 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Операції з дорогоцінними металами
Банки здійснюють на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Найвищими пробами визнаються проби не нижче ніж: для золота – 995.0; для срібла – 999.0; для платини та паладію – 999.5.
До операцій з банківськими металами, які можуть виконувати банки, відносять такі.
1.Депозитні операції здійснюються в тому разі, коли необхідно залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визначений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Якщо у клієнта беруться метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, то йому відкриваються металеві рахунки типу «Allocated», тобто «З розміщенням». Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується метал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власнику саме ті зливки, які отримав на зберігання.
Для здійснення операцій з «безготівковим» металом використовуються рахунки типу «Unallocated», тобто «Без розміщення». На них облік ведеться у грамах чи унціях. Отримати метал клієнт може в даному банку, банках-кореспондентах або у світових центрах торгівлі дорогоцінним металом.
Банки можуть випускати золоті сертифікати, які свідчать про депонування золота в банку.
2. Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюються шляхом поставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов’язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів може здійснюватися у формі фізичної поставки, шляхом перерахування дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи придбання банком за гроші позичальника металу у іншого учасника міжбанківського ринку. Банки можуть кредитувати позичальника і під заставу золотого депозиту.
3. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам монет з дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб’юторів, роль яких виконують банки.
Ринок монет із дорогоцінних металів включає монети нумізматичні, напівнумізматичні, обігові та злиткові. Останні три види монет ще називають інвестиційними. Продаж монет здійснюється з премією, розмір якої залежить від багатьох факторів, зокрема якості монет.
4. Операції спот («spot») – це операції з купівлі-продажу дорогоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах зарахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки не пізніше другого робочого дня після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів так як протягом поточного та наступного дня обробляється уся необхідна документація. Всі інші угоди купівлі-продажу металу, датою валютування, за якими не є другий робочий день після дати укладення, є угодами «аутрайт» (outright).
5. Операції типу своп («swap») – це одночасно купівля і продаж дорогоцінного металу. Вони поділяються на три види:
- своп у часі або фінансовий своп – це купівля (продаж) однієї і тієї самої кількості металу на умовах споп проти продажу (купівлі) на умовах форвард;
- своп за якістю металу передбачає одночасну купівлю (продаж) металу однієї якості, проти продажу (купівлі) золота іншої якості. Сторона, яка продає золото вищої якості, утримуватиме премію;
- своп за місцезнаходженням металу передбачає купівлю-продаж золота в одному місці проти продажу-купівлі золота в іншому.
6. Опціони – право (але не обов’язок) продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату.
Розрізняють два види опціонів:
- опціон пут (put) дає покупцеві право на продаж металу за ціною виконання. Він захищає власника від зниження цін на метали;
- опціон кол (call) дає покупцеві право придбати метал за ціною виконання, чи відмовитися від його купівлі. Він захищає власника від підвищення цін на метал.
7. Форвардні угоди передбачають продаж-кіпівлю металу на строк, що перевищує другий робочий день після укладення угоди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною. Метою укладення цієї угоди покупцем металу є страхування від підвищення в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку, а продавцем металу – страхування від падіння в майбутньому ціни металу на ринку спот.
7.7. Лізингові операції
В економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення поняття «лізинг». Це пояснюється складністю економічних, організаційних та правових відносин, що виникають під час здійснення лізингових операцій. У світовій практиці поняття «лізинг» використовується для позначення різного роду угод, заснованих на оренді товарів тривалого користування. У Законі України «Про лізинг» зазначено: «Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів».
Отже, лізингрозглядається законодавцем як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу на певний строк і за певну плату майна. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця на строк дії договору.
З економічного погляду лізинг схожий з позикою, що надається під основні засоби. В останньому випадку позичальник за рахунок періодичних грошових внесків погашає борг, при цьому банк з метою забезпечення повернення позики зберігає за собою право власності на об’єкт, що кредитується до повного погашення кредиту. Лізингоодержувач стає власником об’єкта лізингу лише після закінчення строку договору. Отже, у лізингу елементи оренди взаємозв’язані з елементами кредитних правовідносин, а грошовий та матеріальний потік злиті в єдиний взаємозв’язаний комплекс грошово-майнових відносин. Тому лізинг ще називають кредит-орендою.
Незважаючи на спільні риси, які властиві оренді та лізингу, між ними існують суттєві відмінності:
1. Суб’єктами лізингових відносин є не лише лізингодавець та лізингоодержувач, а й продавець лізингового майна, який відсутній при орендних відносинах.
2. При лізингу лізингоодержувач не просто бере майно в лізинг, а й виконує деякі обов’язки, притаманні власнику (вибір та одержання від постачальника об’єкта лізингу, прийняття його в експлуатацію тощо). При оренді продавець майна не має самостійної ролі або він просто відсутній.
3. Якщо орендодавець, як правило, несе відповідальність за недоліки наданого в оренду майна, то лізингодавець лише здійснює оплату майна. Це пов’язано з тим, що лізингоодержувач сам вибирає постачальника та приймає майно (за винятком, коли лізингодавець сам здійснює вибір постачальника та об’єкта лізингу)
4. Незважаючи на те, що лізингодавець протягом усього строку договору залишається власником об’єкта лізингу, лізингоодержувач бере на себе ризик раптової загибелі та пошкодження цього об’єкта. При звичайній оренді ризикує орендодавець.
5. Характерною ознакою лізингу є прискорена амортизація об’єкта лізингу.
6. Договір лізингу на відміну від договору оренди укладається на строк, за який вартість об’єкта лізингу амортизується повністю або в більшій частині.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.
Суб’єктами лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта лізингу. При цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.
Безпосередніми учасниками лізингової угоди є:
1. Лізингодавець, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу.
2. Лізингоодержувач, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.
3. Продавець лізингового майна (постачальник) — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.
Існують різні ознаки класифікації видів лізингу.
Залежно від типу майна, яке може бути об’єктом лізингу, розрізняють лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби, устаткування тощо) та лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі, їхні структурні компоненти тощо).
Відповідно до того, чи було майно раніше в користуванні, розрізняють лізинг нового майна, що не використовувалося, та лізинг майна, яке вже було в користуванні.
Залежно від складу суб’єктів лізингу розрізняють:
- прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг.
- непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників.
Відповідно до сектора ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:
- внутрішній (національний) лізинг;
- зовнішній (міжнародний) лізинг.
Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:
- лізинг з повною амортизацією, а відтак і з повною виплатою вартості об’єкта лізингу;
- лізинг з неповною амортизацією, а отже, з неповною, частковою виплатою вартості об’єкта лізингу.
Залежно від намірів учасників продовжувати термін договору лізинг може бути:
- строковий (одноразовий, на один строк) і
- поновлювальний (револьверний), коли після закінчення строку договору він поновлюється за домовленістю сторін на новий строк.
Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:
- чистий лізинг, коли зобов’язання з обслуговування майна бере на себе лізингоодержувач;
- лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі обов’язки з обслуговування майна;
- лізинг з повним набором послуг (повний або «мокрий» лізинг).
Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.
Оперативний лізинг передбачає передання лізингоодержувачу права користування об’єктом лізингу, який належить лізингодавцю, на строк, що не перевищує строку його повної амортизації, з обов’язковим поверненням об’єкта лізингу його власнику після закінчення строку дії лізингового договору. Закон України «Про лізинг» передбачає, що сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору оперативного лізингу не може перевищувати 10% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Фінансовий лізинг передбачає протягом дії договору лізингу виплату лізингоодержувачем платежів, які покривають повну або більшу частку вартості амортизації об’єкта лізингу, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Законом України «Про лізинг» передбачено, що сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має дорівнювати не менше 60 % вартості об’єкта лизингу.
Ефективність лізингових операцій можна визначити порівнянням загальної суми, яка сплачується лізингодавцю за лізинговим договором, з ціною придбання майна у кредит.
Важливим етапом в цьому процесі є правильне визначення загальної суми лізингового платежу, який має здійснити лізингоодержувач.
Розрахунок лізингового платежу (Ln) можна здійснити за формулою:
,
де А – річна сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення об’єктів лізингу, грн.;
L%p – річна величина лізингового процента;
Ір – індекс інфляції протягом року;
Кt – коефіцієнт дисконтування (фактор часу);
Т – період лізингового договору, років.
Величина належних лізингодавцеві амортизаційних відрахувань (А):
,
де С – балансова вартість обладнання;
На – норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення;
Т – період дії лізингової угоди.
Коефіцієнт дисконтування (Kt) (очікувана норма доходу від капітальних вкладень у лізингову операцію) визначається за формулою:
,
де d – розрахований розмір ставки дисконту (її нижня межа має дорівнювати річному проценту за депозитними вкладеннями);
t – поточний рік, за який здійснюється коригування.
Контрольні питання:
1. Що відноситься до інших банківських послуг?
2. Дайте порівняльну характеристику банківської гарантії та поруки.
3.Які послуги банків відносяться до посередницьких?
4. Як ви розумієте трастові операції банків?
5. В чому полягає економічна сутність форфейтингу?
6. Що таке факторінг?
7. В чому полягає економічна сутність лізингу?
8. Що таке фінансовий інжиніринг?
Розділ 8.
ліквідність та платоспроможність банку
Поиск по сайту: