Проміжне заняття

Тема: Деякі зауваги до того, як слов`яни вимірювали час

1. Відомий дослідник календаря І.Климишин ще у 1980-х роках видав цікавий і достатньо популярний посібник «Календарь и хронология», в якому з-поміж усього іншого мовиться і про те, як вимірювали час давні слов`яни, - причому, дуже вивірено й академічно.

2. Він вказує на те, що слов`янський місяць безпосередньо припускав вимірювання часу за фазами Місяця: від Молодика (того моменту, коли на небосхилі проступає серпик молодого місяця, що в астрономії називається неоменією) до Молодика. Ця зміна відбувається за 29,5 днів, тому й місяць тривав, вочевидь, до 30 днів.

3. Таким чином, рік, який складався з 12 таких місяців, нараховував 354 дні, що на 11,5 менше, ніж сонячний. Климишин висловлює припущення й наводить йому обґрунтування про те, що східні слов`яни (принаймні, у період вже після хрещення Русі) чергували роки у 12 місяців з роками, в яких додавався 13-й місяць (як це було у багатьох інших народів), тобто рік нараховував 384 дні.

4. Саме Климишин висловлює припущення, що язичницький календар починався від першого Молодика перед весняним рівноденням, як це перейняла дослівно у своє вчення Г.С.Лозко. Але ж цей початок року має сенс тоді, коли рік ведеться за місяцями від Молодика й до Молодика, коли чергуються роки у 12 і 13 місяців тощо! Тобто з першим Молодиком перед весняним рівноденням закінчується лютий і починається березень. Інакше виходить «сяк-так, абияк»: рік іде за звичайним григоріанським календарем, а початок року ніби вказується за календарем місячним.

Співіснування двох календарних систем засвідчують історичні джерела: вони розрізняють місяці «книжні» (за тодішнім юліанським календарем) та місяці «небесні» (природний календар від Молодика до Молодика). Так, у Чернігівському літопису ще під 1703 (!) р. значиться: «липень – місяць небесний настав у п`яток, числа п`ятого місяця червня (книжного)…».

5. На противагу усім теперішнім любительським спекуляціям, Климишин чітко вказує на побутування у слов`ян семиденного тижня, що починався з неділі. Чужинське слово субота (від єврейського «шаббат» - «припинятися», «утримуватися» [від праці]) деякими рідновірами замінюється на шесток (за аналогією з іншими порядковими назвами днів тижня у слов`янських мовах).

6. Важливо також розуміти, що людина Звичаю відраховувала години не механічно рівними проміжками часу від півночі до півночі, а ділила відповідно світлу (від світанку й до заходу) й темну (навпаки) частини доби на 12 рівних частинок, - і от по них вже рахувала години. Таким чином, у червні світанок у Наддніпрянщині припадав не на 5-у годину ранку, а на 1-у, а пів день та пів ніч дійсно ділили навпіл світлу й темну частини доби. Сучасній людині дуже важко відновити в собі саме такий ритм вимірювання часу доби, та й чи потрібно це, - важко сказати, однак знати про таку особливість Звичаю необхідно.

Поиск по сайту: