Організація банківського кредитування

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у сти­мулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банків­ський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресур­сами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслі­док чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кре­дитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Креди т— це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу зворотного руху вартості. Суб’єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридичне самостійні господарюючі одиниці. Об’єкт кредитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов’язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора.

Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:

- строки користування;

- забезпечення;

- ступінь ризику;

- методи надання кредиту;

- строки погашення.

Відповідно до строків користування виділяють короткостро­кові, середньострокові та довгострокові кредити.

Короткострокові кредити надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забез­печеними надходженнями коштів у відповідному періоді. Серед­ньострокові кредити надаються терміном до 3 років на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капі­тальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватись для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основ­них фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За забезпеченням кредити поділяються на забезпечені заста­вою (майном, майновими правами, цінними паперами), гаранто­вані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим за­безпеченням (порука, свідоцтво страхової організації) та незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють стандартні кредити та кре­дити з підвищеним ризиком.

За методами надання — кредити, що надаються у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення — кредити, що погашають водночас, у розстрочку, достроково, з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду.

Кредитні операції організуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи кредитування.

До основних принципів кредитування відносяться:

1. Зворотність кредиту являє собою основну властивість кредитних відносин, що відрізняє їх від інших видів економічних відносин, що на практиці знаходить свого виразу в певному механізмі, а саме:

- порядок погашення конкретної позички за рахунок виторгу;

- юридичне закріплення її порядку погашення в кредитному договорі;

- використання різноманітних форм забезпечення повноти й своєчасності зворотного руху позички.

2. Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення позички в певний час. Однак строк використання заємних коштів має бути економічно обґрунтованим. Він залежить від обігу оборотного капіталу, дебіторської та кредиторської заборгованості.

3. Принцип забезпеченості виражається в різноманітних формах забезпечення зворотності кредиту. Це конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організація контролю банку за достатністю та прийнятністю даного джерела.

4. Принцип платності означає, що позичальник має повернути в банк не тільки основну суму боргу, а й відсотки за користування коштами.

5. Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику на конкретну ціль. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позички, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу. Позичальник представляє в банк бізнес-план заходу, що кредитується.

6. Принци диференційованого підходу означає різне відношення банку до позичальників. Більш надійним партнерам банки можуть надавати пільги у вигляді зменшеного позичкового відсотку, залучення меншого забезпечення та інше. Навпаки, незнайомим клієнтам банки встановлюють більш жорсткий режим кредитування.

Практичні засади кредитних відносин в Україні, форми і види кредитів, принципи та умови банківського кредитування визнача­ються відповідними нормативними актами Національного банку України. Законом України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що комерційні банки надають кредити юридичним та фізичним особам.

Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій. Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинне прийматися колегіально — Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредит­ною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних норма­тивів банківської діяльності.

До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

1.Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7). Норматив Н7 встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Він розраховується за формулою:

де З_с — сукупна заборгованість за строковими депозитами, креди­тами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простро­ченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% позабалансових зобов’язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів), за вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;

РК — регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%.

2. Норматив великих кредитних ризиків (Н8). Норматив Н8 установлюється з метою обмеження концент­рації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів і розраховується за формулою

де З_в — сукупна заборгованість за строковими депозитами, креди­тами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простро­ченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позаба­лансових зобов’язань, що враховується комерційним банком за «великими» кредитами за одним контрагентом (або групою пов’язаних контрагентів) із вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;

РК — регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9); Норматив Н9 установлюється з метою обмеження концентрації ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлюється тим, що банк прово­дить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, а це призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках ви­значення платоспроможності контрагента не завжди здійснюєть­ся достатньо об’єктивно. Норматив Н9 розраховується за формулою:

де З_ін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кре­дитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами;

РК — регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н9 не може перевищувати 5%.

4. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Норматив Н10 установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків пов’язаних із інсайдерами. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків, пов’язаних з інсайдерами, призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного ка­піталу банку. Норматив Н10 розраховується за формулою

де СЗ_ін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кре­дитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, боргови­ми цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, про­строченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми по­забалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів, із вирахуванням сформованих резервів під ці операції;

РК — регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н10 не має перевищувати 40%.

Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефектив­ної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика комерційного банку — це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів кредитування. Кредитну політику розробляє кредитний департамент.

Кредитна політика дає змогу планувати, регулювати, контро­лювати, раціонально організовувати взаємовідносини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху грошових коштів.

Кожен банк визначає власну кредитну політику, беручи до уваги всю множину ризиків (внутрішніх і зовнішніх), якими він обтяжений.

Поиск по сайту: