 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Заняття з розвитку мовлення
Тема: Пояснюля й Доведунчик дізнаються про слова, що означають дії, рух.
Мета: ознайомити дітей із семантикою дієслів дії, руху, закріпити знання дошкільників.
Матеріал: макет королівства, Пояснюля і Доведунчик,
Словник: бігти, повзти, стрибати, плавати, літати.
Хід заняття: вихователь розповідає казку.
«У таємничій країні королеви Думки жили принцеса Пояснюля і принц Доведунчик. Вони були першими помічниками королеви: допомагали їй вирішувати різні завдання, добирали потрібні факти й порівнювали їх, відкидали неправильне, узагальнювали і давали правильну відповідь. Пояєнюля - пояснювала, а Доведунчик - доводив.
Одного разу зла чаклунка зруйнувала кімнати східної частини палацу Мови, де жили слова-дІЇ. Зазирнувши у кімнати, Пояснюля й Доведунчик побачили, що слів там немає, залишилися тільки цеглинки -частини слів.
г Пояснюля, ~ звернувся до сестри Доведунчик, - як ти гадаєш, які слова-дії жили в цій кімнаті?
Пояснюля уважно оглянула кімнату й побачила на дверях дивний знак -».
- Щось він мені нагадує! - сказала вона. Потім підвела оченята, потерла вказівним пальцем лобика. - Ось ці короткі лінії літери П вказують на спосіб руху з одного місця на інше, а стрілочка - на напрям руху.
- Так, так, - підхопив Доведунчик, - ти правильно пояснюєш. Але як можна рухатися?
- Швидко, повільно, - сказала Пояснюля.
- Де можна рухатися, Пояснюлю? - запитав хлопчик. — На землі, в повітрі, у воді, - відповіла вона.
- Мабуть, у цьому місці знаходилися слова, що означають спосіб і напрям руху. Наприклад, ходити по землі - це повільно рухатися, а швидко ходити - це як? - запитав хлопчик.
- Бігти! - підхопила Пояснюля.
- А дуже повільно? - запитав Доведунчик.
- Повзти, - підказала дівчинка.
- То це ж цікава гра, - сказав Доведунчик. - Давай запросимо наших друзів до гри. Ми будемо говорити, як і де рухатись, а вони називатимуть слово, що означає цей спосіб і напрям руху. Наприклад, швидко відштовхуючись від землі, здійматися вгору й швидко повертатися на землю. Виконувати рухи у воді. Виконувати рухи в повітрі. (Разом із дітьми вихователь називає способи руху: стрибати, плавати, літати, повзати.)
- Ось ми й дізналися, що в цій кімнаті жили слова, які означали спосіб і напрям руху».
Дидактична гра «Злови слово».
Мета: навчити дітей виділяти дієслова руху з префіксами по (пі-) і при-.
Хід гри: вихователь пропонує уважно слухати коротенькі вірші. Якщо діти почують дієслово на позначення руху, що починається на по, вони мають руками виконати рухи від себе, ніби відштовхуючи м'яч чи якийсь інший предмет, а якщо на при, то, навпаки, - робити рухи наближення до себе.
Дидактична гра «Злови слово - покажи знак».
Мета: навчити дітей вибирати з тексту дієслова на позначення руху з префіксами під-, до- з прийменником до, від- з прийменником від, формувати наочні уявлення схематичного зображення дії руху, вміння співвідносити слово і знак.
Матеріал: картка-схема, вірші.
Хід гри: вихователь пропонує послухати коротенькі вірші, вибрати з тексту слово, що означає дію руху і починається на під- і до- зі словом-помічником до, та зі словом-помічником від. Той, хто першим знайде таке слово, має підняти картку-схему.
У процесі навчання словниковий запас дітей значно збагатився лексичними одиницями з похідною основою, префіксальними дієсловами. За О. Гвоздєвим, у 4 роки 5 місяців у мовленні дітей з'являються складні слова зі з'єднувальною голосною.
Особливості засвоєння дошкільниками синтаксису досліджували О Гвоздєв, К. Крутій, Т. Сорочан, М. Феофанов, В. Ядешко.
О. Гвоздєв описує вікові періоди дошкільного дитинства, впродовж яких дитина оволодіває синтаксисом:
від 3 років до 3 років 3 місяців. Збільшується кількість речень зі сполучниками. З'являються нові сполучники й сполучні слова (що, коли, куди, скільки). Відчуваються труднощі у вживанні речень зі сполучним словом котрий, особливо щодо порядку слів;
від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. У цей період з'являються нові питальні слова (скільки, від чого, чий) і непрямі відмінки займенників (хто, що, в кого, з чого, чим, у чому), а також розділовий сполучник або. Закріплюються засвоєні раніше типи речень зі сполучниками й сполучними словами. Триває засвоєння слів хто і який:
від 3 років 6 місяців до 3 років 9 місяців. У цей період дещо розширюється вживання складного речення (сполучник все ж таки). Трапляються поодинокі випадки відокремлення, у тому числі й дієприслівників. Залишається незасвоєним орудний предикативний відмінок;
від 3 років 9 місяців до 4 років. У формуванні речень нічого нового не з'являється.
За даними вченого, впродовж дошкільного віку діти засвоюють сполучники й сполучні слова, прийменники і частки. Так, розділовий сполучник або з'являється у мовленні ще у віці 3 років 5 місяців. Значно пізніше (після 3 років 8 місяців) О. Гвоздєв констатує появу сполучника все ж таки. Причинний сполучник тому що з'являється у віці близько 2 років 3 місяців, тобто він належить до найбільш ранніх сполучників. Речення з цим сполучником трапляються не дуже часто, це пояснюється тим, що причинні зв'язки, подібні до розмовного мовлення, промовляються з однією інтонацією. Часовим сполучником коли, що займає будь-яку позицію у підрядному реченні, дитина оволодіває у тому самому віці. Ця особливість, наголошує О. Гвоздєв, зберігається впродовж усього дошкільного дитинства. Іноді перед сполучником коли вживається підсилювальна частка ось. Сполучник щоб з'являється в дітей у віці 2 років 9 місяців і вживається у двох випадках: а) на позначення мети (запитання щодо мети з'являлися ще у 2 роки 5 місяців); б) з метою розкриття змісту головного речення при дієсловах, що означають бажання.
Умовний сполучник якщо з'являється у віці близько 2 років 9 місяців. Він вживається у таких реченнях: а) з дієсловами дійсного способу, що виражають реальну можливість, яка може реалізуватися; б) з Дієсловами умовного способу, що виражають лише уявні відношення між умовою і наслідком безвідносно до його здійснення, при цьому іноді фігурують не реальні, а лише уявні зображення: «Якби я був Деревом, на мені граки вили б гнізда».
Значно пізніше (у віці близько 3 років 11 місяців) з'являється допустовий сполучник хоча. Займенник хто, який слугує для пояснення займенника той у головному реченні, з'являється в мовленні дитини у віці близько 3 років 5 місяців.
М. Феофанов наводить такі дані щодо засвоєння дітьми прийменників: у дворічному віці дитина використовує всього 4 прийменники; від 2 до 3 років - 8; від 3 до 4 років - 12; від 4 до 5 років - 16; від 5 до 6 років - 17 і від 6 до 7 років - 20-22 прийменники. Дитина семи років використовує для вираження просторових відношень 15 прийменників, часових - 4, причинних - 4, цільових відносин - 6 прийменників. Засвоєння дітьми дошкільного віку службових частин мови подано в табл. 33.
М. Феофанов під час спеціальних досліджень вивчав особливості кількісного засвоєння прийменників дітьми дошкільного віку (табл. 34, 35).
Дані досліджень показують, що діти дошкільного віку засвоюють й активно вживають майже всі прийменники.
Кількісну характеристику вживання прийменників, сполучників і часток наводять й інші вчені. Так, за даними С. Русової, у мовленні дітей дошкільного віку налічується 20 прийменників і 4 сполучники. Ю. Аркін зазначає, що в мовленні дитини чотирирічного віку наявні 1,2 % сполучників, 0,8 % прийменників, 0,9 % часток.
В. Ядешко1 досліджувала особливості формування речень у дітей четвертого та п'ятого років життя. Автор відзначає, що на четвертому році життя найпоширенішою формою висловлювання є просте поширене речення. Типовим для дітей цього віку є вживання сполучників а, і та вказівної частки ось на початку речення. Серед поширених речень значне місце посідають речення з однорідними членами (31 % усіх простих поширених речень, що використовує дитина). Складні речення, за даними В. Ядешко, становлять лише 8 % усіх проаналізованих речень. Структура складносурядних речень дуже проста: кілька простих непоширених або поширених речень з невеликою кількістю членів. Формування складносурядних речень відбувається за рахунок сполучникового зв'язку, діти часто об'єднують два речення, що за змістом не пов'язані між собою «У мене вдома є м'ячик, а за стіною живе Сашко». Найчастіше в цьому віці у складносурядних реченнях трапляється сполучник а, значно рідше - і, зовсім рідко - але.
Складнопідрядні речення, що використовують діти на четвертому році життя, також мають свої особливості. Спочатку в них відсутні сполучники - діти виділяють речення інтонаційно. Питальні слова, запропоновані вихователем, спонукають дітей вставляти сполучні слова в речення, але не в тій послідовності, в якій потрібно; часто речення починаються із запитання (Коли ти поїдеш?.. Коли я поїду, буде вже літо). Найпоширенішими підрядними реченнями є підрядні часу, які поєднуються сполучником коли.
Як зауважує В. Ядешко, діти п'ятого року життя у мовленні використовують як прості, так і складні речення. Прості речення більшість дітей починає словами потім, там, ось ще, як це тощо. Однак порівняно з попереднім віком діти рідше вживають прості непоширені речення й частіше - прості поширені, особливо з однорідними членами речення. На п'ятому році життя кількість складних речень збільшується до 11 %. У Цьому віці діти вільно користуються складносурядними реченнями, в їх складі вперше з'являються вставні слова.
Значно ускладнюється структура складнопідрядних речень. В. Ядєш-ко наголошує, що в мовленні дітей п'ятого року життя в складнопідрядному реченні можна нарахувати до 15 слів.
Проте складнопідрядні речення, що використовують діти п'ятого року життя, мають свої специфічні особливості: у них буває пропущена частина головного речення або підрядного; трапляються труднощі в утворенні простих речень, що входять до складного; замість складнопідрядного речення використовують кілька таких самих за формою, але простіших за змістом речень та ін.
У цьому віці діти використовують більше складнопідрядних речень із сполучниками, хоч нерідко трапляються і помилки в їх вживанні. Наприкінці п'ятого року життя в мовленні дітей з'являються складні речення ускладненого типу, з двох, трьох і більшої кількості простих речень.
Отже, наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою. Проте В. Ядешко застерігає, що не слід перебільшувати успіхи дітей. Вихователь має систематично проводити з ними роботу Іцодо формування граматичної правильності мовлення дітей цього віку.
Особливості засвоєння дошкільниками службових частин мови (прийменників, сполучників, часток) досліджувала К. Крутій1. Автор визначала групи прийменників і часток, які найчастіше вживаються в активному мовленні у дітей старшого дошкільного віку та наявні в їх пасивному словнику, а також розумінні дітьми відношень, що передаються службовими частинами мови. К. Крутій з'ясувала частоту вживання дітьми службових частин мови (табл. 36).
Із даних табл. 36 видно, що діти здебільшого вживають ті самі службові частини мови, що й дорослі (вихователі та батьки). Цс ще раз засвідчує важливість правильного мовлення вихователя.
К. Крутій на основі досліджень доводить, що майже всі діти вживають у мовленні такі службові частини мови, як: прийменник на\ сполучники і(#), а, частки так, ні. Близько 50 % дітей використовують прийменники над, під, за, сполучник та.
Водночас спостерігається обмежене вживання прийменників перед, коло, через, повз, скрізь', сполучників оскільки, ледве, хоч', часток отож, нехай, лише. Майже зовсім відсутні в мовленні дітей старшого дошкільного віку прийменники протягом, упродовж', сполучники незважаючи на, як тільки, аж поки, дарма що; частки авжеж, егеж, саме, нехай.
Для збагачення й активізації словника дітей службовими частинами мови К. Крутій були розроблені мовленнєві казкові тексти і ситуації, які допоможуть дітям зрозуміти вживання службових частин мови.
Заняття: «Знайомство дітей з країною чеберяйчиків».
Мета: познайомити дітей з казковою країною чсберяйчиків. Створити емоційне тло і викликати в дітей бажання бути персонажами казкового дійства; допомогти дитині виявити свої почуття, думки, переживання і зрозуміти зміст мовлення, звернутого до неї.
Матеріал: гумові чеберяйчики різних кольорів, розмірів, макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.
Хід заняття: вихователь пропонує дітям подорож до країни чеберяйчиків: «У великому темному лісі на сонячній галявині живуть малесенькі істоти, їх ніхто ніколи не бачив, хоча відомо, що живуть вони в лісах, серед трав. В Україні звуть їх чеберяйчиками, це уявні, фантастичні, казкові істоти.
Дехто вважає, що чеберяйчики всі однакові. Проте вони відрізняються один від одного (вихователь показує): хтось любить одягатися у все строкате, яскраве, інші - у щось темненьке, однотонне. Оцей чеберяйчик завжди щось розшукує під столом, під квіткою, під лавою. А цей перестрибує через колоду, калюжу, гриб. Хоча вони й різні, але в них є і спільне: усі чеберяйчики п'ють росу, нюхають квіти. Про це добре
знають бджоли та метелики. Можливо, чеберяйчики мандрують разом із бджолами та метеликами, перелітають з місця на місце, визирають з-під кожного грибочка чи листочка, з-під кожної ягідки, щоб зустріти людей.
- Діти, як ви вважаєте, що вони роблять? (Діти відповідають.) Так, справді, милуються світом, дивуються його багатством і ніколи не відпочивають і не втомлюються. Ще вони розносять відлуння. Луна - то справа чеберяйчиків. Вони залюбки підхоплюють кожен гарний звук і розносять його повсюди. Коли звук або слово їм не подобається, вони нікуди не хочуть його нести, і цей звук або слово вмирають. Кожен чеберяйчик має свою власну мову. Як вони розуміють один одного? Мабуть, кожен позначає усе, що бачить навколо, певною назвою. Потім вони обмінюються словами-назвами. І хоча все називається по-різному, але є для всіх зрозумілим.
Вихователь пропонує дітям гру «Луна». У кожної дитини в руках чеберяйчик. Потрібно від його імені тихо сказати добре, лагідне, красиве слово, а ведучий має голосно повторити його.
- Діти, бачите, як подобається гра чеберяйчикові. А тепер давайте пригадаємо, що вони хоч і схожі між собою, але водночас різні. Одні весь час очікують на щось страшне, інші - сміються, хтось плаче чи тягне до свого житла всілякий надібок, а інші полюбляють одягатися чи роздягатися. Одні лякаються темряви, інші бояться тиші. Придивіться уважно до обличчя кожного чеберяйчика. А які вони у вас? (Вихователь пропонує дітям створити свої ігрові ситуації з чеберяйчи-ками, поспілкуватися один з одним, звертається до кожного із запитанням щодо життя чеберяйчика.)
Заняття: «Чеберяйчики Біля, До, Від».
Мета: ознайомити дітей з прийменниками біля, до, від. Формувати уявлення про прийменник як окреме слово Поглибити дитяче сприймання та розуміння казки за допомогою персонажів чеберяйчиків, сюжетних малюнків.
Матеріал: сюжетні малюнки, схеми речень.
Хід заняття: вихователь розповідає казку: «Жили-були чеберяйчики. Вони були дуже дружні. Проте часто зустрічатися чеберяйчики не могли, бо один із них увесь час ховався від дощу, грому, грози, тікав від вітру, тому всі його називали Від. Другий чеберяйчик постійно кудись поспішав, біг. Він дуже полюбляв ходити на гостини до друзів - чеберяйчиків, бігати за метеликом, що летів до квіточки, пити чай у своїй хатинці. Ви здогадалися, як звати цього чеберяйчика? Звичайно, його ім'я До.
А третього чеберяйчика звали Біля. Він ніколи не тікав, а весь час знаходився біля своєї хатинки, біля свого квітника із дзвониками, сидів на стільці біля столу і чекав друзів Від і До.
І ось, нарешті, Від утік від грози, а До прибіг до хатинки. Зібралися друзі разом і почали веселу гру «Відгадай, хто я?» Першим почав гру Від, от і вийшло в нього: «Я прийшов від друга». «Ні, - каже До. - Ти говориш неправильно».
Засміявся чеберяйчик Біля: «Ти так говориш, тому що бажаєш назвати у грі лише себе. Потрібно казати: «Я прийшов до друга».
Діти, давайте допоможемо чеберяйчикам розібратися, як слід правильно говорити, називаючи їхні імена.
Приїхав... бабусі, дідуся.
Прийшов... друга, товариша, лікаря.
Підійшов... лісу, хати, зупинки.
Під'їхав... (до чого можна під'їхати?)
Підплив...
Підбіг...
Чеберяйчикам сподобалася гра дітей. Вони запропонували своє завдання: відгадати загадку і назвати імена друзів, які звучали в тексті загадки. Вихователь читає загадки:
Від квітки до квітки літає, втомиться - спочиває.
(Метелик)
Заворушилися біля стеблинки червоненькі пелюстинки. Я зірвати їх схотів, хтось узяв і відлетів.
(Метелик)
Після групових занять з дітьми проводились індивідуальні. Розглянемо індивідуальне заняття «Подорож до країни чеберяйчиків».
Мета: активізувати вживання дитиною сполучників. Навчити будувати речення із сполучниками сурядності та підрядності (І, та, а, але, тому що, через те що).
Матеріал: макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.
Хід заняття: вихователь пропонує дитині пригадати, хто живе на цій галявині.
- У великому темному лісі є маленька країна, яка називається країна чеберяйчиків. Ти здогадався, чому вона так зветься? (Прогнозовані відповіді: тому що, через те що, оскільки, бо.)
- Авжеж, у ній живуть маленькі чеберяйчики. Найменший серед них Чомусик. Подивись, ось він. (Показує чеберяйчика, дає дитині.) Як ти гадаєш, чому його так звати? (Прогнозовані відповіді: тому що..., через те що..., оскільки..., бо...).
- Одного разу зібрався Чомусик на прогулянку до лісу. Матуся наказала йому: «Після того, як поллєш город, можеш піти на галявинку погратися». Та Чомусик був трохи ледачий і забудькуватий. Він нічого не зробив, тому що про все забув. Допоможи, будь ласка, Чомусику пригадати, коли йому потрібно йти на галявинку? (Прогнозовані відповіді: коли..., як..., ледве..., поки (доки...), перед тим як..., після того як..., перш ніж...).
- Чомусик вдячний тобі за допомогу. Він усе зробив, як наказувала матуся. Будь ласка, попрощайся з Чомусиком. Що можна побажати один одному?
Під впливом навчання у дітей старшого дошкільного віку значно збагатився словник службовими частинами мови. В активному мовленні дітей з'явилися майже всі частки, прийменники і сполучники, наявні в українській мові.
О. Гвоздєв зауважує, що наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою: «Досягнутий до кінця дошкільного віку рівень оволодіння рідною мовою є дуже високим. У цей час дитина вже настільки оволодіває всією складною системою граматики, що мова, яку вона засвоює, стає для неї справді рідною. І дитина отримує завдяки мові досконале знаряддя спілкування і мислення»1.
Отже, наприкінці дошкільного віку завершується засвоєння дитиною граматичної будови рідної мови.
Поиск по сайту: