Herausgabeanspruch

Der Eigentümer kann von dem Besitzer die Herausgabe der Sache verlangen.

2.4.3. Перекладіть на німецьку мову нижчеподані речення, використовуючи такі німецькі правничі терміни і словосполучення: bedrohen,Vertrag,anfechten,einhalten, veranlassen (zu), zustande kommen, wirksam sein, Geschäftsunfähige(r), Anfechtung, widerrufen,täuschen, Inhalt der Willenserklärung, gesetzliches Verbot, abschließen verstoßen (gegen), Vertragsschluss, arglistig, nichtig, Willenserklärung, Rechtsgeschäft, Vertragsfreiheit (Privatautonomie), bestehende gesetzliche Formvorschriften, sich irren (über)

1. Кожна особа вільна у своєму виборі укладати чи не укладати договір.

2. Волевиявлення недієздатної особи є нікчемним.

3. Договір не відбувається (не вважається укладеним), якщо волевиявлення сторони/сторін було вчасно відкликане.

4. Для того, щоб правова угода (правочин) мала юридичну силу (була дійсною), вона не може порушувати вимог закону і, за наявності встановленої законодавством форми, повинні її дотримуватися.

5. Оспорювання договору можливе також у тому разі, якщо одна зі сторін договору була підступно обманута або їй протиправно погрожували з метою примусити до укладання договору.

2.4.4. Перекладіть на німецьку мову такі речення:

1. Під законністю змісту угодислід розуміти такі дії її учасників, які не порушують вимог закону.

2. Правочини Угоди можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній).

3. Ст. 180 ЦК України передбачає, що угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі, зазначаючи при цьому, що недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

4. Нотаріальному засвідченню підлягають заповіти, шлюбні контракти, довіреності на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних й інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених законодавством.

5. Якщо в законі не встановлена певна форма тих чи інших угод, то сторони обирають на свій розсуд, у якій формі укласти потрібну їм угоду.

6. Доводити факт укладання угоди, а також те, що вона була укладена на відповідних умовах, сторони можуть тільки шляхом посилання на письмові докази (акти, документи, листи, телеграми, телетайпи і т. ін.– як особистого, так і ділового характеру).

7. Недотримання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права (у разі виникнення спору) посилатися для підтвердження угоди на покази свідків.

8. Недійсність угоди наступає лише у тому разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

9. Якщо угода відповідає усім вимогам закону, а також тим вимогам, що їх висунули її учасники, тоді вона породжує правові наслідки, тобто певні права й обов’язки.

Поиск по сайту: