Явище плазмолізу та деплазмолізу в рослинних клітинах

Плазмоліз – явище відокремлення протопласта від оболонки рослинної клітини, яке властиве лише для живих, функціонально цілісних клітин. Причиною плазмолізу є зменшення об’єму протопласта внаслідок виходу води у гіпертонічному середовищі. Процес повернення плазмолізованої клітини до вихідного стану називається деплазмолізом, відбувається у гіпотонічному середовищі. На початковому етапі плазмолізу при великому збільшенні мікроскопа можна побачити тоненькі тяжі цитоплазми – плазмодесмові нитки або нитки Хехта, що свідчить про в’язкість та елас-тичність цитоплаз-ми.

Залежно від в’язкості цитоплаз-ми можна спосте-рігати різні форми плазмолізу (рис. 1). При невеликій в’я-зкості-опукла фор-ма плазмолізу, при вищій – увігнута, а при високій – су-домна форма плазмолізу. Форма і час настання плазмолізу залежать також і від природи йонів плазмолітика, оскільки вони здатні змінювати в’язкість цитоплазми рослинних клітин. Катіони К⁺ як компонент плазмолітика спричиняють набрякання та розрідження цитоплазми, а Са²⁺, навпаки, її ущільнення. По-різному діють на процес набрякання колоїдів цитоплазми й аніони. З колоїдної хімії відомий ліотропний ряд: цитрат < тартрат < сульфат < ацетат < хлорид < нітрат < йодид < роданід. Цитрат спричиняє найменше набрякання цитоплазми, а роданід – найбільше.

Мета роботи: визначити умови проходження плазмолізу та деплазмолізу в рослинних клітинах.

Прилади і матеріали дослідження: мікроскоп; предметні і накривні скельця; препарувальні голки; скальпель; пінцет; фільтрувальний папір; скляна паличка; 1 М розчини плазмолітиків – KNO₃, Ca(NO₃)₂, KCl, KCNS, цибуля з пігментованими лусками або червона капуста, листя традесканції.

Поиск по сайту: