РОЗДІЛ 1. Країни Європейського туристичного регіону

1.1. Чинники й особливості розвитку туризму в Європі.

Потужний розвиток туризму в Європейському регіоні обумовлений рядом чинників, серед яких: історичні, природно-географічні, соціально-економічні.

Історичні чинники. Численні дані про різні країни, що накопичилися на початок нашої ери, вперше найбільш повно були викладені давньогрецькими географами та мандрівниками Геродотом і Страбоном. Великою рухливістю характеризувалося життя стародавніх римлян. Завоювавши Грецію, римляни отримали можливість вільно відвідувати ті місця, які вважалися в той час центром світової культури. Ці переміщення потребували організації готельного господарства для мандрівників. Ще в І ст. до н. е. в Римській імперії виникли державні постоялі двори, які знаходилися один від одного на відстані дня їзди верхи.

У ранньому середньовіччі значного поширення набуло релігійне паломництво. Типовим мандрівником тієї епохи був паломник, який кидав виклик численним труднощам і перешкодам та розпочинав свою подорож пішки або верхи. Найбільш масове пересування людей в середньовічній Європі відбувалося під час хрестових походів. Вони влаштовувалися європейськими лицарями та купцями, що слідували за ними, в цілях захоплення багатств і пошуку нових ринків. За лицарями та купцями рухалися на Схід священики і паломники, які супроводжувалися жебраками. Представники привілейованих класів здійснювали подорожі до лікувальних джерел. Але основною силою, що спонукала людей до мандрів, була торгівля. Такі подорожі розширювали географічні знання людини.

В ХІІІ-ХІV ст. зі зростанням міст і розвитком ремесла та торгівлі, пожвавленням внутрішніх й міжнародних економічних зв’язків у Європі значно розвинулася система тимчасового проживання в готелях за оплату. Першими такими готелями були приватні будинки або окремі кімнати, які спеціально обладнувалися для обслуговування прибулих. Власники готелів часто виконували функції посередників у справах своїх клієнтів, виступали у ролі агентів, рекомендуючи клієнтів своїм колегам в інших містах. Але умови перебування в таких готелях були досить далекі від комфорту. В якості матраців слугували мішки з соломою; в багатьох готелях гості спали на підлозі, без ковдри; харчуватися мандрівник був змушений з власних запасів за спільним столом у час, зручний для власника. Та і сама подорож була небезпечною. Тому знатні мандрівники подорожували у супроводі озброєних слуг. Подорожі знатних людей заради втіхи неминуче підвищували вимоги до рівня та якості обслуговування. Поступово в столичних європейських містах стали з’являтися готелі, призначені для розміщення лише іменитих мандрівників.

В ХV-ХVІ ст. в Західній Європі виникли великі централізовані монархії, які виряджали військові експедиції для завоювання нових земель. За ними у захоплені землі відправлялися купці та священики. Розширення торгівельних та культурних зв’язків, географічні відкриття, спричинили неймовірне переміщення населення.

Поняття «мандрівник» сягає своїм корінням античних часів. Мандрівник уявлявся втомленою людиною, що іде у невідомі землі не заради задоволення, а з певною метою, досягнення якої пов’язано зі значними труднощами. В давній англійській мові дієслово travel - мандрувати було синонімом дієслова trouble, що походить від латинського trepalim або тригранний інструмент для тортур. Таким чином, здійснювати подорож означало трудитися, переносити труднощі.

Подорожі перетворюються на розважальну поїздку лише з появою регулярного руху пасажирського транспорту, підприємств харчування і засобів розміщення, коли відпадають елементи ризику і труднощів. В кінці ХVІІ ст. представників заможних класів, що відвідували зарубіжні країни заради цікавості та відпочинку, почали називати «туристами». Смислове значення слів «мандрівник» і «турист» різне. «Турист» в широкому смислі означає особу, що здійснює мандрівку не з необхідності, а заради власного задоволення з одного пункту в інший протягом певного часу і повертається у той пункт, з якого почалася подорож.

Промислова революція, що охопила більшість європейських країн у першій половині ХІХ ст., поява залізниць і пароплавів розширили систему міжнародних економічних відносин, і передусім міжнародну торгівлю. Усе це сприяло прискореному розвитку туризму. Поряд із створенням зручних готелів та розкішних ресторанів почали діяти засоби розваг, що відповідали смакам і вимогам нової знаті.

У цей час виникають туристичні фірми або турагентства. В середині ХІХ ст. Томас Кук заснував першу в світі туристичну фірму «Томас Кук і сини», яка розпочала організацію туристичних подорожей. Сам Т.Кук був спочатку просто провідником. Тоді ж у нього виникла ідея про першу групову подорож.

Цікаві факти. Томас Кук уклав угоду із залізничною компанією «Мідленд Каунті» та організував для своїх однодумців і братів по вірі спеціальний рейс із Лейстера у Лохборо, де мало відбутися релігійне свято. З цією компанією Кук домовився про пільгові ціни на залізничні білети. Ціна за один квиток туди і назад була встановлена в один шилінг за умови, що в групі буде не менше 20 пасажирів. Ця перша в історії туризму групова подорож здійснилася у липні 1841 року; в ній брало участь 82 людини.

Перша закордонна подорож була організована Куком у 1863 році до Швейцарії. Сам Кук виконував роль керівника групи іноземних туристів у кількості 30 осіб. До 1865 року туристична фірма «Томас Кук і сини» перетворилася на найбільшу туристичну організацію не лише у Великобританії, а й в усьому світі. Вона мала філіали в Америці, Азії та Африці.

Одночасно з Т. Куком у Європі організацією туризму почав займатися німець Карл Бедекер, відомий не тільки як організатор екскурсій і подорожей, а й видавець путівників для туристів.

Згодом туристичні фірми відкриваються й в інших європейських країнах. У1885 році у Петербурзі виникає перша туристична фірма Росії - «Підприємство Леопольда Ліпсона».

У першій половині ХХ ст. туризм продовжує інтенсивно розвиватися, охоплюючи усе нові країни Європи. У цей час туризм стає масовим, набуває світових масштабів як глобальне явище.

Природно-географічні чинники. На європейському континенті розташовані країни, що мають сприятливі кліматичні умови та величезну кількість різноманітних природних туристичних ресурсів.

Європа майже повністю розташована у помірному географічному поясі, лише крайня північ її заходить в субарктичний та арктичний пояси, а південь - в субтропічний. На півдні, заході та півночі Європа омивається морями Атлантичного і Північного Льодовитого океанів. Для Європи характерні значна порізаність берегової лінії та наявність у порівнянні з іншими частинами світу великої кількості півостровів, часте і різноманітне чергування гір, горбистих місцевостей та низовинних рівнин, що зумовлює ландшафтну своєрідність країн, які входять у цей регіон. На півночі континенту простягаються Скандинавські гори, які круто обриваються на заході до океану і полого спускається на схід. На південь від гірських країн Північної Європи розкинулася широка смуга низовинних рівнин. Південніше проходить характерний для Центральної Європи пояс середньовисотних хребтів. Ще південніше розташований пояс найбільш високих гір. Хребти цих гір вигнуті у вигляді потужних дуг і досягають значної довжини і висоти. Величезна дуга Альп - найвищих гір Західної Європи - відділена від дуги Карпат Віденською западиною, яку перетинає найбільша річка Західної Європи Дунай.

Для відпочинку найсприятливішими є чотири півострови - Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський. Берегова лінія Піренейського півострова відносно слабо порізана. Найбільш зручним для відпочинку є Середземноморське узбережжя цього півострова, а також Балеарські острови, що належать Іспанії. Для розвитку гірського туризму сприятливі Піренейські гори, що облямовують півострів з півночі. Берегова лінія Апеннінського півострова менш порізана, ніж Піренейського. Уздовж півострова проходить довгий середньовисотний Апеннінський хребет з горбистим передгір’ям. Балканський півострів не відділяється від решти Європи високими горами. Він має найбільш порізану берегову лінію з великою кількістю півостровів та островів. Природні умови Кримського півострову цілком сприятливі для розвитку туризму, проте соціально-економічні умови набагато відстають від інших європейських півостровів.

Клімат країн Західної Європи визначається передусім їх географічним положенням, а також близькістю до теплої морської течії Гольфстрім, під впливом якої над Європою формуються теплі і вологі потоки морського повітря, що приходять з Атлантики. З просуванням на схід зростає континентальність клімату - зменшується кількість опадів та збільшується амплітуда середньорічних коливань температури повітря. Переважання західних повітряних мас сприяє створенню у басейні Середземного моря особливого типу клімату - середземноморського з сухим і жарким літом. Рельєф Європи обумовлює надзвичайну нерівномірність розподілу атмосферних опадів. Максимальна кількість опадів випадає на західному узбережжі та на навітряних схилах гір. Найбільш сухий клімат мають південно-східні райони південних півостровів і взагалі крайня південна зона Середземномор’я. Завдяки виключно комфортним кліматичним умовам ця зона є основним центром притоку туристів до Європи.

Європа виділяється комплексом сприятливих і надзвичайно різноманітних рекреаційних ресурсів. Тут зосереджені лікувальні мінеральні води, чудові пляжі, гірські території для організації зимового спорту, альпінізму і туризму.

Соціально-економічні чинники. В Європі склалися найбільш сприятливі соціально-економічні, у тому числі політичні, культурно-історичні та транспортні передумови для розвитку туризму. Серед них, насамперед, вигідне географічне положення країн, Це близьке розташування однієї європейської країни від іншої та до Азіатського регіону; високий рівень економічного розвитку більшості країн Європи; порівняно високий середній рівень життя населення більшості європейських країн; густа мережа шляхів сполучення та гарні транспортні зв’язки з іншими регіонами світу; наявність великої кількості транспортних засобів; відносно низька вартість проїзду з однієї країни в іншу; розвинута туристична інфраструктура, передусім високий ступінь розвитку фонду розміщення туристів; великий досвід організації туризму у більшості європейських країн; висока туристична ефективність туристичної галузі.

Європейський туристичний простір насичений цінними, часто унікальними, у пізнавальному відношенні історичними та архітектурними пам’ятками.

На відносно невеликій території регіону спостерігається значна різноманітність населення за національним складом зі своїми культурою, традиціями, звичаями, які затребувані в культурно-пізнавальному, зокрема етнічному туризмі. Позитивно впливає на розвиток туризму в країнах Європи більш високий, ніж в багатьох інших регіонах світу, загальний середній рівень освіти і культури.Розвитку туризму в країнах Європі сприяють також традиції щодо організації тут більшості міжнародних заходів (конгресів, з’їздів, конференцій, семінарів, фестивалів, спортивних змагань).

Цікаві факти. Важливий вплив на розвиток туризму в країнах Європи відіграє підписана у 1985 р. Шенгенська угода, згідно з якою населення країн, що підписали її, можуть вільно переміщуватися усередині так званої Шенгенської зони. Нині цю зону влучно називають шенгенським туристичним простором, у межах якого населення 26 європейських країн може перетинати кордони країн Шенгенської зони без віз.

Загальні особливості розвитку туризму в країнах Європи на сучасному етапі. Європа є головним регіоном світу за масштабом і об’ємом туризму. Країни Європи отримують понад 1/2 всіх інвалютних прибутків у світі від туризму. Європа – один з найбільших постачальників туристів в інші регіони, у той же час вона притягує до себе значні туристичні потоки, які нині є найбільшими серед усіх туристичних регіонів світу і складають понад 51 %.Залишаючись найбільш відвідуваним регіоном світу, Європа в останні роки демонструє й порівняно високі темпи туристичних прибуттів. Так, за даними ЮНВТО у 2011 р. вони становили +6,4 %, у 2012 р. - +3,4 %, а у 2013 р. - +5%.

Як й в інших туристичних регіонах світу, в Європі переважає внутрішньо регіональний туризм, при цьому обмін потоками між європейськими країнами вище, ніж між Європою та іншими континентами. За рахунок переважно європейських туристів насичується, наприклад, австрійський туристичний ринок. Але завдяки зростанню міжконтинентальних зв’язків явище внутрішньо регіонального туризму в останні роки дещо послабшало.

Важливими особливостями європейського туризму є переважання потоків у меридіональному напрямі і концентрація туристів навколо Середземноморського басейну. Причинами меридіональної спрямованості потоків у Європі є не лише велика різноманітність ландшафтів, кліматичних особливостей, можливостей для відпочинку і занять спортом, але і переважання меридіональних транспортних ліній на важливих для туризму півостровах Середземномор’я і в Скандинавії. До того ж конфігурація більшості річок впливає на цю особливість.

Тенденція меридіональності потоків нині дещо послаблюється намаганням туристів відвідати сусідні країни, що пояснюється насамперед більш низькими витратами на подорож, спорідненістю культури, мови, історії. Переважання в туристичних потоках переміщень до сусідніх країн характерно передусім для Центральної та Східної Європи.

За співвідношенням між убуваннями туристів і прибуттями виділяють кілька груп. Перша група - це країни з переважанням убування туристів над прибуттям. До неї належать Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Ісландія, країни Прибалтики. В економіко-географічному відношенні ця група країн має ряд спільних рис: розташування в центральній та північно-західній частині Європи; наявність виходу до холодних морів Атлантичного океану; у більшості країн високий рівень економічного розвитку; досить високий середній рівень життя населення. До цієї ж групи слід віднести й країни Центральної та Східної Європи, які на фоні пожвавлення різних видів внутрішнього та в’їзного туризму, інтенсивно розвивають виїзний. Серед країн субрегіону, де показник виїзних туристів, і темпи збільшення їх обсягу дуже високий, слід виокремити Росію, Польщу, Україну, Молдову.

До другої групи належать країни з переважанням прибуття туристів над виїздом. Це, наприклад, Італія, Іспанія, Греція, Андорра, Монако, Сан-Марино, Мальта. Ця група відрізняється сприятливими умовами для розвитку туризму, зокрема розташування в зоні субтропічного клімату, наявність упорядкованих туристичних комплексів на морському узбережжі, насиченість території країн пам’ятниками історії та культури, порівняно невисока вартість туристичних послуг. У цій групі країн в середньому на 3-4-х мешканців припадає один іноземний турист. Третя група – це країни з помірним переважанням прибуття туристів над вибуттями, але підвищеною часткою виїзду громадян за кордон. Серед них Австрія, Швейцарія, Франція, Люксембург. Зазначені країни мають такі сприятливі умови для розвитку туризму: мальовничі гірські краєвиди; наявність численних пам’ятників історії та культури; близьке розташування до Середземного моря. До четвертої групи входять країни Східної Європи, в яких туризм переживає стадію становлення. Серед них Росія, Білорусь, Молдова, а також Україна. Вони характеризуються такими рисами щодо розвитку туризму: невисокий середній рівень життя; нестабільний стан економіки та національної валюти.

Туристичне районування Європи. За особливостями розвитку туризму, ресурсною базою, формуванням туристського попиту Європейський регіон поділяється на такі субрегіони: Західна Європа, Південна Європа (Середземноморська), Центральна і Східна Європа, Північна Європа. У свою чергу кожний з них поділяється на окремі туристичні райони. Так, Західноєвропейський туристичний субрегіон представляють Франція і Монако, Федеративна Республіка Німеччини і країни Бенілюксу, країни Альпійського району; Великобританія та Ірландія.

Південна Європа об’єктивно поділяється на Адріатичний, Піренейський, Апенінсько-Мальтійський райони, а також Грецію, Східне Середземномор’я (Туреччина, Кіпр, Ізраїль).

Центральна і Східна Європа включає країни Прибалтики (Латвію, Литву, Естонію), країни власне Центральної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина), Причорноморські країни (Болгарія, Румунія, Україна і Молдова), в окремий район об’єднані Росія і Білорусь.

Північна Європа складається з країн Європейської Півночі або скандинавських країн, серед яких Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія. До цього району відносять також Ісландію.

Країни Західної Європи мають ряд спільних рис, зокрема: розташовані в центральній та північно-західній частинах Європи, мають вихід до порівняно холодних морів Атлантичного океану, належать до економічно розвинених країн світу з відносно високим середнім рівнем життя населення. Крім того, західноєвропейські країни належить до районів безпечного туризму.

Серед сучасних тенденцій розвитку туризму слід зазначити суттєве підвищення доходів від туризму та зменшення витрат на міжнародний виїзний туризм, хоча вони й дотепер залишаються досить високими. У субрегіоні переважає культурно-пізнавальний туризм, який спирається на потужні історико-культурні ресурси, значна кількість яких є об’єктами Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Туризм у цих країнах пов’язують з відвідуванням міст, які є хранителями спадщини різних часів. Тому його часто називають туризмом міст. Кожна з країн Західної Європи - Франція, Великобританія та Німеччина входять до Топ-10 країн світу за кількістю туристичних прибуттів.

Південна Європа складається з близько 20 країн Західного, Північного і Східного Середземномор’я. Туризм в цих країнах є важливою високоприбутковою галуззю економіки, на який припадає пересічно 12-16 % створення ВВП в кожній країні.

В Південній Європі розташовані світові країни-лідери з туризму, зосереджені найвідоміші культурні центри світу та курорти світового значення. Чинниками розвитку туризму в субрегіоні є також розташування в басейні теплого Середземного моря із сприятливим кліматом, наявність доступних гірських споруд, насиченість культурною спадщиною, яка охоплює античну, візантійську, римську, мавританську епохи, середньовіччя та сучасність, традиційно значна кількість подієвих ресурсів – фестивалів, карнавалів, виставок, змагань, конкурс, концертів тощо. Позитивно впливає на розвиток туризму в більшості країн субрегіону державна політика у сфері туризму, достатній рівень соціально-економічного розвитку.

Відмінності в рівні розвитку туризму в Південній Європи пов’язані як з історією розвитку країн, так й з сучасним станом інфраструктури, залученням інвестицій в туристичну галузь, відношенням до експлуатації туристичних ресурсів, проявом різних ризиків – природних, соціальних, екологічних.

Країни Центральної і Східної Європи в останні роки демонструють зростання темпів туристичних прибуттів, а у 2012-2013 рр. вони стали рекордними і становили + 7-8 %. Нині конкурентними перевагами туризму країн Центральної та Східної Європи є забезпеченість різноманітними туристичними ресурсами, створення на зовнішніх ринках позитивного іміджу «нових туристичних країн», удосконалення стратегії діяльності туристичних підприємств, підвищення внутрішнього попиту на туристичні послуги за рахунок збільшення платоспроможності населення, розбудова туристичної інфраструктури, передусім для виходу на діловий сегмент ринку туристичних послуг та ін..

Країни Північної Європи відрізняє від країн інших європейських субрегіонів їхнє розташування на півночі, географічна близькість, спільність історичного розвитку, порівняно стабільний рівень економічного розвитку, незначна чисельність населення і високий рівень життя людей, які можуть собі дозволити значні трати на туризм. Тому тенденція переважання убування туристів над їхнім прибуттям до країн субрегіону є досить стійкою. До того ж, країни північної Європи приділяють значну увагу активізації внутрішнього туризму, спираючись на достатньо високу мобільність населення. Основними конкурентними перевагами Північної Європи на європейському ринку туристичних послуг виступають природні туристичні ресурси: гірський рельєф, тривала і не надто холодна, але сніжна зима, чисті водойми, велика кількість національних природних парків, наявність унікальних фіордів, полярних сяйв, термальних джерел. З пізнавальної точки зору цікавими є тури містами-столицями держав європейської півночі з незвичайними культурно-історичними об’єктами та інфраструктурою. Важливою особливістю розвитку туризму в країнах субрегіону є достатньо висока вартість туристичних послуг, що дещо стримує зростання туристичного потоку до них.

Географія країн Європи за основними видами туризму: задля відпочинку і розваг, ділового, релігійного, лікувально-оздоровчого туризму. Задля відпочинку і розваг найбільш відвідуваною країною Європи є Франція. Вона приймає кожного п’ятого відпочивальника Європи, переважно з країн Євросоюзу. Найінтенсивніше Францію відвідують туристи з Німеччини, Великобританії та країн Бенілюксу. Останнім часом на французькому ринку в’їзного туризму спостерігається зростання частки нетривалих поїздок, знижується – тривалих. Найбільш відвідувані туристами території - це Париж, Версаль, Французька Рив’єра.

Другою країною Європи щодо кількості туристів, які відвідують країну задля відпочинку і розваг, є Іспанія, а третьою - Італія.

Нині Європа посідає перше місце за кількістю прибуттів і витратам на діловий туризм. У структурі ділових поїздок переважають відрядження бізнесменів, конгрес тури, поїздки на виставки та ярмарки, інсентив-тури для службовців різних фірм. Серед європейських держав, що приймають потоки ділових людей, особливо виділяються Німеччина (хоча Німеччина виступає одночасно й головним постачальником ділових туристів у Європі), Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція, Швейцарія. Особливе місце посідає Бельгія, в якій розміщено штаб-квартиру ЄС. У Франції і Бельгії кожне десяте прибуття здійснюється з діловою метою, а у Великобританії – кожне третє. Помітну роль в області бізнес-туризму почали відігравати країни Центральної і Східної Європи. Але в цих країнах не спостерігається стабільного зростання кількості таких туристів.

Три європейські країни – Франція, Великобританія та Німеччина в трійці лідерів за кількістю проведених виставок і ярмарків. Найбільшими європейськими містами конгресно-виставкового туризму є Амстердам, Барселона, Брюссель, Відень, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж, Страсбург, Давос.

В Європі щорічно організується понад 200 міжнародних туристичних виставок і бірж. Найбільша - це Міжнародна туристична біржа, що відбувається у Берліні. На біржі крім ділових стосунків щодо розвитку туристичного бізнесу відбуваються різноманітні культурні заходи. Таким, наприклад, є конкурс фільмів на туристську тематику, переможці якого отримують вищу нагороду «Золотий компас».

Щорічно на початку року у Мадриді відбувається Міжнародна туристична виставка-біржа, своєрідний міст між Європою та Америкою, яка визначає тенденції розвитку туризму у новому сезоні. Щорічно в листопаді у Лондоні відбувається престижна Всесвітня туристична виставка, яка призначена для встановлення прямих контактів між спеціалістами у сфері туризму різних країн. Подібна до названих й Міжнародна туристична біржа, що проводиться у Мілані.

Незважаючи на певні досягнення у сфері ділового туризму, країни Європи поступово втрачають лідируючі позиції в цьому сегменті туристичного ринку. Особливо вони відстають від інших туристичних регіонів світу за темпами росту ділового туризму. Причинами цього є економічний спад в окремих країнах, необхідність жорсткої економії ресурсів окремими фірмами.

Країни Європи посідають провідні місця у світі щодо організації релігійного туризму. Це - паломництво до святих місць, екскурсійний туризм релігійної тематики, науковий туризм з релігійними цілями. В кожному з туристичних районів, у кожній країні Європі є такі святі місця, які найбільше відвідуються туристами і віруючими. Проте, найбільшим попитом користуються святі місця й об’єкти Ізраїлю, Ватикану, Греції та ін. країн. Так, у Єрусалимі, релігійному центрі світу, відвідуються такі святині як храм Воскресіння Господня, святині Голгофа, Камінь Помазання, Живоносний Гроб Господній. У Ватикані - всесвітньому центрі Римської Католицької Церкви, значною популярністю користується Собор Святого Петра. У Греції таким об’єктом є Свята Гора Афон – один з головних центрів православного паломництва.

Цікаві факти. На Горі розташовано 17 грецьких, по одному сербському, болгарському і російському монастирю. Згідно з переказами, на горі побувала Богородиця і благословила її словами "Благодать Божа да пребуде на місці сім”".

У Франції лідером з відвідування є собор Нотр-Дам у Парижі (пересічно понад 13 млн. відвідувачів на рік), де зберігається терновий вінець Ісуса Христа, та місто Лурд, яке щорічно відвідують близько 5 млн. прочан. У місті є два собори, зведених на честь Богородиці. Вода з джерела у Лурді визнана чудодійною.

Інші, не менш важливі місця релігійного туризму в Європі, - це селище Фатима у Португалії, монастир на Ясній горі в Ченхстохові, що у Польщі, Софійський собор, Києво-Печерська Лавра, Почаївський монастир, Святогорський монастир в Україні та багато ін.

Лікувально-оздоровчий туризм розвивається в усіх субрегіонах Європи. Останнім часом на даному сегменті туристичної діяльності інтенсивно працюють і демонструють хороші результати країни Центральної та Східної Європи. Це пояснюється традиціями, що склалися в курортній справі цих країн, наявністю широкого спектру цілющих природно-кліматичних ресурсів, використанням сучасних ефективних методів профілактики захворювань, лікування та реабілітації пацієнтів, а також порівняно низькими цінами на курортне обслуговування. Провідні позиції щодо розвитку туризму задля лікування та оздоровлення серед країн Центральної і Східної Європі займає Чехія, яку відвідують задля лікування й оздоровлення щорічно понад 50 тис. осіб з більш як 70 країн світу. Найбільш популярні курорти Чехії – це Карлові Вари, Тепліце, перший у світі радоновий курорт Яхімов, курорти Маріанське-Лазні, Франтішкові Лазні, дитячий курорт Янске-Лазні.

Головним конкурентом Чехії виступає Угорщина, країна термальних бань (за статистикою кожний третій турист їде на води до цієї країни). Нині 22 міста і 62 угорських селища мають офіційно визнані лікувальні джерела.

Лікувально-оздоровчий туризм розвинений також у Болгарії, Румунії, Польщі та ін. країнах. Більш інтенсивно розвивається лікувально-оздоровчий туризм й в Словаччині, яка формує мережу термальних оздоровниць.

В країнах Західної Європи, які добре забезпечені необхідними для лікування ресурсами, високо комфортною інфраструктурою, розташовані переважно бальнеологічні та кліматичні курорти світового значення: Баден-Баден, Вісбаден у Німеччини, Віші у Франції, Бат у Великобританії, Спа в Бельгії та ще багато інших курортів різної спеціалізації в таких європейських країнах як Швейцарія та Австрія.

ПІДСУМКИ:

Ø Туризм в країнах Європи обумовлений історично і пройшов у своєму розвитку шлях від мандрівок давньогрецьких учених до глобального явища.

Ø Європейські країни забезпечені різноманітними природними туристичними ресурсами, серед яких: узбережжя морів, гірські системи, водні об’єкти, бальнеологічні ресурси, ландшафти та об’єкти природно-заповідного спрямування.

Ø Країни Європи насичені суспільно-історичними ресурсами різних епох, які складають культурну спадщину людства.

Ø Європейський туризм спирається на високий рівень соціально-економічного розвитку країн, транспортну доступність, наявну інфраструктуру та усталений досвід з організації туризму.

Ø Європа є лідером за туристичними прибуттями та прибутками від туризм.

Ø Країни Європи за основними особливостями і тенденціями розвитку туризму, а також за переважаючою спеціалізацією об’єднані у субрегіони: Західна Європа, Південна Європа, Центральна і Східна Європа, Північна Європа.

Ø Географія туризму в країнах Європи представлена різноманітними видами і різновидами, серед яких переважають задля відпочинку і розваг, діловий, релігійний та лікувально-оздоровчий туризм.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Які сучасні тенденції розвитку туризму в країнах Європейського регіону?

2. Обґрунтуйте, поділ країн Європи на окремі групи щодо формування туристичних потоків. Які з європейських країн і чому є постачальниками туристів?

3. Нанесіть на контурну карту туристичні субрегіони і райони Європи. Поясніть, що лежить в основі їх виділення.

4. Чим обумовлена географія різних видів туризму в європейських країнах?

Дискусійні питання:

v Чи дійсно доходи від туризму в країнах Європи свідчать про позитивні тенденції його розвитку?

v Що визначає розвиток туризму в Європі на сучасному етапі: ресурси, традиції чи економіка?

Поиск по сайту: