ОСОБА_1,

27 березня 1968 року народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.215 КК України 1960 року із застосуванням ст.44 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст.45 КК України 1960 року покарання вважати умовним з іспитовим строком на 1 рік, із звільненням від сплати штрафу.

Постановлено стягнути з ОСОБИ_1на користь потерпілої ОСОБИ_21.637 грн. матеріальних збитків та 10.000 грн. моральної шкоди, а також 667,60 грн. судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2005 року вирок залишений без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 4 жовтня 1999 року о 7.15 год., керуючи за дорученням автомобілем НОМЕР_ХХ рухаючись у напрямку м.Рені із с.Орловки Одеської області, виїхав на смугу зустрічного руху, чим змусив водія зустрічного автомобіля НОМЕР_2 ОСОБИ_3для уникнення зіткнення теж виїхати на смугу зустрічного руху, але ОСОБА_1повернувся на свою смугу руху і зіткнувся із автомобілем ОСОБИ_3, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_2 загинув.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1зазначає, що комплексна транспортно-трасологічна і автотехнічна експертизи, висновки яких судом покладені в основу обвинувального вироку, не відповідають вимогам закону і не підтверджують його вини у дорожньо-транспортній пригоді. Вважає винним у порушенні Правил дорожнього руху водія ОСОБА_3. За змістом скарги просить постановлені судові рішення скасувати і закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

Висновок про доведеність вини ОСОБИ_1 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показами ОСОБИ_3, ОСОБИ_4, ОСОБИ_5і ОСОБИ_6 про обставини зіткнення автомобіля, в якому вони знаходились, з автомобілем під керуванням ОСОБИ_1; даними, які містяться у висновках судової автотехнічної та комплексної транспортно-трасологічної експертиз про те, що водій ОСОБА_1порушив правила дорожнього руху і мав технічну можливість не створювати аварійної ситуації, а водій, ОСОБА_3, перебував в аварійній ситуації і його дії не регулюються Правилами дорожнього руху та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Твердження ОСОБИ_1, що зазначені висновки судових експертиз не відповідають дійсним подіям і не доводять його вини у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода і загинув ОСОБА_2, безпідставні.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Дії ОСОБИ_1за ч.2 ст.215 КК України 1960 року кваліфіковані вірно, а покарання призначено з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання.

Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України особам відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБИ_1 відмовити.

Судді:

Поиск по сайту: