.09.2010, відмічені повноваження здійсню­ються Президентом України. Отже, Конституція України регламентує лише основи формування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Детально всі питання щодо організації діяльнос- § 4. Міністерства, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади

ті названих органів регламентуються Законом України «Про Кабінет Міністрів України».

Місцевими органами виконавчої влади є місцеві державні адміні­страції. Порядок формування і діяльності цих органів виконавчої влади, обсяг їх компетенції, порядок її здійснення та інші питання, що стосу­ються місцевих органів державної виконавчої влади, регулюються Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміні­страції», деякі питання щодо взаємодії із органами місцевого самовря­дування - Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із статтею 118 Конституції, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Виходячи із особливого статусу міст Києва та Севастополя в Конституції встановлено, що Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими закона­ми України.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місце­вих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації підзвіт­ні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. У частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на поса­ду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабіне­ту Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій, при здійсненні своїх повноважень, відповідальні перед Президентом Укра­їни і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні орга­нам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих держав­них адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути, відповідно до зако­ну, скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відпо­відної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміні­страції висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Обсяг повноважень, порядок діяльності місцевих державних адмі­ністрацій визначаються Конституцією України, законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року із наступними змінами.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території, відповідно до статті 119 Конституції України та Закону, забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-еконо- мічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відпо­відними радами повноважень.

Керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Організація, компетенція та порядок її здійснення центральними та місцевими органами виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Визначте, що являє собою виконавча влада, як окрема гілка державної влади в Україні?

2. Які характерні ознаки притаманні державній виконавчій владі?

3. За допомогою яких засобів забезпечується діяльність виконавчої влади в межах визначеної законодавством компетенції?

4. Визначте, які органи належать до системи виконавчої влади в Україні?

5. Розкрийте статус Кабінету Міністрів України в системі вико­навчої влади.

6. Визначте порядок формування уряду України.

7. Який склад Кабінету Міністрів України?

8. Визначте основні повноваження уряду України.

9. Які органи належать до системи центральних органів державної виконавчої влади⁷

10. Який порядок формування центральних органів виконавчої влади?

11. Як здійснюється законодавче регулювання діяльності централь­них органів виконавчої влади в Україні?

12. Які органи належать до місцевих органів виконавчої влади?

ТЕМА СЕМІНАРУ: Виконавча влада в Україні

ПЛАН

1. Поняття і сутність виконавчої влади; загальні конституційні засади побудови державних органів виконавчої влади в Україні.

2. Система органів державної виконавчої влади України; законодавче регулювання.

3. Кабінет Міністрів України: конституційно-правовий статус, порядок формування, склад.

4. Повноваження Кабінету Міністрів України.

5. Конституційно-правовий статус, порядок утворення, повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України.

6. Місцеві органи державної виконавчої влади України: порядок формування, компетенція, підконтрольність та підзвітність.

7. Акти органів державної виконавчої влади в системі нормативно- правових актів держави.

Теми рефератів:

1. Проблеми вдосконалення конституційно-правового статусу мініс­терств та інших центральних органів виконавчої влади України.

2. Конституційно-правові основи взаємовідносин місцевих державних адміністрацій з місцевими радами.

Зразки тестових завдань: 1, Вкажіть, що з означеного входить до системи органів держав­

Поиск по сайту: