Дидактика вальдорфської школи – фактор формування цілісної особистості

У циклі праць, у понад 200 лекціях, уході безпосереднього спілкування з учителями та учнями Р.Штайнер розробив детальний навчальний план 12-річного шкільного навчання. Мова йде не про сітку годин, а про повноцінну розгорнуту систему навчальних програм, де визначено зміст, форми, методи навчання, контроль за ефективністю педагогічного процесу.

Основними факторами, що визначають цей план, є, з одного боку, нормальний хід розвитку дитини, з другого – умови її оточення. У частині, присвяченій молодшим класам, навчальний план значною мірою орієнтований на перший чинник, тобто виходить в основному із законів розвитку дитини. При навчанні учнів старших класів більше беруться до уваги вимоги, що випливають з другого фактора, оскільки молода людина повинна віднайти своє місце в сучасній культурі й активно брати участь у її створенні (при навчанні учнів середніх класів певною мірою відбувається врівноваження вимог закономірностей розвитку дитини з вимогами, що випливають із суспільних потреб). Усе це Р.Штайнер розглядає у зв’язку з життям, що постійно змінюється, а отже, жоден жорстко складений план не зможе відповідати такому живому процесу.

Для будь-якої вальдорфської школи, яке розробляє свій навчальний план, основоположними є педагогічні настанови та рекомендації Р.Штайнера. Це не означає, що кожна школа повинна в одній і тій же формі реалізовувати всі ці вказівки й не може виробити чи розвинути оригінальні форми для втілення своїх ідей. Практика роботи вальдорфських шкіл показує, що серед них часто трапляються досить не схожі одна на одну. Ще за життя педагога-новатора кожний класний учитель знаходив свої ключі для розв’язання педагогічних завдань.

При цьому всі вальдорфські школи, базуючись на педагогічній концепції Р.Штайнера, на його філософсько-психологічному обґрунтуванні процесу розвитку людини, підпорядковують навчальні плани єдиній меті – цілісному розвитку дитини, її розумових, емоційно-вольових, соціальних здібностей з урахуванням вікових й індивідуальних особливостей учнів.

Так, навчальний план вальдорфської школи містить взаємопов`язану сукупність академічних, художньо-естетичних і ремісничо-прикладних дисциплін, що забезпечує не тільки вивчення загальноосвітніх предметів, а й різноманітні заняття мистецтвом (малювання, живопис, ліплення, декламація, співи, гра на музичних інструментах, участь у хорах, оркестрах, драматичних постановках тощо), рукоділлям і ремеслами (в`язання, вишивання, виготовлення іграшок, предметів побуту, квітникарство, садівництво, будівництво, сільськогосподарські роботи, гончарство, обробка дерева, металу тощо).

Особливістю цих шкіл є наявність таких предметів, як евритмія, малювання форм, історія мистецтва, сучасні технології тощо, які не вивчаються в традиційній школі й уводяться в практику вальдорфської освіти для посилення естетичної та практичної спрямованості процесу навчання, тісної взаємодії теоретичного навчання з реаліями навколишнього середовища.

Із суто педагогічних причин, далеких від утилітарних міркувань, починаючи з молодших класів, діти вивчають дві іноземні мови (у деяких школах, починаючи із середнього ступеня, учні опановують третьою іноземною мовою), які є частиною освіти людини як цілісної істоти, і роблять свій внесок у розвиток душевно-духовних сил учня, збагачуючи його душу, впливаючи на його чутливість, увагу, жвавість.

Цілі й завдання навчальних предметів штайнер-шкіл, незалежно від характеру шкільних дисциплін (академічного, естетичного або ремісничо-прикладного), мають усебічну спрямованість на розвиток розумової, емоційної та вольової сфер учня.

Так, заняття ручною працею і ремеслами не лише пробуджують активність дитини, формують уміння й навички в різних галузях людської діяльності, але й ефективно впливають на розвиток активності мислення, виховують відчуття стилю, гарного смаку, терпіння, старанність, бажан­ня доводити розпочату справу до кінця й ін.

Багаторічні заняття мистецтвом не тільки розви­вають багату в кількісному й якісному відношенні палітру почуттів, але є дієвим процесом пізнання світу, виховують волю, сприяють розвитку мораль­них і соціаль­них якостей. За наявності у вальдорфській школі різноманітних предметів естетичного циклу кожне заняття художньо оформ­люється таким чином, щоб були охоплені й активізувалися всі три сфери психіки дитини – її мислення, відчуття й воля.

У штайнер-педагогіці на основі антропософських світоглядних принципів цілісності знання, синтезу науки, мистецтва, моралі глибоко пророблені міжпредметні зв`язки. Тісна взаємодія різних галузей викладання, інтегрування близьких за змістом навчальних предметів дозволяє сконцентрувати, ущільнити процес навчання, сприяє формуванню в дитини цілісного знання.

Так, на початковому етапі навчання розвиток мовлення в дітей, навчання читання, письма, грамоти, лічби здійснюється за допомогою занять живописом, малюванням форм, ліпленням, музикою, співами, рецитацією, театром тощо.

У подальшому при вивченні, наприклад, географії широко використовується історія певної країни, її культура, фауна й флора. Вивчення акустики (першого розділу фізики) базується на досвіді, якого учні набули під час гри на музичних інструментах. Від художнього сприймання музики поступово переходять до фізичного трактування акустики, тобто “музика народжує акустику”.

Аналіз навчальних програм вальдорфських шкіл свідчить, що зміст навчального матеріалу чітко відповідає рівню розвитку свідомості учнів, що допомагає найкращому засвоєнню матеріалу, який викладається, його індивідуальному осягненню й розумінню, а отже, сприяє оптимальному розвиткові дітей.

Організація навчально-виховного процесу в штайнер-школі здійснюється через систему природовідповідних форм і методів, які сприяють цілісному розвитку особистості в її мисленні, почуттях і вольовій активності, єдності процесів пізнання й емоційно-вольової діяльності дитини й забезпечують збереження її нормальної здатності сприймання, фізичної і психічної активності (“душевно-економне навчання”).

Заслуговує на увагу ритмізація навчання – планування уроків, розподіл занять протягом дня, тижня, року, коли беруться до уваги природний ритм варіювання свідомості дитини, її здатність зосередитися й потреби в активній діяльності.

Яскравим прикладом ритмічної побудови навчального процесу є передусім викладання основних предметів методом “епох” - циклами “поринання” (приблизно місячними) у формі так званого головного уроку. Головний урок – це щоденний перший здвоєний (1 година 50 хвилин) урок, основна структура якого включає ритмічну частину, основну частину (власне навчання), заключна частина-розповідь, що пов`язана з темою уроку, відповідає душевному настрою дітей певного віку та несе моральний заряд.

Для штайнер-школи характерне використання особистісно орієнтованих методів навчання. Так, універсальним засобом навчання й виховання учнів молодших класів є художньо-образне викладання. Живе слово вчителя, породжуючи відгук у душах учнів, сприяє співпраці дітей різного ступеня обдарованості та різної спрямованості талантів. Образна подача навчальної інформації, яка пов’язується спочатку з емоційним життям учнів, потім укорінюється в діяльність волі через залучення практичних дій (ритмічних рухів, ігор, оформлення робочих зошитів, малювання тощо). Наприкінці вчитель спонукає учнів повторити те, що вони почули, утворили поняття, систему понять. Таким чином, навчальний процес, йдучи від емоційного рівня до сфери волі та досягаючи діяльності уявлень, охоплює психіку дитини в цілому.

Робота розуму, серця, рук учня в їх єдності сприяє поєднанню в єдине ціле строгої об’єктивної науковості та суб’єктивного, емоційно-забарвленого, особистісно значущого. Такий підхід стимулює формування пізнавальної активності дитини, набуття нею досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, сприяє розвитку пам’яті, інтелектуальних і моральних якостей дітей.

При навчанні учнів середніх і старших класів використовується науково-теоретичний підхід з акцентом на феноменологічному дослідженні. Феноменологічний підхід як шлях пізнання не спрощує навчання до формування елементарного причинно-наслідкового мислення, а створює простір для цілісного спостереження. Феноменологічні дослідження ведуть до наукового розуміння цілісної дійсності з одночасним збереженням і підтримкою переживаючої людської природи, що надзвичайно важливо з точки зору розвитку творчої складової особистості.

На особливої увагу заслуговує диференційований підхід до учнів з різними темпераментами. Диференціація вчителем навчального матеріа­лу відповідно до темпераментів учнів дозволяє дитині цілеспрямовано пори­нати в те, що вивчається, властивим саме їй способом. Підхід, на якому педагог будує свої стосунки з учнями різних темпераментів, можна позначити заповіддю давньогрецьких лікарів: “подібне лікується подібним”. Тобто з дітьми, наприклад, холеричного темпераменту вчитель веде себе як холерик, з меланхоліками – як меланхолік і т.д. При цьому педагог демонструє учням найкращі вияви їхнього темпераменту й одночасно шляхи подолання негативних рис особистості, пов’язаних з однобічностями темпераменту, що сприяє вирівню­ванню, згладжуванню сплесків темпераменту й у цілому гармонізації духовного життя учня.

Зрозуміло, що визначну роль у реалізації педагогічної концепції Р. Штайнера відіграє особистість учителя, його ком­петентність, відповідальність, ініціативність, творчий підхід до справи виховання.

У світі на сьогодні існує приблизно 80 вальдорфських семінарів (у цьому контексті слово “семінар” означає вищий навчальний заклад, тобто педагогічний університет), що готують до професії вальдорфського педагога. Семінари мають різні форми та тривалість (як правило, дво- або чотирирічна денна, вечірня або заочна післявузівська освіта). Головне місце в системі підготовки належить формуванню мотивації педагогічної діяльності. У змістовному компоненті підготовки вчителів акцент робиться на формуванні професіоналізму в процесі практичної роботи. Велика увага приділяється виробленню спеціальних умінь і навичок у художньо-практичній діяльності.

Проте освіта, отримана на вчительському семінарі, є лише точкою відліку в роботі вчителя з дітьми.

У професійній діяльності вальдорфського педагога найбільш значущим аспектом є індивідуальний підхід до дитини. Організація навчально-виховного процесу (навчання без стандартних підручників і бальних оцінок, художньо-образне викладання, методика роботи учнів із зошитами з “епох” та ін.) стимулює вчителя знаходити оригінальні педагогічні рішення, які відповідають у кожний конкретний момент актуальним потребам розвитку дитини.

Орієнтація педагога вальдорфської школи на особливості тілесної конституції, психічної структури дітей вимагає постійної самоосвіти, людинопізнання, розвитку активності професійного мислення, об`єктивного сприйняття іншої людини, контролю над своїми емоціями, почуттями, вчинками. Отже, шлях вальдорфського вчителя – це безперервне самовиховання.

Поиск по сайту: