Принципи застосування АБС

Комерційні банки є багатофункціональними установами, які надають своїм клієнтам комплекс фінансового обслуговування. Головним завданням комерційних банків на макроекономічному рівні є стимулювання нагромаджень у народному господарстві.

Основним принципом діяльності є робота в межах реально наявних ресурсів. Другим принципом є економічна самостійність, що передбачає економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності.

Взаємовідносини банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини.

Банк залучає кошти з зовнішнього середовища на розрахункові рахунки та в строкові вклади, і надає акумульовані кошти в позику. При цьому повинні своєчасно здійснюватися розрахунки між клієнтами банку і зовнішніми організаціями та підприємствами. При розміщенні і залученні тимчасово вільних коштів на банк накладаються обмеження згідно до наказів НБУ.

Сучасний банк виконує до 200 видів операцій і послуг. Особливість українських банків полягає в тому, що їх діяльність, незважаючи на формальну спеціалізацію, носить в більшості випадків універсальний характер. Це пов'язано з нерозвиненістю фінансових інструментів і великою різницею в їх прибутковості. Тому українські банки діють в основному на обмеженому полі банківських операцій (цінні папери, валютний ринок, комерційні та інвестиційні кредити) і спеціалізація існує лише формально в назвах самих банків (іпотечний, інвестиційний і т.п.). Це визначає в цілому схожість послуг, а також визначає структуру управління банком.

На рисунку 9.1 показані складові АБС: апаратні засоби, програмне забезпечення, математичне забезпечення, інформаційне забезпечення, функціональне забезпечення, технологічне забезпечення. Всі компоненти АБС взаємопов'язані між собою, і неможливо точно визначити чітку межу між ними.

Рис. 9. 1 Складові АБС

Інформаційне забезпечення ділиться на внутрішньо машинне і в немашинне. Сукупність інформації в банку, включаючи системи показників, методи класифікації та кодування елементів інформації, документів, документообігу інформаційних потоків, представляє в немашинне забезпечення. Внутрішньо машинне забезпечення це подання даних на машинних носіях у вигляді спеціально організованих масивів, файлів, баз даних, банків даних та їх інформаційних зв'язків.

Функціональне забезпечення визначає предметну, змістовну спрямованість АБС і виражається у вигляді набору операцій, функцій і завдань. Базовим елементом функціонального забезпечення є операція

Технологічне забезпечення являє собою сукупність проектних рішень, що визначають технологію обробки, створення технологічних умов для ведення банківських операцій в автоматичному режимі, А також набір технологічних інструкцій і рекомендацій, які підкріплюють ці операції. Технологічне забезпечення об'єднує інформаційне та функціональне забезпечення в загальні технології роботи. Базовим елементом технологічного забезпечення є зовнішня подія, при реакції на яке необхідно виконати в певній послідовності ряд операцій.

Три перерахованих виду забезпечення описують безпосередньо концептуальний шар діяльності конкретного банку.

Математичне забезпечення ділиться на предметне і прикладне. Предметне математичне забезпечення являє собою сукупність алгоритмів, економіко-математичних методів перетворення інформації, моделей, що відбивають у інформаційному плані фінансово-кредитні процеси та методи вирішення банківських завдань.

Прикладне забезпечення включає в себе алгоритми, методи і моделі автоматизованої системи.

Програмне забезпечення складається з двох частин: системна складова (операційні системи, СУБД, сервісні програми) і прикладна складова (безпосередньо використовувані в банку програмні модулі, АРМи, офісні системи).

Апаратні засоби. До складу апаратних засобів входять:

- засоби обчислювальної техніки (сервери, робочі станції);

- обладнання локальних обчислювальних мереж;

- засоби телекомунікації і зв'язку;

- обладнання, яке автоматизує різні банківські послуги (автомати-касири, термінали торгової системи, обладнання платіжних систем пластикових карт).

Системна складова програмного забезпечення і апаратні засоби утворюють системно-технічну середу банку.

Система управління являє собою сукупність суб'єкта управління - управлінського апарату і об'єкта управління, наприклад, фінансового підрозділу. На рисунку 9.2 показані компоненти системи управління пов'язані прямим та зворотним зв'язками.

Рис. 9.2 Аналіз системи управління комерційного банку

Суб'єкт управління - активна частина системи управління, виробляє і ініціює керуючі впливу у вигляді сигналів, команд (прямий зв'язок), що надходять до об'єкта управління, який представляє собою пасивну виконавську частина системи. Суб'єктами управління в банку є співробітники і керівники різних рівнів. Суб'єкт має параметри, які визначаються кваліфікацією, службовими інструкціями, діапазоном дій, а також правами та обмеженнями. Діючи в межах цих параметрів, суб'єкт формулює цілі, розробляє плани, виробляє вимоги до прийнятих рішень і контролює поведінку об'єкта. Особи, яким довірена підготовка, вироблення керуючого впливу, повинні мати якомога більш повну, своєчасну і ретроспективну інформацію про об'єкт, його стан, характеристики, тенденції до зміни.

Об'єкти управління - сприймаючи дії, що управляють, призводять свій стан і спосіб дії відповідно до отриманої установки, переданої їм у вигляді керуючого впливу. Поведінка об’єкта має відповідати певним показникам, заданим керуючими впливами. Про реакцію об'єкта на керуючий сигнал суб'єкт дізнається через канал зворотного зв'язку, отримуючи з цього каналу інформацію про відповідні дії та поведінку об'єкта. У залежності від отриманої по каналу зворотного зв'язку інформації і зміни умов, цілей і завдань управління суб'єкт управління виробляє і передає об'єкту нові управляючі дії.

Об'єктом управління є фінансові потоки. Оскільки об'єкт є дорогим і його поведінка впливає не тільки на роботу банку, його клієнтів, але і на економіку народного господарства, існує багатоступенева система управління, що перешкоджає виходу об'єкта в нестійкий стан.

Зовнішнє середовище - безліч існуючих поза системою елементів будь-якої природи, що впливають на систему або перебувають під її дією в умовах даної задачі.

На рисунку 9.3 показані зовнішні впливи, які визначаються впливом безлічі факторів навколишнього середовища.

Управління являє собою дії, спрямовані на підтримку або поліпшення функціонування керованого об'єкта відповідно до наявної програмою або мети управління.

Рис. 9.3. Зовнішнє оточення банку

Оптимальне управління полягає у виборі найкращих, по деякому критерію ефективності, керуючих впливів з безлічі можливих відповідно до встановленої метою управління, з урахуванням обмежень вибраних на основі інформації про стан керованого об' єкта і зовнішнього середовища.

Керуючі впливи в банку виражаються потоком директивної інформації, що спрямовується від суб'єкта до об'єкта управління. Керуючі впливи представлені наказами, розпорядженнями, матеріальними і моральними стимулами. Директивна інформація породжується управлінським апаратом у відповідності з цілями управління та інформацією про економічну ситуацію та навколишнє середовище. Таким чином, зовнішнє середовище впливає на систему управління, поставляючи інформацію управлінському апарату.

Зворотні зв'язки представлені у вигляді результатів безпосередніх спостережень і контролю з боку суб'єкта управління: доповіді, повідомлення, звіти працівників про їх діяльність, статистична та бухгалтерська звітність, матеріали обліку і контролю.

Поиск по сайту: