Походження та функції грошей

Міністерство транспорту та зв'язку України

Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова

Кафедра економіки підприємства та корпоративного управління

Основи банківської справи

Навчально-методичний посібник

з дисципліни „Банківська справа”

Для студентів за напрямами підготовки

6.030504 „Економіка підприємства”, 6.030601 „Менеджмент”

Рекомендовано

Вченою радою Навчально-наукового Інституту економіки та менеджменту (НН ІЕМ) Одеської національної академії зв’язку ОНАЗ ім. О.С. Попова

(протокол № 4 від 29 листопада 2010 р.)

ОДЕСА - 2010

УДК 338.47

Князєва О.А., Терешко Ю.В. Основи банківської справи: навч.-метод. посіб. з дис. „Банківська справа” для студ. за напр. підг. 6.030504 „Економіка підприємства”, 6.030601 „Менеджмент”. – Одеса: ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2010. – 168 с.

Рецензент - Захарченко Л.А.,кандидат економічних наук, доцент, директор Науково-навчального інституту економіки та менеджменту
ОНАС ім. О.С. Попова

У навчально-методичному посібникудосліджено походження та функції грошей, а також передумови та історія походження банків. Наведено сутність, процес становлення та основні функції банків, а також прядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності. Послідовно викладено матеріал щодо операції банків з розрахунково-касового обслуговування платіжного безготівкового та готівкового обороту клієнтів. Розглянуто ресурси банку, їх структуру і характеристику. Визначено особливості кредитних операції банків, операції банку з цінними паперами та інші банківські операції та послуги. Наведено методологію визначення ліквідності та платоспроможності банку. У скороченій формі наведено основи функціонування автоматизованих банківських систем.

Рекомендується для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації.

Схвалено на засіданні кафедри Економіки підприємства та корпоративного управління ОНАЗ ім. О.С. Попова

(протокол № 5 від 19.11.2010 р.)

ЗМІСТ

ВСТУП

Процес економічних перетворень в Україні розпочався з реформування банківської системи, яка продовжує розвиватися і нині. Комерційні банки стали центральною ланкою функціонування економіки.

Банківська справа займає ключову позицію в економічному процесі. Це дуже динамічний бізнес в усьому світі та в нашій державі. В Україні банківська справа вже встигла пройти основні фази становлення, притаманні країнам з розвиненою ринковою економікою.

Роль банків в економіці є дуже значною. В процесі своєї діяльності вони вступають у взаємовідносини як з іншими банками, так і з клієнтами різноманітних форм власності.

У зв’язку з цим при вивченні діяльності банків потрібен комплексний підхід, який дозволяє пов’язати функціонування банківської системи з процесами відтворення та розвитку економіки.

Метою дисципліни „Банківська справа” є формування у студентів системи знань про принципи побудови банківської системи України, її структуру та функції окремих ланцюгів; операції Національного банку України та комерційних банків: організація банківського кредитування, безготівкових розрахунків у господарському обігу; інвестиційна діяльність банків та ін.

Дисципліна «Банківська справа» є базовою для наступного вивчення таких переметів: Банківський менеджмент, Фінанси підприємства, а також до дипломного проектування.

Завдання дисципліни: вивчення методів проведення банківських операцій і надання банківських послуг; набуття вмінь виконувати конкретні операції банківської діяльності.

Предметом дисципліни є діяльність комерційних банків, пов’язана з наданням послуг юридичним і фізичним особам.

У результаті вивчення дисципліни “Банківська справа” студент повинен знати:

- економіко-правові аспекти діяльності банківської системи України;

- сучасні методи ефективного управління банківською діяльністю;

- тенденції розвитку та економічну ефективність надання банківських послуг і проведення банківських операцій.

Студент повинен набути навичок:

- дослідження та аналізу сутності та впровадження і використання сучасних банківських продуктів;

- дослідження практичного досвіду функціонування та розвитку фінансово-кредитних систем розвинених країн;

- використання сучасних методів аналізу банківської діяльності та функціонування автоматизованих банківських систем.

Уміти ефективно використовувати у своїй подальшій трудовій діяльності набуті знання щодо:

- характеристики грошового обігу в Україні, механізмів розвитку інфляції та шляхів її подолання;

- суті та порядку здійснення банківських операцій;

- шляхів залучення банками коштів і напрямів узгодження економічних інтересів банківських установ і клієнтів.

З урахуванням цього у навчально-методичному посібникурозглянуті основні операції, пов’язані з діяльністю сучасного банку. Наведено основні функції банків та прядок їх реєстрації. Викладено матеріал щодо операції банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, кредитних операції банків, операції банку з цінними паперами та інших банківських операції та послуг. Розглянуто ресурси банку, їх структуру і характеристику, наведено методологію визначення ліквідності та платоспроможності банку. У скороченій формі наведено основи функціонування автоматизованих банківських систем.

Навчально-методичний посібник може вирисовуватися в ході вивчення дисципліни „Банківська справа” студентами за напрямами підготовки 6.030504 „Економіка підприємства”, 6.030601 „Менеджмент”, а також 6.090504 «Мережі та системи поштового зв’язку».

Автори:

Доктор економічних наук, доцент, професор кафедри Економіки підприємства та корпоративного управління ОНАЗ ім. О.С. Попова
Князєва Олена Альбертівна (вступ, розділи 1, 2, 4, 6, 8).

Кандидат економічних наук, доцент кафедри Економіки підприємства та корпоративного управління ОНАЗ ім. О.С. Попова
Терешко Юлія Володимирівна (розділи 3, 5, 7, 9).

Розділ 1

Походження та функції грошей

Походження грошей

Гроші (англ. Money, нім. Geld) - універсальне засіб обміну, особливий товар, наділений властивістю загального еквівалента, за допомогою якого виражається вартість усіх інших товарів. Сутність грошей полягає в розв’язанні протиріччя між споживчою вартістю і вартістю.

Гроші - це, мабуть, одне з найбільш великих винаходів людської думки. У живій природі аналогій не знайдеться. Вся структура сучасної економіки зумовлена існуванням грошей. За образним висловом К. Маркса, „ …кожен товар кидає закохані погляди на гроші, намагаючись висловити свою вартість через грошовий матеріал у вигляді ціни ”.

Англійський політик Гладстон жартував, що навіть любов не звела таку велику кількість людей, як думки з приводу сутності грошей.

Царство грошей - одна з найскладніших систем ринку, і немає людини, яку б не зачіпали щодня процеси, що відбуваються в цьому світі.

Товарне походження грошей безсумнівно. Гроші - вічний супутник сфери обігу. Розвинувшись з товару, вони продовжують залишатися товаром, але товаром особливостями. Як особливий товар, гроші здобувають додаткову споживчу вартість. Зокрема, відбувається неминуче подвоєння цієї вартості. Виділяючись з товарного світу, гроші починають заповнювати специфічно суспільну функцію - бути посередником при обміні товарів у ринковій сфері, тобто опосередковують рух товарів між виробниками та споживачами.

Існують дві теорії походження грошей:

1. Раціоналістична - гроші виникли як результат угоди між людьми, які винайшли їх у вигляді спеціального інструменту, необхідного для пересування вартостей в міновому обороті.

2. Еволюційна - гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу, який сам по собі, незалежно від бажання людей, привів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце.

Існує і суб'єктивістсько-психологічний підхід до походження грошей. Зокрема, американський економіст П. Самуельсон визначає поняття грошей як штучно соціальну умовність. Його співвітчизник економіст Дж. К. Гелбрейт вважає, що «закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами - продукт угоди між людьми».

К. Маркс пояснює походження грошей об'єктивним стихійним процесом розвитку певної форми виробничих відносин. Гроші - необхідний продукт і неодмінна умова розвитку товарного виробництва. Виникаючи на основі вартісної сумірності продуктів праці, гроші служать зовнішньою формою для їх вартісних пропорцій.

Походження грошей пов'язане з 7-8 тис. до н.е., коли у первісних племен з'явилися залишки продуктів, які можна було обміняти на інші потрібні товари. Історично як засіб полегшення обміну використовувалися (зі змінним успіхом) худоба, сигари, раковини, камені, шматки металу. Але щоб буту грошима, предмет повинен пройти лише одне випробування: він повинен отримати загальне визнання і покупців, і продавців як засіб обміну. Гроші визначаються самим суспільством. Все, що суспільство визнає як засіб обігу - це і є гроші.

Дійсно, гроші - це товар, який виступає в ролі загального еквівалента, відбиває вартість всіх інших товарів. При натуральному господарстві, коли товар мінявся на товар, потреба в грошах не була такою гострою, як при розвинутому ринку. І, тим не менш, навіть найпримітивніші держави створили свої види грошей. Роль грошей як еталону всіх обмінів, завжди випадала тому товару, який був у достатку або на який був найбільший попит.

Історики знайшли свідчення того, що у народів світу роль грошей виконували різні товари: сіль, бавовняні тканини, мідні браслети, золотий пісок, коні, раковини і навіть сушена риба. Проте, наскільки велику роль грали гроші в житті людей з найдавніших часів, красномовно свідчить цікавий факт. У льодовику Швейцарських Альп археологами була знайдена мумія, що пролежала там 5 тисяч років. Коли її почали досліджувати, то виявили, що одна з рук міцно стиснута в кулак мідну платівку. Це означає, що, потрапивши в заметіль і зрозумівши, що знаходиться на краю загибелі, житель бронзового століття найбільше боявся втратити найцінніше, що у нього було з собою, - гроші, тому що саме такі мідні пластинки грали роль грошей.

Товарно-господарський уклад життя на кожному етапі розвитку людства вимагав нових видів загального еквівалента. У найзагальнішому плані можна виділити такі три етапи суспільного розподілу праці, що сприяли появі різних еквівалентів.

Перший етап - виділення племен пастухів в сфері сільськогосподарської діяльності. Худоба, що володіє унікальними властивостями (м'ясо, молоко, шкура), служила привабливим об'єктом для всіх видів товарообміну. Зрощування грошових функцій з худобою залишило глибокий слід в історії часу і народів. Багатство у древніх германців, за свідченням Тиціана, ототожнювалося з володінням численними стадами, відповідно до збірки давньогерманского законодавства, а в якості міри вартості згадується корова. З худобою пов'язано походження слова «капітал», що означало спочатку в старогерманській мові багатство. Живою худобою виплачували навіть штраф, про що є згадка в поемі Гомера про героїв давньої Трої. Гроші, що виготовлялися в ті часи, називалися «биками».

Північні народи застосовували в якості грошей хутро. Хутряні гроші були широко поширені в Монголії, Тибеті, Північному Сибірі, районі Паміру. У стародавній Русі куне хутро (куни) став одиницею хутряної грошової системи. Навіть у середньовічній Росії хутра мали значення грошей.

Надалі в окремих частинах Центральної Європи знаряддям обігу ставали хліб, на теренах сучасної Мексики - маїс, в Малій Азії - оливкова олія, на півострові Юкатан - торбинки з бобами какао, на Філіппінських островах - рис.

Суть догрошового обігу полягала в одночасному використанні декількох еквівалентів, що складали фіксовану систему. Це означало, наприклад, що елементом такої системи могли бути раби. Ціна одного раба нерідко дорівнювала до кількох корів, телят і овець. Особливо широко процвітав товарообмін з участю рабів в античному світі.

Другий етап - виділення ремесла із землеробства, коли уже існуючі типи загального еквівалента у вигляді худоби, хутра, рабів стали замінюватися новими, які володіли ваговими характеристиками, подільністю, однорідністю. Другий етап історично сприяв впровадженню в якості еквівалента металів: заліза та олова, свинцю і міді, срібла і золота. Відомо, що про залізні гроші згадує у своїх творах ще Аристотель. Вони існували у багатьох древніх народів.

Олов'яні гроші відливав римський імператор Діонісій Сіракузький. Свинцеві у вигляді кульок застосовувалися для дрібних платежів у середині XVII ст. в Північній Америці. Мідь у якості грошей була поширена у Китаї. Число цих прикладів можна було б продовжити.

Серед металів особливе місце завжди належало золоту і сріблу. Саме вони володіють тими якостями, які найбільш важливі для загального еквівалента. Про це є згадки в найдавніших історичних хроніках. В якості загального еквівалента золоті монети почали застосовувати в часи лідійського царя Гігеса (VII ст. до н.е.), про що пише Геродот.

Слово «монета» вперше з'явилося як титул богині Юнони в 279г до н. е. в Римі. Перший, хто зобразив свій профіль на монеті, був Олександр Македонський. Деякі монети мають у назві ознаки свого вагового походження (англійський фунт стерлінгів).

На нашій території карбування монет (срібних і золотих) сходить до часів князя Володимира Першого (Київська Русь, кінець Х - початок ХІ ст.). У «Руській правді» металеві гроші продовжували називати «кунами», але з'являються й срібні «гривні».

Третій етап (завершальний) - формування грошей у вигляді монет. Монета стала виконувати дві основні функції:

- обміну (як результат розвитку товарного виробництва і обміну);

- знаряддя посилення економічної та політичної могутності рабовласницьких держав.

Функції грошей

Сутність грошей розкривається у функціях, які вони виконують.

1. Міра вартості, тобто їх спроможність вимірювати вартості всіх товарів, служити посередником при визначенні ціни. Необхідно розуміти, що не гроші роблять товари порівнянними, а товари порівнюються з допомогою грошей, тому що вони, як і гроші, є продуктами людської праці. Ціну може мати тільки той товар, який знаходиться у відносній формі вартості. Самі гроші ціни не мають. Замість ціни гроші володіють купівельною спроможністю, яка виражається в кількості товарів, які можна на них купити.

Надаючи форму ціни іншим товарам, самі гроші в умовах обігу повноцінних металевих грошей не мають ціни. Вартість золота як грошей виражається в споживчій вартості інших товарів. Оскільки золото обмінюється на будь-які товари, його відносна вартість отримує нескінченний ряд висловів, в різноманітних товарах.

Вартість золота, як і всякого іншого товару, визначається кількістю суспільно необхідної праці, витраченої на його виробництво. Із зростанням продуктивності праці кількість праці, що витрачається на виробництво золота, змінюється. Тому вартість золота не може бути величиною постійною. Ціни товарів при золотому обігу і вільному ринковому ціноутворенні залежать від їх власної вартості і від вартості золота. За такої вартості золота ціни товарів змінюються прямо пропорційно їх власної вартості; зі збільшенням вартості даного товару підвищується і його ціна, зі зменшенням вартості вона знижується. Якщо вартість товарів залишається незмінною, а вартість золота зміниться, ціни товарів змінюються обернено пропорційно вартості грошей: з підвищенням вартості золота ціни товарів знижуються, а з пониженням вони зростають в умовах повноцінного металевого обігу.

Історія знає чимало прикладів, коли здешевлення виробництва золота викликало «революцію цін». Так, в XVII - першій половині XVIII ст. відкриття багатих родовищ золота і відносна легкість його видобутку призвели до загального зниження вартості жовтого металу, що викликало в європейських країнах значне зростання цін всіх товарів, виражених у золоті.

Особливість функції грошей як міри вартості полягає в тому, що її виконують дійсні гроші (золото, срібло - маючи самостійну вартість), які виражають вартість товарів ідеально, тобто у вигляді подумки представлених грошей.

Як міра вартості вони служать для того, щоб перетворювати вартість нескінченно різноманітних товарів в ціни, в думках співставлених з кількістю золота.

Отримавши грошовий вираз, вартість товарів проявляється в вигляді ціни. Але оскільки різні товари мають неоднакову вартість, для порівняння цін у ході розвитку мінових відносин держави стали встановлювати фіксовані масштаби цін. Це є певна кількість золота і срібла, що прийняті за грошову одиницю.

Функція міри вартості відображає відносини товару до грошей як загального еквівалента. Однак для визначення ціни товарів цього недостатньо. Необхідний масштаб для порівняння, тобто масштаб вартості інших товарів або масштаб цін.

Масштаб цін визначається державою і служить для вимірювання і вираження цін усіх товарів. Масштаб цін тим краще виконує своє призначення, чим рідше змінюється його основа, тобто одиниця масштабу.

2. Функція засобу обігу. Гроші були народжені торгівлею і виникли як технічний засіб, що полегшує обмін товарами. Адже без грошей більш-менш легко може відбутися тільки прямий обмін, коли у кожного з партнерів є те, що потрібно іншому. Але навіть, якщо на ринок прийдуть всього три людини, вони можуть і не домовитися про обмін, якщо їм не допоможуть гроші.

В якості посередника в процесі обігу товарів, гроші виконують функцію засобу обігу. Товарний обмін спочатку здійснювався у вигляді безпосереднього обміну товару на товар (Т-Т). Поява грошей сприяла суттєвій зміні форми обміну: товар спочатку продається за гроші, а потім на вилучені гроші товаровиробник купує необхідні йому товари. Переміщуючи товари з рук в руки, доводячи товари до споживача, гроші безперервно перебувають у русі, переходячи від однієї особи до іншої, пов'язуючи тим самим акти обміну в єдиний процес обігу товарів.

При товарному обігу роль посередника під час обміну товарів виконують гроші. Тут товар проходить два вимірювання форми товарної вартості:

- товар продається за гроші, його вартість з товарної форми перетворюється на грошову (Т-Г);

- на виручені гроші купується товар, тобто грошова форма вартості перетворюється на товарну (Г-Т).

Отже, товарний обіг має форму Т-Г-Т. У товарному обігу, де гроші відіграють роль посередника, акти купівлі і продажу відокремлюються, стають самостійними, не збігаються в часі та просторі. Товаровиробник має можливість продати товар сьогодні, а купити інший товар лише через день, тиждень, місяць. Він може продавати його на одному ринку, а купувати потрібний йому товар на іншому. Таким чином, гроші як засіб обігу долають індивідуальні, часові та просторові межі безпосереднього обміну і сприяють розвитку товарного обміну.

З появою грошей протиріччя процесу обміну не зникає, а навпаки, посилюється. Володіючи грошима як самостійної формою вартості, товаровиробник використовує їх коли хоче і де хоче. За актом Т-Г може наслідувати акт Г-Т, якщо продавець взагалі утримається від покупки. Але в такому випадку якийсь третій виробник зможе продати свій товар. Розрив між продажем і купівлею в одній з ланок товарного обігу викликає розрив у ряді інших ланок. Перетворення прямого обміну товарів у товарний обіг, пов'язане з функцією грошей як засобу обігу, створює, таким чином, можливість виникнення економічних криз.

Функцію грошей як засобу обігу виконують реальні гроші, які не обов'язково є повноцінними, оскільки в процесі товарного обігу гроші виступають в ролі скороминущого посередника, то вони можуть бути замінені знаками вартості. Хоча для виконання функції обігу гроші завжди повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Вони повинні володіти такими якостями, як портативність, міцність, однорідність, подільність. Специфіка цієї функції накладає відбиток і на форми грошей. Володіючи в якості грошей загальною споживчою вартістю, золото спочатку функціонувало в обігу у формі зливків, які приймалися за вагою. Розвиток торговельних відносин об'єктивно призвів до переходу від обігу золота до обігу золота в монетній формі. Обіг монет, що стерлися, коли виникла невідповідність у їх власній вазі, створив об'єктивні передумови для заміни золотих монет (повноцінних грошей) знаками золота або знаками грошей.

В якості таких виступали монети, металевий зміст яких визначався державою. Іншою формою є паперові гроші. З розвитком грошового обігу поряд з металевими грошима отримали ходіння паперові гроші.

Паперові гроші - нова форма грошей. За своєю економічною природою вони представляють знаки дійсних грошей - золота, є його знаменником у функції засобу обігу. Паперові гроші не усувають, а навпаки, припускають наявність дійсних грошей. Паперові знаки вартості випускаються державою, яка надає їм примусовий курс у законодавчому порядку, вони мають законну платіжну силу в межах даної держави.

Гроші як міра вартості і як міра звернення утворюють єдність протилежностей. Одна функція передбачає інше. При металевому обігу гроші не могли б виконувати функцію міри вартості, якщо б вони не функціонували в якості реального засобу обміну. Але повноцінні металеві гроші не були б засобом звернення, якщо б вони не були загальновизнаною мірою вартості усіх товарів.

3. Функція засобу накопичення. Дійсно, гроші дають можливість зберегти частину отриманого прибутку на майбутнє, якщо законсервувати їх до тих пір, поки вони не будуть потрібні. Дивна властивість грошей як засобу накопичення - їх здатність перемогти, або, в усякому разі, обдурити час. Звичайно, з тією ж метою доходи можна вкласти і в покупку якого-небудь довговічного товару, наприклад, будинки, земельної ділянки або твори мистецтва. Адже при необхідності їх можна продати і отримати готівку. Але перед цими формами заощадження гроші мають значну перевагу - вони більш ліквідні.

Заощадження грошей як таких в принципі найзручніше, оскільки грошові заощадження можуть бути використані негайно. Щоправда, час намагається відібрати у грошей цю їх чудову властивість, використовуючи схильність грошей до «важкої хвороби» - інфляції.

Гроші є загальним втіленням суспільного багатства - це пояснюється прагненням до їх накопичення. Якщо гроші тимчасово беруться зі спілкування і знаходяться у товаровиробників, тобто продаж одного товару не супроводжується покупкою іншого товару, то в цьому випадку гроші виконують функцію утворення скарбів, накопичень і заощаджень.

Функція грошей як засобу накопичення безпосередньо випливає з двох функцій. Як міра вартості гроші повинні бути повноцінними, хоча і ідеальними. Засобом обігу служать реальні, хоча й неповноцінні гроші. Для грошей як для міри вартості байдужа їх кількість, для грошей як засобу обігу байдужа їх речовинність. Гроші у своїй третій функції виступають одночасно повноцінними і реальними, для них істотна кількість їх певної речовинної маси. Як засіб накопичення гроші мають самостійне існування поза сферою обігу, виступаючи представником загального багатства. Грошова форма як особливий товар може бути перетворена в форму предметів розкоші.

У докапіталістичних суспільних формаціях існувало накопичення багатства у вигляді простого скупчення грошей, коли витягнуте з обігу золото, срібло зберігалося в скринях. Така форма накопичення не сприяла економічному розвитку. Тим не менш, функція скарбу у вигляді накопичення грошей зберігається і при капіталізмі, так як є необхідною умовою регулярного поновлення відтворення. Вилучення грошей на певний період із сфери обігу з метою їх накопичення обумовлено процесом виробництва і реалізації товарів. Для купівлі засобів виробництва і предметів споживання товаровиробник повинен попередньо накопичити гроші. Амортизація засобів виробництва нараховується на кожну партію вироблених товарів і включається в їх ціну, складаючи частину виручки від реалізації товару. Фактичне ж використання цієї виручки для придбання нових замість амортизаційних коштів виробництва відбувається через певний період часу, протягом якого відповідні суми відкладаються, накопичуються. У міру розвитку товарного виробництва і зростання влади грошей в сучасному суспільстві посилюються стимули до їх накопичення.

В умовах обігу металевих грошей скарб виконував роль стихійного регулятора грошового обігу. Якщо масштаби виробництва і товарного обігу розширювалися, то металеві гроші, що перебували у формі скарбу, надходили на ринок для купівлі товарів, тобто виконували функцію засобів обігу. Якщо виробництво і обіг товарів скорочувались, частина грошей, що стала зайвою у сфері поводження, перетворювалася на скарб. Тому при обороті повноцінних металевих грошей на ринку завжди перебувала приблизно така кількість грошей, яка була необхідна для реалізації цін товарів.

В умовах сучасного суспільства функція грошей як скарбу має ряд особливостей. Вона перестала виконувати роль стихійного регулятора грошової маси в обігу. Це обумовлено тим, що при обороті нерозмінних грошових знаків золото не може автоматично перейти з скарбу в обіг і назад, як це було при золотому стандарті. Проте золото продовжує виконувати функцію скарбу, як державного, і індивідуального. Золото розглядають як надійну гарантію заощаджень, і крім того, золоті запаси забезпечують довіру до національних валют, що використовуються в даний час в міжнародних платежах.

З припиненням обміну банкнот на золото і вилучення його з обігу засобом накопичення стають кредитні гроші. Кредитні гроші за своєю природою не є скарбом, але вони, мають представницьку вартість, мобілізують тимчасово вільні доходи і накопичення і перетворюють їх в позиковий капітал, тобто беруть участь у здійсненні розширеного відтворення.

4. Функція засобу платежу. Завдяки розподілу продажу і платежу гроші стали виступати в новій функції - функції засобу платежу. Гроші, що виконують функцію засобу платежу, постають у якісно новій єдності. Вони функціонують, по-перше, як міра вартості при визначенні ціни товару, по-друге, як ідеальний купівельний засіб. У цій новій єдність функції грошей набувають іншого призначення. Вони виступають «не як засіб обігу, не як всього лише перехідна і посередницька форма обміну речовин, а як індивідуальне буття мінової вартості, як абсолютний товар».

Функція грошей як засіб платежу виникла у зв'язку з розвитком кредитних відносин в капіталістичному господарстві. До моменту прояву товаровласника на ринку потенційні покупці можуть не мати готівки внаслідок неоднакової тривалості періодів різноманітних товарів, сезонного характеру їх виробництва та збуту. Тому виникає необхідність купівлі-продажу в кредит, тобто відстроченої сплати грошей. У цьому випадку засобом звернення служать не самі гроші, а виражені в них договірні зобов'язання.

В результаті цього один товаровиробник стає кредитором, а інший боржником. Останній, отримавши товар, дає взамін кредитору письмове боргове зобов'язання, яке засвідчує, що він зобов'язується сплатити суму до певного терміну. C настанням терміну, боржник сплачує цю суму кредитору, а кредитор відшкодовує йому видане зобов'язання. При погашенні боргового зобов'язання гроші виконують функцію засобу платежу.

Слід зауважити, що функція грошей як засіб платежу перебуває з розглянутими раніше функціями в нерозривному зв'язку. Як засіб платежу гроші можуть бути використані тільки за умови їх функціонування як міри вартості і засобу обігу. Накопичення грошей як скарбу - також необхідна умова функціонування їх як платіжного засобу.

В умовах розвинутого товарного господарства гроші в даній функції об'єднують багатьох товаровиробників, у зв'язку з чим розрив однієї ланки в ланцюзі платежів веде до банкрутства інших товаровласників. До моменту закінчення терміну боргових зобов'язань позичальник може виявитися неплатоспроможним, так як багато товаровласників купують один у одного товари в кредит, неплатоспроможність одного з них неминуче викликає неплатоспроможність інших, тобто виникає небезпека розриву в ланцюзі виконання боргових зобов'язань, що веде до розвитку кризових явищ.

Щоб уникнути цього в багатьох країнах вводиться система доповідомляючих платежів, тобто автоматично на рахунок клієнта зараховуються заробітна плата, пенсії та інші виплати, а також списуються з рахунку податки, комунальні виплати та інші виплати.

Прискорення платежів, скорочення витрат і підвищення рентабельності підприємства сприяло введення в платіжний оборот електронних грошей.

5. Функція світових грошей. Розвиток товарного виробництва і вихід товарного обміну за межі національних кордонів виступили матеріальною передумовою появи цієї функції грошей. І якщо всередині окремої країни можуть бути в обороті не тільки повноцінні, а й неповноцінні гроші, то на світовому ринку знаки вартості, обов'язкові до прийому в рамках окремої держави, втрачають силу. Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грошей було визнано золото.

В якості міжнародного платіжного засобу світові гроші виступають при широкому використанні міжнародного кредиту, коли створюється ситуація, за якої обсяг платежів країни за кордон не перевищує обсяг надходження з-за кордону.

Як міжнародний купівельний засіб гроші використовуються при прямій купівлі товарів за кордоном та оплату їх готівкою.

Кожна країна має потребу у відомому запасі золота для міжнародних платежів, при сплаті військових контрибуції, надання кредитів, позик. У цьому випадку гроші виступають в якості матеріалізації суспільного багатства, тобто є засобом перенесення національного багатства з однієї країни в іншу.

У міру розвитку товарного обміну повноцінні гроші перетворюються на знаки вартості. В умовах швидкого розвитку громадських зв'язків і розвиненою організації грошової системи відбувається відхід грошових засобів обігу та платежу від металевої основи: паперові і кредитні гроші перестають розмінюватися на золото. Так як існувала тенденція до обмеження міжнародних розрахунків золотом, а світової банкноти не було, то місце золота зайняв долар США та англійський фунт стерлінгів. Перша міжнародна угода була підписана в Генуї в 1922 р., коли ці валюти були оголошені еквівалентами золота і внесені в міжнародний оборот.

У 1970 р. з метою збільшення міжнародної ліквідності і заміни національних валют міжнародної одиницею Рада керуючих Міжнародного Валютного Фонду затвердила план створення нового виду ліквідних коштів - СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВА ЗАПОЗИЧЕННЯ - СПЗ.

Спочатку в 70-х роках в одиниці СПЗ було встановлено фіксований золотий вміст. З 01 липня 1974 р. вартість одиниці СПЗ стала визначатися на основі середньозваженого курсу 16 валют провідних капіталістичних країн, частка зовнішньої торгівлі яких становить не менше 1% обсягу світової торгівлі. З 1 січня 1981 число валют в «валютному кошику» СПЗ було скорочено до 5, після чого його склад переглядається раз на 5 років.

У березні 1979 р. була введена нова регіональна міжнародна грошова одиниця, використовувана країнами - членами Європейської валютної системи (ЄВС) - ЕКЮ.

Види грошей

Всі існуючі гроші, виходячи з особливостей матеріально-речової сторони загального еквівалента, поділяються на дві групи:

1. Повноцінні гроші, які називаються так тому, що товар, з якого вони виготовлені, має одну і ту ж вартість як у сфері обігу як гроші, так і в сфері нагромадження як скарб.

Повноцінні гроші (монети) містять дорогоцінний метал у кількості, що відповідає їх номінальній вартості.

Золоті гроші. Володіючи субстанцією грошового товару, золоті гроші набувають свою вартість, створювану в процесі видобутку золота. Саме власна внутрішня вартість надає їм незалежну від ринку товарів абсолютну стійкість. Це та сама стійкість, зміна якої викликає коливання товарних цін. При збігу внутрішньої вартості, отриманої у сфері виробництва золота, і мінової вартості золота у сфері обігу досягається стійкість обороту золотих грошей. У колишні епохи - в докапіталістичний період, тобто до кінця ХIX століття, для підтримки єдності використовувалися злитки.

Внутрішня вартість злитків золота і мінова вартість золота в монеті на певному історичному етапі відокремилися. Сталося це відокремлення в період появи монетної форми золотих грошей. Обмін золота тим успішніше, чим більш враховано співвідношення внутрішніх вартостей обмінюваних товарів і власне золота. При цьому вартість золота повинна постійно реагувати на відносну зміну вартостей товарів. Однією з умов золотого грошового обігу є досягнення відповідності вартості металу в злитках і вартості монетного металу. Мова йде про єдність внутрішньої вартості і мінової вартості золотих грошей, оскільки ситуація, при якій відбувається зниження внутрішньої вартості злитка, стає вигідною для структур, які карбують монети. Зворотна реакція буде в тому випадку, коли мінова вартість металу в монетах стає вище внутрішньої вартості металу в злитках, власники монет почнуть переплавляти їх в злитки з метою реалізації їх на міжнародних ринках. І тільки відновлена рівність вартості злитка і монет покладе кінець вигідності карбування монет або продажу злитків і забезпечить стійке обіг золотих монет.

2. Неповноцінні гроші, до яких відносяться такі гроші купівельна спроможність яких перевищує внутрішню вартість товару, який виступає носієм грошових відносин. Купівельна спроможність цих грошей визначається виключно ринковими умовами, при цьому їх внутрішня вартість не робить на неї ніякого впливу.

Паперові гроші - грошові знаки представники повноцінних грошей. Їх випускає казначейство з примусовим курсом, з метою отримати емісійний дохід. Цей вид грошей називають казначейськими білетами.

Існує кілька причин випуску паперових грошей:

- потреби державного казначейства в екстраординарних ресурсах, викликані дефіцитом державного бюджету;

- наявність історичних періодів, що характеризуються гострою потребою уряду в грошах (війни, революції);

- хронічний дефіцит платіжного балансу країни, коли уряд, прагнучи уникнути витоку золота за кордон, вимушений вводити нерозмінні на золото гроші, забезпечені примусовим курсом, з метою отримання емісійного доходу;

- фізичний знос монет, що перетворює повноцінні монети в знак вартості, а в окремих випадках від свідомого псування металевих монет державною владою, яка веде до зниження металевого змісту монет, з метою отримання додаткового доходу до скарбниці.

Паперові гроші, що випускаються казначейством, спираються на перерозподільчу функцію держави, на її здатність здійснювати позаекономічний примус. Паперові гроші не є борговим зобов'язанням держави. У той же час їх випуск можна розглядати як специфічну форму примусової фінансової субсидії суспільства державі.

Кредитні гроші.

1. Вексель - перший вид кредитних грошей, що виник в результаті торгівлі в кредит. Це документ, складений за встановленою законом формою і містить безумовне абстрактне письмове боргове грошове зобов'язання, тобто цінний папір. При цьому вексель може бути: простий, переказний, казначейський і т.д.

2. Банкнота - це вексель банку, панівний сьогодні вид кредитних грошей. Банкнота відрізняється від векселя:

- по терміновості (вексель має термін, банкнота немає);

- за гарантією (вексель має індивідуальну гарантію, банкнота ЦБ.).

Банкнота відрізняється від казначейського квитка:

- за походженням (банкнота з функції платежу, а казначейський квиток з функції обігу);

- за емісією (банкноти випускає ЦП, білети державної скарбниці - казначейство);

- за поверненням (банкнота повертається після закінчення терміну боргового зобов'язання, казначейські білети - ні);

- за розміром (класична банкнота розмінюється на золото, сучасна банкнота не розмінюється на золото, але має товарну основу. Казначейський квиток ніколи не розмінюється).

Існує три канали емісії банкнот:

- у ході банківського кредитування господарства, на заміну векселя підприємства;

- у ході банківського кредитування держави, натомість державного боргового зобов'язання (облігація, вексель);

- під приріст офіційних валютних резервів.

3. Чек - письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату певної суми чекодержателю. Це різновид переказного векселя.

Види чеків:

- іменні (із зазначенням імені власника грошей і без права передачі);

- ордерні (із зазначенням імені та правом передачі);

- пред'явницькі (без вказівки імені);

- розрахункові;

- грошові (для отримання готівкових грошей).

Чек використовується отримання грошей в банку; розрахунків і платежів; організації безготівкових розрахунків.

4. Електронні гроші. Перехід до використання в розрахунках ЕОМ привів до появи електронних грошей. Їх використання дозволило скоротити паперових носіїв інформації, підвищити швидкість передачі інформації, прискорити обробку банківської кореспонденції, знизити витрати на обробку інформації і т.д.

5. Пластикові гроші. На базі використання ЕОМ з'явилася можливість заміни чеків на пластикові платіжні картки.

Види пластикових карт:

- дебетові;

- кредитні.

Поиск по сайту: