 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Солі, які при розчиненні у воді утворюють комплексні іони, називаються комплексними
|
Читайте также: |
Склад комплексної солі відображають хімічною формулою, в якій комплексний іон заключають у квадратні дужки, Наприклад: K4[Fe(CN)6], [Ag(NH3)2]Cl.
Простий іон, який приєднує до себе при утворенні комплексу іони протилежного знаку або електронейтральні молекули, називається комплексоутворювачем. Наприклад, в K4[Fe(CN)6] комплексоутворювач – іон Fe2+, а в [Ag(NH3)2]Cl – іон Ag+.
Частина молекули комплексної солі, яка слабо дисоціює при розчиненні у воді і яка виділяється у формулі солі квадратними дужками, називається внутрішньою сферою комплексу.
Іони, які несуть протилежний заряд по відношенню до комплексного іону, знаходяться у зовнішній сфері комплексної сполуки. Наприклад, в K4[Fe(CN)6] і [Ag(NH3)2]Cl внутрішня сфера [Fe(CN)6]4- і [Ag(NH3)2]- відповідно, а зовнішня – іони Fe2+ і Cl-.
Комплексоутворювач може виявляти як головну валентність (звичайний хімічний зв’язок, так і побічну (координаційний зв’язок).
Наприклад, комплексоутворювач Fe2+ у комплексі [Fe(CN)6]4- пов’язаний з двома іонами CN- головною валентністю і чотирма побічними. Структура цього комплексу:
CN 4-
CN CN
 |
Fe
CN CN
CN
 |
Іони і молекули, пов’язані з комплексоутворювачем, і які входять до внутрішньої сфери комплексної сполуки, називають адендами, або лігандами.
Число лігандів, розташованих біля комплексоутворювача, називають координаційним числом даного комплексоутворювача. Для кожного іону характерне певне координаційне число. Для більшості металів воно дорівнює 6, але буває 2, 4, 5, 7, 8. Деколи координаційне число у даного центрального іона має перемінне значення.
Заряд комплексного іону дорівнює заряду центрального атома, якщо лігандами є нейтральні молекули, наприклад NH3, H2O. Якщо ж центральний атом пов’язаний з лігандами, які є іонами (Cl-, NO2-, CN- та інш.), заряд комплексного іону дорівнює різниці між зарядом атома і сумою зарядів іонів-лігандів. Тобто, заряд комплексного іону дорівнює алгебраїчній сумі зарядів комплексоутворювача і лігандів. Так, в K4[Fe(CN)6] заряд комплексоутворювача Fe2+ дорівнює +2, а заряд кожного ліганду CN- дорівнює –1, тоді, заряд комплексного іона буде (2+) + (6-) = 4-
Поиск по сайту: