Глобальні просторові структури та туристичне країнознавство

Світ поділений на п’ять туристичних регіонів: Європейський, включаючи держави Східного Середземномор’я: Ізраїль, Кіпр, Туреччину; Азійсько-Тихоокеанський, що складається з країн Східної, Південної і Південної-Східної Азії, Австралії та Океанії; Американський, до якого входять країни Північної, Південної, Центральної Америки та острівні країни і території Карибського басейну; Африканський, який включає усі країни континенту крім Єгипту і Лівії; Близькосхідний, до якого належать країни Західної і Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.

Основними показниками, що відрізняють туристичні регіони, є:

Ø обсяг туристичного потоку, його розподіл між регіонами;

Ø географія туристичного попиту;

Ø тенденції туристичного попиту;

Ø тривалість перебування туристів;

Ø доходи від туризму.

Динамічний розвиток туризму у світі упродовж останніх двадцяти років за часом співпав у цілому із сприятливим періодом світового економічного зростання [2]. Незважаючи на різні перешкоди планетарного, регіонального чи локального масштабу (природні катаклізми, техногенні катастрофи, локальні терористичні акти), туризм у зазначений період активно нарощував свої обсяги, демонструючи глобальність, сталість, інноваційність розвитку.

Глобалізація стала одним з основних трендів сучасного туризму, яка супроводжується концентрацією значної частки ринку в руках великих компаній та їхнього відчутного впливу. Основними рисами туристичного ринку в умовах глобалізації стає зміна технологій, модернізація транспортної інфраструктури, інтернаціоналізація ділової активності, створення механізму регулювання рекреаційно-туристичної сфери [4].

Здатність туризму протягом тривалого періоду часу зберігати свої кількісні та якісні показники без шкоди навколишньому середовищу на відповідній території, підтвердили тенденцію сталого розвитку галузі. Доведено, що туризм, у порівнянні з іншими галузями економіки, менш хворобливо реагує на негативні чинники, зберігаючи зростання за основними показниками і швидко відновлюється після кризи. Це підтверджують реальні показники розвитку туристичної сфери протягом 2000-2013 рр. Зазначений період у цілому відрізняється позитивною динамікою основних показників (див. табл. 1).

Найбільш результативними, на думку експертів, є 2005-2007 рр. та 2010-2012 рр., які називають роками стійкого туристичного розвитку. Упродовж цих років виникає багато нових туристичних напрямків, особливо в країнах, що розвиваються, про що свідчить частка останніх в туристичній діяльності. Вона зросла у 2012 р. порівняно з 2000 р. майже удвічі (на 88 %) (див. табл. 1). За даними ЮНВТО після найбільш важкого для туризму кризового 2009 року у 2010 році спостерігається зростання туристичних прибуттів на 7,6 %.

Вони становлять 949 млн., що на 67 млн. більше, ніж у 2009 р. і на 32 млн. більше, ніж у 2008 р. За туристичними регіонами середній річний приріст розподілився наступним чином: в країнах Близького Сходу (+10 %), Азії і Тихому Океані (+13,4 %), Південної Америки (+9,8 %), Північної Америки (+7,7 %), Африки (+8,5 %).

Таблиця 1

Міжнародні туристичні прибуття, млн.*

*Складено за ЮНВТО

У цей рік в європейському регіоні зафіксований суттєво нижчий, однак позитивний показник туристичних прибуттів (+5,2 %). Однією з причин цього називають виверження вулкану в Ісландії й переривання авіаційного сполучення між країнами. У на ступні 2011-2012 рр. тенденція щодо зростання туристичних прибуттів збереглася.

Тенденція зростання туристичних прибуттів спостерігається й у наступні три роки (2011-2013 рр.). Так, число міжнародних туристичних прибуттів у 2013 р. виросло на 5 %, порівняно з 2012 р. і згідно з даними Барометру міжнародного туризму ЮНВТО досягло 1 млрд. 90 млн. Найбільшим попитом у 2013 р. серед туристів користувалися туристичні напрямки Азійсько-Тихоокеанського регіону (+6 %), Африки (+6%), Європи (+5%).

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації у 2014 р. темпи зростання становитимуть 4,0-4,5 %, що перевищує показники, зазначені у довгостроковому прогнозі. Основними чинниками зростання туристичного потоку на найближчу перспективу будуть: збільшення кількості населення, підвищення рівня життя людей, удосконалення і розширення транспортної інфраструктури, збільшення вільного часу людей. За прогнозами спеціалістів у 2020 р. близько 1,6 млрд. туристів відвідають зарубіжні країни [7].

Інновації - це нові ідеї, форми, послуги і продукти у туризмі, які по суті є перманентними, глобальними і динамічними [6]. Результатом інноваційного розвитку галузі стала заміна традиційного туризму на нові форми і види, що ґрунтуються на досвіді, є більш спеціалізованими, створеними на замовлення. Тенденція інноваційних змін відрізняється глобальністю, охопила усі туристичні регіони і країни, незалежно від рівня їхнього соціально-економічного розвитку. Відмінності спостерігаються лише в масштабах упровадження інновацій.

Основна сфера змін та інновацій у туризмі пов’язана з використанням інформаційних та комунікативних технологій (ICT), які надають туристичному продукту іншу цінність. Так, розвиток туристичного попиту, викликаного високим рівнем поінформованості туристів, з одного боку, прискорюють сегментацію і створення нових видів туристичних продуктів, а, з іншого, сприяють усе більш активному втручанню самих споживачів у процес підготовки подорожі та відпочинку. Інформаційно-комунікативні технології сприяли розширенню туристичних зв’язків. Відомо, що туристичний продукт нині є найбільш затребуваним в Інтернеті. Понад 70 % інформації про види відпочинку, дестинації, ціни отримують через Інтернет. Усе більше споживачів туристичних послуг здійснюють бронювання транспортних послуг та розміщення. В основі мотивації користування інтерактивними засобами є зручність (майже 80 %), відсутність тиску при купівлі послуги (66 %), економія часу (64 %) [8]. За оцінками спеціалістів, подальший розвиток туризму буде також здійснюватися шляхом широкого упровадження інновацій.

В останні два десятиріччя туристична діяльність характеризувалася й певною екстенсивністю, зокрема освоєнням нових і поки недостатньо насичених порівняно з Європейським туристичних ринків - Азійсько-Тихоокеанського, Південноамериканського, Африканського. Проте, напруга конкурентної боротьби привабливих дестинацій в цих регіонах пом’якшувалася зростаючим попитом як на міжнародних, так і на внутрішніх туристичних напрямках у більшості країн. Поряд з традиційними дестинаціями країн Європи і Північної Америки, з’являються привабливі для туристичних відвідувань об’єкти й місцевості в інших країнах, особливо Східної, Південно-Східної і Південної Азії. Тенденція щодо зростання привабливих туристичних дестинацій в усьому світі розглядається як позитивне явище, яке стимулює збільшення кількості робочих місць, розвиток інфраструктури, зростання обсягу інвестицій [5].

Різноманітність умов соціально-економічного розвитку країн, їх ресурсного потенціалу, обумовлюють специфічні особливості туризму на сучасному етапі не тільки в туристичних регіонах, а й в окремих країнах. Незважаючи на те, що на національному рівні перша десятка країн за двома основними показниками - міжнародними туристичними прибуттями і доходами від міжнародного туризму - залишається майже незмінною, суттєвими є тенденції прискореного сталого розвитку туризму інших країн, переважно тих, що розвиваються. Вони належать до різних туристичних субрегіонів світу, проте їх об’єднують схожі тенденції розвитку туристичної сфери. Це, насамперед, розробка нового («свіжого») тур продукту, його диверсифікація по території країни, освоєння значних обсягів інвестицій для удосконалення туристичної інфраструктури, інтенсифікація усіх існуючих брендів для створення позитивного туристичного іміджу країни тощо. До таких країн слід віднести Китай, Індонезію, Сінгапур, В’єтнам, Індію, Шрі-Ланку, Непал, Мексику, Еквадор, Віргінські острови, Марокко, Кенію, Естонію, Хорватію, Чорногорію та ін. Кожна з цих країн є порівняно молодою на ринку туристичних послуг, проте демонструє позитивні результати як у внутрішньому, так й іноземному в’їзному туризмі.

Усі існуючі нині види туризму формують свої потоки, мають конкретні напрямки і відрізняються у просторі (хоча можуть змішуватися, наприклад, рекреаційні тури з паломництвом, а ділові поїздки з етнічним туризмом). Серед них: туризм задля відпочинку і розваг; діловий туризм (бізнес-поїздки, конгресно-виставковий туризм, інсентив-туризм); релігійний туризм, лікувально-оздоровчий. Важливою рисою географії туристичного попиту на сучасному етапі залишається переважання внутрішньо регіональних поїздок над міжрегіональними. Проте, спостерігається тенденція щодо збільшення темпів нарощування міжрегіональних туристичних переміщень. За прогнозами ЮНВТО до 2020 року частка внутрішньо регіонального туризму знизиться і становитиме 76 %, а міжрегіонального підвищиться до 24 %. Іншою особливістю сучасного туризму є меридіональна спрямованість туристичних потоків - як з півночі на південь, так і зустрічних. Крім того, спостерігається пожвавлення туристичних поїздок між метрополіями та їхніми колишніми колоніями.

Сучасний туристичного попит залежить від багатьох чинників і характеризуються певними рисами. По-перше, в більшості країн світу відбуваються значні зміни в демографічній, соціальній, економічній ситуації. Зокрема це старіння нації в розвинутих країнах, збільшення частки одиноких людей, пізній шлюб, зростання частки бездітних людей, збільшення числа працюючих жінок, тощо. Усе це розширило коло потенційних споживачів туристичних послуг. По-друге, спостерігається збільшення серед туристів частки людей похилого віку. Це зумовлено тим, що багато людей в розвинутих країнах після виходу на пенсію є фізично здоровими, забезпеченими, необмеженими вільним часом. Третя риса – подрібнення відпустки, зростання нетривалих поїздок, так званих мандрівок з інтервалами. Четвертою рисою сучасного туризму є зміна стилю відпочинку. Спостерігається перехід від масового стандартизованого конвеєрного туризму до масового диференційованого туризму, що обумовлено зростанням інтересів людей до туристичної діяльності, змінами мотивів і потреб туристів. Наприклад, з’явилося багато бажаючих здійснювати екстремальні подорожі до Північного полюсу, Антарктиди і, навіть, у космос. Туризм вступає в епоху індивідуальності та персоніфікації і намагається бути більш диверсифікованим.

За оцінками ЮНВТО відбуваються й певні зрушення у розподілі туристичних потоків. Так, у 2000 р. на Європу припадало - 58 % усіх туристів, у 2012 р. – 52 %, на Америку відповідно – 19 % та 16 %, Азійсько-Тихоокеанський регіон 15 % і 23 %, на Африку – 4 % й 5 %, у Близькосхідному регіоні частка туристичних прибуттів залишається без змін і становить 4 %.

У 2030 р. за прогнозами ЮНВТО розподіл туристичних потоків очікується таким: до Європи може прибути усього 41,1 %, до Америки – 13,7 %, до країн Азійсько-Тихоокеанського регіону 29,6 %, до Африканського регіону 7,4 %, а до Близького Сходу – 8,2. Значно зміцниться позиція країн, що розвиваються. Їх частка в туристичних прибуттях може скласти 57 %.

Цікаві факти:

Різною за туристичними регіонами є й тривалість перебування туристів. За даними Всесвітньої туристичної організації на 100 чоловік припадає у середньому 10 поїздок. За окремими регіонами значення цього показника суттєво відрізняється від середньосвітового: найменше прибуттів реєструється у Південній Азії – 0,5-0,7 на 100 чоловік, у Карибському басейні та в Океанії до 40 поїздок на 100 осіб; найвища туристична активність спостерігається в Європі – 60-70 поїздок на 100 чоловік.

Рівень прибутків від туризму у 2012 р. зріс несуттєво порівняно з 2011 р. Він досяг 1,075 млрд. дол., що на 33 млрд. дол. більше, ніж у попередньому році. У реальних значеннях (з поправкою на коливання курсу валют та інфляції), надходження від туризму зросли на 4,0 %. У 2011 р. порівняно з 2010 р. цей показник становив 4,7 (див. табл. 2).

За витратами туристів за кордоном лідирують країни, що розвиваються. Найбільші показники продемонстрували туристи з Бразилії (+52 %), Саудівської Аравії (+28 %) та Росії (+26 %). Для розвинутих країн показник витрат зріс несуттєво. У США, Німеччині, Італії пересічно на 2 %, у Франції – на 4 %, Японії – на 7%, а у Канаді на 8 %. Закордонні витрати туристів з Великобританії, як і раніше, показали від’ємні значення (-4 %) [7].

Таблиця 2

Доходи від туризму*

*Складено за ЮНВТО

Регіональна структура прибутків від туристичної галузі у 2012 р. також суттєво відрізняється між регіонами і країнами світу. Так, на європейські країни припадає понад 42,6 % прибутків, а на американські 19,8 %. Прибутки країн Азійсько-Тихоокеанського регіону сумарно складають 30,1 %, а на решту регіонів і країн припадає лише 5,5 %. По окремим країнам прибутки від туризму розподілилися наступним чином: США – понад 126 млрд. дол. світових доходів від туризму; Іспанія – 55, 9 млрд. дол., Франція – 53,7 млрд. дол., Китай – 50,0 млрд. дол., Макао (Китай) - 43,7 млрд. дол., Італія – 41,2 млрд. дол. Далі у рейтингу за цим показником розташувалися Німеччина - 38,1 млрд. дол., Великобританія – 36,4 млрд. дол., Гонконг (Китай) – 32,1 млрд. дол. Та Австралія – 31,5 млн. дол.

ПІДСУМКИ

Ø За ЮНВТО усі країни світу об’єднані у п’ять туристичних регіонів, які складаються із декількох субрегіонів

Ø Сучасний туризм відрізняється глобалізацією, інноваціями, освоєнням нових туристичних напрямків

Ø В останні роки спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягу туристичних прибуттів і прибутків від туристичної діяльності

Ø Найбільш популярними видами туризму у світі є туризм задля відпочинку та розваг, лікувально-оздоровчий, діловий, релігійний

Ø Важливою рисою географії туристичного попиту залишається переважання внутрішньо регіональних поїздок над міжрегіональними.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Знайдіть основні туристичні регіони світу на політичній карті. Що покладено в основу виділення цих регіонів?

2. За якими показниками, у першу чергу, відрізняються туристичні регіони світу?

3. Порівняйте основні показники розвитку туризму двох регіонів (на власний вибір).

4. Які тенденції спостерігаються в розвитку туризму на сучасному етапі?

5. Що нині впливає на туристичний попит людей?

Дискусійні питання:

v Інформаційно-комунікативні технології і туризм: переваги і недоліки.

v Чи вірне твердження: за будь-яких умов країни Європи залишатимуться лідерами у туризмі.

Поиск по сайту: