Міжбанківські електронні розрахунки

У найзагальнішому вигляді систему розрахунків між банками можна підрозділити на такі складові:

- система Національного Банку України;

- система недержавних клірингових і розрахункових палат (банків);

- система внутрішньобанківських межфіліальних розрахунків.

- система міжнародних розрахунків;

- система розрахунків за пластиковими картками;

- система взаєморозрахунків учасників фондового ринку.

Порядок розрахунків регулюється в основному НБУ України, однак у регулюванні додатково беруть участь і керуючі органи відповідних розрахункових систем. У кожної розрахункової системі визначені технологічні особливості, протоколи обміну, правила взаємодії учасників системи.

Правила роботи систем визначаються інструкціями і положеннями адміністративних органів.

Мета створення - встановити єдиний для всіх регламент роботи системи, єдині правила розрахунків і єдину технологію їх проведення.

Перелік учасників міжбанківських розрахунків на території України із зазначенням їх реквізитів та кодових позначень знаходиться в довіднику банків НБУ Україну.

Довідник містить інформацію про установи та підрозділах НБУ, а також кредитних організаціях (філіях), рахунки (субрахунки) яких відкриті в розрахунковій мережі Національного Банку України.

Ініціатива створення міжнародного проекту - Всесвітньої системи міжбанківських фінансових телекомунікації - який мав би своєю метою забезпечення його учасникам можливості високошвидкісного обміну банківською інформацією при високому ступені контролю і захисту від несанкціонованого доступу, відноситься до 1968 року. У 1972 році ця ініціатива була оформлена в проект, що отримав назву MSP (Message Switching Project - проект комутації повідомлень). У представленому в тому ж році фірмою Logis звіті містилися розрахунки та рекомендації щодо створення рентабельної системи обміну банківською інформацією, що задовольняє наступним вимогам:

1. Система повинна ґрунтуватися

- на створенні міжнародної мережі і мережної служби сервісу;

- на стандартизації процесів, а також стандартизації повідомлень;

- на стандартизації способів і устаткування підключення банків до мережі.

2. Для забезпечення рентабельності при вартості передачі одного повідомлення 0,15 доларів США, система повинна обробляти не менш 100 тис. повідомлень в день за участю приблизно 70 банків.

3. Система повинна містити два незалежних і пов'язаних один з одним розподільних центра і концентратори зв'язку в кожній з країн-учасниць системи.

Ґрунтуючись на цих рекомендаціях, 239 банків з 15 країн Європи та Північної Америки у травні 1973 року у відповідності з бельгійським законодавством створили компанію SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication - Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікації).

Метою компанії стало створення, використання, підтримка та експлуатація єдиної системи і засобів, необхідних для швидкої і безпечної передачі банківських повідомлень будь-якого виду по мережах телекомунікації.

В даний час користувачами SWIFT є понад 7000 найбільших банків і фінансових організацій з 190 країн.

Щоденний обсяг повідомлень, що передається по мережі SWIFT, перевищує 4,9 млн. повідомлень на загальну суму понад 5 трильйонів доларів США.

Для кожної компанії, що претендує на вступ до SWIFT у якості учасника, встановлені спеціальні критерії, на відповідність яких вона проходити перевірку. З кожною компанією складається окремий договір який визначає, які послуги SWIFT поширюються на неї. Після укладення договору SWIFT бере на собі відповідальність за точну, повну і своєчасну доставку повідомлень.

Стандарти повідомлень. Головною особливістю системи і одночасно досягненням співтовариства є розробка і створення стандартів банківських повідомлень. Стандарти створювалися з урахуванням вимог Міжнародного комітету зі стандартів (1SO), а також Міжнародної торгової палати (IСС). В результаті були вироблені стандарти на типові повідомлення (о фінансових та комерційних операціях банків) які значно спрощують взаємодію відправника і одержувача повідомлення.

Повідомлення всіх типів побудовані по загальному принципу. Вони складаються з початкової частини, до якої входять відмітка початку повідомлення (Start of Message), заголовок (Header), відмітка початку тексту (Start of Text), тексту повідомлення (Text of Message) і закінчення повідомлення, у яке входить відмітка кінця тексту (End of Text), параметри (Trailer) та відмітка кінця повідомлення (End of Message).

Початкова частина і закінчення створюють "конверт" в якому пересилаються повідомлення і який містить інформацію, важливу для управління рухом повідомлення в мережі.

Заголовок містить одинадцятизначний код-ідентифікатор одержувача повідомлення, код терміналу відправника, поточний п'ятизначний номер (виконує контрольну і захисну функції), і тризначний код повідомлення з двозначним кодом пріоритету. У параметрах вказуються код аутентифікація й інші повідомлення, наприклад, попередження банка-одержувача про затримку в передачі повідомлення, попередження про можливості подвійного платежу і т.п.

З метою забезпечення правильної доставки повідомлень, всі користувачі SWIFT. забезпечуються кодами-ідентифікаторами (Bank Identifier Codes, BIC), що є адресами в мережі.

Коди-ідентифікатори мають наступну структуру:

- всесвітній чотири літерний код фінансової організації;

- дволітерний код країни відповідно до стандартів ISO;

- дволітерний код місця розташування фінансової організації (можливо географічний розподіл усередині країни, тобто місто, Область або тимчасова зона);

- три літерний допоміжний код (для фінансової організації, не є користувачем SWIFT проставляється буквений код BIC; для користувача SWIFT трилітерний код може бути використаний для ідентифікації його конкретного місця розташування в країні).

Текст повідомлення суворо регламентований і складається з полів, позначених двозначним цифровим кодом. Інформація заноситься в поля в суворій послідовності, при цьому поля бувають обов'язкові та необов'язкові для заповнення. Основну частину тексту повідомлення складають формалізовані (по цифрових кодах) платіжні доручення, підтвердження оплати та інші фінансові документи.

У стандартах мережі SWIFT суворо визначені категорії, групи і типи переданих повідомлень, кожне з яких однозначно «кодує» будь-яку банківську операцію.

Як правило, повідомлення передаються від одного банку-іншому, проте існує виділена в особливу групу категорія системних повідомлень SWIFT. Системні повідомлення мають найвищий пріоритет оскільки стосуються функціонування системи. Решта повідомлення можуть бути строковими і звичайними.

Стандарти та технологія SWIFT надають можливість створювати прикладні програми для автоматичної обробки повідомлень. Завдяки цьому збільшується продуктивність та зменшуються витрати на ручну обробку повідомлень.

Доставка повідомлень проводиться в режимі реального часу, причому їхня перевірка та підтвердження справжності здійснюється цілком автоматично.

Структура мережі. Мережа SWIFT являє собою систему передачі даних, що складається з операційних центрів, активних систем, так званих регіональних процесорів (концентраторів повідомлень) і каналів зв'язку. Операційні центри здійснюють управління системою та її моніторинг, збір діагностичної інформації та відновлення елементів мережі після збоїв.

Мережа SWIFT побудована на основі чотирьох рівної архітектури та управляється системним управляючим процесором.

Перший рівень - термінал користувача, використовуваний для підключення до мережі.

Другий рівень - регіональні процесори для отримання повідомлень від користувачів і їх попередньої перевірки з метою підготовки до первинної обробки в груповому процесорі. Регіональний процесор обробляє інструкції групового процесора, виконує доставку повідомлень і контроль локальної зв'язку з користувачем. Це повністю автоматизовані системи з 100%-ним дублюванням всіх функцій. Характеристики обладнання залежать від обсягу оброблюваних повідомлень і кількості підключених терміналів.

Третій рівень - груповий процесор. Оскільки система SWIFT побудована на базі структури, що складається з декількох груп функціонально-незалежних модулів. Груповий процесор забезпечує зберігання повідомлень, пошук за запитом, розподіл інформації за регіональним процесорам адресатів, довгострокове архівування і генерацію системних звітів.

Четвертий рівень - системний керуючий процесор, що виконує тільки функції контролю і управління всією системою. На верхньому рівні системи обробка повідомлень не виконується.

Забезпечення захисту даних. Важливе значення в системі SWIFT надається забезпечення безпеки яка визначає якість обслуговування, що надається міжнародною банківською мережею. У суспільстві SWIFT є Управління головного інспектора, що займається пошуком слабких місць в захисті даних, розробкою і вдосконаленням заходів безпеки. Комбінування фізичних та логічних заходів по безпеці, а також застосування різних видів шифрування попереджає можливість зміни повідомлення у процесі його передачі по мережі SWIFT. Ніхто крім відправника та одержувача повідомлення не може визначити його зміст.

Особливо суворі заходи пред'являються до процедури підключення терміналів. Система повинна розпізнавати кожний підключений термінал на підставі аналізу контрольного системного повідомлення з секретним кодом (кожен раз вибирається новий набір ключів), індивідуальним для кожного користувача. Це так звана процедура обміну ключами. Тільки після отримання підтвердження розпізнавання відбувається реєстрація терміналу в мережі. Всі коди і ключі вводяться в термінал SWIFT за допомогою мікропроцесорних карт (МК). Одним із заходів захисту є автоматичне відключення терміналу системою в ряді випадків: у разі виявлення перешкод або збоїв в каналі; при неодноразових помилок передачі; невірному коді або форматі повідомлення; помилках у процедурі входу в систему і т. д. Всі події вимкнення терміналу автоматично реєструються системою в спеціальному файлі.

Крім того, високий рівень безпеки забезпечують наступні процедури:

- кожне повідомлення в системі отримує свій вхідний і вихідний номер, який відстежується засобами SWIFT,

- текст повідомлення шифрується за допомогою спеціальних пристроїв;

- система автоматично створює і направляє користувачеві звіти про обмін повідомленнями;

- кожне повідомлення завіряється спеціальним ключем аутентифікації.

При порушенні будь-якої з процедур відбувається автоматичне відключення терміналу.

Згідно з вимогами мережі SWIFT всі користувачі системи підрозділяються на наступні чотири категорії (відповідно до виконуючих функцій):

- користувачі додатків;

- користувачі, відповідальні за відправку повідомлень і працюючих з додатками бази даних;

- оператори, керуючі відкриттям і закриттям сеансів з мережею SWIFT, що виконують операції «кінця дня» і займаються підготовкою звітів та архівів;

- адміністратори системи.

Користувачі кожної з категорій мають доступ тільки до дозволеної для неї групі екранних інтерфейсів.

Додатковими заходами щодо забезпечення безпеки інформації служать засоби розмежування привілеїв користувачів всередині категорій. Крім того, в системі передбачено резервне копіювання інформації для захисту від системних збоїв. Для цієї ж мети застосовується дублювання дисків, а також резервні термінальні комплекси для дублювання всіх транзакцій основного комплексу.

Для ефективного використання всіх можливостей і переваг, що надаються SWIFT, необхідний спеціалізований апаратно-програмний інтерфейс. Сьогодні у світі налічується понад 100 фірм, що пропонують термінальні комплекси для мережі яка обслуговує систему міжнародних фінансових операцій. Товариство SWIFT регулярно публікує список сертифікованих для роботи в даній мережі термінальних комплексів. Фактично термінал SWIFT - це поштова станція яка використовує для зв'язку з мережею певний протокол обміну.

Система міжбанківських розрахунків забезпечує виконання наступних категорій банківських операцій: клієнтські переклади; банківські перекази; валютні операції; документарні операції. У рамках цих категорій операцій здійснюються підготовка і обробка відповідних категорій повідомлень за класифікацією ISO.

Клієнтські платіжні доручення (Customer Transfer) можуть надходити від клієнтів комерційного банку, від клієнтів його філій або від клієнтів інших банків, що мають валютні кореспондентські рахунки (рахунки ЛОРО), а також від бухгалтерії банку. Відповідно вихідні документи можуть надходити на паперовому бланку, поштою від банку кореспондента, з філії або банку-кореспондента в електронній формі або телексом, а також у вигляді розпорядження бухгалтерії банку. Платіжні доручення приймаються операціоністами відділу клієнтських операцій.

Кожен операціоніст - обслуговує свою групу клієнтів. Він звіряє підписи і печатки організації зі зразком, що знаходяться у відділі клієнта, і, якщо вони вірні, здійснює перевірку сальдо рахунку клієнта. Якщо доручення реєструється, створюється його електронна форма, в якій заповнюються такі поля: вихідний номер і дата платіжного доручення, тип повідомлення, валюта і сума платежу та ін. Код валюти та найменування клієнта (за номером рахунку клієнта) заносяться з довідкових файлів або заповнюються вручну, при цьому перевіряється наявність введеного коду в довіднику. Повідомлення вводиться в базу даних зі статусом "зареєстровано", одночасно автоматично формуються запис файлу даних бухгалтерських проводок і меморіальний ордер. Операціоніст має можливість проконтролювати правильність сформованих проводок, внести корективи і додати додаткові проводки.

Після реєстрації платіжне доручення направляється у відділ кореспондентських рахунків. Операціоніст має можливість супроводжувати платіжне доручення довільним текстовим коментарем. Далі клієнтське платіжне доручення проходить через відділ кореспондентських рахунків. На підставі прогнозу наявності коштів на рахунку НОСТРО визначається дата валютування для платежу, яка заноситься в паперовий та електронний документ, після чого платіжне доручення направляється у відділ міжнародних платежів.

У відділі міжнародних розрахунків і платежів оператором визначається згідно з банківським довідником ланцюжок банків, через які буде виконуватися платіж у тому випадку, якщо одержувач повідомлення не збігається з кореспондентом.

Контролер має можливість повернути документ оператору на коригування. При цьому контролер пояснює причину повернення, вводячи відповідний текст у полі коментаря.

Якщо помилок в повідомленні не виявлено, воно направляється для передачі в SWIFT. Після приходу підтвердження про передачу повідомлення в мережі SWIFT повідомленням присвоюється статус "архівне". Підтвердження є підставою для виконання бухгалтерських проводок, сформованих на підставі платіжного доручення.

Поиск по сайту: