Чинники й особливості розвитку туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

Азійсько-Тихоокеанський регіон (АТР)включає країни Східної, Південно-Східної, Південної Азії, а також Австралію й Океанію. АТР охоплює значну площу, а його субрегіони значно віддалені один від одного, що ускладнює розвиток внутрішньо регіонального туризму. Азійсько-Тихоокеанський регіон значно віддалений й від інших регіонів світу, що тривалий час негативно впливало на туристичні зв’язки між ними. Нині АТР посідає друге місце за туристичними прибуттями (близько 248 млн. у 2013 р.) серед усіх регіонів світу.

Туризм у цілому є молодим і новим явищем в регіоні. В окремих країнах індустрія туризму почала розвиватися лише у 80-ті роки ХХ ст. Нині основні туристичні потоки (понад 50 %,) спрямовуються насамперед до Східної Азії, на яку припадає й понад 50 % доходів від індустрії туризму (див. табл. 3).

Таблиця 3.

Показники розвитку туризму в субрегіонах і країнах

Азійсько-Тихоокеанського регіону

*Складено за ЮНВТО

Другим за значенням субрегіоном є Південно-Східна Азія, на яку припадає майже 40 % туристичного ринку регіону. Отже, разом вони реєструють близько 90 % туристичних прибуттів і доходів від туризму. Південна Азія останніми роками дещо збільшила приток туристів, який нині складає близько 6 % від загально регіонального. Австралія та Океанія має незначну частку регіонального туристичного ринку - понад 4 %.

Серед країн за прийняттям туристів особливо виділяється Китай з Гонконгом й більшість країни Південно-Східної Азії, зокрема Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Індонезія, В’єтнам, Філіппіни, Камбоджа. В десятку країн регіону щодо туристичних прибуттів входить також Японія, хоча вона одночасно є й однією з найбільших країн виїзного туризму (до 30 % усіх виїздів з регіону). Постійним високими темпами зростання виїзного потоку туристів відрізняється й Китай. В АТР у цілому переважають внутрішньо регіональні туристичні поїздки, зокрема на короткі відстані.

Східна Азія включає шість країн – Китай та Гонконг, Тайвань, Японію, Південну Корею, Північну Корею, Монголію. Субрегіон межує з усіма іншими субрегіонами АТР, має вихід до морів Тихого океану – Японського, Жовтого, Східнокитайського і Південно-Китайського.За формою державного правління переважають республіки. На площі у 13 млн. км² проживає 1,56 млрд. чол. Тут поряд розташувалися величезні пустелі, тихоокеанські острови і засніжені гори. Природні умови значно впливають на господарську діяльність регіону і визначають його спеціалізацію. Східну Азію часто називають коморою мінерально-сировинних ресурсів, проте розподіляються вони по території нерівномірно. Більшістю корисних копалин володіє КНР, а, наприклад, Японія, має обмежену їх кількість. Східна Азія – один з найдавніших осередків культури і найстарішої цивілізації, а ще й один з найбільш заселених регіонів Землі. Проте більшість населення зосереджена на тихоокеанському узбережжі. Найбільш численним і найдавнішим народом регіону є китайці. Перші достовірні відомості про предків сучасних китайців відносяться до У-ІІІ тисячоліть до н.е. Іншими великими народами Східної Азії є японці, айни, корейці, монголи. Так звані малі народи і народності представлені тибетцями, іцзу, тайцями, мяо, яо та ін. Серед іммігрантів значна кількість європейців.

Країни Східної Азії відрізняються різноманітними особливостями, що зумовило внутрішній поділ субрегіону на окремі регіони. Так, в окремий регіон виділяють Власне Китай з його східними і центральними провінціями. Другим регіоном є Тибет або Сізан, який є складовою КНР і перебуває під її юрисдикцією. Тибет дуже контрастує з Власне Китаєм як своєю природою, так і людністю та способом життя. Наступний регіон – це Сіньцзян – велика пустельна територія на заході Китаю. Четвертий регіон складає Монголія – внутрішньоконтинентальна пустельна країна, в якій дуже повільно відбуваються економічні трансформації. П’ятий регіон Східної Азії включає Японію, Південну Корею і Тайвань, які відрізняються потужними соціально-економічні змінами, пов’язаними з розвитком технологій на чолі з супердержавою Японією.

Цікаві факти. П’ятим регіоном Східної Азії вважають Джакотський трикутник. Англійська назва «Джакота» походить від перших двох літер кожної з трьох країн. Регіон відрізняється прискореним економічним розвитком. Це регіон великих міст, споживання у величезних обсягах імпортної сировини з усього світу, значного експорту готової продукції і глобальних фінансових зв’язків. Але це також регіон політичної нестабільності та різноманітних соціальних проблем. Певна політична нестабільність спостерігається у відносинах між Китаєм і Тайванем та між Північною і Південною Кореєю.

Країни регіону різні за рівнем соціально-економічного розвитку. Японія належить до розвинутих країн світу, де працює переважно національний капітал, Південна Корея – до нових індустріальних країн з іноземним капіталом. Китай є країною з перехідною економікою, для якої характерні високі темпи зростання ВВП, хоча вони залишаються низькими з розрахунку на душу населення. Монголія є країною, що розвивається, а Північна Корея залишається соціалістичною республікою з вираженою централізованою економікою. Країни Східної Азії розглядають туризм як пріоритетну галузь економіки. Це підтверджується стійким зростанням потоку туристів до основних країн (Китай, Японія, Південна Корея) субрегіону та збільшенням доходів від туристичної індустрії.

До Південно-Східної Азіїналежать такі країни як Бруней, В’єтнам, Камбоджа, Лаоська Народно-демократична республіка (ЛНДР), Індонезія, М’янма, Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Філіппіни. За формою державного правління тут є як республіки, яких шість, так і монархії, яких чотири.

Загальна площа регіону становить понад 4,5 млн. км², населення понад 600 млн. чол. Більше половини території припадає на півострів Індокитай. Значну площу займає також Малайський архіпелаг – Малі і Великі Зонські, Філіппінські та Молуккські острови. Країни Південно-Східної Азії є нібито природним містком між Австралією та Азією. Розділяючи два океани, вони розташувалися на перехресті морських шляхів. За економічним значенням Малаккську протоку часто порівнюють з Гібралтарською протокою та Суецьким каналом. Порт Сінгапур, який знаходиться у цій протоці, посідає провідне місце у світі за вантажообігом й кількістю суден, що до нього заходять. Відмінними рисами природи регіону є активна сейсмічність, значне розчленування рельєфу, наявність різноманітних корисних копалин, які за запасами і видобутком займають важливі позиції у світі, переважання екваторіального та мусонного типів клімату з величезною кількістю опадів, панування лісової рослинності з цінними породами дерев. Природні особливості є важливими стимулюючими й гальмівними чинниками розвитку туризму в країнах субрегіону.

Етнічний склад населення регіону відрізняється складністю і строкатістю. Найбільшим народом тут є в’єти – в’єтнамці, за мовою і культурою близькі до них міонги. Велику групу складають тайські народи. Численними є також тібето-бірманці, яванці, малайці, філіппінці та ін. Для країн Південно-Східної Азії характерне нерівномірне розміщення населення. Поряд з малозаселеними територіями, є такі, де густота населення одна з найвищих у світі. Таким є, наприклад, о. Ява. Майже усі країни відрізняються додатним природним приростом населення. Виключення становлять Сінгапур і Таїланд, де природний приріст менше 1 %. Південно-Східна Азія є одним з найменш урбанізованих регіонів світу (середній рівень урбанізації становить 43 %), незважаючи на те, що міське життя почало розвиватися тут дуже давно – з перших століть нашої ери. Виключенням є Сінгапур, де рівень урбанізації становиь сто відсотків.

Основними рисами господарства країн Південно-Східної Азії є невпинне зростання частки промисловості і туризму у створенні ВВП, швидкий розвиток тих галузей, які випускають наукоємну продукцію, що орієнтована на експорт, проведення продуктивних аграрних реформ, розвиток національної освіти, що орієнтована на підготовку власних конкурентоспроможних кадрів. Країни субрегіону (особливо Малайзія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни) відносять до країн, що постійно нарощують свій туристичний потенціал і демонструють позитивні показники розвитку туризму.

Південна Азія – один з найбільших субрегіонів АТР, площа якого становить 4,5 млн. км², населення 1,4 млрд. чоловік. До нього належить дев’ять країн: Індія, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Непал, Бутан, Мальдівська Республіка. Афганістан та Іран.

Південна Азія охоплює півострів Індостан, Індо-Ганську низовину, о. Шрі-Ланка, Мальдівські, Андаманські, Нікобарські, Лаккадівські острови, Південна Азія має добре означені природні кордони: гірська система Гімалаї, Каракорум, Бірманські гори, Гіндукуш, Іранське нагір’я. Таке гірське оточення території на півночі, північному сході та північному заході зумовило певну його ізольованість від зовнішнього світу. Міжгірські проходи на північному заході були своєрідними воротами, через які просочувалися численні племена і народи з Середньої та Південно-Західної Азії зі своєю культурою та укладом життя.

Географічне положення субрегіону у цілому сприятливе для розвитку туризму, оскільки воно не тільки прибережне, а й центральне на азійському узбережжі Індійського океану. Як раніше, так і нині уздовж узбережжя проходять важливі міжнародні комунікації, що з’єднують усі інші азійські регіони, а також Європу й Африку з Азією та Австралією.

Історія політичної структури Південної Азії відрізняється складністю і тривалістю формування (перші держави в долинах Інду та Гангу виникли в УІІ-УІ ст. до н.е.). На формування політичної карти вплинула крайня складність расової, етнічної і релігійної структури населення, що завжди було і залишається причиною конфліктів. Цей чинник негативну впливає на формування туристських потоків до регіону.

За кількістю населення субрегіон нині посідає перше місце в світі. Щорічні темпи приросту населення становлять в середньому 2,5 %. Південна Азія – це найбільш густозаселений регіон світу. Середня густота населення перевищує 250 чоловік на км², що в 6 разів більше від середнього світового показника. А, наприклад, в Бангладеш – 840 чол. на км².

Процес формування націй в країнах субрегіону ще не завершився. Є багато племен й народностей, які ведуть й донині кочове життя. 4/5 населення регіону говорить мовами індоєвропейської сім’ї – іранської та індоарійської груп. Присутні носії й інших мовних сімей, зокрема, дравідської, китайсько-тібетської та австрало-азійської. Налічується 33 етноси, частка яких складає 98 % мешканців регіону. Найбільш численні: хіндустанці, бенгальці, пенджабці.

Держави Південної Азії багатонаціональні. Найбільш строкатий етнічний склад має Індія, де налічується кілька сотень націй, народностей, етнічних груп. Відносно однорідний національний склад населення в Бангладеш, де 98 % жителів бенгальці. Єдина народність й на Мальдівських островах, але за зовнішнім виглядом, культурним особливостям мешканці різних атолів дуже відрізняються.

В Південній Азії поширені різні релігії: індуїзм переважає в Індії та Непалі, є в Шрі-Ланка; іслам – в Пакистані, Афганістані, Ірані, Бангладеш й на Мальдівських островах; буддизм – головна релігія в Бутані та Шрі-Ланці. Є в країнах Південної Азії християни, сикхи, джайни та релігія анімізму (поклоніння силам природи).

Південна Азія – один з найстародавніших осередків формування міської культури. Наприклад, теперішнє місто Патна в ІІІ ст. до н.е. було найбільшим містом планети. Нині в регіоні нараховується до 30 агломерацій-мільйонерів, в Індії в них концентрується третина усіх городян країни. Найбільші агломерації – Бомбейська, Калькуттська, Делі та ін. За кількістю міського населення Індія посідає друге місце в світі. В той же час рівень урбанізації регіону - один з найменших у світі. Отже, особливості культури, у тому числі й релігії, країн регіону виступають потужними чинниками розвитку туристичної галузі і визначають їхню туристичну спеціалізацію.

Природні умови і ресурси відрізняються контрастністю. Тут чергуються рівнинні ландшафти з дуже високими гірськими; поряд з найвологішим місцем світу Чірапунджі знаходиться одна з найсухіших пустель світу Сінда. Найважливішими ресурсами території є мусонні дощі та земельні угіддя. Оброблювані землі складають половину території регіону. Серед корисних копалин економічно важливими є – вугілля, газ, золото, алмази, смарагди, руди чорних і кольорових металів (алюміній, цинк, уран, слюда, берилій), які зосереджені переважно в Індії.

В цілому країни Південної Азії характеризуються певним відставанням в загальних показниках розвитку туризму, порівняно з двома попередніми субрегіонами АТР (див. табл. 3). ЮНВТО рекомендує країнам субрегіону звернути увагу на розвиток міжрегіонального туризму, зосередити маркетингові зусилля на освоєння великих ринків виїзного туризму Європи, Північної Америки та Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Океанія – це сукупність островів південно-західної, центральної і південної частин Тихого океану. За походженням - це острови вулканічного, коралового і материкового походження. За соціально-економічними особливостями та їх заселенням острови об’єднані у три великі групи – Меланезію, Мікронезію та Полінезію.

Меланезія у перекладі з грецької мови означає Чорні острови. Це дійсно сукупність островів, розташованих на північний схід від Австралії, де корінні жителі належать до негроїдної раси. Мікронезія названа так за незначну площу і кількість населення, що на них проживають. Полінезія з грецької мови перекладається як багато островів. Ця часина Океанії охоплює центральні частини Тихого океану.

До субрегіону Океанія ЮНВТО відносить й Австралію. Офіційна назва держави - Австралійський Союз. Вона розташована на однойменному материку та на дрібних островах (Різдва, Норфолк, Макдональд, Кокосові та ін.). Загальна площа країни становить близько 7,7 млн. км²; населення – близько 22 млн. чол. Столиця держави - Канберра, яка виділена в особливу адміністративну одиницю - Австралійську столичну територію. За формою державного правління Австралія є конституційною монархією, за устроєм - федерацією. Вона поділяється на 6 штатів - Західна Австралія, Південна Австралія, Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Тасманія та 2 території - Північну і Столичну. Главою держави є королева Великобританії, яка представлена в австралії генерал-губернатором. Останній призначається за рекомендацією австралійського уряду. Офіційна мовадержави англійська. Грошова одиниця - австралійський долар.

Країна розташована переважно у тропічних широтах. Пiвденний тропiк перетинає компактну територію Австралiї майже посерединi. Її центральнi областi майже однаково вiддаленi вiд океанiв. Територія країни омивається водами Iндiйського i Тихого океанів, має тiльки двi значнi затоки: Карпентарiя на пiвночi i Велика Австралiйська — на пiвднi. Величезнi океанiчнi простори значно вiдокремлюють Австралiю вiд iнших регіонів і країн світу. Тiльки на пiвночi через численнi острови вона має зв’язок з країнами Південно-Східної Азії.

Цікаві факти. Перші люди на австралійському континенті з'явилися 40 тис. років тому. Це були переселенці з південно-Східної Азії племена аборигенів. Старий світ дізнався про існування материка на початку ХУІІ ст., хоча окремі відомості були й раніше. Перші європейці потрапили на материк з півночі у 1606 р. Це була експедиція голландця Янсзона. Пізніше в Австралії побував А. Тасман (1642-1643 рр.), але з південного боку. Під час експедиції він відкрив Нову Зеландію, Тасманію та о-ви Фіджі. В 1770 р. узбережжя Австралії дослідив Дж.Кук. Він оголосив ці землі володіннями Великобританії і назвав Південним Уельсом. З того часу впродовж багатьох років Австралія слугувала місцем заслання карних злочинців з Великобританії. А першими каторжниками були британці з 11 англійських суден під керівництвом капітана Філіпа в 1788 р.(ця дата відмічається як національне свято). До 1830 р. Великобританія підчинила увесь континент, тут з'явилися перші вільні поселенці. З відкриттям родовищ золота у 1881 р. потік переселенців збільшився. На початку ХІХ ст. європейці інтенсивно просувалися на захід, вглиб континенту, займаючись вівчарством і поступово освоїли всю територію материка. У 1901 р. 6 колоній, що на ту пору сформувалися в Австралії об'єдналися в Австралійський Союз, отримали статус домініону і право на самоуправління. Однак до 1931 р. країна залишалася під владою Великобританії. У 1931 р. Австралія отримала повну незалежність від метрополії. Після Другої Світової війни Австралія розвивається динамічно. Особливістю післявоєнних років стало переселення до Австралії населення з усіх континентів. Австралія - член Співдружності Британських націй, але в останні роки поширюється рух на перетворення Австралії у федеративну республіку.

В Австралії переважає рівнинний рельєф: на заходi — плоскогір’я, у центрі — низовина. На сходi материка розміщені давні середньовисотні гори. Країна розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Внаслідок сухості клімату в Австралії мало великих річок., що створює серйозну проблему водного дефіциту. Лише рiчки басейну Муррею та підземні води є важливими джерелами водопостачання для господарських і побутових цілей. Тривала ізольованість Австралії зумовила неповторність її органічного світу. Для рослинності i тваринного світу материка характерними є численні ендеміки та релікти, серед яких численні види евкаліпту, сумчасті тварини. Найбільшу площу в Австралії займають природні зони тропічних пустель i напівпустель. Ліси трапляються на крайній півночі та в горах. Природа країни значно змінена людиною, особливо у найбільш густозаселених районах. Серед проблем, які трапляються в Австралії щорічно, є лісові пожежі, які завдають великих збитків державі.

Понад 80 % - мають європейське походження і є нащадками англійців та ірландців. Крім того, тут живуть італійці, греки і слов'яни, зокрема українці (діаспора українців нараховує тут понад 20 тис. чол.). Аборигени складають лише 1,5 % населення країни. В останні роки вони активно проводять боротьбу за повернення їхніх земель, зміцнення їхніх соціальних та інших прав.

Для країни характерна найнижча густота населення: пересічно до 10 чол. на км². Найгустіше заселені південно-східні (разом з Тасманією) і південно-західні території. Австралія має високий рівень урбанізації - 83 %, що є одним з найвищих показників у світі. Особливе місце серед міських поселень займають столиці штатів (Аделаїда, Брісбен, Мельбурн, Перт, Сідней, гірничі міста та середні міста - центри окремих галузей важкої промисловості (Ньюкасл, Порт-Кембл, Куїнана та ін.) (мал.). Натомість сільські поселення мають дуже незначну густоту населення. Характерним явищем для Австралії є крапкове ізольоване фермерське розселення людей.

В релігії переважає християнство, зокрема серед віруючих переважна більшість є католиками і англіканами, у країні присутні представники й інших віросповідань. Незалежно від походження в австралійців добре розвинене почуття своєї національної приналежності. Австралійці досить витривалі, сміливі, працьовиті люди. Вони часто влаштовують різноманітні свята, змагання, особливо кінні. Скачки коней є основною подією на щорічному королівському пасхальному шоу в Сіднеї. Це своєрідний ярмарок, на який звозиться сільськогосподарська продукція і скот з усієї країни. В Сіднеї щорічно влаштовуються аукціони вовни, скотарства, ремісницькі виставки. Улюбленими видами спорту австралійців є крикет, футбол, регбі і водні види: серфінг, плавання, віндсерфінг, парусний спорт, водні лижі та ін. В Аделаїді щорічно проводяться авто гонки "Формула-1" на Гран-прі Австралії, в Мельбурні - відкритий чемпіонат країни по тенісу, що входить в серію "Великого шлему".

В Австралії значна увага приділяється охороні культурних і природних об'єктів, багато з яких є унікальними туристичними ресурсами. Серед найбільш цікавих - споруда оперного театру, Королівський національний парк у Сіднеї, Королівський монетний двір, собор св. Патріка у Мельбурні, католицькі собори у Перті та Аделаїді. Серед природних пам'яток - Великий Бар'єрний Риф, червона гора Айєрс-Рок та останці Ольгас.

Структура економіки Австралії відповідає критеріям високо розвинутих країн світу. Про це свідчить високий показник ВВП, у тому числі й на душу населення. Більша частина населення країни зайнята у сфері послуг, насамперед у туризмі, банківській справі, кіно індустрії, телеіндустрії, яка створює 62 % ВВП.

Нині на політичній карті Океанії існує 13 незалежних держав - республік і кілька залежних територій, загальною площею близько 525 тис. км²., з населенням 6,1 млн. чол. До самостійних незалежних держав належать Республіка Вануату, Республіка Кірібаті, Республіка Маршалові острови, Федеративні Штати Мікронезії, Республіка Науру, Республіка Палау, Незалежна держава Самоа, Суверенна Демократична республіка Фіджі. Є серед держав Океанії й конституційні монархії. Це: Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові острови, Королівство Тонга і Тувалу (Еліс).

Залежними від розвинених країн світу територіями поки що залишаються Гуам, Кокосові острови, Кука, Мідуей, Ніеу, Нова Каледонія, Норфолк, острів Різдва, Піткерн, Східне Самоа, Північні Маріанські острови, Токелау, Уоліс і Футуна, Французька Полінезія.

Природні умови і ресурси безпосередньо впливають на характер і структуру господарства країн Океанії. Більшість островів утворилися в результаті потужної вулканічної діяльності, яка продовжується й донині. До інших несприятливих природних умов належать цунамі. Є в Океані коралові за походженням острови, які суттєво відрізняються від вулканічних своїм низовинним плоским рельєфом.

Океанія розташована у п’яти кліматичних поясах, проте на більшій частині островів панує тропічний клімат із значною кількістю опадів, що формуються під дією пасатної циркуляції. На формування погодних умов регіону часто впливають океанічні течії Ель-Нінья і Ла-Нінья, з якими пов’язують як тривалі посухи, так і тривалі дощі. Населення Океанії звикло до таких умов проживання, хоча часто вони несуть значні матеріальні і людські втрати. Рідкістю для окремих островів Океанії є прісна вода. Переважають або солонуваті підземні води або термальні озера. Великі річки також рідкість для регіону. Є вони лише на островах Нової Зеландії та Нової Гвінеї.

Рослинний покрив і тваринний світ Океанії багатий. Різноманітні дерева відіграють суттєву роль у житті місцевих жителів, використовуючи їх плоди в їжу, деревину на дрова і як будівельний матеріал. Серед тварин надзвичайно цікавими є ссавці, плазуни і птахи. З метою збереження унікальної флори і фауни в Океанії створено кілька великих національних парків

Корінними жителями Океанії є полінезійці, мікронезійці, меланезійці і папуаси, які представлені змішані расові тип (мал.) Вони відрізняються не тільки зовнішніми рисами, а й мовами, кількість яких тут дуже велика. Багато мов перебувають на стадії зникнення, їх заміщають англійська і французька мови.

Кількість населення Океанії становить близько 15 млн. чол., а середній показник приросту населення – 1,5. Найбільшим він є на Маршаллових (2,9 %) і Соломонових (2,7 %) островах. Середній показник урбанізації – 67 %. Проте, є країни, де цей показник наближається або вже дорівнює ста відсоткам. Це, наприклад, Науру та острів Гуам. Положення корінного населення в країнах Океанії різне. Є держави,в яких частка корінних жителів висока. Наприклад, у Новій Зеландії вони складають до 15 % населення країни, частка полінезійців на Північних Маріанських островах, складає понад 21 %. Частка європейців є високою на Гавайських островах, у Новій Каледонії та Новій Зеландії. Останнім часом в країнах Океанії зростає частка вихідців з країн Азії. Населення Океанії сповідує переважно християнство.

Економічно країни Океанії тісно пов’язані зі своїми колишніми чи теперішніми метрополіями. Більшість країн і територій належать до слаборозвинених країн, мають не високі макроекономічні показники, індекс людського розвитку і низький рівень життя. Це зумовлено обмеженістю природних ресурсів, віддаленістю від світових ринків збуту продукції, дефіцитом кваліфікованих спеціалістів, фінансовою залежністю від розвинених держав. У цілому краще розвиваються ті острови, які експортують мінеральну сировину або є відокремленими департаментами метрополій.

Головною галуззю у більшості країн є сільське господарство, яке спеціалізується на виробництві споживчих культур. Тут вирощують батат, маніок, хлібне дерево, цукрову тростину, банани, кокосову пальму, окремі з яких є експортоорієнтовані (мал.). Серед галузей тваринництва представлені свинарство, птахівництво, скотарство, зокрема розведення малої рогатої худоби. Популярною галуззю Океанії останнім часом стає туризму.

Найбільш розвиненою країною Океанії нині є Нова Зеландія. Вона займає частину Полінезії на площі понад 271 тис. км². Кількість населення понад 4.3 млн. чол. Столиця країни – Веллінгтон.

Нова Зеландія – це парламентська держава, хоча її главою є англійська королева, яку представляє генерал-губернатор. Високий рівень демократії у Новій Зеландії утвердився дуже давно. Цікавим фактом є те, що саме ця країна ще у 1893 р. першою надала право голосу жінкам.

Понад 85 % населення країни належить до європеоїдної раси англійського походження. Тому офіційна англійська мова є тут невипадковою.

Нова Зеландія відрізняється високим рівнем розвитку, про що свідчать усі макроекономічні показники. Швидкими темпами у Новій Зеландії розвивається міжнародний туризм із щорічними доходами пересічно у 2 млрд. дол. Туристичними ресурсами тут є не тільки бальнеологічні ресурси, а й природні ландшафти, що занесені до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Реалії сьогодення. Прикладом продуктивних зв’язків між островами і розвиненою країною є Французька Полінезія, до складу якої входить 130 островів. Франція зберігає повний контроль над цією територією і одночасно допомагає у розвитку прибуткових галузей, які сама й інвестує. Такими галузями є туризм, вирощування на світовий ринок прянощів (зокрема, ваніліну). Завдяки такої підтримки і допомоги Французька Полінезія має достатньо високі економічні показники (ВВП на душу населення понад 10000 дол.).

Країни Океанії та Австралії слід характеризувати як субрегіон туристичного освоєння. Показники приросту туристичних прибуттів та доходів від індустрії туризму є суттєво нижчими, ніж в усіх інших субрегіонах АТР (див. табл. 3), проте з цим субрегіоном експерти пов’язують розвиток нових туристичних напрямків й активізації міжнародного туризму у найближчому майбутньому.

Географія туризму. Усі країни АТР насичені суспільно-історичними туристичними ресурсами, які складають світову скарбницю, тому спеціалізуються насамперед на пізнавальному туризмі. А наявність рекреаційних ресурсів, зокрема пляжів на узбережжі теплих морів в кількох кліматичних поясах з розвинутою інфраструктурою сприяє більш інтенсивному розвитку відпочинкового та оздоровчого туризму.

Країнами регіону, де переважає туризм задля відпочинку та розваг є насамперед Малайзія, Таїланд, Індонезія, Індія, Мальдівська Республіка та ін., який користується значним попитом й у туристів з України. В унікальному комплексі різноманітних видів відпочинку тут і класичні пляжі, й острови з екзотичною природою, й багатющий набір екскурсій та спортивних розваг на курортах та в більшості столиць згаданих країн. Іншими країнами такої туристичної спеціалізації є Тайвань, Республіка Корея, де також добре розвинений комплекс розваг. Великі потоки туристів, що мають потреби у відпочинку і розвагах, приймає Японія. Японська індустрія розваг визнана другою у світі, уступаючи лише американській.

Країни Східної і Південно-Східної Азії характеризуються ростом й ділових поїздок, що визначають загальну динаміку туристичних прибуттів. На сучасному етапі кожне третє прибуття в регіон є діловим. Третина ділових прибуттів припадає на Китай, у тому числі й Гонконг. Значна частка ділових туристів пов’язана з Японією та Сінгапуром. Певний бум ділового туризму пережила в середині 90-х років ХХ ст. Індонезія, хоча нині ця країна збавила темпи притоку ділових туристів.

В останні роки підвищується роль Азійсько-Тихоокеанського регіону в релігійному туризмі, оскільки окремі країни регіону є центрами релігій та містять значну кількість релігійних об’єктів. Паломництвом до святих місць характеризуються Індія, Непал, Китай, Японія. Екскурсійний туризм релігійної тематики представлений також в Таїланді, Малайзії, Індонезії, Камбоджі.

Інтерес з точки зору наукового релігійного туризму представляють також Китай та Японія. Поїздки спеціалістів з цією метою нечисленні, але вони розширюють географію цього виду туризму і роблять його потоки більш повноцінними.

Лікувально-оздоровчий різновид рекреаційного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні в цілому розвинений слабо. Виключенням є Австралія та Нова Зеландія, які мають необхідні для його розвитку бальнеологічні ресурси. Проте, їх віддаленість від Європи й Америки, основних регіонів, що генерують попит на цей вид туризму, є перешкодою для розширення основних в’їзних потоків цього спрямування. Австралійські курорти, орієнтовані переважно на приймання регіональних (наприклад, з Японії) та внутрішніх туристів. Швидкими темпами розвивається цей вид туризму у Новій Зеландії.

ПІДСУМКИ:

Ø Азійсько-Тихоокеанський регіон поділяється на чотири туристичні субрегіони, які відрізняються рівнем розвитку туризму в них.

Ø У переважній більшості країн регіону туризм демонструє позитивні показники по туристичним прибуттям та доходам від туризму.

Ø Основними чинниками, що сприяють розвитку туризму в країнах регіону, є насиченість суспільно-історичними та природними (часто неповторними та екзотичними) туристичними ресурсами, інтенсивний розвиток індустрії розваг та необхідної інфраструктури.

Ø Чинниками, які дещо гальмують розвиток туризму в країнах регіону є часта повторюваність несприятливих природних процесів та явищ, значна віддаленість від основних туристичних ринків.

Ø Тенденціями розвитку туризму в країнах АТР є постійне нарощування туристичного потоку за рахунок рекреаційного відпочинкового туризму, переважання внутрішньо регіональних переміщень на фоні стрімкого збільшення потоку виїзних туристів з окремих країн.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Назвіть основні чинники інтенсивного розвитку туризму в країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону.

2. Схарактеризуйте особливості формування туристичних потоків до країн регіону.

3. Позначте на контурній карті країни, в яких переважає рекреаційний і діловий туризм.

4. Назвіть країни регіону де розвиваються різні напрямки релігійного туризму.

5. Поясніть, як історія, природа та економічний розвиток країн регіону впливає на розвиток туризму.

6. Складіть порівняльну характеристику розвитку туризму в двох острівних країнах АТР.

7. Схарактеризуйте проблеми і перспективи розвитку туризму в країнах різних субрегіонів АТР.

Дискусійні питання:

v Швидке нарощування туристичного потоку до країн Азійсько-Тихоокеанського регіону: за і проти.

v Шопінговий туризм в країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону - конкурентна перевага чи недолік.

Підготуйте есе, обравши одну із запропонованих тем:

ü Природна і культурна спадщина ЮНЕСКО як об’єкти туризму в країнах АТР.

ü Нетрадиційні види туризму в країнах АТР.

Поиск по сайту: