Управління житлово-комунальним господарством

Для виробничо-господарської діяльності житлово-комунального господарства характерними є певні специфічні особливості: організаційна побудова за територіальною і галузевою ознаками подвійного підпорядкування, соціальний відгук на результати діяльності, нерівномірність попиту та ін. Усе це визначає ЖКГ як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему.

У нинішній час для управління житлово-комунальним господарством України характерна роздробленість, наявність зайвих, проміжних ланок, що негативно позначається на організації процесу управління й оперативного керівництва. Особливо громіздкими є житлово-експлуатаційна структура і структура більшості підгалузей комунального господарства. Неврегульованість організаційної структури призводить до дублювання інформації та функцій управління. Унаслідок цього збільшується чисельність адміністративно-управлінського персоналу і витрати на його утримання.

Відомча роз’єднаність об’єкта управління заважає здійсненню єдиної технічної політики, централізації й оптимального розподілу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, не дає можливості зосередити керівництво житлово-комунальним господарством в єдиному органі, створити систему автоматизованого управління і раціонального господарювання, впроваджувати прогресивні методи перспективного і поточного територіального і галузевого збалансованого планування.

Відмінність у плануванні, обліку й звітності, відсутність єдиної управлінської інформації практично не дає змоги об’єктивно оцінити стан об’єкта управління загалом і навіть окремого регіону, конкретної системи, підсистеми або служби, створити галузеву систему управління на основі цільових комплексних програм.

Прискорення науково-технічного прогресу, розширення діапазону застосування його досягнень, перехід на переважно інтенсивні методи господарювання значно підвищують роль управління у вирішенні житлово-комунальним господарством соціально-економічних завдань суспільства. З огляду на особливості організації та функціонування галузевого виробничо-господарського процесу оптимально вирішити проблему підвищення якості й ефективності діяльності житлово-комунального господарства можна на основі розвинутої галузевої і міжгалузевої спеціалізації, концентрації та інтеграції його виробництва, раціонального галузевого і територіального поділу праці. При цьому одним з основних методів оптимізації управління є перехід до галузевого принципу з єдиним керівництвом, оскільки за такого складного господарського механізму раціональне управління можливе тільки з огляду на конкретні завдання.

У сучасних умовах житлово-комунальне господарство є планомірно сформованою територіально-галузевою ланкою загальнонаціональної системи виробництва, її закінченим економічним комплексом, об’єктом цілеспрямованої дії. Галузеве управління тут зумовлено системою централізованого планового керівництва, удосконалення і розвиток якого підпорядковані закономірностям планового управління суспільним виробництвом в цілому. Ці ускладнення в управлінні випливають з подвійного підпорядкування, що й зумовлює вирішення питання про розподіл управлінської компетенції між галузевими органами і органами місцевого територіального управління і дозволяє віднайти раціональне поєднання галузевого і територіального його принципів. Без єдності управління не можна усунути відомчість, що перешкоджає зростанню ефективності господарства.

Раціональне поєднання галузевого і територіального управління житлово-комунальним господарством сприяє найбільш ефективному використанню всього його господарського потенціалу, дає змогу брати до уваги можливості розвитку структурних формувань об’єкта управління на території регіону і країни незалежно від відомчої підпорядкованості. Реалізація такого підходу до побудови систем управління сприяє поліпшенню міжгалузевих пропорцій, подоланню відомчості в розвитку підприємств, їхньому раціональному розміщенню, концентрації виробництва продукції (послуг) як окремими підприємствами, так і в масштабах галузі. При цьому створюються умови для поглиблення спеціалізації шляхом складання з них інтегрованих виробничих одиниць, розвитку науково-технічної і обслуговуючої бази, а також зумовлює планування і зіставлення різних, не пов’язаних між собою процесів функціонування виробничо-господарського організму. Технологія виробництва в житлово-комунальному господарстві є складним завданням, що потребує раціонального поєднання централізованого планово-збалансованого керівництва із спеціалізацією найважливіших функцій у розрізі галузей і підгалузей, уніфікації їх за видами виробничої діяльності. Основне – досягти узгодженості у виконанні взаємопов’язаних робіт, відсутність якої на практиці породжує багато ланок і неоднотипність організаційної структури об’єкта управління, тяганину, важко вирішувані суперечки щодо утримання та експлуатації об’єктів інфраструктури міста, знижує ефективність і якість виконання робіт, перешкоджає більш повному і своєчасному задоволенню потреб споживачів.

Функції управління реалізуються на основі його методів. Перевагу здобули методи адміністративної і економічної дії. Особливістю адміністративних методів є така властивість управління, як директивність. У такий спосіб чиниться безпосередній вплив на учасників виробничого процесу шляхом адміністративно-розпорядчого регулювання їхньої діяльності. Економічні методи – це механізм, у якому використано товарно-грошові відносини, всю систему економічних законів ринку, що охоплюють планування, господарський розрахунок, форми матеріального стимулювання і матеріальної відповідальності, кредитування, економічний контроль та ін. У виховних методах управління об’єктами суттєва роль відводиться соціально-психологічним чинникам. Це моральні стимули до праці, система заходів з формування колективу й організації колективних відносин, виховання в працівників ініціативи і відповідальності, підвищення їхньої кваліфікації. Особливе місце в управлінні належить організаційним методам. Вони передбачають створення технології збору й опрацювання інформації, ухвалення управлінських рішень, інструктаж, контроль, підбір, підготовку і розстановку кадрів та інші оперативно-розпорядчі дії. За допомогою організаційних методів формується система управління, що охоплює всі види впливу на учасників виробничого процесу.

Основою управління на всіх рівнях має бути паспортна система, що охоплює показники інтенсивного й екстенсивного розвитку об’єкта управління. Процес управління конкретною виробничою одиницею повинен відображатися в показниках паспорта житлового фонду і паспорта економічного об’єкта – ресурсів. Вирішення цих питань потребує оформлення строгої паспортної системи житлового фонду України, кожної області, міста, району, будівлі (споруди), його частини, окремих конструкцій і т. п. Така система, побудована за принципом об’єднання інформації за рівнями управління, забезпечить зворотний зв’язок, підвищить роль управління.

Класифікація функцій управління, їхній склад можуть бути такими:

• розробка проекту – визначення мети управління;

• планування – визначення етапів і термінів досягнення цієї мети;

• організація – формування системи виробництва й управління;

• координація і регулювання – узгодження елементів системи й усунення відхилень;

• облік і контроль, здійснювані в межах керованої системи;

• аналіз результатів діяльності керованої системи;

• оцінка результатів керованої системи.

Слід наголосити, що це тільки перелік функцій, а не їхня технологічна послідовність, що залежно від стану об’єкта і суб’єкта управління вони можуть утворювати різні комбінації, зокрема внаслідок взаємного проникнення один в одного.

Міські комунальні об’єкти належать до різних рівнів управління. Обґрунтованість ухвалення рішень залежить від низки критеріїв, основними з яких є: належність до соціального чи соціально-виробничого інфраструктурного комплексу в рамках адміністративно-територіальної одиниці; обслуговування потреб населення конкретного міста або його частини; організація виробничої діяльності відповідно до раціонального використання міських земель та природних ресурсів; наявність умов для виробничої діяльності підприємств й організацій на принципах самофінансування; дотримання умов технології виробництва та якості послуг; самозабезпечення матеріально-технічними ресурсами.

Організацією і технічною експлуатацією об’єктів ЖКГ на рівні країни керує Міністерство з питань житлово-комунального господарства України. Йому підпорядковані головні управління житлово-комунального господарства областей і міст. Розглянемо більш детально структуру управління ЖКГ міста на прикладі Києва, де функціонують в цій галузі головні управління житлового забезпечення, житлового господарства і комунального господарства. З ними взаємодіють і тією чи іншою мірою впливають на рівень ЖКГ головні управління економіки та інвестицій; земельних ресурсів; комунальної власності; контролю за благоустроєм міста; ритуальних послуг; містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; палива, енергетики та енергозабезпечення; з питань торгівлі та побуту; транспорту; капітального будівництва; екології та охорони природних ресурсів.

Основними завданнями управлінь на рівні міста є визначення житлової політики і програми на довгострокову перспективу, обсягів житлового будівництва, його розміщення, структури інвестування та ін.; довгострокових програм розвитку інженерно-транспортної інфраструктури і системи об’єктів соціального обслуговування; екологічної політики і програми охорони навколишнього середовища; економічної політики, спрямованої на комерціалізацію функцій міського господарства та ін.

Основні завдання Головного управління житлового забезпечення:

· облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

· сприяння своєчасному введенню в експлуатацію житлових будинків, обліку та ефективному розподілу і використанню житла, побудованого за кошти з усіх джерел фінансування;

· забезпечення контролю за дотриманням житлового законодавства України, виконання розпоряджень міської держадміністрації з цих питань та рішень міськради;

· планування разом із замовником будівництва або реконструкції житла;

· сприяння охочим замінити житлові приміщення більшої площі на помешкання меншої площі;

· здійснення реєстрації актів передачі житлової площі між підприємствами, установами та організаціями;

· внесення пропозицій щодо плану розподілу житлової площі, збудованої за замовленням міськдержадміністрації та підготовка проектів розпоряджень з цих питань;

· координація своєї діяльності з іншими підрозділами міської держадміністрації та співпраця з постійними комісіями міської Ради;

· участь у розподілі квартир у будинках після капітального ремонту і реконструкції, передача квартир для заселення в будинках після капітального ремонту і реконструкції, відселення яких здійснювалось за рахунок житлової площі міста.

Основними завданнями Головного управління житлового господарства є:

– реалізація на території міста державної політики у сфері житлового господарства, насамперед щодо організації і виконання заходів з його реформування;

– аналіз стану житлового господарства міста і підготовка пропозицій до проекту міського бюджету щодо фінансування місцевих програм розвитку житлового господарства і благоустрою міста;

– здійснення контролю в межах своїх повноважень за додержанням положень нормативно-правових актів з питань житлового господарства;

– організація виконання державних програм, підготовка і втілення місцевих програм розвитку житлового господарства, подання пропозицій до проектів місцевих програм соціально-економічного розвитку міста щодо поліпшення комунального обслуговування населення та благоустрою міста;

– виконання функцій управління у сфері житлово-комунального господарства; координація діяльності управлінь (відділів) житлово-комунального господарства, а також роботи підприємств, установ та організацій житлового господарства;

– підвищення рівня та якості житлово-комунальних послуг, що надаються населенню міста, забезпечення належного утримання та експлуатації житлового фонду й об’єктів житлового та комунального господарства;

– виконання функцій замовника з проектування, реконструкції та капітального ремонту об’єктів житлового господарства міста і капітального ремонту житлового фонду;

– здійснення контролю за додержанням правил комунального обслуговування та благоустрою міста;

– вирішення інших питань у сфері житлово-комунального господарства відповідно до законодавства.

Основні функції та напрями роботи Головного управління комунального господарства:

· сприяння на території міста втіленню державної політики у сфері комунального (водопровідно-каналізаційного) господарства, санітарного очищення, водних ресурсів, протизсувних підземних робіт, готельного господарства, туризму та курортів;

· аналіз стану комунального, зокрема водопровідно-каналізаційного господарства, санітарного очищення, системи протизсувних гідротехнічних та інших споруд, готельного господарства і підготовка пропозицій до проекту міського бюджету щодо фінансування місцевих програм розвитку цих сфер;

· створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку комунального господарства;

· забезпечення в межах своїх повноважень дотримання положень нормативно-правових актів з питань комунального господарства;

· організація виконання державних програм, підготовка і реалізація місцевих програм у сфері комунального господарства, подання пропозицій до проектів місцевих програм соціально-економічного розвитку міста щодо підвищення рівня комунального обслуговування населення;

· виконання функцій управління у сфері комунального господарства, координація діяльності структурних підрозділів сфери комунального господарства, а також роботи підприємств, установ та організацій комунального господарства міста незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування;

· підвищення рівня та якості комунальних послуг, належного утримання об’єктів комунального господарства;

· залучення в порядку, визначеному законодавством, підприємств, установ та організацій до участі у розвитку комунального господарства;

· пропагування серед населення знань щодо важливості ролі водних ресурсів та підвищення рівня усвідомлення населенням необхідності їхнього ощадливого використання та збереження;

· пропагування серед населення ефективного використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем;

· організація відпочинку та оздоровлення населення, створення рекреаційних зон з відповідним оснащенням і сервісом насамперед для короткотривалого відпочинку населення великих міст;

· забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, природного та історико-культурного середовища на відповідній території;

· створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку готельного господарства міста, внутрішнього, міжнародного та іноземного туризму, туристичної та курортно-рекреаційної індустрії, провадження екскурсійної діяльності, розбудови матеріально-технічної бази галузі;

· вирішення інших питань у сфері комунального господарства відповідно до законодавства.

У складі Головного управління структурно виділяються – управління комунального господарства та управління інженерного забезпечення.

Основні функції та напрями роботи управління комунального господарства – керівництво у сфері комунального господарства в місті, відповідальність за його розвиток, координація діяльності підприємств комунального господарства. Основними завданнями управління є реалізація державної політики щодо комплексного розвитку у сфері комунального господарства міста, а саме: санітарного утримання та благоустрою міста, зеленого господарства, виконання робіт на замовлення населення, соціально-побутових та виробничих споживачів; координація роботи об’єднань та підприємств сфери комунального господарства та здійснення контролю за їхньою роботою; участь у підготовці проектів програм економічного і соціального розвитку міста, цільових програм, спрямованих на підвищення рівня забезпеченості населення комунальними послугами, поліпшення їхньої якості; залучення в порядку, визначеному законодавством, підприємств, установ та організацій до участі в розвитку комунального господарства міста.

Організаційно управління складається з двох відділів – благоустрою міського господарства та санітарної очистки.

Основні функції та напрями роботи відділу благоустрою міського господарства: реалізація політики щодо належного рівня утримання та розвитку зелених насаджень загального користування, внутрішніх водойм та прилеглих до них територій; здійснення аналізу стану та застосування належних заходів для вдосконалення благоустрою, розширення та комплексного розвитку зеленого господарства, внутрішніх водойм та прилеглих до них територій; створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку рекреаційних територій у лісопаркових, паркових зонах та прибережних зон внутрішніх водойм; участь у підготовці місцевих програм у сфері розвитку зеленої зони, внутрішніх водойм, зон відпочинку, подання пропозицій у межах своєї компетенції до проекту міського бюджету щодо їхнього фінансування та координація виконання затверджених програм.

Основними функціями та напрямами роботи відділу санітарної очистки є реалізація державної політики щодо комплексного розвитку сфери комунального господарства в організаціях та на підприємствах незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування з метою забезпечення найповнішого задоволення потреб населення і міського господарства в санітарній очистці та утриманні міста, його благоустрої, утриманні об’єктів санітарної очистки, у вирішенні проблеми співіснування людей і тварин в умовах великого міста; постійному поліпшенні якості послуг, що надаються. Для цього відділ координує роботу відповідних міських служб та здійснює контроль за їхньою роботою, бере участь у підготовці проектів програм економічного і соціального розвитку міста та відповідних цільових програм у сфері комунального господарства.

Основні функції та напрями роботи управління інженерного забезпечення:

· забезпечення на території міста реалізації державної політики у сфері комунального господарства на підприємствах незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, насамперед щодо організації і здійснення заходів його реформування, визначення пріоритетних напрямів розвитку, формування та виконання відповідних загальноміських та галузевих програм;

· аналіз стану комунального, зокрема водопровідно-каналізаційного господарства і системи протизсувних, гідротехнічних споруд, підготовка пропозицій до проекту міського бюджету щодо фінансування місцевих програм розвитку цих сфер;

· сприяння найповнішому задоволенню потреб населення та гостей міста в комунальних послугах, підвищення рівня забезпеченості зазначеними послугами;

· створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку водопровідно-каналізаційного та протизсувного господарства;

· забезпечення в межах своїх повноважень дотримання положень нормативно-правових актів з питань комунального господарства;

· організація виконання державних програм, участь у підготовці і втілення місцевих програм у сфері комунального господарства, подання пропозицій до проектів місцевих програм соціально-економічного розвитку міста щодо підвищення рівня комунального обслуговування населення.

Управління складається з двох відділів – відділу інженерного забезпечення і відділу реформування комунального господарства та капітального будівництва.

Основні функції та напрями роботи відділу інженерного забезпечення: реалізація на території міста державної політики у сфері комунального водопровідно-каналізаційного господарства, найповніше задоволення потреб населення та гостей міста в якісній питній воді і водовідведенні, підвищення рівня забезпеченості та поліпшення якості послуг, що надаються; організація та здійснення заходів з реформування водопровідно-каналізаційного господарства.

Основні функції та напрями роботи відділу реформування комунального господарства та капітального будівництва:

· забезпечення на території міста реалізації державної політики у сфері комунального господарства, насамперед щодо організації і здійснення заходів з її реформування; визначення пріоритетних напрямів її розвитку, формування та реалізація відповідних загальноміських та галузевих програм;

· створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку комунального господарства;

· організація виконання державних програм, підготовка і реалізація місцевих програм у сфері реформування комунального господарства;

· координація роботи відповідних міських служб, здійснення контролю за їхньою роботою, участь у підготовці проектів програм економічного і соціального розвитку міста та відповідних цільових програм у сфері комунального господарства.

Відділ відповідно до покладених на нього завдань

– розробляє самостійно або разом з іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), органами місцевого самоврядування, програми з питань реформування комунального господарства та здійснює контроль за їх виконанням;

– забезпечує здійснення заходів з реформування комунального господарства відповідно до державної і міської програм на засадах прозорості та гласності;

– провадить інвестиційну політику у сфері проектування, будівництва, реконструкції і капітального ремонту об’єктів комунального господарства;

– контролює роботу з обстеження територій міста, де спостерігаються небезпечні природні та техногенні процеси (зсуви);

– здійснює постійний контроль за виконанням робіт з капітального та поточного ремонту гідротехнічних споруд.

Керівництво житловим фондом місцевих рад здійснюють місцеві відділи житлового господарства через підпорядковані їм житлово-експлуатаційні контори (ЖЕК), управління будинками, комунальні підприємства або громадські об’єднання власників будівель.

Безпосередню експлуатацію житлових будиків здійснюють житлово-експлуатаційні організації (житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства, житлово-комунальні контори, житлово-комунальні відділи тощо).

Збирання, оброблення, передавання та наочне відображення інформації про фактичний стан організації технічної експлуатації і технічного обслуговування будівель здійснюють диспетчерські служби. Вони оснащені всіма потрібними засобами сигналізації, зв’язку, обліку, контролю й іншим організаційно-технічним та дистанційним обладнанням. До комплексу обслуговування окремих диспетчерських служб (ОДС) повинні належати всі системи технічної експлуатації та технічного обслуговування будівель: опалення і гарячого водопостачання; газопостачання; ліфтові установки; освітлення сходових кліток і під’їздів; котельні і бойлерні; водопостачання і каналізації; протипожежна та інша системи сигналізації й автоматики.

Залежно від місцевих умов і вимог замовника ОДС може також контролювати прибирання території і службових приміщень, горищ і підвалів, виконання профілактичних оглядів і ремонтів будівельних конструкцій і приміщень.

Технічна експлуатація будівель працівниками ЖЕК значно відстає від рівня сучасних вимог до утримання житлового фонду, своєчасного і якісного його ремонту та забезпечення безперервної роботи інженерно-технічного устаткування. Такий стан пояснюється неукомплектованістю штатів експлуатаційних організацій, низьким рівнем механізації ремонтних робіт, а також недостатньою кваліфікацією працівників. Останнім часом роботи з ремонту та утримання будівель виконуються господарським способом (власними силами) або підрядним способом (спеціалізованими організаціями).

Для оцінювання рівня роботи ремонтно-експлуатаційних підрозділів необхідно брати до уваги оперативність і якість технічного обслуговування й ремонту будівель; найефективніше використання матеріальних і трудових ресурсів; безвідмовність конструктивних елементів й інженерних мереж.

Майже в усіх країнах з розвиненою економікою (Великій Британії, Франції, США та ін.) поширені форми спільної власності на нерухомість у вигляді кондомініумів. Кондомініум – слово латинського походження, означає спільне володіння майном декількома фізичними і юридичними особами. Метою створення кондомініума є утримання й управління майном, що перебуває в спільній власності, захист прав власників, а також контроль за виконанням ними своїх обов’язків. Особливо це стосується житлової сфери, тобто володіння житловими будинками і прилеглими ділянками території на правах спільної власності.

Така система дає змогу об’єднати в одному будинку квартири з різними формами власності і фінансування. Наприклад, у багатоквартирному будинку можуть бути помешкання, які фінансуються державними субсидіями; квартири, де проживають їхні власники; пільгові орендні квартири, які належать до соціального житлового фонду; приватні квартири, які здаються в оренду. Пайовик сплачує постійну суму на утримання будинку, тим самим беручи на себе частину витрат компанії. Ця плата пропорційна загальній площі кожної квартири.

Основним органом управління в кондомініумі є збори пайовиків. Право голосу пайовика прямо залежить від кількості акцій, якими він володіє. Досить часто 1 м² дає право на одну акцію. Згідно із законом жоден з пайовиків не може мати більш як 20% всієї кількості голосів, представлених на загальних зборах пайовиків. Кожен член кондомініуму має право користуватися земельною часткою, на що видається сертифікат, у якому зазначено розмір цієї частки у квадратних метрах і її вартісна оцінка. Однак виділення конкретної ділянки в натурі не відбувається. До складу земельної ділянки кондомініуму належить не тільки територія безпосередньо під багатоквартирним житловим будинком, а й потрібні для його обслуговування проїзди і тротуари, газони і зелені насадження, ділянки для господарських потреб, відпочинку і дозвілля мешканців.

Останніми роками в Україні позитивно себе зарекомендували житлові об’єднання як ефективний спосіб управління житловим фондом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 588 з метою забезпечення належного утримання майна житлових будівель, яке перебуває в спільному користуванні, та підвищення відповідальності за його збереження і використання за призначенням створюється об’єднання власників.

Зважаючи на потребу в збереженні приватизованого житлового фонду, у 2009 р. ухвалено Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» [8]. Цим законом визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (ОСББ).

Основна мета об’єднання співвласників – дотримання і захист прав його членів і виконання ними обов’язків з утримання та використання майна, надання можливості всім мешканцям стати справжніми господарями. Основне завдання об’єднань – покращення утримання житлового фонду і прибудинкової території, забезпечення довготривалої експлуатаційної придатності будівель і раціональне використання платежів мешканців.

Однією з найважливіших переваг є свобода у виборі підрядника на експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт приміщень. Об’єднання в товариство дає змогу бути незалежним від ЖЕК. Члени ОСББ можуть спільно вирішувати, як вигідніше використовувати підвали, горища, нежитлові приміщення і прибудинкові території. Щоб мати можливість чітко визначити частку кожної будівлі в загальній території житлової забудови, Держбудом України підготовлено і затверджено Порядок розподілу прибудинкової території, згідно з яким на основі державних будівельних норм розробляється відповідна документація.

Актуальною є проблема взаємин між споживачами та виконавцями послуг в разі доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показників засобів обліку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний надати доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця / виробника за наявності в них відповідного посвідчення: для ліквідації аварій – цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо – згідно з умовами договору.

Одним із шляхів вирішення проблем у сфері житлово-комунального господарства є знання споживачем своїх прав і обов’язків. Особливу увагу слід звернути на такі права споживача. У статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що в разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виробника споживач має право розірвати договір у порядку, визначеному законом [6].

Від’єднання від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 [14].

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. У разі ненадання або надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг, зниження їхньої якості споживач має право на несплату вартості цих послуг або на зменшення розміру плати за надані послуги в порядку, визначеному договором або законодавством. Згідно із законами «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів» особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою поновити надання послуг.

Поиск по сайту: