 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Хід виконання роботи. 1.Перед дослідом 2 колби (дослід і контроль) ставлять у однакові умови і залишають відкритими протягом 20-30 хвилин для заповнення повітрям однакового
1. Перед дослідом 2 колби (дослід і контроль) ставлять у однакові умови і залишають відкритими протягом 20-30 хвилин для заповнення повітрям однакового складу.
2. Зрізають листок рослини. Лезом або скальпелем оновлюють зріз під водою і поміщають у пробірку з водою. Пробірку переносять у дослідну колбу. Обидві колби одночасно закривають корком або плівкою Parafilm. Колби ставлять на світло і фіксують час.
3. Через 15-20 хв пробірку з листком виймають, а колбу швидко закривають. Контрольну колбу також відкривають на кілька секунд.
4. Визначають площу листка ваговим методом. Для цього вирізають паперовий контур листка, зважують його з точністю до 0,001 г; паралельно визначають масу квадрата такого ж паперу з відомою площею, наприклад, 1 см2. За пропорцією визначають площу листка.
5. Аналізують повітря у колбах: у кожну колбу через отвір у корку наливають по 2-3 краплі фенолфталеїну і по 20 мл розчину Ва(ОН)2. Барит вступає в реакцію з вуглекислим газом відповідно до рівняння:
Ва(ОН)2 + CO2 = BaCO3 ↓+ H2O
Для збільшення площі контакту Ва(ОН)2 з CO2 обережно змочують цим розчином внутрішні стінки колб та періодично струшують вміст протягом 20-ти хвилин.
6. Надлишок бариту через отвір у корку чи в плівці Parafilm відтитровують HCl до зникнення рожевого забарвлення фенолфталеїну:
7. Інтенсивність фотосинтезу в мг СО2, поглинутого за годину на 1 дм2 поверхні, розраховують за формулою:
,
де А – об’єм (мл) НCl, який був використаний на титрування бариту в контролі;
В – об’єм (мл) НCl, який був використаний на титрування бариту в досліді;
0,44 – кількість мг CO2, що відповідає 1 мл 0,02н розчину HCl;
60 – коефіцієнт перетворення хвилин у години;
s – площа листка у дм2;
t – час експозиції, хв.
Барит при тривалому зберіганні може змінювати титр, тому перед титруванням встановлюють співвідношення між розчинами бариту і соляної кислоти, і, якщо потрібно, розраховують поправку до титру.
8. Результати досліду заносять у таблицю:
| Варіант досліду | Об’єм колби, мл | Загальний об’єм бариту | Об’єм бариту, зв’язаного з СО2 | мг СО2 у колбі | Поглинуто СО2 у ході фотосинтезу | Інтенсивність фотосинтезу, мг СО2/дм2·год | ||
| мл | мл, з поправкою до титру | до досліду | після досліду | |||||
| Дослід | ||||||||
| Контроль |
9. Висновок.
Поиск по сайту: