Формування моральної особистості

У сучасну епоху глобалізації світу й посилення загальних проблем виховання підростаючих поколінь у розвинених країнах світу накопичено багато різноманітних форм і методів морального виховання як важливого чинника соціалізації школярів.

З метою морального виховання школярів у розвинених країнах світу до навчальних програм вносять відповідні курси: "Етика", "Мораль" (Японія, США, Китай, Франція), які спрямовані на формування певних моральних якостей. У цих курсах передбачені моральні ситуації, рольові ігри, які дають можливість підліткам здійснити правильний моральний вибір; у деяких випадках дається детальний опис різноманітних ситуацій або їх відтворення у відеокліпах з метою надання учням можливостей прийняти певне рішення чи визначити свій вибір у розв’язанні конкретної моральної колізії.

У США програму морального виховання запропоновано базувати на біблійних цінностях і принципах. Наприклад, в одній з програм морального виховання, яка була прийнята ще в 1972 році, а потім неодноразово перевидавалась, пропонувалась система універсальних цінностей у цитатах з Біблії та з праць отців християнської церкви. На перший план висуваються чесність, цільність, прямота, старанність, особистісна відповідальність. Описано 60 головних рис характеру, які слід формувати в дітей (відвага, відданість, рішучість, наполегливість, співчуття, терпимість тощо).

У США постійно модернізуються методи морального виховання, яке не обмежується бесідами та диспутами. Наприклад використовується метод „сутички з проблемою”, який передбачає дискусію з проблем моралі, обговорення гострих проблем моралі минулого і майбутнього, формування в студентів власної думки з того чи іншого питання.

У відповідних документах Великобританії за останні роки вказано, що школа повинна передавати підростаючим поколінням такі цінності, як правдивість, повага до інших, почуття обов’язку у ставленні до суспільства, турботу про людей, а також культурну спадщину (музику, театр, живопис) тощо. Автори доповіді Національної комісії з освіти Великобританії підкреслили важливість того, що діти повинні зростати громадянами демократичного суспільства, щоб вони знали, як воно функціонує, свої права та обов’язки, були виховані в дусі толерантності та свободи. Підкреслювалось, що освіта це не лише передавання знань, але й "наділення моральною, духовною силою".

Цікаво, що в приватних школах Великобританії, відомих "паблік скулз", з давніх-давен була добре налагоджена система морального виховання. Її витоки було закладено ще в XVII ст. Джоном Локком, який метою морального виховання вважав принцип честі, що є основою самостійної поведінки людини, а засобом вважав формування моральної звички. У ХІХ ст. ця система була детально розроблена відомим англійським педагогом М.Арнолдом. Вона відома як "система виховання характеру" і мала на меті виховання джентльмена-християнина, лідера авторитарного типу, здатного захищати й відстоювати як свої власні інтереси, так і інтереси своєї країни. Але в 60-70-ті роки XX століття у виховній системі "паблік скулз" відбулись значні зміни. Їх метою сьогодні є формування особистості лідера, соціальні якості якого відповідають призначенню бізнесмена, комерсанта, менеджера, технократа і виходять за межі стандарту джентльмена-християнина. Тобто найбільший акцент ставлять на професійній компетентності, гнучкості в умінні керувати людьми, ініціативі.

У Японії, наприклад, з цією метою існує спеціальний навчальний предмет "Моральне виховання". Звернемо тут увагу на вшанування в японській системі освіти й виховання традицій: вказаний предмет читається понад сто років, проте узгоджується із суспільними запитами в конкретний період розвитку суспільства. Так нв сьогодні актуальними завданнями предмета є формування громадянина Японії, "виховання поваги до людської гідності – в сім'ї, школі й суспільстві; розвиток прагнення до побудови культури, багатої на індивідуальності; створення демократичного суспільства й держави; виховання в громадянах здатності сприяти розвитку миролюбного міжнародного співтовариства внаслідок прищеплення їм відповідних моральних якостей" [2, 86]. Як свідчать інструкції Міністерства освіти, учитель-наставник зможе реалізувати мету й завдання предмета "Моральне виховання" лише за умови, коли він дотримуватиметься п’яти заповідей: формувати не стільки норми поведінки, скільки розуміння способу життя, звертати особливу увагу на вироблення навичок самоаналізу поведінки, думок, почуттів, здібностей до самостійних і відповідальних учинків, навчати поважати інтереси інших людей, виховувати в процесі групової діяльності та привчати сприймати інтереси й проблеми групи як свої власні. Зауважувалось також, що вчитель, який веде предмет "Моральне виховання", повинен керуватись не "навіюванням", а передавати зміст у конкретних умовах повсякденного життя, вливати власним прикладом.

Загалом всю програму курсу можна поділити на три розділи.

До першого з них включаються теми, які спрямовані на виховання в дітей здатності до соціальної згоди, готовності до компромісу, що допомагають їм у виробленні навичок безконфліктної взаємодії, вміння виходити з конфліктної ситуації з відчуттям морального комфорту.

До другого розділу входять теми, які сприяють формуванню "активної особистості". Це досягається завдяки розвитку в школярів інтересу до своєї діяльності, готовності й уміння долати труднощі, ставитись до виконання будь-якої діяльності активно, творчо, зацікавлено. Головне тут - виробити в дітей ставлення до своєї маленької справи чи праці як до посильного внеску у велике, загальне, суспільне. Тому будь-яка діяльність дитини повинна усвідомлюватись нею як її головна справа: спочатку гра, потім праця, як гра, а далі – власне праця.

Третій розділ включає теми, які спрямовані на привчання дитини до думки, що вона повинна сприймати суспільні норми поведінки як внутрішньо необхідні. Теми вміщують ситуації вибору, у вирішенні яких шляхом самостійного осмислення ситуації школярі можуть дійти висновку про необхідність певної поведінки.

Аналіз програм курсу "Моральне виховання" дає можливість для висновку, що його стрижневим моментом є формування в школярів здатності до самостійної діяльності або, як називають цю якість японці, до "практичної волі". "Практична воля" передбачає ряд конкретних умінь: уміти поставити перед собою мету, приймати рішення в ситуації вибору й реалізовувати цей вибір.

Для досягнення кінцевої мети формування "практичної волі" розроблено спеціальний алгоритм, який передбачає такі кроки.

1. Уміння визначити кожним мету діяльності (індивідуальну чи групову). Мета повинна формулюватись таким чином, щоб спонукала до активних, конкретних дій.

На цьому етапі важливо також, щоб кожен школяр усвідомлював пріоритет групової мети над індивідуальними та важливість їх гармонійного поєднання.

2. Прийняття рішення, тобто вибір найкращих можливостей досягнення мети.

3. Планування та складання програми дій. На цьому етапі школяра привчають до уваги, терпіння й наполегливості в поведінці, що забезпечить обов’язкову триєдність: пам'ятати про кінцеву мету, уявляти собі етапи її здійснення і накреслювати практичні кроки в цьому напрямі.

4. Виконання прийнятих рішень. Найголовніше тут полягає не в тому, щоб примушувати себе до дій, а в тому, щоб оптимально й творчо використати для реалізації мети всі свої можливості: як внутрішні (здібності, інтелект, емоції, інтуїція), так і зовнішні (допомога, поради).

Як бачимо, вироблення "практичної волі" передбачає вироблення здатності до самостійних дій при дотриманні соціальних норм (28, 216-217).

Крім курсу "Моральне виховання", у виховному впливі на молодь японська школа керується цілим рядом документів, де конкретизується програма виховання школярів. Так, у 1966 р. Центральна рада з освіти видала "Опис ідеального японця", де зібрано 4 групи якостей:

- Якості персональні – бути вільним, розвивати індивідуальність, бути самостійним у своїх справах, керувати своїми бажаннями, володіти почуттям пієтету.

- Якості члена сім'ї – зуміти перетворити свій дім у місце любові, відпочинку, виховання, зробити свій дім відкритим.

- Якості члена суспільства – бути відданим своїй роботі, сприяти добробуту суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні цінності.

- Якості громадянина нації – бути патріотом своєї країни, поважати державну символіку, володіти найкращими національними якостями.

До цього ж програма морального виховання скрупульозно розписана в цілому ряді офіційних документів, адресованих школі: у 14 параграфах "Навчання основним правилам поведінки", у 18 параграфах "Дотримання норм суспільної поведінки в повсякденному житті", в 22 параграфах інструкції під назвою: "Усвідомлювати необхідність вести життя, гідне людини" [9, 10].

З метою реалізації завдань морального виховання в школах Японії навчання окремим предметам включає елементи моральності, до змісту навчання введено нові матеріали з літератури, мистецтва, екології, сексології, започатковано нетрадиційний інтегрований курс "сейкацу", або "Вивчення навколишнього життя", де поєднуються елементи природних і суспільних знань. У школах Японії також практикують проведення спеціальних "годин моральності", упродовж яких учитель використовує можливості літератури, поетичних творів, прослуховування аудіозаписів чи колективний перегляд телепередач, відеоматеріалів тощо. На таких годинах для аргументації думок школярі можуть наводити приклади з навколишнього життя, аналізувати свої помилки, шукати причини невдач тощо. Завданням учителя тут є використання типових випадків із життя суспільства з метою моделювання виховних ситуацій і тренування моделей поведінки, традиційних для суспільства [9, 11].

Вихованню законослухняного й активного громадянина сприяють також заняття під назвою "особлива діяльність". Упродовж різних видів дитячої діяльності (участі в роботі дитячих клубів, поїздок на природу, екскурсій) у дітей формують навички цивілізованої поведінки та спілкування.

Варто звернути увагу на те, що японці досить традиційні у доборі засобів і форм соціалізації молоді, хоч сьогодні Японія по праву вважається постіндустріальною високорозвиненою країною. Так через весь зміст початкової та молодшої середньої школи Японії проходить принцип "кокоро", який у прямому перекладі на інші мови може мати значення «серце», «душа», «розум», «менталітет», «гуманізм». Японці ж у зміст поняття "кокоро" вкладають таку проблематику: повага до людини й тварин, симпатія та великодушність до інших людей, здатність до пошуку істини, здібності до відчуття прекрасного й одухотвореного, прагнення до самоконтролю, усвідомлення необхідності для кожного зберігати природу та робити конкретний внесок у розвиток суспільства. Таким же чином японці дотримуються традиційної системи правил соціальної регуляції "гірі", описаного ще В.Овчинниковим у творі "Гілка сакури". Розкрити це поняття теоретично важко, але для японців "гірі" – моральна необхідність, яка змушує людину до вчинку всупереч власному бажанню або власній вигоді.

В умовах дегуманізації світу один із шляхів морального виховання полягає в розвитоку в школярів позитивної "Я - концепції", яка є складним і динамічним уявленням людини про саму себе і багато в чому визначає ставлення людини до себе, до інших людей, до навколишнього світу. Багато теоретиків, педагогів і психологів вважають розвиток "Я - концепції" стрижнем моральної свідомості й поведінки молоді, мотивуючи це тим, що розуміння себе, своїх можливостей і свого місця в житті розвивають у людини гідність і самоповагу.

Частиною морального виховання слід вважати й полікультурне виховання, під яким розуміється насамперед урахування національних культурно-освітніх інтересів й інтересів етнічних груп.

Полікультурне виховання сьогодні є актуальним для всіх країн світу, оскільки навіть у традиційно монокультурних країнах унаслідок масової імміграції постійно проходить формування нових етнічних груп. Наприклад, у США проблема полікультурного виховання нерозривно пов’язана з проблемою загальнонаціональної культурної інтеграції різних етнічних груп населення, тому виховання служить процесу формування американської нації, який продовжується, й одночасно повинне забезпечити культурно-освітні інтереси малих етнічних груп. А в такій країні, як Японія, що довгий час залишалась однією з небагатьох великих держав світу, гомогенних в етнічному й культурному плані, сьогодні проживають сотні тисяч корейців, китайців, в останні роки прибувають жителі інших країн Азії, європейці, американці, тому вона також поставлена перед проблемою полікультурного виховання.

Таким чином, тенденція полікультурного виховання є глобальною, і всі країни мають свої варіанти її вирішення. Показово, що навіть у США, де досить довгий час докладались великі зусилля з метою "переплавлення" різних національностей у спробі створення нової надетнічної спільноти, багато поколінь мігрантів з європейських, азіатських, африканських країн не бажали втрачати свого етнічного коріння. В умовах сьогодення багато науковців і громадських діячів США відверто відмовляються від традиційної теорії "плавильного котла", в якому розчиняються й змішуються всі національності. Вони алегорично порівнюють культуру країни з "салатницею", в якій змішано багато різних "національних інгредієнтів", проте кожен з них зберігає свій смак і аромат [5, 200].

Отже, характер вирішення проблем національного та полікультурного виховання в умовах сьогодення потребує гармонізації і залежить від багатьох чинників, зокрема від того, чи є країна полі чи мононаціональною, чи процес державотворення є актуальним чи вже давно завершеним, чи є розвинутими демократичні норми життя в державі, а також від конкретних реалій політичного, економічного та духовного життя країни.

Наприклад, генезис ціннісних орієнтацій американської школи у 50-90рр. ХХ ст. детермінований такими чинниками: у площині розвитку науково-технічного прогресу – переходом від постіндустріального суспільства до інформаційного, що означало усвідомлення необхідності не лише високого кваліфікаційного рівня, а безперервного характеру освіти; у політичній площині – трансформацією свідомості від стану "холодної війни" між двома світовими системами до відчуття глобальної відповідальності за процеси, що відбуваються в сучасному світі; в етнокультурній площині – від політики "плавильного котла", в якому іммігранти з різних куточків земної кулі набували цінностей "середнього американця" до ідеології мультикультурної освіти, "міжкультурної компетенції", для якої є характерним позитивне ставлення до різноманіття культур, мов, звичаїв, поглядів на життя; у суспільно-психологічній площині відмічається тенденція появи нової – соціальної - орієнтації поряд з традиційною індивідуалістичною, що знайшла вираження у нових формах так званого "кооперованого" навчання й морального виховання, у здійсненні "ми-орієнтації" поряд з "я-орієнтацією" тощо.

У зв’язку з названими вище тенденціями в США розроблено сотні спеціальних етнічних програм, які повинні допомогти всій нації і насамперед молоді по-новому усвідомлювати такі цінності, як повага до себе і кожної людини, до всіх форм життя і довкілля, відповідальність у найширшому розумінні цього слова. Концепція громадянського виховання включає виховання в дусі "загального блага" й ставить перед школою завдання роз’яснення таких цінностей, як порядність, терпимість, дисциплінованість, готовність прийти на допомогу, вміння співробітничати з іншими, мужність, основи демократії.

Поиск по сайту: