ОЗДОРОВЧІ ЕФЕКТИ ФІЗИЧНОГО ТРЕНУВАННЯ І ЗАНЯТЬ СПОРТОМ

Кожний із безлічі чинників нашого життя, пов'язаний із побутом, харчуванням, взаємостосунками людей, навчанням, відпочинком, лише за певних умов виявляється сприятливим для особи. У багатьох же випадках ці чинники шкодять організму. Ось чому нині виняткового значення набуває гігієнічне нормування чинників зовнішнього середовища, встановлюючи ті межі, за якими кожен вплив зовнішнього середовища і власне життєдіяльності людини стає шкідливим.

На шляху гігієнічного нормування чинників нашого життя вже досягнуті чималі успіхи. У основі їх лежать знання про те, чого не слід робити людині в своїй діяльності й у навколишньому середовищі, якщо вона хоче залишитись здоровою. Проте тільки такі «заборонні» знання не можуть забезпечити найбільше благополуччя людини. Більше того, йдучи тільки шляхом обмежень, усунення всього того, що надає або може зробити несприятливий вплив на організм людини, неминуче заходимо у безвихідь. У результаті доведеного до межі принципу обмеження несприятливих умов формується свого роду «людина у футлярі», непристосована до активного вільного життя, що втратила здатність чинити опір будь-якій незвичній дії зовнішнього середовища.

Разом із запобіганням явно несприятливим впливам, необхідно діяти принципово по-іншому, стимулюючи захисні сили організму, що підвищують його пристосувальні можливості, працездатність, отже необхідно використовувати конструктивні відомості про те, що слід робити, щоб укріпити власне здоров'я й підвищити якість життя.

Перше й основне питання, що визначає результативність такої діяльності, полягає в конкретних оздоровчих ефектах, що досягаються за рахунок спеціалізованих форм поведінки людини. Які саме зміни в організмі повинні бути викликані і як повинні бути використані наявні засоби для досягнення цих оздоровчих ефектів, — ось головне, що слід мати на увазі, використовуючи оздоровчі впливи поведінки.

Оздоровчі ефекти цих занять — інструмент найважливіших перетворень, що укріплюють здоров'я людини і підвищують її життєздатність. Заняття фізичними вправами можуть формувати величезну кількість різних станів організму. Деякі з цих станів, засвоєних багатовіковим досвідом практичного використання фізичної культури, а нині й методами наукового аналізу, виявились достатньо ефективними в оздоровчому відношенні.

Далеко не всі стани, що виникають у процесі занять фізичними вправами і застосування засобів гартування, вивчено й осмислено. Дотепер засвоєно оздоровчий потенціал лише незначної частини всіх можливостей фізичної культури і спорту. Проте і того, що вже відомо, достатньо, щоб відчути значущість різноманітних методів поліпшення стану здоров'я і працездатності людей різного віку, за рахунок застосування найстародавніших, найприродніших і потужних стимуляторів функцій організму.

Здається дивовижним прозріння видатного медика Симона Андре Тіссо, який побачив вражаючі оздоровчі можливості фізичних вправ більш ніж 300 років тому, коли не існувало навіть профілактики захворювань, а медицина була представлена лише емпіричними прийомами, що нерідко приносять більше шкоди, ніж користі.

Оздоровчі ефекти властиві не окремому виду засобів фізичної культури. Не існує «оздоровчих» або «не оздоровчих» засобів і форм фізичної культури — всі вони при правильній організації занять мають оздоровчий вплив. Оздоровчий ефект кожного заняття фізичними вправами або процедури яка загартовує, може бути абсолютно різним, залежно від особливостей організму особи-реципієнта.

Важливо також зважати на те, що оздоровчі ефекти властиві не тільки заняттям, головною чи навіть єдиною метою яких є зміцнення здоров'я, але й тим заняттям, що мають на меті лише досягнення високих спортивних результатів. Оздоровчий потенціал спорту не менше такого суворо дозованих занять (про це йтиме мова далі), проте реалізується він в іншому діапазоні функціональних можливостей організму.

Оздоровчі ефекти рухової активності й впливу фізичних чинників зовнішнього середовища спеціалізовані, тобто вони виявляються не в одному будь-якому загально-стимулюючому впливі, а в цілому ряді специфічних змін функцій організму, що відбуваються за певних умов.

Найпотужніша й краще всього вивчена форма рухової активності — ефект фізичної тренованості, властивий будь-яким систематичним заняттям фізичними вправами, що забезпечують розвиток рухових здібностей людини.

Поиск по сайту: