 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Метод комплексоутворення
Метод комплексоутворення заснований на тому, що речовина, яка міститься в робочому розчині, утворює з дослідницьким катіоном міцну комплексну сполуку, розчинну у воді. Хоча в ході титрування осад не утворюється, концентрація визначаємого іона в ході титрування зменшується, тому що все більша кількість його пов’язується в комплекс. В цьому відношенні процес комплексоутворення аналогічний процесу осадження. Осадження іде тим більш повно, чим менше розчинність осаду. Визначаємий іон пов’язується в комплекс тим більш повно, чим міцніше цей комплекс, тобто чим менше константа його нестійкості.
В теперішній час для хімічного аналізу широко застосовують групу органічних реактивів, поєднаних під загальною назвою – комплексони. Більшість комплексонів – похідні амінодиоцтової кислоти HN(CH2COOH)2. Найбільш широко застосовується комплексон під назвою трилон Б, з якого виготовляють робочий розчин для титрування методом комплексоноутворення. Трилон Б (скорочено – Na2H2Tr) – кисла двунатрієва сіль етилендиаміноцтової кислоти:
Трилон Б, як і інші комплексони, утворює міцні, розчинні у воді комплексні сполуки з іонами магнію, лужноземельних металів, марганцю, рідкоземельних і інших металів. При комплексоутворенні іон металу заміщає іон водню в карбоксильних групах комплексона і пов’язується координаційно з іонами азоту трилону Б. Наприклад, комплексна сіль магнію з трилоном Б має будову
Утворення комплексу можна записати так:
Mg2+ + Na2H2Tr «Na2[MgTr] + 2H+
Щоб зсунути рівновагу у бік утворення комплексу, потрібно пов’язати іони водню. Цього досягають, додаючи аміачний буфер (NH4OH + NH4Cl), який забезпечує достатньо високий рН розчину. Константа нестійкості таких комплексів дуже мала: від 10-9 до 10-18. Зокрема, константа нестійкості комплексу кальцію 2,7 × 10-11, магнію - 2,0 × 10-9.
Індикаторами в методі комплексоутворення є органічні реактиви, які дають з певним іоном характерно забарвлені сполуки. Поблизу точки еквівалентності, коли майже всі визначаємі катіони пов’язуються з трилоном Б в комплекс, тобто концентрація визначаємих іонів різко зменшується, забарвлення змінюється.
При титруванні іншими методами індикатор звичайно надає забарвлену сполуку з іонами, які містяться в робочому розчині, наприклад індикатор K2CrO4 з іоном Ag+ при титруванні методом осадження. В комплексометрії застосовують індикатор, який надає забарвлену сполуку з визначаємим іоном. Прикладом такого індикатора є еріохром чорний Т (алізариновохромовий чорний), який з іонами магнію, кальцію і деякими іншими утворює комплекси, інтенсивно забарвлені у винно-червоний колір. Розчин не пов’язаного в комплекс еріохрому забарвлений у синій колір, тому еріохром чорний Т є чуттєвим індикатором.
Поиск по сайту: