V. Вивчення нового матеріалу. 1) Суть поняття проеціювання

План вивчення

1) Суть поняття проеціювання.

2) Центральне та паралельне проеціювання

3) Умовні позначення на кресленнях (радіус, діаметр, заклепкове з’єднання).

4) Розмічання заготовок з листового металу.

1) Вам уже відомо, як виконуються креслення й технічні рисунки простих деталей, а креслення деталей об’ємної форми – невідомо. Для побудови деталей об’ємної форми на кресленнях застосовують метод проеціювання. Проеціюванням називатимемо процес побудови проекції предмета.

Проекція – зображення предмета на площині, яке утворилося під час проведення уявних променів через точки предмета до перетину з площиною.

Цю площину називають площиною проекції, а уявні промені – проецюючими променями. Уявлення про проекції можна дістати, розглядаючи тіні предметів (рис.1.). Розглянемо, як можна побудувати проекцію геометричної фігури, наприклад, трикутника (рис.2.).

Точки узяті на предметі позначимо великими літерами, а їхні проекції малими. Проекцією точки А на задану площину Н буде точка а, як результат перетину проектую чого променя Аа з площиною проекцій.

Аналогічно проекції точок В і С будуть точки b і c. Сполучивши на площині точки a, b, c відрізками прямих, дістанемо фігуру abc, яка і буде проекцією заданої фігури АВС.

2) Якщо проектуючи промені, за допомогою яких будують проекцію предмета, виходять з однієї точки, проеціювання називають центральним (рис. 3.). Точку, з якої виходять промені, називають центром проеціювання, а здобуту при цьому проекцію – центральною проекцією.

Якщо проектуючі промені паралельні один одному, то проеціювання називається паралельним, а побудовану проекцію – паралельною (рис. 4.).

Якщо проектуючі промені перпендикулярні до площини проекцій (рис..5.), тобто ут­ворюють з нею кут 90°, то проектування називають пря­мокутним, а утворену при цьому проекцію - прямокутною проекцією.

Спосіб прямокутного проеціювання є основним.

Його використовують для побудови зображень на кресленнях.

3) Для позначення радіуса перед розмірним числом завжди пишуть латинську букву R (рис. 5, в і 6), а розмірну лінію проводять з центра дуги. З одного боку розмірна лінія закінчується стрілкою і має спільну точку з дугою кола.

Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять спеціальний знак – кружок, перекреслений прямою лінією (рис. 5, а, б і 6). Якщо розмірне число не вміщується всередині кола, його виносять за межі кола, як показано на рис. 5. б. Якщо деталь має декілька однакових елементів, то на кресленнях рекомендують наносити розмір лише одного з них, зазначаючи кількість. Наприклад, напис на кресленні „3 отв. Æ 10” означає, що в деталі є 3 однакових отвори діаметром 10 мм.

Деталі з листового металу часто з’єднуються при допомозі заклепок. Таке з’єднання називається заклепочним швом, а процес з’єднання – заклепуванням. Всі конструктивні елементи і розміри шва заклепочного з’єднання на кресленні зображують так, як показано на рис. 7, де a - відстань між центрами заклепок, d₁ і d₂ – відстань від кромок, l – ширина шва, r₁ і r₂ – товщина деталей 1 і 2.

4) перед тим, як розпочати операцію розмічання, необхідно знайти базову сторону (її обпилюють напилком, а якість обпилювання контролюють кутником). Для проведення паралельних ліній необхідно від базової поверхні з двох сторін відкласти лінійкою необхідний розмір і сполучити їх рисувалкою (рис. 8, а). Для проведення паралельних ліній від заданої прямої АВ необхідно з випадкових точок „а” і „б” цієї прямої провести дуги заданим радіусом R. Дотична до цих дуг і буде лінією паралельною до прямої АВ на відстані R (рис. 8, б). Для того, щоб провести на заготовці взаємно перпендикулярні лінії необхідно посередині прямої АВ відмітити точку 1 і по обидва боки від неї циркулем з однаковим розміром нанести насічки 2 і 3 та накренити їх. Циркулем провести дуги „аб” і „вг” з точок 2 і 3. лінія, яка з’єднує точки перетину дуг і буде перпендикуляром до прямої АВ (рис. 8, в).

Поиск по сайту: